Рішення

від 28.10.2008 по справі 9844-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003,

м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

28.10.2008

Справа

№2-22/9844-2008

28

жовтня 2008 року                    

Справа №2-22/9844-2008

За

позовом           Обслуговуючого

кооперативу  «Лєтній сад Ю.Б.К.»  (95001, м.Сімферополь, вул.Пролетарська, 12

А)

до

третя

особа           Малоріченської сільської

ради (98500, м.Алушта, с.Малоріченське, вул.Комсомольська,8)

ДП

«Алуштинське лісове господарство» (98500, м.Алушта, пер.Заводський,6)

про           визнання  незаконним та скасування рішення,

зобов'язання затвердити проект 

відведення земельної ділянки, зобов'язання передати земельну ділянку в

користування  та укласти договір оренди

земельної ділянки

          Суддя: Калініченко А.А.

Представники

сторін:          

Позивача

:          Зорін А.Є.- представник, дов

від 03.10.2002 р.  

Відповідача:

Третьої

особи:          Почтаренко Д.С. -

представник, дов.від 09.07.2008 р.

не

з'явився

встановив:

Позивач

- Обслуговуючий кооператив «Лєтній сад Ю.Б.К.» - звернувся до Господарського

суду АР Крим з позовною заявою до Малоріченської сільської ради, в якій просить

визнати незаконним рішення 30-ої сесії 5-го скликання Малоріченської сільської

ради «Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки ОК

«Лєтній сад Ю.Б.К.» від 16.10.2008 № 30/14 та скасувати його, зобов'язати

Малоріченську сільську раду (м. Алушта, с. Малоріченське, вул. Комсомольська,

8, ЄДРПОУ 04367393) затвердити Обслуговуючому кооперативу «Лєтній сад Ю.Б.К.»

(95001, АРК, м. Сімферополь, вул. Пролетарська, 12А, ЄДРПОУ 34523632) проект

відведення земельної ділянки площею 9,9942 га, розташованої на території

Малоріченської сільської ради, в межах с. Сонячнегір'я в районі прикордонпосту,

зобов'язати  Малоріченську сільську раду

передати Обслуговуючому кооперативу «Лєтній сад Ю.Б.К.» зазначену земельну

ділянку в оренду для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу

строком на 49 років.

У

судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній

заяві, у повному обсязі.

Представник

відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву (вих. №

951/02-14 від 27.10.2008 р.) проти задоволення позову заперечував з тих

підстав, що оскаржуване рішення є законним та скасуванню не підлягає.

Від

третьої особи надійшов пояснення на позов ( № 338 від 27.10.2008 р.) у якому

воно просить у позові відмовити та розглянути справу без участі його

представника.

Оскільки

матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін,

підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення 

представників сторін, суд

встановив:

Рішенням  Малоріченської сільської ради № 30/14  від 16.10.2008 р. Обслуговуючому кооперативу

«Літнє містечко»  у затвердженні проекту

землеустрою з відведення земельної ділянки, зміни цільового призначення та

передачі земельної ділянки в оренду для подальшого укладення договору оренди

відмовлено із посиланням на розпорядження Кабінету Міністрів України № 610-р

від 10.04.2008 року «Про деякі питання розпорядження лісовими земельними

ділянками».

Незважаючи

на те, що відповідачем за позовними вимогами виступає орган місцевого

самоврядування, матеріально-правові відносини з яких виник спір не є

публічно-правовими, а спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного

судочинства з наступних підстав.

Відповідно

до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням

адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,

прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від

порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних

управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання

делегованих повноважень.

Стаття

3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що справа

адміністративної юрисдикції це - переданий на вирішення адміністративного суду

публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої

влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або

інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,

в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як

вбачається з зазначених норм процесуального законодавства ключовим критерієм

для віднесення спору до юрисдикції адміністративних судів є не суб'єктний склад

спору, а характер правовідносин, з яких виник цей спір.

Такий

висновок підтверджується позицією Верховного Суду України, викладеною в листі

№3.2. - 2005 від 26.12.2005, оскільки Верховний Суд України зазначив, що

необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим

суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні

здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. У

випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого

самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не

здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є

учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться «при здійсненні управлінських

функцій», та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта

владних повноважень. Аналогічні положення містяться у пункті 5.2 Рекомендацій

президії Вищого господарського суду України № 04-5/120 від 27.06.2007 «Про

деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам».

Владність

правовідносин, з яких виник спір означає, що суб'єкти цих правовідносин не є

юридичної рівними, але один суб'єкт (суб'єкт влади) може власно керувати

поведінкою іншого (об'єкта влади), спонукаючи останнього вчинити певні дії, або

утриматись від вчинення певних дій, всупереч волі об'єкта влади.

Відповідно

до частини 2 статті 2, статей 169, 172 Цивільного кодексу України суб'єктом

цивільно-правових відносин може виступати відповідна територіальна громада, яка

діє через органи місцевого самоврядування.

Відповідно

до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальним

громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної

власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти,

землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі

банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств,

житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони

здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права,

рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права

комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи

місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад

відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та

розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі

майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у

постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в

оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання

їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та

фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і

оренду.

Статтями

9, 10, 11, 12 Земельного кодексу України також визначені повноваження

сільських, селищних, міських рад щодо розпорядження земельними ресурсами.

Відповідно

до статті 5 Земельного кодексу України, земельні правовідносини будуються на

засадах забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних

осіб, територіальних громад та держави, а також невтручання держави в

здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх

прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків,

передбачених законом.

Зміст,

правовий режим та порядок здійснення прав на земельні ресурси визначений

Розділом III  «Права на землю» Земельного

кодексу України.

Порядок

набуття фізичними та юридичними особами прав на земельні ділянки детально

врегульований положеннями Розділу IV «Набуття і реалізація прав на землю»

Земельного кодексу України, зокрема статтями 123, 124 Земельного кодексу

України, статтями  Закону України «Про

оренду землі».

Аналіз

правових відносин, що виникають у зв'язку з наданням земельної ділянки в оренду

з моменту подання відповідної заяви і складення акту вибору земельної ділянки і

до моменту укладення договору оренди свідчить про те, що ці відносини не мають

владного управлінського характеру, адже положення Земельного кодексу України не

наділяють відповідні органи місцевого самоврядування правом владно спонукати

суб'єкта господарювання, якій бажає одержати земельну ділянку до вчинення

певних дій, або утримання від цих дій. В той же час орган місцевого самоврядування

виступає в цих правовідносинах не як суб'єкт влади, а як власник природного

ресурсу, який реалізує вольовий акт розпорядження цих ресурсом.

Одночасно,

суд вбачає у правових відносинах, що виникли між сторонами ознаки

цивільно-правових відносин з наступних підстав.

Відповідно

до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові

та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності,

вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових

відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні

однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин

цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Цивільний

кодекс України також містить статтю 9 «Застосування Цивільного кодексу України

до врегулювання відносин у сферах господарювання, використання природних

ресурсів, охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин» згідно з

якою положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які

виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також

до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами

законодавства.

Отже

із змісту положень чинного законодавства (статті 1, 9 ЦК України) вбачається,

що правові відносини, що пов'язані із використанням природних ресурсів не є

тотожними податковим, бюджетним та іншим відносинам, які ґрунтуються на

владному підпорядкуванні одного суб'єкта іншому.

Статтею

181 ЦК України до об'єктів цивільних прав в якості об'єктів нерухомості

віднесені земельні ділянки, а главою 58 ЦК України «Найм  (оренда)» передбачений такий вид

цивільно-правового договору, як найм (оренда) земельної ділянки.

Статтею

6 Закону України «Про оренду землі» прямо передбачено, що орендарі набувають

права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним

кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України,

цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Таким

чином, відповідно до змісту норм Цивільного кодексу України правові відносини,

що пов'язані з купівлею-продажем, міною, орендою земельних ділянок

розглядаються як цивільно-правові, а положення Земельного кодексу України,

Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про плату за землю» і т.п.,

як спеціальні норми, якими регламентовані ці положення.

На

підтвердження цього висновку свідчить факт прийняття Верховною Радою України

Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність,

деяких законодавчих актів України у зв'язку 

з прийняттям Цивільного кодексу України» №997-V від 27.04.2007 року,

яким Земельний кодекс України приведений у відповідність з Цивільним кодексом

України, зокрема змінений порядок встановлення земельного  сервітуту, передбачений договір суперфіцію,

змінені положення щодо переходу права на земельну ділянку у зв'язку з переходом

права на будівлю або споруду і т.п.

Враховуючи

викладене вище, господарський суд вважає за можливе розглядати спір, що виник

між сторонами в порядку господарського судочинства.

Як

вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовив позивачу у затвердженні

проекту землеустрою з відведення земельної ділянки та передачі земельної

ділянки в оренду виходячи з того, що це суперечить розпорядженню Кабінету

Міністрів України №610-р від 10.04.2008 «Про деякі питання розпорядження

земельними ділянками».

Зазначене

розпорядження містить наступні положення:

«З

метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час

відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі -

ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та

Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій

сфері:

зупинити

прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у

власність та оренду із зміною цільового призначення;

відкликати

раніше надану згоду на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із

зміною цільового призначення у разі, коли місцевими органами виконавчої влади

чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за

результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог

законодавства;

подати

у триденний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції про внесення змін до

Земельного та Лісового кодексів України стосовно удосконалення процедури

розпорядження ділянками».

Заслухавши

пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно

до статті 2 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV,

відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України,

Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими

актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею

93 Земельного Кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки -

це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною

ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої

діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та

юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства,

іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також

іноземним державам.

Відповідно

до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок,

що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі

рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого

самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у

разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній

власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім

випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній

власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою

статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123

цього Кодексу.

Згідно

статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або

комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів

виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених

органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних

ділянок у разі:

зміни

цільового призначення земельних ділянок;

надання

в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на

місцевості).

Особа,

зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної

або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням

про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської,

селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради

міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

15.08.2004

державним реєстратором виконавчого комітету Сімферопольської міської ради

Автономної Республіки Крим за №1 882 102 0000 009350 була зареєстрована

юридична особа - Обслуговуючий кооператив «Лєтній сад Ю.Б.К.», про що видано

свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 за № 439359.

Ідентифікаційний код юридичної особи № 34523632.

Позивач

звернувся із заявою від 20.08.2006 № 1 до Малоріченської сільської ради м.

Алушта про надання згоди на збір матеріалів попереднього погодження місця

розташування земельної ділянки площею 9,9942 га, в районі прикордонпосту, в с.

Сонячнегір'я, м. Алушта, АР Крим для будівництва та обслуговування

рекреаційного комплексу.

Рішенням

7-ої сесії  5-го скликання Малоріченської

сільської ради № 7/60 від 31.08.2006 позивачу була надана згода на збір

матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки площею 9,9942 га, в

с. Сонячнегір'я в районі прикордонпосту, із земель Алуштинського ДЛМГ для

будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу.

На

підставі зазначеного рішення було складено акт вибору та обстеження додаткової

земельної ділянки в натурі від 27.09.2006.

Рішенням

20-ої сесії 5-го скликання Малоріченської сільської ради № 20/1 від 28.11.2007

нашому кооперативу було затверджені матеріали попереднього погодження місця

розташування земельної ділянки площею 9,9942 га, розташованої на території

Малоріченської сільської ради, в межах с. Сонячнегір'я в районі прикордонпосту,

із земель Алуштинського лісгоспу для будівництва рекреаційного комплексу та

надано дозвіл на складення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки.

Звертаємо

увагу суду на те, що абзацом третім пункту 1 Перехідних положень Земельного

кодексу України встановлено, що у разі прийняття відповідними органами рішення

про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на

розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача

в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності

здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Враховуючи

що рішення про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної

ділянки було прийнято до 01.01.2008, передача в оренду земельної ділянки площею

9,9942 га, розташованої на території Малоріченської сільської ради, в межах с.

Сонячнегір'я в районі прикордонпосту, повинно здійснюватись без проведення

земельних торгів.

Згідно

частині 6 статті 123 Земельного кодексу України розроблений проект відведення

земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з

питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони

культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а

також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового

або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового

призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Проект

відведення земельної ділянки площею 9,9942 га, розташованої на території

Малоріченської сільської ради, в межах с. Сонячнегір'я в районі прикордонпосту,

було розроблено на підставі рішення Малоріченської сільської ради № 20/1 від

28.11.2007.

До

нього увійшли:

-          позитивний висновок Управління

архітектури та містобудівництва Алуштинського міськвиконкому № 516 від 27.09.2006;

-          позитивний висновок Республіканського

комітету з охорони культурної спадщини від 26.07.2007 № 1012;

-          довідка Алуштинського міського

управління земельних ресурсів № 556 від 15.11.2007 та лист № 568 від

15.11.2007;

-          акт технічного обстеження лісних

площ, складений  Держаним підприємством

«Алуштинське лісове господарство»;

-          розрахунок втрат лісогосподарського

виробництва, пов'язаних з вилученням земельної ділянки площею 9,9942 га;

-          акт археологічного обстеження

земельної ділянки площею 9,9942 га;

-          позитивний висновок Державної

Азово-Чорноморської екологічної інспекції від 14.04.2008 № 11/877;

-          позитивний висновок Кримської

республіканської санітарно-епідеміологічної станції № 22 від 17.04.2008;

-          експлікація з форми 6-зем;

-          викопіювання із плану

землекористування Малоріченської сільської ради.

Узгодження

із землекористувачем та його відмова від земельної ділянки міститься в пункті

15 Акту технічного обстеження лісних площ, в якому зазначено, що Держане

підприємство «Алуштинське лісове господарство» не заперечує проти передачі

земельної ділянки площею 9,9942 га Обслуговуючому кооперативу «Лєтній сад

Ю.Б.К.» в оренду для будівництва рекреаційного комплексу.

Крім

того, постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.06.2008

у справі № 2-26/5761-2008А за адміністративним позовом Обслуговуючого

кооперативу «Лєтній сад Ю.Б.К.» до Республіканського комітету по лісовому і

мисливському господарству АР Крим, третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору  -  Малоріченська сільська рада, суд вирішив

зобов'язати Республіканський комітет по лісовому і мисливському господарству АР

Крим надати висновок про можливість передачі Обслуговуючому кооперативу «Лєтній

сад Ю.Б.К.» земельної ділянки Солнячнегірського лісництва, квартал 78, виділ

21,24 загальною площею 9,9942 га, в оренду для будівництва та обслуговування

рекреаційного комплексу в десятиденний строк з моменту набрання законної сили

постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим, а у разі ненадання

висновку вважати можливість передачі земельної ділянки  погодженою.

Постанова

господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.06.2008 у справі №

2-26/5761-2008А залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного

господарського суду від 19.08.2008 у справі № 2-26/5761-2008А.

Відповідно

до вимог статті 123 Земельного кодексу України було здійснено державну

землевпорядну експертизу проекту відведення земельної ділянки площею 2,2334 га та

отримано позитивний висновок.

Згідно

статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»

від 17.06.2004 № 1808-IV результатом проведення державної експертизи є висновок

державної експертизи. Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з

вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він

позитивно оцінюється та погоджується. Позитивні висновки державної експертизи

щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного

рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування,

відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною

документацією.

Відповідно

до норм статті 123 Земельного кодексу України погоджений проект відведення

земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної

експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про

надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради

міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської,

районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх

повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної

ділянки у користування.  Рішенням про

надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення

здійснюється:

затвердження

проекту відведення земельної ділянки;

вилучення

(викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням

умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності);

надання

земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її

використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності)

вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського

виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної

ділянки.

Відмову

органів місцевого самоврядування або органів державної влади в наданні

земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду в

установлений законом строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про

відмову в наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані

пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів,

затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

На

підставі листа позивача № 13/10/08 від 13.10.2008 про затвердження проекту

землеустрою з відведення спірної земельної ділянки та укладення договору оренди

земельної ділянки строком на 49 років відповідачем було прийнято оскаржуване

рішення.

Посилання

Малоріченської сільської ради на вищезазначене розпорядження є необґрунтованим

з наступних підстав.

Згідно

статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у

системі органів виконавчої влади.

Відповідно

до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно

до статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16.05.2008 №

279-VI Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі

органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу

безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади,

Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації,

спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Нормами

статті 41 Закону України від 16.05.2008 № 279-VI встановлено, що  Кабінет Міністрів України спрямовує

діяльність органів виконавчої влади на сприяння ефективному функціонуванню та

розвитку місцевого самоврядування, додержання визначених законом прав органів

місцевого самоврядування, забезпечує взаємодію центральних і місцевих органів виконавчої

влади з органами місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого

значення, зокрема економічного, соціального та культурного розвитку відповідних

адміністративно-територіальних одиниць. Кабінет Міністрів України відповідно до

Конституції та законів України забезпечує здійснення контролю за виконанням

органами місцевого самоврядування наданих їм повноважень органів виконавчої

влади.

Згідно

статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної

громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів

кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення

в межах Конституції і законів України.

Відповідно

до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР

сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що

представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в

їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені

Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно

статті 16 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР органи місцевого

самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами

власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть

відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Відповідно

до статей 26, 33 Закону України  від

21.05.1997 № 280/97-ВР виключною компетенцією сільських, селищних та міських

рад є врегулювання земельних правовідносин, зокрема, до яких відноситься

надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності

територіальних громад.

Із

зазначених норм вбачається, що Малоріченська сільська рада як орган місцевого

самоврядування не входить до системи органів виконавчої влади, а отже Кабінет

Міністрів України не має повноважень здійснювати контроль за виконанням питань

з власної виключної компетенції сільської ради - врегулювання земельних

правовідносин, яки не є делегованими від органів виконавчої влади.

Згідно

статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї

компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Відповідно

до статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16.05.2008 №

279-VI Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і

законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти

- постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного

характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету

Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань

видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Нормами

параграфа 46 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, встановлено, що акти Кабінету

Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у

формі розпоряджень. Розпорядження Кабінету Міністрів видаються з питань:

схвалення

програми, плану заходів, концепції, стратегії, основних напрямів реалізації державної

політики та інших програмних документів концептуального характеру, концепції

державної цільової програми та закону, директив, урядової заяви, листа,

звернення, декларації, меморандуму тощо;

утворення

та затвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і

робочих груп;

виділення

коштів резервного фонду державного бюджету;

делегування

повноважень Кабінету Міністрів центральним та місцевим органам виконавчої

влади;

передачі

майна;

кадрових

та інших питань організаційно-розпорядчого характеру.

Отже,

за своєю суттю розпорядження Кабінету Міністрів України не може розповсюджувати

свою дію на органи місцевого самоврядування при вирішенні ними питань з власної

виключної компетенції місцевої ради - врегулювання земельних правовідносин.

Розпорядженням

від 10.04.2008 № 610-р Кабінет Міністрів України зобов'язує підпорядковані

органи (зокрема, Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгосп та

Держкомзем) зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок,

їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення та зобов'язує

відкликати раніше надану згоду на вилучення ділянок.

Відповідно

до положень статті 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних

та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Розпорядження

№610-р від 10.04.2008 фактично носить характер нормативно-правового акту,

оскільки містить норми права - правила поведінки, які розраховані на

неодноразове застосування, отже повинно було прийматись Кабінетом Міністрів

України у вигляді постанови. Крім того, погодження проектів відведення

земельних ділянок є не тільки правом уповноважених органів, але й їх

обов'язком, оскільки відноситься до однієї із функцій  державного управління, яку ці  органи здійснюють в певній сфері суспільних

відносин. Зобов'язавши Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгосп

та Держкомзем зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок,

їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення та відкликати

раніше надану згоду на вилучення ділянок без посилання на конкретні норми

законів України, Кабінет Міністрів України вийшов за межі наданих йому

повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України «Про Кабінет

Міністрів України». Також суд звертає увагу сторін, що Малоріченська сільська

рада та ДП «Алуштинське лісове господарство» не відносяться до кола суб'єктів,

на яких поширює свою дію зазначене розпорядження.

Враховуючи,

що рішення про передачу в оренду Обслуговуючому кооперативу «Лєтній сад Ю.Б.К.»

спірної земельної ділянки площею 9,9942 га із зміною цільового призначення вже

надано землекористувачем - Держаним підприємством «Алуштинське лісове

господарство» при складенні Акту технічного обстеження лісних площ, а

відкликання рішення до цього часу нами не отримано, вважаємо відмову

відповідача в затвердженні проекту відведення земельної ділянки та передачі її

в оренду з посиланням на розпорядження Кабінету Міністрів України від

10.04.2008 № 610-р незаконною, а оскаржуване рішення таким, що суперечить

вимогам чинного законодавства, порушує права та охоронювані законом інтереси

позивача, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню виходячи з

наступного. 

Відповідно

до норм статті 123 Земельного кодексу України погоджений проект відведення

земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної

експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про

надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради

міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської,

районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх

повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної

ділянки у користування.  Рішенням про

надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення

здійснюється:

затвердження

проекту відведення земельної ділянки;

вилучення

(викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням

умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності);

надання

земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її

використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності)

вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва,

встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.

Враховуючи,

що відмова відповідача у затвердженні проекту відведення земельної ділянки є

необґрунтованою, відповідно до вимог статті 123 Земельного кодексу України

відповідач зобов'язаний затвердити проект відведення земельної ділянки площею

2,2334 га, розташованої на території Малоріченської сільської ради, в межах с.

Сонячнегір'я в районі прикордонпосту, та надати земельну ділянку  в користування позивачу.

Під

порушеним правом, в його об'єктивному аспекті розуміється порушення правових

норм гарантованих законом, які регулюють спірні правовідносини, суб'єктивний

зміст порушеного права знаходиться свій прояв в порушені правових норм, які

надають певні правові можливості позивачеві (стаття 93 Земельного кодексу

України - суб'єктами права оренди на землю, в тому числі але не виключно є

юридичні особи - які здійснюють щодо них право володіння, користування), при

цьому не визнається право конкретної особи, як суб'єкта земельних

правовідносин, яка повинна звертатись до суду за захистом свого особистого

порушеного права.

Порушення

права невід'ємно тягне за собою й порушення свободи особи, оскільки ці дві

категорії в правовому розрізі, взаємно пов'язані та розуміють під собою певну

правову можливість особи, яка реалізується в певних правовідносинах, вони є

невід'ємними, визнається та забезпечується державою.

Відповідно

до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 50

народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини

першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про

охоронюваний законом інтерес) справа №1-10/2004 від 01.12.2004, під

поняттям  «охоронюваний законом інтерес»,

що вживається  в частині першій статті 4

Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у

логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до

користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як

зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у

суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом

судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення

індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам

України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та

іншим загальноправовим засадам.

Відповідно

до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами

України.

Тобто,

даний конституційно закріплений принцип діяльності органів державної влади та

органів місцевого самоврядування - принцип законності - визначає, що останні в

своїй діяльності діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачений Конституцією та Законами України, в іншу чергу вихід за межі

наданих законом повноважень та прийняття рішення, яке суперечить вимогам

Конституції та Законів України тягне за собою юридичну відповідальність у формі

визнання незаконним та скасування протиправного рішення.

Ст.

77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», встановлено, що спори

про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в

результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого

самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно

до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого

цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа

має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам

цивільного законодавства.

Відповідно

до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право

звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права

та інтересу.

Відповідно

до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних

прав та інтересів може бути, зокрема: визнання права, а також визнання

незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади

Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових

і службових осіб, а також примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно

до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує

правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади

Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він

суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або

інтереси.

Відповідно

до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи,

організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які

здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому

порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право

звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю

господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і

охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом

заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно

до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для

доведення такого роду фактів.

Приймаючи

до уваги викладене, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні

у матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов до

висновку, що позовні вимоги Виробничого кооперативу «Літнє містечко»  є обґрунтованими та такими, що підлягають

задоволенню.

Керуючись

ст.ст. 49,  82 -85 ГПК України, суд

вирішив:

1.  Позов 

задовольнити.

2.  Визнати незаконним рішення 30-ої сесії 5-го

скликання Малоріченської сільської ради «Про затвердження проекту землеустрою з

відведення земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу «Лєтній сад Ю.Б.К.» від

16.10.2008 № 30/14.

3.  Скасувати рішення 30-ої сесії 5-го скликання

Малоріченської сільської ради «Про затвердження проекту землеустрою з

відведення земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу «Лєтній сад Ю.Б.К.» від

16.10.2008 № 30/14.

4.

Зобов'язати Малоріченську сільську раду (м. Алушта, с. Малоріченське, вул.

Комсомольська, 8, ЄДРПОУ 04367393) затвердити Обслуговуючому кооперативу

«Лєтній сад Ю.Б.К.» (95001, АРК, м. Сімферополь, вул. Пролетарська, 12А, ЄДРПОУ

34523632) проект відведення земельної ділянки площею 9,9942 га, розташованої на

території Малоріченської сільської ради, в межах с. Сонячнегір'я в районі

прикордонпосту.

5.

Зобов'язати Малоріченську сільську раду (м. Алушта, с. Малоріченське, вул.

Комсомольська, 8, ЄДРПОУ 04367393) передати Обслуговуючому кооперативу «Лєтній

сад Ю.Б.К.» (95001, АРК, м. Сімферополь, вул. Пролетарська, 12А, ЄДРПОУ

34523632) земельну ділянку площею 9,9942 га, розташовану на території

Малоріченської сільської ради, в межах с. Сонячнегір'я в районі прикордонпосту,

із земель Держаного підприємства «Алуштинське лісове господарство» в оренду для

будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу строком на 49 років.

6.

Зобов'язати Малоріченську сільську раду (м. Алушта, с. Малоріченське, вул.

Комсомольська, 8, ЄДРПОУ 04367393) укласти з Обслуговуючим кооперативом «Лєтній

сад Ю.Б.К.» (95001, АРК, м. Сімферополь, вул. Пролетарська, 12А, ЄДРПОУ

34523632) договір оренди земельної ділянки площею 9,9942 га, розташованої на

території Малоріченської сільської ради, в межах с. Сонячнегір'я в районі

прикордонпосту, із земель Держаного підприємства «Алуштинське лісове

господарство» в для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу

строком на 49 років.

Видати

накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

Господарського суду

Автономної

Республіки Крим                                        Калініченко А.А.