Рішення

від 26.11.2008 по справі 36/460

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/460

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  36/460

26.11.08

За позовом          Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії

До                                Товариства з обмеженою відповідальністю «КІТО»

Про                                 стягнення 636,20 грн.  

                                                                                     Суддя    Трофименко Т.Ю.                                                                                                       

Представники:

Від позивача         Кіяніцина О.С. по довіреності № 7896 від 07.11.2008р.

Від відповідача     не з'явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі розрахункового центру Київської міської філії  про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІТО»636,20 грн., із яких: 610,20 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги за  період з лютого 2007 року по квітень 2007 року, 26,00 грн. пені за прострочку платежу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплатив позивачу  плату за надані телекомунікаційні послуги за  період з лютого 2007 року по квітень 2007 року, у зв'язку з чим виник борг в сумі 636,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2008р. порушено провадження у справі № 36/460, розгляд справи призначено на 10.11.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2008р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 26.11.2008р.

В судовому засіданні 26.11.2008р. представник позивача надав суду клопотання про збільшення позовних вимог і просить стягнути з відповідача 610,20 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги за  період з лютого 2007 року по квітень 2007 року, 36,91 грн. пені за прострочку платежу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 23.10.2008р. та від 10.11.2008р., не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали Господарського суду міста Києва від 23.10.2008р. та від 10.11.2008р. у справі № 36/460 надсилались на адреси відповідача, вказані в позовній заяві, в Свідоцтві про державну реєстрацію відповідача, в Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АБ, № 586395.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань  про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, доказів оплати наданих послуг від відповідача не надходило.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»(далі позивач, виконавець) були надані телекомунікаційні послуги Товариству з обмеженою відповідальністю «КІТО»(далі відповідач, замовник) на загальну суму 610,20 грн.

Відповідач в порушення вимог закону за надані послуги не сплатив, і на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем за надані послуги за період з лютого 2007 року по квітень 2007 року становить 610,20 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до приписів  ст. 526 Цивільного кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання  у будь – який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок  у семиденний строк від дня пред'явлення  вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки надання телекомунікаційних послуг позивачем здійснювався не на підставі договірних відносин, позивач 18.05.2007р. направив на адресу відповідача претензію № 07-07/847 від 15.05.2008р. з вимогою оплатити заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в розмірі 610,20 грн. та сплатити пеню в розмірі 8,40 грн. Зазначену претензію відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується відповідача, який мав надати докази оплати наданих телекомунікаційних послуг.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 610,20 грн.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочки платежу, з нього, на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», підлягає стягненню пеня в сумі 36,91 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 102,00 грн. та 118,00 грн. відповідно, покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІТО»(03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 44; 02125, м. Київ, вул. Старосільська, 1, код ЄДРПОУ 30523843) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії (02192, м. Київ, вул. Міста Шалетт, 1, код ЄДРПОУ 01189910) 610 (шістсот десять) грн. 20 коп. заборгованості, 36 (тридцять шість) грн. 91 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                  Трофименко Т.Ю.