Рішення

від 11.12.2008 по справі 10035-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10035-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 206

РІШЕННЯ

Іменем України

11.12.2008Справа №2-6/10035-2008

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Керченське автотранспортне об'єднання №14364», м. Керч,

до відповідача Керченської міської ради,  м. Керч,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача  Фонд майна АР Крим, м. Сімферополь,

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі», м. Керч,

про спонукання до виконання певних дій.

Суддя Шкуро В.М.

представники:

Від позивача – Дубровська О.В. – ліквідатор.  

Від відповідача -  не з'явився, повідомлений належним чином.

Від третіх осіб:

Фонду майна АР Крим -  Татаренко О.О., представник, довіреність №135Д від 01.12.2008р.

Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» - не з'явився, повідомлений належним чином.  

        Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Керченське автотранспортне об'єднання №14364» звернулось в господарський суд АРК з позовною заявою до Керченської міської ради про спонукання прийняття в комунальну власність об'єкти державного житлового фонду, які знаходяться на балансі позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог ст.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо безумовної передачі об'єктів житлового фонду та комунальної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади, Керченська міська рада відмовляється від прийняття житлових будинків у м.Керчі по вул. Корольова, 32, 32-а, 32-б.

Відповідач у засідання суду жодного разу не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник Фонду майна АР Крим позовні вимоги підтримав.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення позивача та третьої особи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Керченське автотранспортне об'єднання №14364» створено шляхом перетворення державного підприємства Керченське виробниче обєднання автомобільного транспорту №14364.

В результаті створення ВАТ «Керченське автотранспортне об'єднання №14364» і приватизації цілісного майнового комплексу, об'єкти житлового фонду, а саме: житлові будинки, які розташовані у м. Керчі по вул. Корольова, 32, 32-а, 32-б залишились у позивача  на балансі.

Рішенням «Про приймання житлового фонду від підприємств, які мають на балансі житлові будинки, в комунальну власність міста» від 21.07.2003р. Керченська міська рада дала свою згоду на приймання від ряду підприємств, в тому числі і від ВАТ «Керченське автотранспортне об'єднання №14364», житлового фонду з господарськими будівлями в комунальну власність міста (а.с.9).

Постановою Верховної Ради АР Крим «Про питання управління майном, яке належить АР Крим» від 22.02.2006р. житлові будинки по вул. Корольова, 32, 32-а, 32-б у м. Керчі, які не включені до статутного фонду ВАТ «Керченське АТО №14364» в процесі приватизації, передані із складу майна, яке належить АР Крим у комунальну власність територіальної громади м. Керч (а.с. 16-17).

Постановою господарського суду АР Крим від 14.04.2005р. у справі №2-6/1317-2005 ВАТ «Керченське АТО №14364» визнано банкрутом та відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дубровську О.В.

Ліквідатор ВАТ «Керченське АТО №14364» неодноразово звертався до Керченської міської ради з пропозиціями прийняти до комунальної власності по акту приймання-передачі житлові будинки, які розташовані в м.Керчі по вул. Корольова, 32, 32-а, 32-б і перебувають на балансі банкрута, що підтверджено листами вих. №98 від 12.09.2005р., №137 від 23.07.2007р., №15 від 19.02.2008р. (а.с.10-12). Але відповідач, посилаючись на необхідність відновлення за рахунок банкрута технічної документації на будинки, актів прийняття в експлуатацію зовнішніх мереж, планів зовнішніх мереж, їх капітального ремонту тощо ухиляється від їх прийняття.  

Зазначена позиція щодо зволікання з прийняттям житлового фонду в комунальну власність та встановлення умов для здійснення такого прийняття є неспроможною з огляду на наступне.

У зв'язку з визнанням боржника банкрутом у такої особи виникає особливий правовий статус, який є значно відмінний від статусу боржника. Зокрема, у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також  повноваження  власника (власників) майна банкрута (абз.2 ч.1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон).

Відповідно до положень Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, перелічені у частині 1 статті 25 Закону, а також здійснює інші повноваження,  передбачені  цим Законом. Тобто правосуб'єктність ліквідатора визначена в Законі, внаслідок чого він позбавлений права здійснювати повноваження, які не передбачені положеннями Закону та виходять за межі його компетенції.

       Таким чином, виходячи з аналізу положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної  комісії) можуть виникати виключно у випадках прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання має визначатися  нормами Закону.

Такими випадками, відповідно до частини 9 ст.30 Закону, є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. На цій підставі суд приходить до висновку про відсутність у ліквідатора обов'язку за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, замовити технічну документацію на будинки та зовнішні мережі, здійснити капітальний ремонт тепломереж і інженерних мереж тощо.

Опосередкованим доказом такого висновку є також чітке законодавчо визначене призначення коштів з єдиного рахунку боржника в ліквідаційній процедурі, а саме згідно ч.7 ст.30 Закону ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в  банківській  установі - основний  рахунок. Згідно  з  приписами Закону кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на даний основний рахунок боржника і з цього основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону, та проводяться такі виплати:

-          поточні комунальні  і  експлуатаційні  платежі;

-          інші  витрати, пов'язані  із  здійсненням  ліквідаційної процедури.

Отже, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у боржника не можуть виникати нові зобов'язання, які не пов'язані із здійсненням  ліквідаційної процедури.

Статтею 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та місцевого самоврядування діяти тільки на підставах, у межах повноважень і способів, які передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута,  які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих  дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Пунктом 7 Положення «Про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995р. № 891 передбачено, що якщо підприємства, установи чи організації передають відомчий житловий фонд в комунальну власність протягом фінансового року, утримання його забезпечується на договірних засадах з підприємствами, установами чи організаціями, а в разі їх банкрутства, зміни форми власності або ліквідації – за рахунок наявних коштів відповідних державних адміністрацій або виконкомів відповідних рад. У разі потреби порушується питання про вишукання коштів з державного бюджету.

Зі змісту наведеної норми слідує, що у разі визнання боржника банкрутом об'єкти  житлового фонду та комунальної інфраструктури, які належать банкруту на праві власності або повного господарського відання безумовно передаються до комунальної власності відповідних територіальних громад без будь-яких умов, тобто у тому стані та з тими недоліками, які є на час прийняття.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких названий і такий спосіб, як примусове виконання обов'язку в натурі.

На підставі викладено суд приходить до висновку, що Керченською міською радою безпідставно не здійснюються заходи щодо прийняття до комунальної власності об'єктів житлового фонду, а як наслідок необхідність зобов'язання останньої прийняти це майно у комунальну власність територіальної громади м.Керчі.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті держмита в розмірі 85,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. судом відносяться на відповідача.  

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 11 грудня 2008р.

Рішення оформлено та підписано відповідно до ст.85 ГПК України 16 грудня 2008р.

На підставі викладеного, керуючись ст.49, 82-84, 85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Керченську міську раду (98300, м.Керч, вул.Кірова, 17; ідентифікаційний код юридичної особи 34740946) прийняти від Відкритого акціонерного товариства «Керченське автотранспортне об'єднання №14364» (98300, м.Керч, шосе Героїв Сталінграду, 23, ідентифікаційний код юридичної особи 03117561) у комунальну власність територіальної громади м.Керчі АР Крим житлові будинки, розташовані за адресами:

- м. Керч, вул. Корольова, будинок №32;

- м. Керч, вул. Корольова, будинок №32-а;

- м. Керч, вул. Корольова, будинок №32-б,

без будь-яких умов.

Стягнути з Керченської міської ради (адреса: 98300, м. Керч, вул. Кірова, 17, рахунок 3141951370019 в ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ідентифікаційний код юридичної особи 34740946) на користь Відкритого акціонерного товариства «Керченське автотранспортне об'єднання №14364» (98300, м.Керч, шосе Героїв Сталінграду, 23, ідентифікаційний код юридичної особи 03117561) судові витрати з оплати 85 грн. державного мити і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Шкуро В.М.