Рішення

від 19.12.2008 по справі 10084-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10084-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

19.12.2008Справа №2-29/10084-2008

За позовом – Українського фінансово-промислового концерну "УФПК", (вул.. М. Раскової, 4а, оф. 114, м. Київ, 02002).

До відповідача -  Приватного підприємства "Фірма "Дакос", (вул.. Федотова, 25, м. Сімферополь, 95017 / вул.. Заліська, 80, кв. 98, Центральний район, м. Сімферополь, 95044).

про повернення грошових коштів в розмірі 130000 грн. як безпідставно набутих та про стягнення 55 916,02 грн. процентів за користування грошовими коштами.

Суддя О.І. Башилашвілі

представники:

Від позивача – не з'явися.

Від відповідача – не з'явися.

Суть спору: Український фінансово-промисловий концерн "УФПК" звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Приватного підприємства "Фірма "Дакос" про зобов'язання повернути грошові кошти в сумі 130000,00 грн., як безпідставно набуті та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 55916,02 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач користувався безпідставно набутими коштами позивача в розмірі 130000,00 грн., перераховані за платіжним дорученням №189 від 07.07.2003р. та в зв'язку з чим, останньому нараховані проценти, які відповідач також не погашає.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на задоволенні останніх.

Відповідач в судове засідання не з'явився, але направив позивачу відзив на позов в якому зазначив, що господарським судом АР Крим вже розглядався спір між тими самими сторонами, про той же предмет і по тим же підставам, та суд повинен був відмовити в прийняті позову на підставі п. 2 ст. 63 ГПК України, цей відзив суду надав позивач.

Слід, зазначити, що за весь час розгляду судом цієї справи, до канцелярії суду не надходив письмовий відзив відповідача на позов.

Розгляд справи відкладався в порядку ст.. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача,  суд –

встановив:

02.06.2003 року між Українським фінансово-промисловим концерном „УФПК”, та приватним підприємством фірмою „Дакос” був укладений договір №14/1 про закупку обладнання, сировини, техніки, матеріалів, навчання кадрів і запуск виробництва вітчизняних товарів побутової хімії на суму 130000,00 грн. та Додаткова угода №1 від 01.09.2003р. до даного договору і Додаток №1 до Додаткової угоди №1, які є невід'ємною частиною договору №14/1.

Пунктом 1.2 вказаного договору встановлено, що Замовник - Український фінансово-промисловий концерн „УФПК” фінансує Виконавця –приватне підприємство фірму „Дакос”, в рамках „Програми підтримки вітчизняного товаровиробника” для закупки обладнання, сировини, матеріалів та навчання кадрів, відповідно до технічного завдання та календарного плану.

Відповідно до пункту 2.1 договору від 02.06.2003 року розміри сум потрібних коштів для фінансування Виконавця, відповідно до календарного плану визначається у Додатках до цього договору.

Додатковою угодою №1 від 01.09.2003 року сторони домовились про наступне: Замовник - Український фінансово-промисловий концерн „УФПК” фінансує закупку матеріалів та сировини, а Виробник - приватне підприємство фірма „Дакос” виробляє та передає у власність Замовника безфосфатний пральний порошок. Пунктом 2 додаткової угоди №1 закріплено, що кількість, ціна та модифікація безфосфатного прального порошку узгоджується Додатком №1 доданої додаткової угоди.

Пунктом 4 Додатку №1 до додаткової угоди №1 від 01.09.2003 року сторони встановили, що загальна вартість товару, який постачається становить 130000,00 грн.

Позивач виконав зобов'язання за договором та платіжним дорученням № 189 від 07.07.2003 року Український фінансово-промисловий концерн „УФПК” перерахував на користь приватного підприємства фірми „Дакос” 130000,00 грн. У якості призначення платежу було зазначено –оплата за матеріали, сировину для запуску виробництва товарів побутової хімії згідно договору від 02.06.2003 року. (а. с. 40).

Однак, відповідач порушив договірні зобов'язання, а саме не поставив Українському фінансово-промисловому концерну "УФПК" товар у відповідному асортименті та об'ємі до 01.12.2003р., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 26.01.2005р. (а. с. 37).

В зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач 06.12.2005р. звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства "Фірма "Дакос", при цьому предметом позову позивач зазначив невиконання відповідачем зобов'язання по поставці товару.   

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2006 року у справі № 2-14/4109-2006 позов Українського фінансово-промислового концерну „УФПК” задоволено частково. З приватного підприємства фірми „Дакос” на користь позивача стягнуто 130000,00 грн. попередньо оплаченого та непоставленого товару, 1300,00 грн. держмита та 57,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.2006р. апеляційну скаргу приватного підприємства фірми „Дакос” задоволено, пункти 1, 2, 3 рішення господарського суду Автономної республіки Крим 25 квітня 2006 року у справі № 2-14/4109-2006 скасовано, у позові Українського фінансово-промислового концерну „УФПК” відмовлено, пункт 4 рішення господарського суду Автономної республіки Крим 25 квітня 2006 року у справі № 2-14/4109-2006 залишено без змін.

Так, судом встановлено, що листом філії КРД АППБ „Аваль” від 16.07.2003 року, із змісту якого вбачається, що до Шевченківської філії ВАТ КБ „Надра” надійшло клопотання платника про виправлення невірно вказаного призначення платежу по платіжному дорученню №189 від 07.07.2003 року на суму 130000,00 грн. При цьому, фактичне призначення платежу суми у розмірі 130000,00 грн., перерахованої за платіжним дорученням №189 від 07.07.2003 року на користь приватного підприємства фірми „Дакос” є: кошти на реалізацію заходів програми „Підтримка вітчизняного товаровиробника продукції побутової хімії згідно договору від 02.06.2003 року в рамках реалізації заходів національної програми сприяння розвитку малого підприємництва без ПДВ”.

За таких обставин, відсутні підстави вважати суму у розмірі 130000,00 грн., такою, що перерахована на користь відповідача у якості попередньої оплати за поставку товару –безфосфатного прального порошку.

Так, відповідно до пункту 2.2 договору від 02.06.2003 року, Замовник перераховує Виконавцю необхідну суму тільки після одержання від Виконавця документів, які підтверджують виконані роботи, або куплене обладнання та сировину (відповідно копії накладних, або актів виконаних робіт, або актів прийому-передачі обладнання), однак факту одержання Замовником від Виконавця документів, які підтверджують виконані роботи, або куплене обладнання та сировину не встановлено.

Інших підстав для перерахування грошових коштів у рамках договору від 02.06.2003 року саме з таким призначенням платежу, яке було зазначено, умови договору від 02.06.2003 року не містять.

За таких обставин, відсутні підстави вважати суму у розмірі 130000,00 грн., такою, що перерахована на користь відповідача у якості попередньої оплати за поставку товару –безфосфатного прального порошку.

У зв`язку з цим, застосуванню у даному випадку підлягає норма статті 1212 Цивільного кодексу України, згідно з якою особо, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язано повернути потерпілому це майно.

Також, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідачем безпідставно набуте майно самостійно не поверталось, а позовні вимоги позивача полягають не у поверненні безпідставно перерахованих грошових коштів, а у відшкодуванні збитків, спричинених невиконанням зобов'язання. Оскільки положення Господарського процесуального кодексу України не надають суду право на вихід за межі заявлених позовних вимог, або на самостійну їх зміну, судова колегія вважає, що позовні вимоги Українського фінансово-промислового концерну „УФПК” у рамках даної справи задоволенню не підлягають.   

Так, позивач скориставшись рекомендаціями Севастопольського апеляційного господарського суду викладеними в постанові від 05.07.2006р., звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Приватного підприємства "Фірма "Дакос" про зобов'язання повернути грошові кошти в сумі 130000,00 грн., як безпідставно набуті та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 55916,02 грн.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішення господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, згідно п. 1 ст.. 1212 ЦК України особа,  яка набула майно  або  зберегла  його  у  себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави(безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 2 ст.. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне   набуття   або  збереження  майна  було  результатом поведінки набувача майна,  потерпілого,  інших осіб  чи  наслідком події.

Пунктом 3 ст. 1212 ЦК України, зазначається, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування   майна   власником   із  чужого  незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно п. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Відповідно ст.. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Пунктом 2. ст. 536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, відповідно до вищезазначених норм позивачем розраховані проценти за користування чужими коштами відповідно до ставки Національно банку України: 07.07.2003 - 08.06.2004 – 7% - 130000х7х338/365/100 = 8426,85 грн.; 09.06.2004 – 06.10.2004 – 7,5% - 130000х7,5х119/365/100 = 3178,77 грн.; 07.10.2004 – 08.112004 – 8% - 130000х8х32/365/100 = 911,78 грн.; 09.11.2004 – 09.08.2005 – 9% - 130000х9х273/365/100 = 8750,96 грн.; 10.08.2005 – 09.06.2006 – 9,5 % - 130000х9,5х303/365/100 = 10252,19 грн.; 10.06.2006 – 31.05.2007 – 8,5 % - 130000х8,5х355/365/100 = 10747,26 грн.; 01.06.2007 – 31.12.2007 – 8,0 % - 130000х8х214/365/100 = 6097,53 грн.; 01.01.2008 – 01.08.2008 – 10,0% - 130000х10х212\365/10 = 7550,68 грн., всього на суму 55 916,02 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Суд, не приймає посилання відповідача нате, що судом вже прийнято рішення по справі за участю тих самих сторін, по тому самому предмету та з тих же підстав, в зв'язку з тим, що норма ст.. 62 п. 2 ГПК України передбачає, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо: у провадженні господарського суду або іншого органу, який в  межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же  підстав або є рішення цих органів з такого спору.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.2006р., підставами для стягнення грошових коштів у справі №2-14/4109-2006 підставою слугувало невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, в даному випадку, підставою є – повернення безпідставного отриманого майна (грошей), в зв'язку з чим підставі позову змінені та не є тотожними.

Враховуючи те, що спір між сторонами виник саме внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати позивача по сплаті держмита в розмірі 1859,16 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн., судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

На підставі викладено, керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов'язати Приватне підприємство "Фірма "Дакос", (АР Крим, вул.. Заліська, 80, кв. 98, Центральний район, м. Сімферополь, код ЄДРПОУ 23439081) повернути Українському фінансово-промисловому концерну "УФПК", (Україна, вул.. М. Раскової, 4а, оф. 114, м. Київ, код ЄДРПОУ 30603331, п/р 26004005460001 в АТ «Укрінбанк» м. Києва, МФО 300142) грошові кошти  в сумі 130000,00 грн.

3.          Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Дакос", (АР Крим, вул.. Заліська, 80, кв. 98, Центральний район, м. Сімферополь, код ЄДРПОУ 23439081) на користь Українського фінансово-промислового концерну "УФПК", (Україна, вул.. М. Раскової, 4а, оф. 114, м. Київ, код ЄДРПОУ 30603331, п/р 26004005460001 в АТ «Укрінбанк» м. Києва, МФО 300142) проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 55 916,02 грн.

4.          Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Дакос", (АР Крим, вул.. Заліська, 80, кв. 98, Центральний район, м. Сімферополь, код ЄДРПОУ 23439081) на користь Українського фінансово-промислового концерну "УФПК", (Україна, вул.. М. Раскової, 4а, оф. 114, м. Київ, код ЄДРПОУ 30603331, п/р 26004005460001 в АТ «Укрінбанк» м. Києва, МФО 300142) судові витрати по сплаті держаного мита в сумі 1859,16 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

5.          Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.