Постанова

від 11.12.2008 по справі 31/32-08-1961

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

31/32-08-1961

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 грудня 2008 р.                                                                                    № 31/32-08-1961  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Першиков Є.В.

суддіДанилова Т.Б., Ходаківська І.П.

розглянувши  матеріали касаційних скаргзакритого акціонерного товариства "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсонсоблпаливо"товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромінвест"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 09.09.2008р.

у справігосподарського суду№ 31/32-08-1961Одеської області

за позовомзакритого акціонерного товариства "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо"

до

1) державного підприємства "Одеська залізниця"2) товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромінвест"

проза участю  представників сторін:позивача –відповідача 1–відповідача 2–

стягнення 1 851,84грн.

не з'явивсяне з'явивсяне з'явився

В С Т А Н О В И В:

У травні 2008 року Закрите акціонерне товариство "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Одеської залізниці та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромінвест" про стягнення вартості вагової недостачі  3,2 тони вугілля, що перевозилось по залізничній накладній  47911607 у піввагоні № 66975806.

Позовні вимоги вантажоодержувачем були вмотивовані тим, що комерційним актом, складеним на станції призначення, встановлена вагова недостача 3,2 тонни вугілля, відправленого ТОВ "Поліпромінвест" зі станції Нижньодніпровськ- пристань Придніпровської залізниці, який прибув  на адресу "Херсоноблпаливо" із поглибленням поверхні вантажу. З урахуванням 1% норми природної втрати та граничного розходження визначення маси вантажу недостача становить 2,572 тони на суму 1851,84 грн.( з ПДВ), які позивач просив стягнути з належного відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.07.2008 позовні вимоги задоволені в повному обсязі за рахунок перевізника –стягнуто з Одеської залізниці  на користь ЗАТ "Херсоноблпаливо" 1851,84 коп. вартість недостачі вугілля та судові витрати.

Рішення суду вмотивоване тим, що залізниця не довела відсутність своєї вини в недостачі вантажу у відповідності із ст.110, 114 Статуту залізниць України, а розрахунок вартості недостачі зроблено на підставі договору та специфікації постачальника.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 за апеляційною скаргою Одеської залізниці     рішення суду першої інстанції було змінено, позов ЗАТ "Херсоноблпаливо" задоволено частково: стягнуто з Одеської залізниці та  ТОВ "Поліпромінвест" на користь позивача 699,84 грн. з кожного та судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам. В решті позовних вимог відмовлено.

Апеляційний суд, приймаючи нове рішення, виходив з порушення як вантажовідправником вимог Правил перевезень вантажів у вагонах відкритого типу, так і залізницею при прийманні піввагону до перевезення, яка не перевірила дотримання відправником Технічних умов завантаження вантажу.

Задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд визначив вартість 1 тони вугілля 600 грн. та ПДВ і застосував до розрахунку фактичної недостачі норму природної втрати та похибку визначення маси 2%, оскільки вантаж відправником зданий до перевезення у вологому стані ( проморожений).

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, ЗАТ "Херсоноблпаливо" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права –а саме, п.27 Правил видачі вантажів відносно застосування норми природної втрати та похибки визначення маси вантажу 2%, натомість вважає правильним застосування судом першої інстанції цієї норми в розмірі 1%, оскільки проморожений вантаж не є вологим.

ЗАТ"Херсоноблпаливо"вважає правильним рішення суду першої інстанції, який визначив відповідальною за недостачу вантажу залізницю і відмовив в задоволенні позовних вимог до вантажовідправника.

Не погодившись із постановою апеляційного суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліпромінвест" також звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій не погоджується із висновком апеляційного суду про те, що відправник ТОВ "Поліпромінвест" повинен нести відповідальність за втрату частини вантажу у розмірі половини суми вартості втраченого вугілля. Заявник у касаційній скарзі зазначає, що постанова винесена без надання належної правової оцінки доказам, які містяться у справі, та без належного вивчення матеріалів, які мають значення для справи, оскільки характер поглиблень на поверхні вантажу є доказом втрати вантажу під час його перевезення та наявність вини перевізника у недостачі вугілля.

ТОВ "Поліпромінвест" зазначає на неправильне застосування апеляційним судом норм ст.110, 111 Статуту залізниць України, просить  постанову апеляційного суду скасувати, а рішення господарського суду Одеської області залишити в силі.

Учасники процесу не скористались своїми правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, і не направили в судове засідання своїх представників або письмові заперечення на касаційні скарги.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ЗАТ "Херсоноблпаливо" підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга ТОВ "Поліпромінвест"  не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, що по залізничній накладній № 47911607 від 15.02.2008 у піввагоні №66975806 Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліпромінвест" відвантажило насипом кам'яне вугілля масою 62800 кг на станцію Братолюбівка Одеської залізниці на  адресу ЗАТ "Херсоноблпаливо". Вантаж вугілля був відправлений промороженим, про що зроблено відмітку на зворотному боці залізничної накладної.

У відповідності із ст.129 Статуту залізниць України  підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення є комерційний акт або акт загальної форми.

Під час перевезення вантажу залізницею 17.02.2008 складено Акт загальної форми № 4344 про наявність у піввагоні поглиблень на поверхні вантажу.

Станцією призначення Братолюбівка Одеської залізниці складено 19.02.2008 комерційний акт № 100641/1 про недостачу вугілля в кількості 3200 кг. Цим актом зафіксовано, що над першими люками по ходу потягу зліва і справа заглиблення довжиною 1500мм і шириною заглиблення 500 мм, витікання вантажу нема, двері і люки закриті, а також описано те, що вантажовідправник не застосував засоби проти видування вантажу, не розрівняв і не ущільнив його, чим порушив вимоги розділу 2 параграфу 3 Технічних умов навантаження та кріплення вантажів.

Згідно Акту № 1 від 19.02.2008 ст. Братолюбівка Одеської залізниці про технічний стан вагону, вагон № 66975806 не пошкоджений.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, поклав відповідальність за недостачу вантажу повністю на перевізника –Одеську залізницю, мотивуючи таке рішення  тим, що з моменту прийняття вантажу до перевезення і до моменту видачі вантажу відповідальність за збереження вантажу несе залізниця.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи судове рішення в повному обсязі в порядку ст.101 Господарського процесуального кодексу, не погодився із таким висновком суду першої інстанції.

Апеляційний суд встановив, що відповідно до ст.27 Статуту залізниць України під час перевезення вантажів, які змерзаються або здуваються відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник. Залізниця може відмовити в перевезенні у разі невжиття відправником зазначених заходів.

Правила перевезень вантажів у вагонах відкритого типу ( з наступними змінами і доповненнями) передбачають, що  поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється, при цьому для розрівняння і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

П.6 Правил перевезень вантажів у вагонах відкритого типу встановлює, що з метою забезпечення збереження всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою ( емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Аналогічні вимоги щодо розрівняння і ущільнення поверхні вантажу містяться у Технічних умовах навантаження та кріплення вантажів.

У відповідності із ст.314 Господарського кодексу України та ст.110 Статуту залізниць  перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Апеляційним судом встановлено, що в залізничній накладній відсутня відмітка вантажовідправника, що при завантаженні вантажу розрівняно і ущільнене поверхню вантажу, а також що нанесено на поверхню захисне маркування. У комерційному акті зафіксовано, що захисне маркування відсутнє, каток не застосовувався.

На цих підставах апеляційний суд дійшов висновку про  те, що відправник не вжив відповідних заходів щодо збереження вантажу під час перевезення, а залізниця не перевірила дотримання відправником вимог Технічних умов та Правил перевезень вантажів у вагонах відкритого типу, і суд прийняв рішення про покладення відповідальності за недостачу вугілля на залізницю та вантажовідправника.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права оцінювати докази, касаційна скарга ТОВ "Поліпромінвест", яка фактично стосується переоцінки доказів по справі, не підлягає задоволенню.

Щодо касаційної скарги ЗАТ "Херсоноблпаливо", то вона підлягає задоволенню частково, в частині застосування до розрахунку понаднормативної недостачі 1%, замість помилково застосованої апеляційним судом норми 2%.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів встановлені норми недостачі ( сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні.

Цим пунктом норма недостачі 2% встановлена для маси вантажів, зазначеної в перевізних документах, які здані до перевезення , зокрема, у вологому стані.

При цьому у перевізних документах –залізничній накладній має бути зазначено про навантаження вантажу у вологому стані, а поняття "вологий" та "проморожений" не є тотожними.

Для мінерального палива (вугілля), відносно якого у перевізних документах нема відмітки про відвантаження у вологому стані, пункт 27 Правил видачі вантажів встановлює норму недостачі при перевезенні 1%.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки апеляційним судом досліджені всі матеріали справи в повному обсязі, їм дана належна правова оцінка і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, однак, при застосуванні норми недостачі допущена помилка, що не впливає на правильність судового рішення по суті, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку не скасовувати судове рішення і не направляти справу на новий розгляд, а внести зміни в резолютивну частину постанови Одеського апеляційного господарського суду.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсонсоблпаливо" задовольнити частково.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромінвест" залишити без задоволення.

Змінити абзаци  третій, четвертий, п'ятий і шостий Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2008р. у справі № 31/32-08-1961, виклавши їх в наступній редакції:

"Позов ЗАТ"Херсоноблпаливо" задовольнити.

Стягнути з Одеської залізниці на користь ЗАТ "Херсоноблпаливо" 925 (дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 92 коп. вартості недостачі вугілля, 51 грн. державного мита  та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромінвест" на користь ЗАТ "Херсоноблпаливо" 925 (дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 92 коп. вартості недостачі вугілля, 51 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."

Абзац шостий виключити.

В решті Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2008р. у справі № 31/32-08-1961 залишити без змін.

Стягнути з Одеської залізниці на користь ЗАТ "Херсоноблпаливо" 25 грн.50 коп. державного мита за розгляд касаційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромінвест" на користь ЗАТ "Херсоноблпаливо"25 грн.50 коп. державного мита за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати накази.

Головуючий                                                             Є. Першиков

Судді                                                                                  Т. Данилова

                                                                                              І. Ходаківська