Ухвала

від 21.09.2006 по справі к-12942/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                                                      К-12942/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2006 р.                                                                        м.

Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії

головуючого судді -доповідача Усенко Є.А

суддів:Карася

О.В., Шипуліної Т.М., Сергейчука О.А., Костенка М.І.

при секретарі               Міненку О.М.

розглянувши               

у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу        Кременчуцької об'єднаної державної

                                      податкової

інспекції у Полтавській області

на постанову               Київського міжобласного

апеляційного

                                      господарського

суду від 11.03.2005р.

у справі                         № 15/129

господарського суду Полтавської

області

за позовом                   товариства з обмеженою

відповідальністю

                                      "Сінтекс-КС"

до                                  Кременчуцької

об'єднаної державної

                                      податкової

інспекції у Полтавській області

про                                визнання

недійсними

                                      податкових

повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської

області від 22.06.2004р. залишеним без змін постановою Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 11.03.2005р. задоволено позов про визнання

недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.04.2004р.:

1       

№

0001172301/0/264 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем з

податку на додану вартість у сумі 38.848,00 грн., в тому

2       

числі

32374,00 грн. - основний платіж та 6,474,00 грн. - штрафні

3       

санкції;

4       

№0001182301/0/263

про визначення суми податкового зобов'язання за

5       

платежем

з акцизного збору (за бензин моторний для автомобілів) у

6       

сумі

229.891,00 грн., в тому числі 135030,00 грн. - основний платіж та

7       

94.861,00

грн. - штрафні санкції;

8       

№

0001162301/0/262 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем з

податку на прибуток у сумі 9.218,00 грн., в тому числі 8.380,00 грн, - основний

платіж та 838,00 грн. - штрафні санкції;

Судові рішення вмотивовані відсутністю

порушення позивачем

вимог п. 1 ст. 10 Закону України “Про

оподаткування прибутку підприємств”

підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону

України "Про податок та додану

вартість" та пункту “а” ст. 3 Декрету

Кабінету Міністрів України “Про

акцизний збір", оскільки на ТОВ

"Сінтекс-КС" розповсюджуються державні

гарантії захисту іноземних інвестицій, що дає

можливість позивачу

користуватися пільгами, передбаченими ст. ст.

9,32 Закону України “Про

іноземні інвестиції", та не визначати податкові зобов'язання з

податку на

прибуток, податку на додану вартість та

акцизного збору за фінансовими

результатами від здійснення операцій з

продажу бензину в січні-березні

2004 року.

В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ просить

скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про

відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами

попередніх інстанцій ч.4 ст. 13, ст. 147 Конституції України, ст. 4, п.2 ст. 7

Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів

підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів

вітчизняного походження" та ст. 43 ГПК України.

Перевіривши повноту встановлення обставин

справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові суду апеляційної

інстанції, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до

висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено,

що Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області проведено позапланову комплексну

документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства

ТОВ "Сінтекс-КС" за період з 16.01.2004р. по 01.04,2004р., про що

складено акт від 27.04.2004р.

№154/23-120/32802637, на підставі якого

прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.04.2004р. №0001172301/0/264 про

визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем з податку на додану

вартість у сумі 38.848,00 грн., в тому числі 32374,00 грн. - основний платіж та

6.474,00 гри. - штрафні санкції;

№0001182301/0/263 про визначення податкового

зобов'язання за платежем з акцизного збору (за бензин моторний для автомобілів)

у сумі 229.891,00 грн., в тому числі 135030,00 грн. - основний платіж та

94.861,00 грн. - штрафні санкції;

№ 0001162301/0/262 про визначення податкового

зобов'язання за платежем з додатку на прибуток у сумі 9,218,00 грн., в тому

числі 8,380,00 грн, - основний платіж та 838,00 гри, - штрафні санкції,

Рішення контролюючого органу, вмотивоване

порушенням позивачем п.1 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку

підприємств", пункту 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану

вартість", підпункту 7,3,1 пункту 7.3 ст. 7 цього Закону, та пункту “а” ст. 2, п. "а"

ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір", в

результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток

за І квартал 2004 року на 8380,00 грн., з ПДВ за лютий 2004 року на 32.374,00

грн. та акцизного збору за лютий 2004 року на 135 030,00 грн,

Фактичною підставою для донарахування

позивачу сум податкових зобов'язань згідно оспорюваних податкових

повідомлень-рішень слугувала та обставина, що позивач, здійснивши в

січні-березні 2004 року операції з продажу нафтопродуктів (бензину), не

відтворив їх фінансові результати в податковому обліку та не визначив суми

податкових зобов'язань відповідно до чинного законодавства,

Згідно пункту 3.1 ст. 3, пункту 10.1 ст. 10

Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом

оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого

валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку,

визначених статтею 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань,

нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Прибуток платників податку, включаючи

підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за

ставкою 25 відсотків до об'єкту оподаткування.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.

З Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, чинній

на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції

платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території

України.

Пунктом "а" ст. 3 Декрету КМ

України "Про акцизний збір" передбачено, що об'єктом оподаткування є

обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому

числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари

(продукції, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з

частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів

(продукції), виготовлених з давальницької сировини.

Пунктом 3 частини 1 ст. 9 Закону України

"Про систему оподаткування" встановлено, що платники податків і

зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і

зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про

усунення дискримінації оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності,

створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження” на території

України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх

філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва

нерезидентів, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та

часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та

справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами

України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що

спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні

гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не

регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на

території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України,

згода на обов'язковість яких надана Верховною. Радою України.

Статтею 5 цього Закону його дія поширена на

підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних

інвестицій, їх реєстрації, в тому числі до введення в дію та протягом дії

Закону України від 13 березня 1992 року “Про іноземні інвестиції”, Декрету

Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 55-93 "Про режим

іноземного інвестування" та Закону України від 19 березня 1996 року

"Про режим іноземного інвестування".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з

висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що

в силу ст. 9 Закону України "Про іноземні інвестиції" та ст. 19

Закону України "Про інвестиційну діяльність" на позивача, як на

дочірнє підприємство українсько-польського спільного підприємства ТОВ

"Тайстра", створеного з участю іноземної інвестиції, зареєстрованої

31.07.1992, поширюється режим оподаткування, встановлений законодавством,

чинним на момент реєстрації іноземної інвестиції. За висновком судів попередніх

інстанцій, оскільки чинним станом на 31.07.1992 законодавством не було

встановлено податку на прибуток, податку на додану вартість та акцизного збору,

позивач звільнений від обов'язку щодо сплати цих податків.

Такий висновок судів попередніх інстанцій не

відповідає правильному застосуванню ст. 19 Закону України "Про

інвестиційну діяльність" та суперечить ст. ст. 1, 3, 4, 5 Закону України

"Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької

діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного

походження".

Суд, зокрема, не звернув увагу на те, що

статтею 4 зазначеного Закону скасовано дію Закону України "Про іноземні

інвестиції", що виключало підстави для застосування цього Закону при

вирішенні спору.

Посилання судів попередніх інстанцій на

рішення Автозаводського районного суду м. Кременчук від 19.01.2004р. та ухвалу

цього ж суду від 23.01.2004р. у цивільній справі за позовом Беднажа В.Я.,

українсько-польського спільного підприємства ТОВ "Тайстра" до

виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчук не відповідає

правильному застосуванню частини 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу

України, оскільки в силу цієї норми процесуального права рішення суду з

цивільної справи є обов'язковим для господарського суду лише щодо фактів,

встановлених судом, а не щодо їх правової оцінки.

З огляду на зазначене порушення судами

попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права постановлені у

справі судові рішення підлягають скасуванню як незаконні, оскільки підстави для

задоволення позову відсутні.

Ухвалою господарського суду Львівської

області від 15.09.05 у справі № 6\132-29/134 за заявою ТОВ «Сінтекс-КС» про

визнання його банкрутом товариство ліквідоване.

Згідно довідки Головного управління

статистики у полтавській області № 002/4943 від 26.08.05 реєстрація ТОВ

«Сінтекс-КС» (ідентифікаційний код 32802637) в ЄДРПОУ припинена 23.08.05

Згідно 

пункту 5 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у

справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною

у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 КАС України суд

касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває

провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Ліквідація позивача у справі виключає

можливість прийняття судом касаційної інстанції нового рішення у справі про

відмову в задоволенні позову та є підставою для закриття провадження у справі

згідно правил ч. 1 ст. 228 КАС України.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 228, 230, 231 Кодексу

адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ

Касаційну скаргу

Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 11.03.2005р., рішення господарського суду

Полтавської області від 22.06.2004р.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту

проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України за винятковими

обставинами з підстав та в порядку передбаченими ст. ст. 237-239 КАС України.

Головуючий                                                                        Усенко

Є.А.

Судді                                                                                              Карась

О.В.

                                                                                              Шипуліна

Т.М.

                                                                                              Сергейчук

О.А.

                                                                                              Костенко

М.І.

З оригіналом згідно

Суддя                                              Усенко Є.А.