Рішення

від 19.12.2008 по справі 7/125-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/125-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.08р.

Справа № 7/125-08

За позовом  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської  області,  м. Кривий Ріг Дніпропетровської області   

До  Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської  області 

Про стягнення 21 305, 60 грн.

                                                                                                                      Суддя  Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської  області (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської  області) на свою користь 21 305, 60 грн. перерахунку страхових виплат, виплачених Фондом потерпілому.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу у справі за позовом Захарченка Михайла Назаровича до Державного підприємства Рудоуправління ім. Кірова та до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської  області стягнено з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської  області на користь Захарченка М.Н. в рахунок не нарахованих та не виплачених сум втраченого заробітку 21 305, 60 грн. Рішення мотивоване недостовірним перерахунком підприємством - Державним підприємством Рудоуправління ім. Кірова потерпілому на виробництві –Захарченко М.Н. сум відшкодування шкоди, внаслідок чого виникла недоплата сум відшкодування шкоди. Позивач вважає, що недоплата сум відшкодування шкоди виникла з вини відповідача, оскільки недостовірний перерахунок здійснено саме відповідачем до передачі особової справи потерпілого позивачу. При передачі особової справи потерпілого позивачу підприємство повинно надавати довідку про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого. Роботодавець несе повну відповідальність за достовірність даних в документах про суму виплат потерпілому. Позивач продовжує щомісячно виплачувати страхові суми в тому розмірі, в якому їх здійснювало підприємство –роботодавець. Позивач зазначає, що відповідно до „Прикінцевих положень” Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди,  заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника –Фондом.  Стягнення спірної суми з позивача спричиняє збитки позивачу. Оскільки позивач відшкодував шкоду потерпілому, який її зазнав з вини відповідача, та з вини відповідача виникла недоплата страхових виплат, позивач вважає, що має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача у розмірі виплаченого відшкодування. Як на правові підстави позову позивач посилається на ст. ст. 225, 228 ГК України, ст. ст. 1172, 1191 ЦК України.

Відповідач надав відзив на позов, проти позову заперечує. Відповідач зазначає, що рішенням суду, на яке посилається позивач, встановлено вину в недостовірному перерахунку сум відшкодування шкоди Рудоуправління ім. Кірова, на якому працював Захарченко Михайло Назарович. Отже, відповідач по справі не може бути винною особою, так як його вина ніяким чином не обґрунтована та не доведена. Також відповідач зазначає, що ні Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ні Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування не передбачають право страховиків, яким є позивач, за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання на звернення з регресними вимогами до страхувальників. Відсутність такого права випливає з самої суті соціального страхування від нещасного випадку на виробництві. Страхувальник несе відповідальність лише за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків, внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до законодавства. Закон, встановлюючи перелік джерел фінансування Фонду, не передбачає в якості джерел фінансування коштів, отриманих за регресними вимогами.

Розгляд справи відкладався з 27.11.2008р. на 16.12.2008р.

В судові засідання, призначені для розгляду справи, представники позивача  та відповідача не з'явились, про поважність причин неявки суд не повідомили. Позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судових засідань.

В той же час, неявка представника позивача в судові засідання з огляду на наявні в матеріалах справи документи, не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Дослідивши матеріали справи,  господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23.01.2007р. у справі № 2-600/2007 за позовом Захарченка Михайла Назаровича до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про перерахунок щомісячних страхових виплат стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь Захарченка Михайла Назаровича, в тому числі, заборгованість по страхових виплатах за період з 01.08.2003р. по 01.12.2006р. в сумі 21 305, 60 грн.

Судове рішення винесено з огляду на наступні встановлені судом обставини справи.

Захарченко Михайло Назарович працював підземним бурильником, гірничим майстром на Рудоуправлінні ім. Кірова, протягом багатьох років у шкідливих умовах.

Внаслідок важкої праці Захарченко М.Н. захворів на професійне захворювання, втратив працездатність, йому було встановлено втрату професійної працездатності 40% з 01.02.1988р. безстроково.

У зв'язку з втратою професійної працездатності Захарченко М.Н. відшкодовували шкоду із середнього заробітку за його професію на підприємстві за період січень-квітень 1992 року в розмірі 9 434 крб.  

Судом встановлено, що в результаті помилки та заниження коефіцієнтів перерахунку розміру відшкодування втраченого заробітку протягом багатьох років,  Захарченко М.Н. неправильно відшкодовували шкоду і за період з 01.12.1995р. по 01.04.2001р. було недоплачено 10 805, 20 грн.

З 01.04.2001р. відшкодування шкоди у вигляді щомісячних страхових виплат Захарченко М.Н. здійснює Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на підставі тих даних, що були надані Державним підприємством Рудоуправління ім. Кірова. Оскільки підприємство відшкодування шкоди виплачувало в неправильному розмірі, то позивач продовжив виплату відшкодування у заниженому розмірі – 134, 37 грн., в той час як повинно виплачуватися –417, 42 грн.

Недоплата за період з 01.08.2003р. по 01.12.2006р. становить 21 305, 60 грн.

Згідно ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

На виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23.01.2007р. у справі № 2-600/2007 24.07.2007р. видано виконавчий лист, в якому зазначено, що рішення набрало чинності 03.07.2007р.

Позивач вважає присуджену до стягнення з нього суму своїми збитками, які виникли з вини відповідача, та яку в порядку регресу відповідач повинен відшкодувати позивачу, що і є причиною спору.

Між тим, з матеріалів справи жодним чином не вбачається, що додаткова виплата позивачем спірної суми, яку позивач вважає своїми збитками, зумовлена саме неправомірними діями відповідача - Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської  області).  Як зазначено вище, Захарченко Михайло Назарович втратив професійну працездатність через професійне захворювання, отримане під час роботи в Рудоуправлінні ім. Кірова. Державне підприємство Рудоуправління ім. Кірова  здійснювало виплату відшкодування шкоди Захарченко М.Н. до передачі особової справи позивачу.

Доказів правонаступництва  Відкритим акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" Державного підприємства Рудоуправління ім. Кірова в частині спірних правовідносин, незважаючи на вимоги суду, позивач не надав.

За матеріалами справи суд не вбачає підстав вважати Відкрите акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" належним відповідачем у даній справі.

З огляду на приписи ст. 24 ГПК України та через неявку представника позивача у судове засідання, суд не має правових підстав для розгляду та вирішення питання заміни неналежного відповідача належним, оскільки для такої заміни потрібна згода позивача.

Окрім того, Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (надалі –Закон) обов'язок по відшкодуванню шкоди потерпілим на виробництві з 01.04.2001р. покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

За ст. 1 та ст. 5, підпунктом „в” пункту 1 ст. 21, ч.1 ст. 25, ст.ст. 28, 34 Закону на страховика, яким є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, покладено обов'язок повного та своєчасного відшкодування шкоди у разі настання страхового випадку та проведення усіх видів страхових виплат і соціальних послуг.

Закон визначає систему фінансування та джерела коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків (ст. 46 Закону). Одним із джерел фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків є внески роботодавців, які визначаються відповідно до страхових тарифів, диференційованих по галузях економіки (видах економічної діяльності) залежно від класу професійного ризику виробництва, та які   встановлюються законом (ст. 47 Закону). Сума страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків повинна забезпечувати фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань, передбачених статтею 1 Закону; створення відповідно до пункту 9 частини сьомої статті 17 Закону резерву коштів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування; покриття витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку.

Отже,  з 01.04.2001р. Фонд соціального страхування від нещасних випадків та його виконавчі дирекції уповноважені Законом на здійснення страхових виплат застрахованим особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Роботодавці приймають участь у фінансуванні Фонду соціального страхування від нещасних випадків та не відповідають окремо перед Фондом у вигляді відшкодування витрат Фонду по кожному страховому випадку.

Спірна сума є сумою недоплати страхових виплат за період з 01.08.2003р. по 01.12.2006р., тобто період, в якому обов'язок  її сплатити покладено Законом на позивача, та яка, відповідно, не може бути збитками позивача.

Згідно ч.2 ст. 224 ГК України під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені   стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Між тим, позивач не надав належних доказів, як вважає позивач, фактично понесених збитків –доказів оплати спірної суми.

Неправомірним є застосування до спірних правовідносин ст. 1191 ЦК України з огляду на те, що визначальним у спірних правовідносинах є законодавство про страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, яке складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів, та яке, визначаючи страховика, як особу, відповідальну за відшкодування шкоди потерпілому, не передбачає право зворотної вимоги цієї особи до страхувальника.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи позивача у справі.

Позовні вимоги заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові –відмовити.

      Суддя                                                                                                                  Л.А. Коваль