Постанова

від 03.10.2012 по справі 2а/0470/10660/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/10660/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЖукової Є.О. при секретаріБерднику С.О. за участю: представника позивача Васильченка А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Міана» до комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2012р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Міана» до комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, в якому позивач просить: визнати неправомірним рішення комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 07.08.2012р. про відмову в державній реєстрації права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Міана» на будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєструвати право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Міана» (49101, АДРЕСА_1, п/р 26000060805550 в КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 36367217) на будівлі та споруди: вартова літ.А-2, площею 35,5 кв.м., ґанок літ.а, гараж літ.Б, убиральня літ.В, навіс літ.Г, навіс літ.Д, навіс літ.Е, огорожа №1, ворота №2, хвіртка №3, мостіння І, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 28.05.2010.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

07.08.2012р. ТОВ «Міана» отримало від КП «ДМБТІ» рішення про відмову в державній реєстрації прав. Підставою для відмови в проведенні державної реєстрації прав є посилання реєстратора КП «ДМБТІ» Касперовича Є.Є. на п.3.5. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445, із змінами та доповненнями станом на 01.10.2010р., «реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо: заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення, а саме: подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншим нормативно - правовим актам, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства».

Зокрема, реєстратором зазначено, що у зв'язку з тим, що право власності на будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпропетровськ були набуті ОСОБА_5 (продавець) на підставі скасованого рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.01.2010р., КП «ДМБТІ» ДОР не має можливості здійснити державну реєстрацію прав власності на вищезазначений об'єкт нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 28.05.2010р.».

Позивач також зазначає, що на момент укладення договору купівлі - продажу нерухомості - 28.05.2012р. обставини, на які посилається реєстратор в якості відмови в державній реєстрації прав, були відсутні.

Таким чином, позивач вважає, що відмова реєстратора КП «ДМБТІ» Касперовича Є.Є. в реєстрації прав власності на нерухоме майно ТОВ «Міана» є незаконною та не відповідає нормам діючого законодавства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі було відкрито провадження та справа призначена до розгляду.

Представник позивача у судове засідання з`явився, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов за викладених у ньому підстав.

У судове засідання не з`явився представник відповідача, письмових заперечень до суду не надав.

01.10.2012р. на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника КП «ДМБТІ» в іншому судовому засіданні, відповідач просить судове засідання по адміністративній справі №2а/0470/10660/12, призначене на 01.10.2012р. о 14:20, відкласти.

В якості доказу поважності зазначеного клопотання до клопотання відповідач додав копію повістки про призначення судового засідання в Апеляційному суді Дніпропетровської області на 01.10.2012р. на 12:45.

Після винесення судом на розгляд зазначеного клопотання представник позивача заперечував щодо його задоволення, посилаючись на термін розгляду адміністративної справи, передбачений ст.122 КАС України та пояснюючи, що в КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради працює не один представник, явку якого неможливо забезпечити, а заявлення відповідних клопотань є зловживання з боку суб'єкта владних повноважень своїми процесуальними правами

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення осіб, які беруть участь у справі, належним чином про розгляд даної адміністративної справи за їх участі та реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів.

Враховуючи термін розгляду адміністративної справи, передбачений ст.122 КАС України, а саме: адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, а також враховуючи необґрунтованість заявленого відповідачем клопотання, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за доказами, наявними в матеріалах справи та за даної явки сторін.

Аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України, виклавши її в листі від 01.02.2012 року за №279/11/13-12, згідно з яким визначається необхідність дотримання строків розгляду адміністративних справ, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, та зазначається, що потрібно вживати заходів щодо регулярного призначення судових засідань та, у разі потреби, дисциплінування сторін, інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом були досліджені наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: копія рішення про відмову в державній реєстрації прав від 07.08.2012р.; копія договору купівлі - продажу від 28.05.2010р.; копія Витягу з Державного реєстру правочинів; копія технічного паспорту; копія довідки з ЄДРПОУ; копія угоди про передання майнових прав на автостоянку від 27.06.2012р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міана» зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 09.02.2009р., зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1, 49101, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ, копія якої міститися в матеріалах справи.

Основними видами діяльності товариства за КВЕД-2005 є: функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; діяльність автомобільного регулярного транспорту; технічне обслуговування та ремонт автомобілів; надання інших комерційних послуг.

28.05.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Міана» (покупець) та ОСОБА_5 (продавець) укладено договір купівлі-продажу будівель та споруд розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначене майно належало ОСОБА_5 на праві власності на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.01.2010р. та було зареєстровано в КП «ДМБТІ» 22.03.2010р. за реєстраційним номером 29984229.

27.06.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство гаражного і технічного обслуговування», ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю «Міана» укладено Угоду про передання майнових прав на автостоянку. Предметом даної угоди є передача майнових прав на автостоянку, а саме на будівлі та споруди розташовані за адресою АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, яке знаходиться на земельній ділянці площею 0,5988га, кадастровий номер 1210100000:06:030:0001.

При цьому, відповідно до п.5 зазначеної вище угоди ТОВ «Підприємство гаражного і технічного обслуговування» гарантувало, що права, які передаються за цією Угодою, чи майно Автостоянки на момент підписання угоди нікому іншому не відчужені будь-яким способом, не заставлені, не обмежені іншим чином. Сторони підтверджують свою обізнаність із фактом купівлі - продажу Автостоянки ТОВ «Підприємство гаражного і технічного обслуговування» ОСОБА_5, а також із підписанням договору купівлі - продажу Автостоянки ОСОБА_5 на користь ТОВ «Міана». Сторони повністю погоджуються із продажем будівель і споруд Автостоянки ТОВ «Міана», підтверджують законність такого продажу і заявляють про відсутність претензій, що так чи інакше пов'язані із відчуженням об'єктів Автостоянки.

Крім того, як вбачається з п.6 зазначеної угоди фактичне передання майнових прав на Автостоянку здійснюється на підставі цієї Угоди без підписання додаткових документів, а передання майнових прав вважається виконаним в момент підписання цієї Угоди сторонами.

17.07.2012р. ТОВ «Міана» звернулося до комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради з заявою про державну реєстрацію прав (№5207/07) на будівлі та споруди розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, на підставі договору купівлі-продажу від 28.05.2010р.

07.08.2012р. ТОВ «Міана» отримало від КП «ДМБТІ» рішення про відмову в державній реєстрації прав. Підставою для відмови в проведенні державної реєстрації прав є посилання реєстратора КП «ДМБТІ» Касперовича Є.Є. на п.3.5. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445, із змінами та доповненнями станом на 01.10.2010р., «реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо: заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення, а саме: подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншим нормативно - правовим актам, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства».

Зокрема, реєстратором зазначено, що «у зв'язку з тим, що право власності на будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпропетровськ були набуті ОСОБА_5 (продавець) на підставі скасованого рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.01.2010р., КП «ДМБТІ» ДОР не має можливості здійснити державну реєстрацію прав власності на вищезазначений об'єкт нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 28.05.2010р.».

Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, врегульовані нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (далі - Тимчасове положення).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної власності, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 цього кодексу), власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 цього кодексу), власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (стаття 319 цього кодексу), право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321.6 цього кодексу), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 цього кодексу).

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Повноваження державного реєстратора визначені статтею 9 Закону, відповідно до якої державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок державної реєстрації прав визначений статтею 15 Закону, відповідно до якого державний реєстратор: приймає і перевіряє документи, що подаються для державної реєстрації прав, реєструє заяву; встановлює факт відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; вносить запис до Державного реєстру прав; видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надає витяги з Державного реєстру прав про зареєстровані права.

Однією з підстав для державної реєстрації прав, відповідно до статті 19 Закону, є також рішення судів, що набрали законної сили.

Відповідно до статті 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.

Аналогічні приписи викладені в Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5.

Також, Тимчасовим положенням визначено зміст дій реєстратора при встановленні відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема державний реєстратор встановлює:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для проведення державної реєстрації прав, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав;

- відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам;

- відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.

При цьому, відповідно до п. 3.8. Тимчасового положення державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Реєстратору БТІ забороняється тлумачити права або самостійно вносити зміни до відомостей про заявлені права.

Згідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 388 Цивільного кодексу України встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Судом встановлено, що позивач, як добросовісний набувач, у відповідності ст.330 ЦК України набув право власності на будівлі та споруди розташовані за адресою АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровську, придбавши у ОСОБА_5 це нерухоме майно за відплатним та нотаріально посвідченим договором. У відповідності до ст.388 ЦК України, майно придбане позивачем у ОСОБА_5 не було загублене власниками, не було вкрадено та не вибувало з володіння власників або особи, якій вони передали майно у володіння, не з їхньої волі, іншим шляхом, що виключає можливість його витребування.

Таким чином, між сторонами при укладанні договору купівлі-продажу

нерухомого майна була досягнута угода по всіх істотних умовах: продавцю

передані гроші, позивачу - об'єкт нерухомості, яким він на теперішній час

користується, договір є нотаріально посвідченим, відповідно до умов чинного законодавства України.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Крім того, ч.3 ст.334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Пунктом 14 договору купівлі - продажу від 28.05.2010р. встановлено, що право власності на майно виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору. Згідно Витягу з Державного реєстру правочинів даний договір був зареєстрований 28.05.2010р.

Додатково слід зазначити, що на момент укладення договору купівлі - продажу нерухомості - 28.05.2012р. - обставин, на які посилається реєстратор в якості відмови в державній реєстрації прав, були відсутні. Про майбутнє можливе скасування рішення суду - покупець не знав і не міг знати.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відмова реєстратора КП «ДМБТІ» у проведенні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно за ТОВ «Міана» є незаконною та не відповідає вимогам діючого законодавства України.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на той факт, що відповідач не з`явившись в судове засідання будь-якими належними доказами в розумінні ст.70 КАС України не спростував правомірності доводів позивача, викладених в заявленному адміністративному позові, суд приходить до висновку, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Міана» до комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії є таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до платіжного доручення від 05.09.2012 року №36111.109.1 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 32(тридцять дві)грн.19коп., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету.

Враховуючи задоволення позовних вимог ТОВ «Міана» у повному обсязі, суд вважає за необхідне відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю «Міана» суму, сплачену у якості судового збору за подання даного адміністративного позову з Державного бюджету України в розмірі 32 (тридцять дві)грн.19коп.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Міана» до комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати неправомірним рішення комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 07.08.2012р. про відмову в державній реєстрації права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Міана» на будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєструвати право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Міана» (49101, АДРЕСА_1, п/р 26000060805550 в КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 36367217) на будівлі та споруди: вартова літ.А-2, площею 35,5 кв.м., ґанок літ.а, гараж літ.Б, убиральня літ.В, навіс літ.Г, навіс літ.Д, навіс літ.Е, огорожа №1, ворота №2, хвіртка №3, мостіння І, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 28.05.2010р..

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2012 року

Суддя Є.О. Жукова