Постанова

від 27.09.2012 по справі 9660/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 вересня 2012 р. № 2-а- 9660/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П., Дрижанові О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Импульс" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування рішень,

встановив

Позивач ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Импульс" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної МДПІ м. Харкова в якому просить суд з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог скасувати податкове повідомлення- рішення від 12.07.2012 року №0000592210 та скасувати податкову вимогу від 13.08.2012 року № 421. У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, пославшись на те, що угода укладена з ТОВ "Будівництво пан Україна" мала реальний характер, внаслідок чого підприємством правомірно визначено податковий кредит у періоді, що ревізувався.

Відповідач у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, пославшись на те, що за наслідками проведення перевірки податковим органом виявлено факт завищення суми податкового кредиту з ПДВ за липень 2011 року за рахунок відображення в податковому обліку з ПДВ показників за податковою накладною, виданою ТОВ «Будівництво Пан-Україна», яке за висновками ДПІ у Московському районі міста Харкова не може здійснює господарської діяльності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалі справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивач, пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 32338135, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку в Індустріальній МДПІ м. Харкова та є платником податку на додану вартість. Згідно довідки ЄДРПОУ АА № 424824 одним з основних видів діяльності позивача за КВЕД є будівництво будівель, інших споруд, монтаж та встановлення збірних конструкцій .

Фахівцями Індустріальної МДПІ м. Харкова у період з 28.03.2012 по 03.04.2012 року проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ "НВП "Импульс" з питання дотримання даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Будівництво пан Україна" за період 01.07.2012 по 31.07.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 03.04.2012 року № 156/22-106/32338135, яким встановлено порушення п.198.3, п.198.3 ст.198 ПК України, що призвело до заниження у липні 2011 грошового зобов'язання з ПДВ на 34 337,00 грн. Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 12.07.2012 року № 0000592210, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42 921,25 грн., в т.ч. основний платіж 34 337,00 грн., штрафні санкції 8524,25 грн. 13.08.2012 року фахівцями податкової інспекції винесена податкова вимога № 421 про сплату податкового боргу у розмірі 43 654,16 грн., в т.ч. основний платіж 32 419,00 грн., штрафні санкції - 8584,25 грн., пеня - 2650,91 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" та позивачем укладено договір підряду від 27.07.2011 року № 110706958, яким позивач узяв на себе зобов'язання щодо ремонту будівель ГРС Чугуїв, ГРС Липці, ГРС Борки, ГРС Безлюдівка, ГРС Комсомольське №1, №2, ГРС Есхар, ГРС Есхар №2, ГРС Рогань, ГРС Руська Лозова, ГРС Солоницівка, ГРС Дергачі, ГРС Зміїв (а.с.76-82), яким визначено, що жодна сторона не має права без письмової згоди іншої сторони передавати свої права та обов'язки третім особам (а.6.6.). З метою виконання вказаного вище договору, з урахуванням листа від 20.07.2011 року № 867/09-01, позивачем укладено з ТОВ "Будівництво Пан-Україна" (підрядник) договір субпідряду № 01/07/03 від 27.07.11, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язувався виконати роботи по ремонту будівель ГРС по УМГ «Харківтрансгаз»(а.с. 48-49)

Суд зауважує, що предметом правочинну, укладеного між позивачем та його контрагентом є виконання будівельно-монтажних робіт, тобто здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України "Про ліцензування господарської діяльності", Закону України "Про архітектурну діяльність", Закону України "Про основи містобудування" підлягає ліцензуванню. За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом -Порядок №1396), Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом -Ліцензійні умови №47) видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень - органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Будівництво Пан -Україна" має ліцензією серії АВ № 517957. Жодних доказів встановлення компетентним суб'єктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності контрагента позивача організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем в акті перевірки та судовому засіданні не наведено.

За своєю правовою ознакою договір від 27.07.2011 року № 01/07/03 є договором підряду і відповідно приписам ст.. 837 ЦК України передбачає, що одна сторона (підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. З урахуванням приписів ст.. 839, ст.. 840, ст.. 843, ст. 846, ст.. 857 ЦК України в договорі підряду мають бути узгоджені види робіт, порядок їх виконання, ціна роботи, строки та порядок виконання та оплати роботи її якість. Тобто це є обов'язкові умови для даного виду договору і вони визначені даним Кодексом.

Як вбачається з договору, в ньому зазначені дані про порядок виконанні робіт, про їх ціну або порядок її визначення та узгодження, строки виконання робіт або їх графік, тобто додержані всі вимоги приписів ЦК України.

Спільним наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури № 237/5 від 21.06.02 р. "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", яким були затверджені типові форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт".

Вказані типові форми розповсюджуються на будівельні організації, будівельні структурні підрозділи підприємств всіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, по капітальному та поточному ремонту споруд та будівель та інші підрядні роботи незалежно від форм власності даного підприємства.

Оскільки акти Форми № КБ-2в, які являються актом приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо, а також акти Форми №КБ-3, які складаються для визначення вартості виконаних об'ємів будівельних робіт і відображаються понесені витрати підрядника по будові.

Вказані роботи виконані субпідрядником, що підтверджується актом виконаних робіт №1 за липень (а.с. 68-72). Вартість вказаних робіт сплачена позивачем субпідряднику в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Будівництво Пан-Україна", що підтверджується платіжними дорученнями № 17 від 09.08.20122 року та №18 від 09.08.2011 року (а.с.74-75).

Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

На адресу позивача ТОВ «Будівництво Пан України»виписана податкова накладна від 30.07.2011 року № 162. Дослідивши вказану податкову накладну суд встановив, що вона відповідає вимогам ст.201 ПК України, наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 N 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Факт подальшої передачі робіт виконаних контрагентом та їх приймання підтверджується актом №1 приймання виконаних робіт підписаного позивачем та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (а.с.116-120).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ "Будівництво Пан-Україна" виконано договір субпідряду, результати якого використані позивачем відповідно до основного виду діяльності - діяльності у сфері будівництва.

Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ "Будівництво Пан-Україна" на момент складання на адресу позивача податкових накладних зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Щодо посилань податкового органу на акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Будівництво Пан-Україна "з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.11 по 31.08.11 № 3087/23/34859292 від 27.10.11 року (а.с.33-37), як підстави встановлення порушень податкового законодавства позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232; далі за текстом Порядок № 1232), суд доходить до висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають значення лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути визнаний належним та допустимим доказом вчинення платником податків порушення закону.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо позовної вимоги про скасування вимоги від 13.08.2012 року, то суд зазначає, що оскільки судовим розглядом встановлено неправомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 12.07.2012 року № 0000592210, на виконання якого податковим органом винесена вимога від 13.08.2012 року, то суд вважає її такою, що підлягає скасуванню

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст..94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 160-163, 186, 254 КАС України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Импульс" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування рішень - задовольнити

Скасувати податкове повідомлення рішення від 12.07.2012 року № 0000592210 та вимогу від 13.08.2012 року № 421, винесені Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 01.10.2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.