Постанова

від 11.12.2008 по справі 6/76-08-2162

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/76-08-2162

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 грудня 2008 р.                                                                                    № 6/76-08-2162  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Головуючого      Кочерової Н.О.

суддівКарабаня В.Я.Черкащенка М.М.

розглянувшикасаційну  скаргуфірми "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

на постановувід 30.09.2008 рокуОдеського апеляційного господарського суду

у справі№ 6/76-08-2162господарського  суду Одеської області

за позовомфірми "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

дотретя особаОдеської міської радикомунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості"

провизнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва

за участю представників сторін:

від позивача:  Горжеєва О.Г. дов. від 29.09.2008

від відповідача: не з'явилися

від третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

В червні 2008 року фірма "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю пред'явила в суді позов до Одеської міської ради, 3-я особа - комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва –інженерну споруду "стіна в грунті", що розташована за адресою: м.Одеса, площа Грецька,1.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішенням виконкому Одеської міськради № 118 від 26.03.2004 "Про заходи щодо здійснення комплексної реконструкції Грецької площі у м.Одесі" він був призначений генеральним замовником з реконструкції Грецької площі у м.Одесі.

13.04.2004 року Одеською міською радою позивачу було видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 183/04 з реконструкції Грецької площі.

Рішенням виконкому  Одеської міськради № 177 від 27.04.2005 року рішення № 118 від 26.02.2004 року було скасоване.

Рішенням господарського суду м.Києва від 21.12.2005 року у справі № 6/883, залишеним в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.05.2007 року, позивачу встановлено право користування –особистий постійний земельний сервітут на земельній ділянці на Грецькій площі зі змістом, серед інших право спорудження підземних будівель та споруд на земельній ділянці з опорою на сусідню земельну ділянку.

На підставі ст.ст.331, 392 Цивільного кодексу України  фірма "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю просила  задовольнити позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2008 року (суддя Демешин О.А.) в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року (судді  головуючий –Бєляновський В.В., Шевченко В.В., Мирошниченко М.А.) рішення залишено без змін.

Відмовляючи в позові та залишаючи рішення господарського суду без змін, судові інстанції виходили з необгрунтованості вимог позивача.

В касаційній скарзі фірма "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю  просить рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.  

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Одеської міської раді від 26.02.2004 року № 118 "Про заходи щодо здійснення  комплексної реконструкції Грецької площі в м.Одесі" замовником на проведення робіт з реконструкції площі було визначено товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Київ".

Зобов'язано позивача розробити на підставі технічних умов,  архітектурно-планувального і реставраційного завдання проект реконструкції Грецької площі і погодити його в установленому порядку в термін до 26.02.2004 року; до початку реконструкції оформити в інспекції  Держархбудконтролю дозвіл на здійснення будівельних робіт; оформити землекористування у встановленому законом порядку.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю управління архітектури та будування м.Одеси 13.04.2004 року фірмі "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю було видано дозвіл № 183/04 на виконання підготовчих робіт з реконструкції Грецької площі, встановлення огорожі, перенос інженерних мереж та споруд.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 177 від 27.04.2005 року скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 118 від  26.02.2004 року "Про заходи щодо здійснення комплексної реконструкції Грецької площі в м.Одесі".

Підставою скасування цього рішення зазначено невиконання його умов щодо розробки та  погодження проектної документації для комплексної реконструкції Грецької площі, а також самовільне  без  проектної документації та без дозволу інспекції Держархбудконтролю будівництво підземної автостоянки.

Відмовляючи в позові фірмі "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва –інженерну споруду "стіна в грунті", що  розташована за адресою: м.Одеса, площа Грецька,1 та залишаючи рішення без змін, попередні судові інстанції прийшли до правильного висновку, що позивачем не надано дозволу на будівництво спірного об'єкту та відповідної будівельної документації, отриманих у встановленому законом порядку.

При цьому апеляційною інстанцією підставно зазначено, що згідно ст.24 Закону України "Про планування і забудову територій (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин) фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).

Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або документ про згоду власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки. Перелік інших документів та матеріалів, необхідних для отримання дозволу на будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду визначаються регіональними правилами забудови.

Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови (далі - комплексний висновок).

Комплексний висновок і проект рішення про дозвіл на будівництво готуються спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури протягом місяця від дня звернення заінтересованої особи. У випадках, передбачених регіональними або місцевими правилами забудови, комплексний висновок готується з урахуванням висновків відповідних землевпорядних, природоохоронних, санітарних та інших органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Свої висновки зазначені органи надають протягом двох тижнів від дня звернення спеціально уповноваженому органу з питань містобудування та архітектури.

Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не є документом, що засвідчує право власності чи право користування (оренди) земельними ділянками.

Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Частиною 1 ст.28 вказаного Закону встановлено, що проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку.

Відповідно до положень статті 29 вказаного Закону, дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.    Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі:

- проектної документації;

- документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою;

- угоди про право забудови земельної ділянки;

- рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державне адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування;

- комплексного висновку державної інвестиційної експертизи;

- документа про призначення відповідальних виконавців робіт.

У разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування для отримання дозволу на виконання зазначених робіт додається копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Відповідно до частин  1,2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Судами встановлено та з  позовної заяви вбачається, що позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на ч.ч. 1, 3 ст.331 та  ст. 392 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Частиною 2 цієї статті Закону визначені особливості виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, відповідно до якої право власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Судами встановлено, що спірний об'єкт нерухомого майна будівництвом не завершений, в експлуатацію не прийнятий та не пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку. Матеріали справи не містять опису спірного об'єкта незавершеного будівництва, відомостей про те, складовою частиною якої речі є спірний об'єкт та яке його цільове призначення.

Згідно ч.3 ст.331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Враховуючи обставини справи та вимоги закону, суд прийшов до правильного висновку, що з підстав, передбачених  статтею 331 ЦК України позовні вимоги задоволені бути не можуть.

Відповідно до ст.392 ЦК України  власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач, пред'являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем відповідних дій, а також докази, що підтверджують його право власності на спірне майно. Такими доказами відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Підтвердженням наявності у позивача права власності на нерухоме майно можуть бути насамперед правовстановлювальні документи, перелік яких наведено у додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002р. № 7/5. Оскільки право власності на новостворене нерухоме майно може виникати з моменту завершення його будівництва, прийняття його в експлуатацію чи з моменту його державної реєстрації (відповідно до ст. 331 ЦК України), підтвердженням наявності цього права у позивача може бути акт прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно та ін.

Враховуючи, що позивачем не доведено обставини, які  передбачають  застосування ст.392 Цивільного кодексу України, то судом підставно відмовлено в задоволенні позову.

Відповідно до ст.98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту –це право власника або землекористувача земельної ділянки  на обмежене платне або безоплатне користування земельною ділянкою.

Тобто, земельний сервітут –це право обмеженого користування  чужою річчю, тобто такою, що належить  на  праві власності іншій особі.

Дійсно, рішенням господарського суду м.Києва від 21.12.2005 року у справі № 6/883 встановлено фірмі "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю земельний сервітут щодо земельних ділянок, власником яких є Одеська міська рада, в якому зазначено право на спорудження підземних будівель і споруд на земельній ділянці з опорою на сусідню земельну ділянку.

Вказане рішення залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 30.05.2007 року.

Проте, вказані судові рішення не можуть прийняті до уваги, бо визначення в рішенні  господарського суду земельного сервітуту не відповідає главі 16 "Право земельного сервітуту" Земельного кодексу України, а господарська справа щодо встановлення земельного сервітуту не підвідомча Вищому адміністративному суду.

Враховуючи наведене, посилання в касаційній скарзі  на незастосування судами попередніх інстанцій ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Доводи касаційної скарги щодо порушення  процесуальних норм, допущених при розгляді справи є необгрунтованими, а тому не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фірми "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а постанову від 30.09.2008 року Одеського апеляційного господарського суду та рішення  від 30.07.2008 року господарського суду Одеської області у справі № 6/76-08-2162 без змін.

Головуючий суддя                                                                           Н.Кочерова

Судді:                                                                                                 В.Карабань

                                                                                                           М.Черкащенко