Рішення

від 26.09.2012 по справі 5006/43/31/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.09.12 р. Справа № 5006/43/31/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., суддів Колесника Р.М., Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Мозговій Н.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Дроб'язко О.П. за довіреністю, Дроб'язко І. М. директор; Больсунова Г.О. за довіреністю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄОНЕКС» м.Маріуполь Донецької області

про стягнення 33 832,71грн., з яких 16 276,57 грн. - сума штрафів, 17 556,14грн. - сума витрат на страхування предмету лізингу (збитків)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань та з 03.07.2012р. - за допомогою технічних засобів.

У судовому засіданні 19.07.2012р. оголошувалась перерва до13-00 год. 19.07.2012р.

За клопотанням відповідача на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду справи продовжувався на 15 днів до 23.07.12 року.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 19.07.2012р., враховуючи складність справи, значний обсяг обставин, що підлягають з'ясуванню під час розгляду заяви справу №5006/43/31/2012 передано на розгляд судової колегії.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 17.09.2012р. внесено зміни до складу судової колегії у справі №5006/43/31/2012.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» м.Київ (далі- Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄОНЕКС» м.Маріуполь Донецької області (далі - Відповідач) про стягнення 33 994,71грн., з яких 16 276,57 грн. - сума штрафів, 17 718,14грн. - сума витрат на страхування предмету лізингу (збитків).

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу №070504-04/ФЛ-Ю-Е від 04.05.2007р., а саме обов'язку щодо страхування майна та інформування Позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу, у зв'язку з чим виникли підстави для нарахування штрафів, передбачених договором та стягнення збитків.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.625, 651, 525, 526 Цивільного кодексу та ст. ст. 7, 10, 11, 12 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.224, 226 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 13, 15, 54, 58, 83 Господарського процесуального кодексу України.

19 липня 2012р. Позивачем надані додаткові пояснення до позовної заяви та розрахунок суми позову, відповідно до якого сума позову складає 33 832,71 грн., в тому числі штрафні санкції в розмірі 16 276,57 грн., витрати на страхування - 17556,14 грн. (т.2а.с.33).

У судовому засіданні 19 липня 2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням їх зменшення відповідно до розрахунку суми позову.

Відповідно до приписів ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Частиною 6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає зменшення розміру позовних вимог, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог здійснено Позивачем внаслідок допущеної ним помилки при розрахунку суми позову, суд вважає, що такі дії Позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відтак, суд приймає зменшення позовних вимог та розглядає позовні вимоги в редакції заяви від 19.07.2012р.

03 липня 2012р. Відповідачем надано відзив на позовну заву (а.с.117-119), в якому він посилається на виконання умов Договору щодо страхування майна, зокрема, направлення на адресу Позивача на узгодження проекту договору добровільного страхування наземного транспорту з АТ «Українська пожежно-страхова компанія», який залишений Позивачем без розгляду; інформування Позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу за 2 квартал 2011р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями поштового чека, опису кладення та зворотнього повідомлення, а також на відсутність документально підтверджених складу та розміру збитків Позивача.

У судове засідання 26.09.2012р. представник Позивача не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача.

Відповідач у судовому засіданні проти суми позовних вимог заперечив, з підстав, викладених у відзиві.

26.09.2012р. через канцелярію суду надав заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення збитків, понесених у зв'язку зі сплатою Позивачем страхових внесків, оплата по яких здійснена 29.12.2008р. в сумі 1786,73 грн. та 03.04.2009р. в сумі 1786,73 грн.

Заслухавши у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2007р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу №070504-04/ФЛ-Ю-Е (т.1 а.с.а.с.7-13), згідно умов п.п. 1.1. та 2.1 якого Лізингодавець надає в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу Toyota Auris 1,6 MM/N (SOL) хетчбек для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача, на 61 місяць з моменту підписання акту приймання-передачі.

Відповідно п. 3.2. Договору загальна вартість предмету лізингу на момент укладання договору складає 147 968,96 грн. разом із 20% ПДВ.

У п. 3.1. встановлений обов'язок Лізингоодержувача виплачувати Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (а.с.а.с.14) та пунктів 3.4.1. -3.4.5. договору.

Пунктом 7.1. договору фінансового лізингу сторони обумовили обов'язок Лізингоодержувача самостійно і за власний рахунок здійснити страхування предмету лізингу на наступних обов'язкових умовах:

- страхова компанія обирається Лізингоодержувачем за погодженням із Лізингодавцем (п.7.1.1.);

- страхові ризики: пошкодження, втрата або знищення майна (сукупність вказаних ризиків), спричинені дорожньо-транспортною пригодою, пожежею, вибухом, ударом блискавки, падінням предметів або їхніми уламками; стихійними лихами; протиправними діями третіх осіб, викраденням або іншим незаконним заволодінням майном та/або його розукомплектуванням (п.7.1.2.);

- призначення Лізингодавця вигодонабувачем протягом всього періоду страхування (п.7.1.3.);

- період страхування: з 10.05.2007р. (але в будь-якому разі не пізніше моменту передачі майна Лізингоодержувачу відповідно до п. 4.1. цього договору) по 14.06.2012р. (п.7.1.4.);

- максимальний розмір безумовної франшизи: за ризиками дорожньо-транспортна пригода", стихійні лиха", „протиправні дії третіх осіб" - сума у гривнях, яка становить 0%, а за ризиком „незаконне заволодіння" - сума в гривнях, яка становить 7% від страхової суми (п. 7.1.5.);

- страхова сума: не менша ніж загальна вартість майна на момент укладання цього договору, вказана у п. 3.2., чи остаточна загальна вартість майна - якщо вона буде визначена сторонами за цим договором (п.7.1.6.);

- місце страхування: вся територія України (п.7.1.7);

- Лізингоодержувач зобов'язаний належним чином, своєчасно і в повному обсягу сплачувати відповідні страхові внески. Лізингоодержувач не має права без попередньої письмової згоди Лізингодавця страхувати майно у декількох страховиків. Протягом 3-ьох робочих днів з моменту укладання, Лізингоодержувач зобов'язаний надати Лізингодавцю копію такого договору страхування (п.7.1.8).

Пунктом 8.2.1. зобов'язано Лізингоодержувача щоквартально письмово інформувати Лізингодавця про стан та місцезнаходження Майна шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі, встановленій сторонами у додатку №3.

В свою чергу, сторонами передбачена відповідальність у вигляді сплати штрафу: у п.11.2.3. у розмірі 1 % від загальної вартості майна на момент укладання договору за кожен випадок порушення - за використання майна не за призначенням, невиконання обов'язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно п.8.2.1 договору, порушення умов п.14.7, 18.3 договору; у п.11.2.5. передбачено сплата штрафу у розмірі 10 % загальної вартості майна на момент укладання договору за порушення процедури вилучення майна, порушення положень статті 7, пунктів 5.3., 5.5. договору.

17.05.2007р. майно передано Лізингоодержувачу, у зв'язку із чим між сторонами підписано акт приймання-передачі (т.1а.с.18).

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2008р. Позивачем з Закритим акціонерним товариством «ВіЕйБі Страхування» укладено договір № 280001-010-1260/08 добровільного страхування наземного транспорту - Toyota Auris 1,6 MM/N (SOL), що є предметом договору лізингу (т.1 а.с.25).

На виконання вимог зазначеного договору Позивачем платіжними дорученнями № 10888 від 29.12.2008р. на суму 1786,73 грн. (т.1 а.с.37), № 1626 від 03.04.2009р. на суму 1786,73 грн. (т.1 а.с.36), № 3128 від 26.06.2009р. на суму 1786,73 грн. (т.1 а.с.35) сплачено страхові платежі.

28.09.2009р. між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» та ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» укладений договір добровільного страхування (генеральний договір) (т.2 а.с.6) , відповідно до умов якого 29.09.2010р. між сторонами Договору укладено додаток до Договору № 28-0199-0510-707 на добровільне страхування наземного транспорту - Toyota Auris 1,6 MM/N (SOL), що є предметом договору лізингу (т.1 а.с.26).

На виконання вимог зазначеного договору Позивачем платіжними дорученнями № 7769 від 12.10.2010р. на суму 168 275,32 грн. (т.1, а.с.34); №9866 від 30.12.2010р. на суму 170 854,24грн. (т.1 а.с.33); №2017 від 05.04.2011р. на суму 228 621,93грн (т.1, а.с.32); №4967 від 05.07.2011р. на суму 179 227,48грн. (т.1, а.с.31) сплачено страхові платежі.

Включення суми страхового платежу в розмірі 2060,47 грн. до платіжного доручення № 7769 від 12.10.2010р. підтверджується наявним в матеріалах справи додатком до рахунку-фактури № 28-0199-0510 від 30.09.2010р. (т.2 а.с.138-141).

Включення суми страхового платежу в розмірі 2060,47 грн. до платіжного доручення №9866 від 30.12.2010р. підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром за період 01.12.2010р. - 31,12.10р. (т.2 а.с.147-148).

Включення суми страхового платежу в розмірі 2060,47 грн. до платіжного доручення №2017 від 05.04.2011р підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром за період 01.03.2011р. - 31.03.11р. (т.2 а.с.144-146).

Включення суми страхового платежу в розмірі 1727,99 грн. до платіжного доручення №4967 від 05.07.2011р. підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром за період 01.06.2011р. - 30.06.11р. (т.2 а.с.156-157).

29.09.2011р. між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» та ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» укладений додаток до договору добровільного страхування (т.1 а.с.27) №28-0199-0510-1162 на добровільне страхування наземного транспорту - Toyota Auris 1,6 MM/N (SOL), що є предметом договору лізингу.

На виконання вимог зазначеного договору Позивачем платіжними дорученнями № 7717 від 05.10.2011р. на суму 176 603,49 грн. (т.1, а.с.30); №83 від 05.01.2012р. на суму 159 386,63грн. (т.1 а.с.29); №1749 від 06.04.2012р. на суму 119 469,48грн. (т.1, а.с.28) сплачено страхові платежі.

Включення суми страхового платежу в розмірі 1428,85 грн. до платіжного доручення № 7717 від 05.10.2011р. підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром до договору № 28-0199-0510 (т.2 а.с.149-152).

Включення суми страхового платежу в розмірі 1428,85 грн. до платіжного доручення №83 від 05.01.2012р. підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром до договору № 0510 (т.2 а.с.153-155).

Включення суми страхового платежу в розмірі 1428,85 грн. до платіжного доручення №1749 від 06.04.2012р. підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром до договору № 0510 (т.2 а.с.142-143).

Листами Української страхової групи №03/549 від 11.07.2012р., №03/5335 від 10.07.2012р. №338-V, від 16.07.2012р. (т.2 а.с.35-37) також підтверджено виконання в повному обсязі ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», як страхувальника за вищевказаними договорами, своїх зобов'язань щодо своєчасної сплати страхових платежів.

Всього за трьома вищезазначеними договорами страхування, що є підставою позову про стягнення збитків, Позивачем понесені витрати на сплату страхових внесків в розмірі 17 556,14 грн.

У зв'язку з понесенням Позивачем витрат на страхування майна, що є предметом лізингу, яке (страхування) відповідно до умов договору лізингу повинен був здійснювати Відповідач, Позивач звернувся до суду з вимогами відшкодувати понесені витрати на страхування предмету лізингу у розмірі 17 556,14 грн.

На підставі п.11.2.5 Договору лізингу Позивач за порушення положень статті 7 Договору (щодо обов'язку Відповідача самостійно страхувати предмет договору лізингу) нарахував штраф у розмірі 10% від вартості майна на момент укладання Договору, що складає 14 796,89 грн., який Позивач просить стягнути з Відповідача.

Крім того, на підставі п.11.2.3 Договору лізингу Позивач за порушення положень п.8.2.1 Договору (щодо обов'язку Відповідача щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення звіту установленої форми), а саме за ненадання звітів про стан майна за 2 квартал 2011р. нарахував штраф у розмірі 1% від вартості майна на момент укладання Договору, що складає 1 479,68 грн., який Позивач просить стягнути з Відповідача.

Суд розглядає справу в контексті всіх зазначених вимог, оскільки їх об'єднання в одному позові цілком відповідає ч.1 ст.58 Господарського процесуального кодексу України, вимоги пов'язані підставами виникнення і наданими доказами (порушення зобов'язань за договором фінансового лізингу).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у застосуванні наслідків невиконання умов договору у вигляді сплати штрафів та відшкодування заподіяних в результаті цього збитків.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про фінансовий лізинг» та умовами укладеного між ними договору фінансового лізингу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 2 ст. 13 Закону України „Про фінансовий лізинг" предмет лізингу підлягає страхуванню у разі, якщо обов'язковість страхування встановлена законом або договором. При цьому, якщо інше не встановлене договором лізингу, витрати на страхування несе Лiзингоодержувач.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг" Лізингодавець управнений здійснювати перевірки дотримання Лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання, тоді як п. 4 ч. 2 ст. 11 вказаного Закону закріплений кореспондуючий цьому праву обов'язок Лізингоодержувача надавати Лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання.

Таким чином, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №070504-04/ФЛ-Ю-Е від 04.05.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього обов'язків із виконання його умов щодо страхування предмету лізингу на час користування ним та відносно періодичного надання відомостей про стан і місцезнаходження цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі змісту п. 7.1. договору фінансового лізингу вбачається, що Лізингоодержувач зобов'язаний самостійно та за власний рахунок здійснити страхування майна (укласти відповідний договір страхування) на визначених в Договорі умовах.

Пунктом 7.9 договору передбачене зобов'язання Лізингоодержувача протягом усього строку лізингу підтримувати чинність договорів страхування майна.

Пунктом 7.1.8 встановлено обов'язок Відповідача належним чином, своєчасно та у повному обсязі сплачувати страхові внески.

Щодо позовних вимог про стягнення 17 718,14грн. - суми витрат на страхування предмету лізингу, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, правового обґрунтування заявлених вимог в письмових поясненнях Позивача та усних пояснень представника Позивача у судовому засіданні, сутність розглядуваних вимог полягає у відшкодуванні збитків, спричинених неналежним виконанням умов договору Лізингоодержувачем.

Згідно з приписами ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому під збитками розуміються витрати, зроблені управною стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 623 ЦК України сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки. При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б однієї з зазначених складових, виключає склад правопорушення взагалі, а з ним відповідно і правові підстави відшкодування збитків.

Судом встановлено, що протягом періоду часу з 30.12.2008р. по 29.09.2012р. страхування майна - предмету договору лізингу здійснював лізингодавець (Позивач).

Так, відповідно до договору добровільного страхування майна № 280001-010-1260/08 Позивач самостійно здійснив страхування майна і поніс витрати на його страхування в сумі 5360,19 грн.

Згідно рахунку № СФ-909757 від 06.07.2009р. (т.2 а.с.54) Відповідачем здійснено оплату - відшкодування страхового платежу в сумі 4288,15 грн. (з ПДВ), 3573,46 грн. (без ПДВ), що підтверджується банківською випискою (т.1 а.с.144) та (т.2 а.с.115).

Отже, невідшкодованою лишається сума витрат на страхування в розмірі 1786,73 грн.

Суд вважає строк позовної давності щодо вимог про стягнення суми витрат на страхування в розмірі 1786,73 грн. не пропущеним, а заяву про його застосування такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на недоведеність Відповідачем факту відшкодування платежу, здійсненого Позивачем платіжним дорученням від 26.06.2009р., за яким не сплинув строк позовної давності, оскільки при здійсненні відшкодування (сплаті грошових коштів) Відповідачем не зазначено ані періоду страхування, ані інших реквізитів, за якими можливо було ідентифікувати, який саме страховий платіж ним сплачений.

Таким чином, сума витрат на страхування в розмірі 1786,73 грн. підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Відповідно до договору добровільного страхування майна № 28-0199-0510-707 Позивач самостійно здійснив страхування майна і поніс витрати на його страхування в сумі 7 909,40 грн.

Відповідачем доказів відшкодування витрат Позивача на страхування майна суду не надано. Наявні в матеріалах справи виписки банку не містять відомостей про оплату Відповідачем даної суми страхових внесків, отже витрати Позивача на страхування майна в розмірі 7 909,40 грн. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Відповідно до договору добровільного страхування майна №28-0199-0510-1162 Позивач самостійно здійснив страхування майна і поніс витрати на його страхування в сумі 4286,55 грн.

Відповідачем доказів відшкодування витрат Позивача на страхування майна суду не надано. Наявні в матеріалах справи виписки банку не містять відомостей про оплату Відповідачем даної суми страхових внесків, отже витрати Позивача на страхування майна в розмірі 4286,55 грн. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Таким чином, встановивши факт порушення Відповідачем умов п. 7 Договору фінансового лізингу, щодо зобов'язання Відповідача самостійно та за власний рахунок здійснити страхування майна, протягом усього строку лізингу підтримувати чинність договорів страхування майна, належним чином, своєчасно та у повному обсязі сплачувати страхові внески, суд вважає позовні вимоги про стягнення витрат на страхування предмету лізингу в сумі 17 556,14 грн. такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 13.982,68 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 та ч. 2 ст.612 Цивільного кодексу України відповідно. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217, 220 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. При цьому, положення ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України не виключають можливість застосування штрафних санкцій і у випадку порушення не грошових зобов'язань за договором.

Згідно приписів ч.1 ст. 218 та ч. 1 ст.213 Господарського кодексу України підставою для застосування штрафної санкції може бути вчинене суб'єктом господарювання порушення своїх зобов'язань.

Судом встановлено порушення Відповідачем умов п. 7 Договору фінансового лізингу, за яке відповідно до п.11.2.5 Договору передбачена відповідальність - штраф у розмірі 10% загальної вартості майна на момент укладання договору, та за яке Позивачем нараховані штрафні санкції в розмірі 14 796,89 грн.

Відповідно до додаткових пояснень Позивача (т.3 а.с.1-3) штраф заявлений Позивачем за порушення умов договору щодо страхування майна, що відбулось за період з 01 січня 2012р. (оскільки умовами договору передбачено безперервне страхування майна Лізингоодержувачем протягом усього строку лізингу, то випадком порушення Позивач вважає кожен день/ кожен місяць/ кожен квартал/ кожен рік, коли Лізингоодержзувач не здійснював страхування майна).

Судом встановлено, що у період з 01 січня 2012р. по 29.09.2012р. Позивачем понесені витрати на страхування майна в розмірі 4 286,55 грн.

Сума штрафних санкцій за порушення умов договору щодо страхування майна за цей період в розмірі 14 796,89 грн. значно (майже в чотири рази) перевищує суму понесених витрат Позивача.

Крім того, судом враховано той факт, що 30.05.2011р. цінним листом з описом вкладення Відповідач надіслав на адресу Позивача лист вих.№025/017 від 30.05.2011р., яким просив Позивача розглянути можливість добровільного страхування автомобіля, придбаного у лізинг в Українській страховій компанії, додавши до листа договір добровільного страхування наземних транспортних засобів№28-0520-11-0179 від 27.05.2011р (т.1 а.с130-131).

Судом не приймається до уваги твердження Позивача про неотримання ним зазначеного листа та проекту договору, оскільки в матеріалах справи наявні копії опису вкладення, в якому зазначені дані документи, як такі, що відправлені цінним листом з повідомленням на адресу ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», зворотного повідомлення з відміткою про отримання зазначеного листа представником Позивача Кудлай, який, як встановлено судом і підтверджено Позивачем, дійсно працює в ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», а також копією поштового чека, що підтверджує оплату послуг поштового зв'язку на відправку даного цінного листа (т.1 а.с.131).

Судом не приймаються до уваги посилання представника Позивача на той факт, що опис вкладення не містить номеру поштового відправлення, оскільки таке порушення допущене працівником поштового відділення, який відповідно до Постанови КМУ № 270 від 05.03.2009р. «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» несе відповідальність за таке порушення. Крім того, зазначене порушення не потягло за собою не надсилання цінного листа адресату або неотримання його повноваженим працівником Позивача.

Посилання представника Позивач не неотримання зазначених документів в даному цінному листі не підтверджено належними та допустимими доказами (наприклад, актом про відсутність документів в цінному листі, складеному повноважними працівниками Позивача).

Докази направлення Відповідачем на адресу Позивача листа №025/019 від 29.07.2011р., яким Відповідач повторно просив повідомити про результати розгляду питання про узгодження страхової компанії та сприяти виконанню Позивачем умов договору лізингу, а саме опис вкладення в цінний лист від 29.07.2011р. (а.с.124), суд не приймає до уваги, оскільки оглянувши у судовому засіданні оригінали опису надані сторонами, судом встановлено ознаки підроблення останнього з боку Відповідача, оскільки оригінал опису, наданий представником Відповідача (т.2 а.с.15) не містить другого документу, а саме листа № 025/019 від 29.07.2011р.

Проте, враховуючи направлення Відповідачем листа вих.№025/017 від 30.05.2011р., та проекту договору добровільного страхування, суд встановив факт намагання останнього виконати умови договору щодо страхування майна, маючи намір змінити вже погоджену з Позивачем страхову компанію (ЗАТ «ВіЕйБі Страхування») на іншу страхову компанію (що не заборонено умовами договору при умові попереднього узгодження).

Проте, судом встановлено, що зазначений лист залишений Позивачем без відповіді.

Таким чином, станом на момент укладення Позивачем додатку до договору добровільного страхування №28-0199-0510-1162, а саме 29.09.2011р. на узгодженні у останнього перебував проект договору страхування, направлений йому Відповідачем та залишений Позивачем без відповіді.

У судовому засіданні представник Відповідача просив суд при прийнятті рішення про стягнення штрафних санкцій, врахувати значний розмір нарахованих штрафних санкцій, факт неузгодження Позивачем проекту договору на добровільне страхування, а також факт добросовісного виконання всіх умов договору фінансового лізингу (в тому числі щодо своєчасної сплати протягом всього часу дії Договору всіх лізингових платежів).

Пункт3 частини1 статті 83 ГПК України надає господарському суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд зазначає, що зменшення розміру неустойки в порядку п.3 ч.1 ст.83 ГПК України є правом суду, необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду, а обставини застосування даних норм є оціночними та, водночас, потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням норм ст.ст.32-34ГПК України.

Враховуючи майнові інтереси обох сторін, намагання Відповідача виконати умови договору щодо добровільного страхування майна шляхом направлення проекту договору на адресу Позивача, який останній залишив без розгляду, що знижує ступінь вини Відповідача у невиконанні зобовязання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, добросовісного виконання Відповідачем умов договору фінансового лізингу протягом всього часу його дії, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафу з 14 796,89 грн. до 3 000 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафних санкцій за порушення п.11.2.3 Договору за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу в розмірі 1 479,68грн. за другий квартал 2011р., суд зазначає наступне.

Згідно п.8.2.1. фінансового лізингу вбачається, що Лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально письмово надавати відомості за встановленою формою про стан і місцезнаходження предмету лізингу.

В підтвердження виконання обов'язку щодо інформування Позивача про місцезнаходження предмету лізингу Відповідачем надано опис вкладення у цінний лист від 29.07.2011р.про відправлення довідки та листа №025/019 від 29.07.2012р. (а.с.124).

Враховуючи ознаки підробки вищезазначеного опису вкладення (в частині наявності у цінному листі дописки про надсилання листа № 025/019 від 27.07.2011р.), суд вважає, що даним цінним листом на адресу Позивача направлений лише один документ - довідка.

Відповідно до п.18.6 Договору фінансового лізингу Сторони домовились, що необхідним та достатнім доказом надіслання одним одному письмового повідомлення є поштова квитанція (касовий чек) поштового відділення про прийняття від від надсилаючої сторони поштових відправлень - рекомендованих листів на адресу другої сторони, зазначену у розділі «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін» цього договору, а бо надану Стороною у випадку зміни її місцезнаходження.

Враховуючи наявність поштової квитанція (касового чека) поштового відділення про прийняття від Відповідача поштового відправлення - рекомендованого листа на адресу Відповідача, отриманого останнім 02.08.2011р., та відсутність належних та допустимих доказів з боку Позивача про неотримання ним довідки про стан та місцезнаходження предмету лізингу (наприклад, акту про відсутність документа в цінному листі, складеному повноважними працівниками Позивача) суд вважає зобов'язання Відповідача щодо інформування про стан та місцезнаходження предмету лізингу за 2 квартал 2011р. виконаним належним чином.

Отже, позовні вимоги про стягнення з Відповідача штрафних санкцій за порушення п.11.2.3 Договору за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу в розмірі 1 479,68грн. за другий квартал 2011р. не підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 16982,68 грн., з яких 13982,68 грн. - сума витрат на страхування майна, 3 000,00 грн. - штрафні санкції.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄОНЕКС» м.Маріуполь Донецької області про стягнення 33 832,71грн. з яких 16 276,57 грн. - сума штрафів, 17 556,14грн. - сума витрат на страхування предмету лізингу (збитків) - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄОНЕКС» (87550 Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Ленінградський, 41) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 21-г) 16982,68 грн.

Видати наказ.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄОНЕКС» (87550 Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Ленінградський, 41) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 21-г) витрати по сплаті судового збору в розмірі 804,12 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя Чернова О.В.

Суддя Колесник Р.М.

Суддя Кучерява О.О.