Рішення

від 01.10.2012 по справі 16/5007/668/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" жовтня 2012 р. Справа № 16/5007/668/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Черниш О.М., дов. № 2-МПК від 14.03.12р.

від відповідача: Сероветник О.А., дов. від 09.07.12р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Виробничо - комерційної фірми "Верас" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (м.Коростень Житомирської області)

до Виробничого кооперативу "Кристал" (м.Коростишів Житомирської області) про стягнення 6560,51 грн.

В судовому засіданні 01.10.12р. оголошувалась перерва до 14:30 год.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 6560,51 грн. боргу за використану електроенергію згідно договору № 54/11/1 від 20.10.11р., а також відповідних сум судових витрат, в тому числі витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 900,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у відзиві від 24.09.12р. № 55 та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що відповідач в період з 01.01.12р. по 16.03.12р. не користувався електроенергією, а позивачем не подано доказів про зворотнє. Також зазначили, що позивачем не подано доказів виконання ним вимог пп.2.3, 2.4, 2.5 договору № 54/11/1 від 20.10.11р., тобто доказів виставлення рахунків відповідачу на заявлену в позові суму (а.с.107).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

20 жовтня 2011 року між Виробничо - комерційною фірмою "Верас" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Виробничим кооперативом "Кристал" укладено договір відшкодування витрат на постачання електричної енергії № 54/11/1 (а.с.8,9).

Відповідно до пп.1.1 договору, споживач (позивач) укладає прямі договори з відповідними енергопостачальними організаціями (далі-постачальники) щодо постачання електричної енергії до виробничого комплексу, який знаходиться за адресою: м.Коростень, 1-й провулок Гранітний, 19 (далі-об'єкт), згідно рахунків постачальників самостійно сплачує за спожиті об'єктом енергетичні ресурси, здійснює обслуговування теплових та електромереж будівлі, які не належать субспоживачеві, субспоживач бере участь у відшкодуванні витрат на електричну енергію та обслуговування мереж, згідно акта розмежувань. На момент укладення договору за адресою: м.Коростень, 1-й провулок Гранітний, 19 знаходяться два лічильника:

1. Прохідна, № лічильника 4021114, показники 1593;

2. Цех каменеобробки, № лічильника 0478261, показники 319.

Згідно з пп.2.3 договору, споживач авансом виставляє субспоживачеві (відповідачу) рахунки щодо відшкодування витрат на електричну енергію за діючими тарифами та розцінками, з урахуванням показників контрольного приладу обліку, який є власністю споживача.

Відповідно до пп.2.4 договору, споживач авансом виставляє субспоживачеві рахунки щодо відшкодування витрат на електричну енергію за діючими тарифами та розцінками.

Згідно з пп.2.5 договору, споживач виставляє субспоживачеві рахунки щодо компенсації витрат на обслуговування електромереж об'єкта із розрахунку фактично здійснених споживачем.

Відповідно до пп.2.6 договору, субспоживач зобов'язався не пізніше 3-го числа поточного місяця сплачувати отримані від споживача рахунки, зазначені в пп.2.3, 2.4 та 2.5 цього договору.

Згідно даних позивача, відповідач свої зобов'язання по відшкодуванню витрат на постачання електричної енергії виконав частково, в результаті чого станом на день подачі позову утворилась заборгованість перед позивачем за період з січня по березень 2012 року в сумі 6560,51 грн. (а.с.3).

Додатковою угодою № 1 від 16.03.12р. до зазначеного договору, сторони погодили, що термін дії договору закінчується 16.03.12р., при цьому вказали, що дострокове розірвання договору не звільняє орендаря від сплати заборгованості (а.с.125).

Відповідач, заперечуючи проти позову, зокрема, вказав, що в період з 01.01.12р. по 16.03.12р. не користувався електроенергією, а також про відсутність доказів виставлення рахунків відповідачу на заявлену в позові суму (а.с.107).

Матеріали справи свідчать, що заперечення відповідача частково спростовуються наступним.

Так, на виконання умов пп.2.3-2.5 договору відшкодування витрат на постачання електричної енергії № 54/11/1 від 20.10.11р., позивачем були виписані рахунки - фактури: № 54-11/01/12 від 31.01.12р. на суму 4604,28 грн., № 54-11/02/12 від 21.02.12р. на суму 1942,25 грн., № 54-11/03/12 від 16.03.12р. на суму 13,98 грн., всього на загальну суму 6560,51 грн. (а.с.111-113).

Доказами направлення відповідачу: рахунку - фактури № 54-11/01/12 від 31.01.12р. на суму 4604,28 грн. є копії супровідного листа від 07.02.12р. № 8, фіскального чеку від 07.02.12р. (а.с.122,123); рахунку - фактури № 54-11/02/12 від 21.02.12р. на суму 1942,25 грн. є копії опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку від 22.02.12р. (а.с.115,116).

Заперечення відповідача з приводу того, що він не користувався електроенергією в період з 01.01.12р. по 16.03.12р. спростовуються наявними в матеріалах справи: копією листа від 21.02.12р. № 13 про дострокове розірвання з 16.03.12р. договору відшкодування витрат на постачання електричної енергії № 54/11/1 від 20.10.11р. та про необхідність сплати заборгованості до 16.03.12р. на загальну суму 6546,52 грн. (а.с.114).

Згідно розрахунку позивача (а.с.114) вбачається, що він виконаний на підставі показників лічильників, які станом на кінець лютого становили:

- прохідна показники: початкові 2574, кінцеві - 2894;

- цех каменеобробки: початкові - 612, кінцеві - 695.

Доказами направлення відповідачу даного листа з розрахунком є також копії опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку від 22.02.12р. (а.с.115,116).

Крім того, з підписаного керівниками обох сторін Акту від 16.03.12р. до договору № 54/11/1 відшкодування витрат на постачання електричної енергії від 20.10.11р. вбачається, що сторони уклали цю додаткову угоду про те, що на момент розірвання договору за адресою: м.Коростень, 1-й провулок Гранітний 19 знаходиться два лічильника:

1. Прохідна - № лічильника 4021114, 2. Цех каменеобробки - № лічильника 0478261. При цьому керівником відповідача на даному Акті власноруч зазначено кінцеві показники лічильника станом на 16.03.12р., які становили:

прохідна - 2907,

цех каменеобробки - 000705 (а.с.124).

Тобто, з даного Акту від 16.03.12р., на якому є підпис керівника відповідача, вбачається, що показники лічильників на орендованих об'єктах містять цифри споживання електроенергії, що є вищими за ті, які були зазначені у направленому відповідачеві листі - розрахунку від 21.02.12р. № 13 (а.с.114). Що, у свою чергу, є підтвердженням споживання відповідачем електроенергії станом на березень 2012р.

Таким, чином вищевказаними матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було використано електроенергії згідно рахунків-фактур: № 54-11/01/12 від 31.01.12р., № 54-11/02/12 від 21.02.12р. на загальну суму 6546,53 грн., яка станом на день розгляду справи відповідачем не сплачена та підлягає стягненню судом.

Заборгованість в сумі 13,98 грн. згідно рахунку-фактури № 54-11/03/12 від 16.03.12р. не підтверджена доказами надіслання відповідачеві, у зв'язку з чим, в цій частині позов є безпідставним.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не подав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень.

Натомість, позивач подав докази заборгованості відповідача на загальну суму 6546,53 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання перед позивачем, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 6546,53 грн. боргу за використану електроенергію згідно договору № 54/11/1 від 20.10.11р.

В частині стягнення 13,98 грн. відмовити у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання відшкодування з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 900,00 грн., суд виходити з наступного.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката.

Таким чином, для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факти надання правової допомоги саме адвокатом, здійснення оплати на підставі відповідного договору, підтверджені відповідними платіжними документами.

В обґрунтування вимоги про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката відповідачем надано договір про надання адвокатських послуг від 14.03.12р., укладений між позивачем та адвокатом ТОВ "Міжнародний правовий консалтинг" (а.с.25,26), платіжне доручення № 71 від 13.04.12р. на суму 900,00 грн. про сплату адвокатських послуг (а.с.27), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Чернишем О.М. № 568, видане 10.03.11р. (а.с.30).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що розмір сплаченої адвокату винагороди є таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Виробничого кооперативу "Кристал", 12501, м.Коростишів Житомирської області, вул.Рози Люксембург 90-а, ідентифікаційний код 13554289:

- на користь Виробничо - комерційної фірми "Верас" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, 11500, м.Коростень Житомирської області, вул.Грушевського 15, ідентифікаційний код 13549762 - 6546,53 грн. боргу за використану електроенергію згідно договору № 54/11/1 від 20.10.11р., 1606,07 грн. судового збору та 900,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.10.12

Суддя Гансецький В.П.