Рішення

від 27.09.2012 по справі 18/1748/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2012 Справа № 18/1748/12

м. Полтава

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

до Приватного підприємства "Берегиня", 36000, м. Полтава, майдан Незалежності, 7, кв.38

про стягнення 10 760,17 грн.

Суддя Пушко І.І.

від позивача: Данілова Н.Н., довіреність від 04.01.2012 року, № 19-04/44;

від відповідача : не з'явився.

Суть справи : Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 10760,17 грн. заборгованості згідно договору № 2548 від 26.02.2007 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких: 5327 грн. 12 коп. - основна заборгованість, 5327 грн. 12 коп. -пеня, 36 грн. 45 коп. - інфляційні витрати, 69 грн. 48 коп. - 3% річних.

Позивач підтримує позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвала, яка направлялась йому на юридичну адресу згідно даних спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.09.2012 року та на адресу магазину: вул. Пролетарська, 47, м. Полтава були повернуті органом зв'язку як неотримані адресатом.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом береться до уваги, що відповідно до роз'яснень ВГСУ (п. 11 інформаційного листа № 01-8/123 від 15.03.2007 року), до повноважень господарського суду не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальну документи надсилаються господарським судом згідно поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (ч. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В зв'язку з наведеним суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а його неявка не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд визнав за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

26.02.2007р. між позивачем (теплопостачальною організацією) та відповідачем (споживачем) був укладений договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 2548 (далі - Договір), згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачеві теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу будівлі по вул. Пролетарська, 47 - магазин "Корал", а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати одержану теплову енергію.

Пунктом 14 Договору в редакції додаткової угоди № 4 від 20.10.2012 року визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно тарифів встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" Національною комісією державного регулювання у сфері комунальних послуг постановою № 81 від 30.09.2011 року встановлено позивачу тарифи на теплов3у енергію для потреб інших споживачів в сумі 802,18 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Споживач зобов'язується здійснювати оплату вартості теплової енергії відповідно до п. 15 Договору в редакції додаткової угоди № 4 від 20.10.2012 року плановим платежем до 30 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок проводиться споживачем до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку. В цьому ж пункті Договору сторони узгодили, що факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання - передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства та Договору. У разі неповернення споживачем акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 9ж Договору, він підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

Позивачем надані акти прийняття-передачі теплової енергії за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року та рахунки на оплату, які свідчать про відпуск теплової енергії споживачу та її вартість, а також реєстри відправки за кожен місяць та квитанції органу зв'язку, що підтверджують факт направлення на адресу відповідача актів та рахунків згідно вимог Договору.

Як свідчить розрахунок позивача, договірні зобов'язання в частині оплати отриманої теплової енергії відповідачем належним чином не виконувались внаслідок чого утворилась заборгованість. Так, за період з 01.12.2011 року по 31.05.2012 року за послуги теплопостачання нараховано до сплати 8270,79 грн., з яких відповідачем сплачено лише 2943,67 грн., таким чином заборгованість станом на момент подання позовної заяви становить 5327,12 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин позивачем доведено, а відповідачем не заперечується наявність основного боргу в розмірі 5327,12 грн. за отриману теплову енергію за період з грудня 2011 року по травень 2012 року.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Сторонами узгоджено в п. 16 Договору, що відповідач, в разі несвоєчасної оплати використаної теплової енергії, сплачує пеню у розмірі 1 % за кожен день простроченого платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" № 686-ХІ від 20.05.1999 року.

Позивач на підставі ст. 230 Господарського кодексу України та п. 16 Договору нарахував за період з 16.01.2012 року по 15.07.2012 року пеню в розмірі 5327,12 грн. - 1 % за кожен день прострочки платежу, але не більше 100% боргу.

Вирішуючи позов в частині вимог про стягнення пені суд приймає до уваги наступне.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку сума неустойки в розмірі 5327,12 грн., яку позивач прохає стягнути з відповідача є завищеною, оскільки вона дорівнює сумі боргу на 100%, крім цього, позивачем при нарахуванні пені не взято до уваги, що відповідач частково розрахувався за отриману теплову енергію на суму 2943,67 грн. Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України суд зменшує розмір пені на 50% і тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню -на суму 2663,56 грн.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника сплатити грошову суму на вимогу кредитора урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення 36,45 грн. інфляційних витрат за період з січня 2012 року по червень 2012 року, а також 69,48 грн. - 3% річних від простроченої суми за період з 16.01.2012 року по 15.07.2012 року (за 198 днів прострочки).

При перевірці вказаних сум судом виявлено, що період їх нарахування та розмір є обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства України, тому, приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань, 3 % відсотків річних задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки. Таким чином, судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44-49 (ч.2), 82, 83 (п.3 ч. 1), 84-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Берегиня", 36000, м. Полтава, майдан Незалежності, 7, кв.38, код ЄДРПОУ 31317177 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2-а, м. Полтава, 36008, р/р 260007148 в АК "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030 -5327 грн. 12 коп. основного боргу; 2663 грн. 56 коп. пені; 69 грн. 48 коп. - три проценти річних; 36 грн. 45 коп. -інфляційні витрати; 1609 грн. 50 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 2663,56 грн. пені у позові відмовити.

4. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Суддя Пушко І.І.