Рішення

від 01.10.2012 по справі 5006/24/53/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.10.12 р. Справа № 5006/24/53/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон», м. Донецьк, код ЄДРПОУ 33135428

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донгермес», м. Амвросіївка, код ЄДРПОУ 23130231

про стягнення 413 885,90 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Юр'єв М.Г. - за дов. № б\н від 03.04.2012р.

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донгермес» про стягнення боргу за договором поставки нафтопродуктів від 05.01.2009р. у розмірі 413 885,90 грн., з яких: 292 536,76 грн. - основний борг, 29 624,75 грн. - пеня, 31 217,83 грн. - штраф, 21 733,94 грн. - 3% річних, 38 772,62 грн. - інфляційні, крім того, 8 277,71 грн. судового збору.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів від 05.01.2009р. на підставі накладних № 8756 від 14.12.2009р., № 683 від 29.01.2010р., № 685 від 29.01.2010р., № 686 від 29.01.2010р., № 688 від 29.01.2010р. він поставив відповідачу бензин марок А-76, А-92 на загальну суму 312 178,40 грн. Відповідач частково сплатив вартість пального за накладною № 688 від 29.01.2010р. лише на суму 19 641,64 грн. Отже загальний розмір заборгованості відповідача складає 292 536,76 грн., про що сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків від 28.02.2011р. Наявність боргу відповідача стала підставою для звернення позивача з цим позовом.

Крім того, посилаючись на п.4.3 договору, позивач просить стягнути з відповідача нараховані 29 624,75 грн. пені, 31 217,83 грн. штрафу, 21 733,94 грн. - 3% річних, 38 772,62 грн. - інфляційних.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 509, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позову надано суду: договір поставки нафтопродуктів від 05.01.2009р., накладні № 8756 від 14.12.2009р., № 683 від 29.01.2010р., № 685 від 29.01.2010р., № 686 від 29.01.2010р., № 688 від 29.01.2010р., акт звірки взаєморозрахунків від 28.02.2011р., картку клієнта станом на 31.08.2012р., банківську виписку, розрахунок позовних вимог та статутні документи підприємства.

Заявою від 13.09.2012р. вих.№ 187/3 позивач в порядку ст.22 ГПК України зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 413 822,23 грн. , з яких: 292 536,76 грн. - сума основного боргу, 29 586,74 грн. - пеня, 31 217,83 грн. - штраф, 21 708,28 грн. - 3% річних та 38 772,62 грн. - інфляційні, крім того, 8 276,44 грн. судового збору. Ухвалою від 18.09.2012р. таке зменшення позову прийнято судом.

Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав. Оскільки процесуальні документи по справі (ухвали суду) направлені відповідачу за адресою, вказаною у позові та спеціальному витягу з ЄДРПОУ згідно Інструкції з діловодства у господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 р. N 75 (зі змінами та доповненнями), тому відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2009р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки нафтопродуктів (а.с.14), за умовами якого позивач зобов'язався поставити нафтопродукти, а відповідач - прийняти їх та оплатити на умовах цього договору.

Постачання нафтопродуктів здійснюється транспортом позивача на умовах FCA згідно правил ІНКОТЕРМС-2000 або транспортом відповідача на умовах EXW згідно правил ІНКОТЕРМС-2000 (п.2.4 договору).

Ціна нафтопродуктів узгоджується сторонами шляхом підписання товарної накладної (п.2.6. договору). Оплата товару здійснюється відповідачем за ціною, зазначеною в накладній протягом трьох банківських днів з моменту отримання товару (п. 2.8 договору)

У пунктах 4.3 та 4.4 договору сторони встановили відповідальність покупця за прострочення оплати товару, зокрема сплату на користь постачальника пені в розмірі 0,05% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки та штрафу у розмірі 10% від суми, що підлягає оплаті, у випадку прострочення оплати більш ніж 10 календарних днів.

Строк дії договору сторони встановили до 31.12.2009р. та зауважили, що у разі, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не заявлено про розірвання договору, він вважається пролонгованим на один календарний рік (п. 8.8, 8.9 договору).

Договір від 05.01.2009р. підписаний сторонами без розбіжностей.

В матеріалах справи відсутні докази припинення договору, тому суд вважає, що на момент виникнення спірних правовідносин, договір поставки нафтопродуктів був чинним.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондує з приписами статті 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання. Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 ГК України), яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як вбачається, на виконання цього договору позивач поставив, а відповідач прийняв за накладною № 8756 від 14.12.2009 р. бензин марки А-76 в кількості 7140 літрів на суму 39270 грн.; за накладною № 683 від 29.01.2010 р. - бензин марки А-92 в кількості 14167 літрів на суму 92793 грн. 85 коп.; за накладною № 685 від 29.01.2010 р. - бензин марки А-92 в кількості 7140 літрів на суму 46909 грн. 80 коп.; за накладною № 686 від 29.01.2010 р. - бензин марки А-76 в кількості 7027 літрів на суму 39702 грн. 55 коп.; за накладною № 688 від 29.01.2010 р. - бензин марки А-92 в кількості 14167 літрів на суму 93502 грн. 20 коп. Всього поставлено нафтопродуктів на загальну суму у розмірі 312 178 грн. 40 коп.

Факт отримання відповідачем товару у власність підтверджується наявними на цих накладних підписами та відбитками печаток відповідача (а.с.16-18).

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 2.8 договору відповідач повинен був сплатити за товар на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання товару, а саме: за накладною № 8756 від 14.12.2009р. - до 16.12.2009 р., за накладною № 683 від 29.01.2010 р. - до 02.02.2010 р., за накладною № 685 від 29.01.2010 р. - до 02.02.2010р., за накладною № 686 від 29.01.2010р. - до 02.02.2010 р.; за накладною № 688 від 29.01.2010 р. - до 02.02.2010 р.

За твердженням позивача, відповідач частково платив борг за накладною № 688 від 29.01.2010р. лише на суму 19 641,64 грн., за іншими накладними заборгованість залишилась не сплаченою.

Отже, сума боргу відповідача на момент звернення до суду за накладними № 8756 від 14.12.2009 р., № 683 від 29.01.2010 р., № 685 від 29.01.2010 р., 686 від 29.01.2010 р., № 688 від 29.01.2010 р. складає 292 536,76 грн.

Такі обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи виписками банку, та карткою клієнта ТОВ «Донгермес» (а.с. 25-31) і не спростовані відповідачем. Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 292 536,76 грн. підлягають задоволенню як доведені та обгрунтовані.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12.

Як вбачається, договором на поставку нафтопродуктів від 05.01.2009р. передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а отже, відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати поставлених нафтопродуктів. Оскільки матеріалами справи підтверджено і відповідачем не спростовано факту наявності боргу за отримані нафтопродукти за накладними № 8756 від 14.12.2009 р., № 683 від 29.01.2010 р., № 685 від 29.01.2010 р., 686 від 29.01.2010 р., № 688 від 29.01.2010 р., тому позивач здобув право вимагати від відповідача сплати пені та штрафу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу по кожній накладній з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с.42-43), господарський суд дійшов висновку, що цей розрахунок є вірним, а вимоги в цій частині підлягають задоволенню в наступному розмірі: пеня - 29 586,74 грн., штраф - 31 217,83 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 21 708,28 грн. та 38 772,62 грн. інфляційних, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 12 грудня 2011 року у справі № 07/238-10 (3-132гс11).

Перевіривши за допомогою програмного комплексу «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних та річних, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 21 708,28 грн. та інфляційних у розмірі 38 772,62 грн.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем порядку розрахунків за договором, відповідачем не надано суду доказів на спростування зазначеної обставини, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон», м. Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донгермес», м. Амвросіївка, про стягнення 413 822,23 грн., задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донгермес» (87300, Донецька область, м. Амвросіївка, вул. Артема, 21, код ЄДРПОУ 23130231, п/р 26001301461644 в Амвросіївському БВ ПІБ м. Торез, МФО 334282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» (83059, Донецька область, м. Донецьк, вул. Данилевського, 2А, п/р 26000015113325 в філії ПАТ «Укрексімбанк» м. Донецька, МФО 334817, код ЄДРПОУ 33135428) 292 536,76 грн. основного боргу, 29 586,74 грн. пені, 31 217,83 грн. штрафу, 21 708,28 грн. - 3% річних та 38 772,62 грн. - інфляційні, 8 276,44 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2012р.

Суддя Величко Н.В.