Рішення

від 06.08.2012 по справі 5024/864/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2012 р. Справа № 5024/864/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенко С.В. при секретарі Перепелко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕР СЕРВІС", м. Дніпропетровськ,

до приватного підприємства "ЛІКОС", м. Херсон,

про стягнення 340206,90 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Ковирєв А.В., представник, довіреність від 08.06.2012р.

від відповідача - Дудченко В.М., представник, довіреність від 27.02.2012 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокер Сервіс" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "ЛІКОС" (відповідач) заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №04/01/2012 від 01.01.2012 р. в сумі 340206,90 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору поставки №04/01/2012 від 01.01.2012 р., положення ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 611, 612, 624, 625, 691, 692 ЦК України та ст. 193 ГК України.

У судовому засіданні 06.08.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В ході судового засідання представник відповідача, відповідно до заяви від 06.08.2012 р., основний борг в сумі 310000,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 30206,90 грн. визнав у повному обсязі. Дана заява прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 01.01.2012 р. між позивачем (постачальник) та приватним підприємством "ЛІКОС" (покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 04/01/2012 (надалі - договір) та додатку № 1 до договору.

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти (надалі - товар) згідно умов договору та відповідних додаткових угод до нього (п. 1.1). Поставка товару відбувається окремими партіями на підставі додаткових угод до договору, які підписуються повноваженими представниками сторін, та є невід'ємною частиною договору, в яких сторонами узгоджуються найменування та асортимент нафтопродуктів, ціна, кількість, умови поставки, в т.ч. відвантаження товару, умови оплати, інші необхідні умови поставки конкретного погодженого об'єму товару (п. 1.2).

05 січня 2012 року між сторонами було укладено додаток № 1 до вищезазначеного договору, відповідно якого постачальник зобов'язався здійснити поставку дизельного палива Л-0, 2-62, а покупець прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 2 додатку до договору оплата за відвантажену партію товару здійснюється покупцем шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 1 банківського дня від дати вказаної у повідомленні про відвантаження партії товару. Дата вказана у повідомленні про відвантаження партії товару відповідає даті штемпеля в залізничній накладній при передаванні вантажовідправником партії товару до перевезення.

Пунктом 3 додатку до договору передбачено, що відвантаження відповідної партії товару повинне бути здійснене постачальником на протязі 10 банківських днів від дати підпису сторонами додатка до договору, а також при наявності у постачальника додатка з печаткою та підписом покупця.

Постачальник здійснює відвантаження продукції на умовах СРТ, відповідно до заявок, отриманих від покупця (п. 4 додатку до договору).

На виконання умов договору позивач 06.01.2012р. поставив відповідачу 59,305 т. дизельного палива Л-0, 2-62 на загальну суму 614399,80 грн., що підтверджується заявкою відповідача від 06.01.2012 р.; залізничною накладною на відвантаження дизельного палива від 06.01.2012 р.; видатковою накладною № РН-0000020 від 07.01.2012 р., актом приймання-передачі № РН-0000020 від 07.01.2012 р. та рахунком-фактурою № СФ-0000023 від 06.01.2012 р. (а.с. 31-35).

Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується підписом представника покупця на видатковій накладній, акті приймання-передачі та, відповідно, зобов'язаний був протягом 10 днів розрахуватись в повному обсязі за отриманий товар. Проте, за отримане дизельне паливо Л-0, 2-62 відповідач розрахувався частково - в розмірі 304399,80 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача (а.с. 36-37).

Станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем за основною сумою боргу становить 310000,00 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 310000 грн. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 310000,00 грн., є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов п. 8.4 договору, у разі не оплати, несвоєчасної або неповної оплати товару відповідач оплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від суми невиконаних обов'язків за кожен день прострочення платежу та за весь період прострочки.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку відповідача, відповідає таким даним.

В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 24215,16 грн., інфляційних втрат у розмірі 1228,80 грн. та 3% річних у розмірі 4762,94 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони погоджені в установленому законом порядку.

Доказів сплати нарахованих сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 6804,15 грн. відшкодовується йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, ст.ст. 193, 265 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Лікос" (73000, м. Херсон, пр. Ушакова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 30571017, р/рахунок - № 26000702629421 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО - 380805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Брокер Сервіс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Глинки, 7, офіс 1120, код ЄДРПОУ - 36839278, р/рахунок - № 26007011161801 в ПАТ "Альфа-Банк" в м. Києві, МФО - 300346) суму основного боргу у розмірі 310000,00 грн., суму пені у розмірі 24215,16 грн.., суму 3% річних у розмірі 4762,94 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 1228,80 грн. та 6804,15 грн. судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.08.2012 р.

Суддя С.В. Нікітенко