Постанова

від 16.12.2008 по справі 21/120-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/120-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 грудня 2008 р.                                                                                    № 21/120-08  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    М.В.Кузьменка,

судді                                        І.М.Васищака,

судді                                        В.М.Палій,

розглянувши    касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Криворізький

                       завод гірничого обладнання"

на                       рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2008р. та

                       постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

                       від 29.09.2008р.

у справі         №21/120-08

за позовом     Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат

                        "Запоріжсталь"

до                       Закритого акціонерного товариства

                        "Криворізький завод гірничого обладнання"

про                     стягнення 27 190,06  грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Дзюба З.М. –довіреність у справі,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" і просило суд стягнути з останнього 18 284,16 грн. основного боргу, 1690,76 грн. пені, 6054,48 грн. інфляційних втрат, 1160,66 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №ТД-КЗГ/152 від 23.12.2005р. щодо оплати поставленої позивачем продукції.

Заперечуючи проти заявленого позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідач посилається на неврахування позивачем того факту, що по відношенню до відповідача порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій за задоволення вимог кредиторів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2008р. (суддя Алмазова І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2008р. (головуючий, суддя Л.М.Білецька, судді О.В.Голяшкін, І.М.Науменко), позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 18 284,16 грн. боргу, 6054,48 грн. інфляційних втрат, 1160,66 грн. 3% річних. В частині позову щодо стягнення пені відмовлено.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманої продукції, з огляду на вимоги ст.193 ГК України та ст.625 ЦК України, є підставою для задоволення позову  в частині стягнення основного боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних. Відмова у задоволенні позову в частині стягнення пені мотивована порушенням судом відносно відповідача справи про банкрутство і введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, як таких, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, а саме ст.625 ЦК України та п.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов'язання, яке виникло в силу договору №ТД-КЗГ/152 від 23.12.2005р.,  а підставою позову –невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманої продукції. При цьому, позивач просить суд захистити своє порушене право шляхом стягнення з відповідача основного боргу з урахуванням передбачених ст.625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних, а також передбаченої пунктом 8.3. договору пені у розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи встановлений судами двох інстанцій факт виконання позивачем свого зобов'язання щодо поставки продукції на загальну суму 18284,0 грн.,  а також наявність заборгованості відповідача перед позивачем на вказану суму через порушення своїх зобов'язань щодо оплати отриманої у власність продукції, колегія суддів вважає правильним висновок судів двох інстанцій про наявність правових підстав для  стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань щодо оплати отриманої продукції,  з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат,  передбачених ст.625 ЦК України.

Відмовляючи у стягнення пені, суди послалися на те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2007р. порушено справу №Б15/75-07 про банкрутство ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Посилання скаржника на безпідставне стягнення сум інфляційних нарахувань і процентів річних, оскільки ці суми не підлягають стягненню в силу положень ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є помилковим, бо ґрунтуються на неправильному витлумаченні вказаної правової норми.

Так, згідно абзацу четвертого частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" під терміном "грошове зобов'язання" розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Спір у даній справі виник з приводу неоплати відповідачем прийнятої у власність від позивача у лютому 2006 році продукції.

Отже, вказаний борг є грошовим зобов'язанням відповідача перед позивачем у розумінні статті 1 названого Закону.

Відповідно до цієї статті грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме з такою вимогою на підставі зазначеної норми названого Кодексу позивач звернувся до відповідача у даній справі.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (постанова ВСУ від 16.05.2006р. у справі №10/557-26/155).

У зв'язку з цим грошовими зобов'язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Окрім того, в силу ст.229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Санкції  за прострочку виконання грошових зобов'язань встановлені як статтею 231 ГК України, так і статтею 625 Цивільного кодексу України. При цьому, частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону, дія мораторію поширюється на нараховану позивачем пеню, а сума боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, як плати за користування коштами, підлягає стягненню.

Скаржник безпідставно ототожнює зазначені складові грошового зобов'язання із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань у розумінні частини четвертої статті 12 Закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2008р. у справі №21/120-08 –без змін.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

Суддя                                                                                В.М.Палій