Рішення

від 25.09.2012 по справі 5011-10/10039-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/10039-2012 25.09.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК Агро»

2. Акціонерного товариства закритого типу «Агро»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: Просалова О.Є. (довіреність від 12.10.2011р.);

від відповідачів: не з'явились.

В судовому засіданні 25 вересня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

23 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК Агро»(відповідач-1) та Акціонерного товариства закритого типу «Агро»(відповідач-2) грошових коштів в сумі 160 051,63 грн. з них основного боргу -122 274,41 грн., 3% річних -11 585,32 грн. та втрат від інфляції -26 191,90 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем-1 укладено договір фінансового лізингу № 277-LD від 13 листопада 2007 року на виконання якого позивачем передано відповідачу-1 предмет лізингу -Екскаватор гусеничний 320 D та Екскаватор 428, однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідачем-1 сплата лізингових платежів у повному обсязі не здійснювалася, строки сплати лізингових платежів погоджені сторонами згідно підписаного Графіку внесення платежів відповідачем-1 порушувалися. З посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача-1 суму заборгованості, що утворилась в судовому порядку, до стягнення заявлено також 3% річних та втрати від інфляції.

Вимоги щодо стягнення боргу з урахуванням санкцій заявлені також до відповідача-2, як поручителя відповідача-1, так як згідно договору поруки № 277/SUR від 13 листопада 2007 року, відповідач-2 зобов'язався перед позивачем відповідати за виконання зобов'язань відповідачем-1, що виникли з договору фінансового лізингу.

Відповідачі відзивів на позовну заяву до суду не надали, участь своїх представників в судові засідання не забезпечували. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачам на юридичні адреси підприємств згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (Витяги з ЄДРПОУ наявні в матеріалах справи). У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 28.08.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2012 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідачів було відкладено до 25.09.2012 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 3.9.2. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року N 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2007 року між позивачем (надалі - Лізингодавець) та відповідачем-1 (далі по тексту - Лізингоодержувач) (разом - сторони) укладено договір фінансового лізингу № 277-LD (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір або Договір лізингу або Договір фінансового лізингу) предметом якого у відповідності до п. 1.1. є те, що Лізингодавець зобов'язується придбати в свою власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій, а саме - Екскаватор гусеничний 320 D та Екскаватор 428) та передати його у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем.

На виконання умов Договору, позивачем було передано відповідачу-1 Екскаватор гусеничний 320 D та Екскаватор 428, що підтверджується Актом прийому-передачі від 30.11.2007 р.

Згідно п. 7.1 Договору лізингу складові платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у Додатку № 2/1 та Додатку № 2/2 (належним чином засвідченні копії додатків містяться у матеріалах справи).

Позивач стверджує, а відповідачем-1 не спростовано, що в період з 30.11.2008р. по 30.06.2009р. у відповідача -1 утворилася заборгованість перед позивачем за прострочення платежів відповідно до Графіків лізингових платежів додаток № 2/1 (розрахунок заборгованості міститься в справі).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Заборгованість відповідача за користування предметом Договору фінансового лізингу № 227-LD від 13 листопада 2007 року згідно графіку внесення платежів станом на 24.07.2012 року складала 122 274,41 грн., вказана заборгованість відповідачем не сплачена, доказів зворотнього суду не представлено.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів у відповідності з погодженим графіком внесення платежів), суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 122 274,41 грн. за прострочення платежу за Договором фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням наявності заборгованості у відповідача-1 перед позивачем, обґрунтованим та вірним є здійснений позивачем і наданий до суду в підтвердження викладених в заяві вимог розрахунок суми втрат від інфляції у розмірі 26 191,90 грн. здійсненого з врахуванням виникнення строку оплати (періоду прострочення) та розрахунок 3% річних у розмірі 11 585,32 грн.

13.11.2007р. між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 (по тексту - Поручитель) було укладено договір поруки (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі -Договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого Поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити Лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за Договором фінансового лізингу в межах гривневого еквіваленту 244 415,84 (двісті сорок чотири тисячі чотириста п'ятнадцять доларів США, 84 центи) Доларів США та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати Лізингоодержувачем відповідно до умов Договорів фінансового лізингу, в той же самий час (також у випадку дострокових платежів), як це визначено в Договорах фінансового лізингу.

Відповідно до п. 2.2. (а) Поручитель зобов'язаний відповідати перед Лізингоодержувачем, що вказані в Договорі фінансового лізингу у тому ж обсязі, що й Лізингоодержувач.

Відповідно до п. 1.2. Договору поруки поручитель зобов'язується сплатити платежі зазначені в п 1.1 Договору, якщо йому надіслана Лізингодавцем письмова вимога (з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати такої Вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо Вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені Поручителем на рахунок Лізингодавця, вказані в Вимозі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищевказаної норми Договору поруки, 23.05.2010 року позивачем було направлено на адресу Поручителя повідомлення-вимогу № 979 із вимогою сплати заборгованості за Договором лізингу (копія вимоги в справі).

Позивач зазначає, що на вказану вимогу Поручитель відповіді не надав, заборгованість за Договором, як солідарний боржник, не погасив.

В частині 1 статті 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору лізингу та Договору поруки відповідач-1 та відповідач-2 виступають солідарними боржниками перед позивачем, а відтак, останні зобов'язані сплатити позивачу заборгованість за Договором лізингу.

Дослідивши матеріали справи, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідачів, позовні вимоги про стягнення солідарно простроченої заборгованості за Договором лізингу, а також втрат від інфляції та 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3 201,03 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів солідарно.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК Агро»(ідентифікаційний код: 35441954, адреса: 04070, м. Київ, вул. Братська, буд. 6, п/р № 26006962482037 в Київській філії ЗАТ Перший Український Міжнародний Банк»в м. Києві, МФО 322755), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, та Акціонерного товариства закритого типу «Агро»(ідентифікаційний код: 16459456, адреса: 01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, буд. 44/22, кв. 71, п/р № 26009011218980 у філії КРУ Банку «Фінанси та Кредит», МФО 300937), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(ідентифікаційний код: 33942232, адреса: 04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 22/1, п/р № 26502010003043 ТОВ «УніКредит Банк», МФО 300744), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 122 274,41 грн. (сто двадцять дві тисячі двісті сімдесят чотири гривні 41 копійку), 3% річних -11 585,32 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять гривень 32 копійки), втрат від інфляції - 26 191,90 грн. (двадцять шість тисяч сто дев'яносто одну гривню 90 копійок) та судові витрати -3 201,03 грн. (три тисячі двісті одна гривня 03 копійки). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 01.10.2012р.