Рішення

від 21.09.2012 по справі 5015/2728/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.12 Справа№ 5015/2728/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Миколаївської міської ради, Миколаївський район, Львівська область;

до відповідача: Малого приватного підприємства «Воля-М», м. Миколаїв;

про: стягнення 101 626 грн. 70 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: Цар М.І. - представник на підставі довіреності від 25.7.2012 року;

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 04.07.2012 року порушено провадження у справі за позовом Миколаївської міської ради до Малого приватного підприємства «Воля-М»про стягнення 101 626 грн. 70 коп. Розгляд справи призначено на 06.08.2012 року.

В судовому засіданні 06.08.2012 року представник позивача не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача проти позову заперечив, подав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Розгляду справи відкладено на 22.08.2012 року.

В судовому засіданні 22.08.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача позов заперечив, подав відзив на позов. Розгляд справи відкладено на 05.09.2012 року.

В судовому засіданні 05.09.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав пояснення щодо застосування індексу інфляції. Відповідач в судовому засіданні позов заперечив, подав письмові пояснення по справі, клопотання про застосування позовної давності та клопотання про продовження строку розгляду справи. Суд ухвалив продовжити строк розгляду справи на п'ятнадцять днів. Розгляд справи відкладено на 19.09.2012 року.

В судовому засіданні 05.09.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач в судовому засіданні позов заперечив. Проти відкладення розгляду справи сторони не заперечували. Розгляд справи відкладено на 21.09.2012 року

В судове засідання 21.09.2012 року представник позивача не з'явився. Представник відповідача позовні вимоги заперечив.

Представнику сторони, що брав участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

21.09.2012 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 27.09.2012 року.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне. На підставі рішення ХІІ-ї сесії 5-го демократичного скликання 2-го пленарного засідання Миколаївської міської ради Миколаївського району Львівської області від 10.12.2008 року № 655/1 «Про продаж земельної ділянки у власність»між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 18.12.2008 року земельної ділянки несільськогосподарського призначення, а саме земельної ділянки загальною площею 1,6 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Миколаїв, вул. Лисенка, 45, кадастровий номер земельної ділянки 4623010100:01:010:0032. Цільове призначення вказаної земельної ділянки -обслуговування виробничої бази.

Пунктом 2.1. вказаного договору передбачено, що вартість земельної ділянки, згідно висновку експерта - оцінювача, виданого 05.12.2008 року Приватним підприємством «Центр ринкових досліджень», м. Львова, становить 422 080,00 грн. без врахування ПДВ. Вартість земельної ділянки, зазначена в п. 2.1. цього договору, в сумі 422 080,00 грн. без врахування ПДВ має бути сплачена покупцем шляхом перерахування коштів Миколаївській міській раді протягом трьох років з моменту підписання сторонами цього договору та його нотаріального посвідчення щомісячно рівними частинами не пізніше 25 числа кожного місяця на відповідний розрахунковий рахунок (п. 2.2. договору). Розмір несплаченого залишку вартості земельної ділянки підлягає обов'язковій індексації залежно від офіційного індексу інфляції, що визначається Державним комітетом статистики України (п. 2.3. договору). На несплачену в строки, передбачені договором, суму нараховується пеня в розмірі 0,5% від несплаченої вчасно суми за кожен прострочення, включаючи день сплати. Сплата пені не звільняє сторони від виконання зобов'язань, передбачених цим договором (п. 6.2. договору).

29.12.2008 року на підставі вказаного договору купівлі-продажу Управлінням земельних ресурсів у Миколаївському районі Львівської області відповідачу видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 924069.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем на виконання умов договору купівлі-продажу за період з грудня 2008 року по травень 2012 року сплачено вартість земельної ділянки в розмірі 422 080,00 грн., проте без врахування встановленого індексу інфляції, як це передбачено п. 2.3. договору купівлі-продажу.

Судом також встановлено, що Контрольно-ревізійним відділом в Миколаївському районі та місті Новому Роздолі Контрольно-ревізійного управління у Львівській області Головного контрольно-ревізійного управління України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Миколаївської міської ради за період з 01.04.2009 року по 31.05.2011 року, за результатом чого складено Акт від 17.08.2011 року № 31-09/13. Вказаним Актом передбачено, що в порушення вимог п. 9 ст. 128 Земельного кодексу України, п. 4 Порядку № 381 та п. 2.3. договорів купівлі-продажу земельних ділянок несільського призначення розтерміновані платежі сплачувались покупцями без застосування індексу інфляції, встановленого Держкомстатом за період з місяця, що настає за тим, в якому внесено перший платіж, по місяць, що передує місяцю внесення платежу, внаслідок чого державним та місцевим бюджетами протягом ревізійного періоду недоотримано доходів на загальну суму 138 991,60 грн. (Зведений реєстр недоотриманої плати від продажу земельних ділянок проведено перерахунок розміру платежу з врахуванням індексу інфляції, перерахунок в розрізі платників в додатках № 125-138 до Акта).

Згідно додатку № 136 до Акта ревізії від 17.08.2011 року № 31-09/13 відповідачем перераховано індексацію розміру платежу за придбану земельну ділянку за період з грудня 2008 року по липень 2011 року, розмір якої становить 76 567,52 грн.

Разом з тим, позивачем проведено розрахунок розміру платежу за період з серпня 2011 року по травень 2012 року, згідно якого заборгованість відповідача становить 11 923,88 грн. Тому загальна сума заборгованості по індексації за період з грудня 2008 року по травень 2012 року становить 88 491,40 грн.

Крім того, п. 6.2. вищевказаного договору купівлі-продажу від 18.12.2008 року передбачено, що на несплачену в строки, передбачені договором, суму нараховується пеня в розмірі 0,5% від несплаченої вчасно суми за кожен прострочення, включаючи день сплати. Сплата пені не звільняє сторони від виконання зобов'язань, передбачених цим договором (п. 6.2. договору).

Покликаючись на приписи ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», Контрольно-ревізійним відділом в Миколаївському районі та місті Новому Роздолі Контрольно-ревізійного управління у Львівській області Головного контрольно-ревізійного управління України в Акті перевірки від 17.08.2011 року №31-09/13 здійснено розрахунок пені за період з 01.04.2009 року по 01.08.2011 року в сумі 31 805,52 грн., яка на момент звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем сплачена в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, за період з серпня 2011 року по день сплати вартості земельної ділянки відповідачем (03.05.2012 року) позивачем нараховано відповідачу пеню за порушення строків сплати вартості земельної ділянки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 13 135,32 грн.

З метою досудового врегулювання даного спору позивач звертався до відповідача з претензією від 12.10.2011 року № 02-11/1845, листом від 09.12.2011 року № 02-11/2180, які відповідачем залишені без реагування та виконання.

У зв'язку з цим, 04.07.2012 року позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача суму боргу, що становить 88 491,40 грн. індексації платежів за придбану земельну ділянку згідно договору купівлі-продажу від 18.12.2008 року та 13 135,32 грн. пені.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 20.08.2012 року та письмових поясненнях, що наявні в матеріалах справи. Зокрема, покликається на припинення своїх зобов'язань по договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.12.2008 року у зв'язку повною оплатою вартості придбаної земельної ділянки, про що свідчить виданий 29.12.2008 року Державний акт про право власності відповідача на придбану земельну ділянку, який, згідно п. 14 договору розділу 6 вказаного договору, видається лише на підставі документу про оплату вартості земельної ділянки. Вказує також на те, що договором купівлі-продажу від 18.12.2008 року не визначено графіку оплати вартості земельної ділянки, а рівні частки, на які в п. 2.2. договору є посилання, не виражені в грошовому еквіваленті. Тому визначення частини грошових коштів, які, ніби то, відповідач повинен був сплачувати щомісячно на виконання умов договору є уявним, визначеним позивачем одноособово та без жодних на це правових підстав. Як наслідок, ні індексація, ні пеня не можуть нараховуватись на уявні суми щомісячних платежів. Крім цього, відповідач вказує на відсутність у нього обв'язку по здійсненню розрахунку розміру щомісячних платежів з врахуванням індексу інфляції.

05.09.2012 року відповідачем в матеріали справи подано заяву від 05.09.2012 року про застосування позовної давності до спірних правовідносин за період з грудня 2008 року по липень 2009 року, оскільки предметом даного спору є стягнення заборгованості по індексації платежів за земельну ділянку за період з грудня 2008 року по 25.06.2012 року У вказаній заяві, з покликанням на приписи ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, ст. 230 та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, вказує, що за період з серпня 2011 року по квітень 2012 року пеня в розмірі 13 135,32 грн. позивачем нарахована неправильно.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що заявлений позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором, у відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочином, згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що на підставі рішення ХІІ-ї сесії 5-го демократичного скликання 2-го пленарного засідання Миколаївської міської ради Миколаївського району Львівської області від 10.12.2008 року №655/1 «Про продаж земельної ділянки у власність»між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 18.12.2008 року земельної ділянки несільськогосподарського призначення, а саме земельної ділянки загальною площею 1,6 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Миколаїв, вул. Лисенка, 45, кадастровий номер земельної ділянки 4623010100:01:010:0032.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що підставою для звернення позивача з даним позовом послужив Акт від 17.08.2011 року №31-09/13 ревізії фінансово-господарської діяльності Миколаївської міської ради за період з 01.04.2009 року по 31.05.2011 року, в додатку №136 якого проведено розрахунок заборгованості по індексації платежів за придбану земельну ділянку за період з грудня 2008 року по липень 2011 року, розмір якої становить 76 567,52 грн.

Згідно приписів п. 1 Порядку від 20.04.2006 року № 550, акт ревізії - документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. За приписами вказаного Порядку, акт є підставою органу служби для вжиття відповідних заходів для реалізації результатів ревізії. Зокрема, згідно п. 50 вказаного Порядку, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

З пояснень позивача, наданих в судовому засіданні, судом встановлено, що жодного заходу впливу, яким наділений Контрольно-ревізійним відділ в Миколаївському районі та місті Новому Роздолі Контрольно-ревізійного управління у Львівській області Головного контрольно-ревізійного управління України за результатами виявленого порушення до винних осіб позивача застосовано не було. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження реалізації вказаних вище повноважень контролюючим органом за результатами виявлених порушень, що відображені в Акті від 17.08.2011 року №31-09/13.

Суд відзначає, що за своєю правовою природою акт ревізії не має обов'язкового характеру, такий не може бути предметом судового спору, оскільки є документом, що фіксує факт проведення ревізії та результати такої. Акт ревізії є лише підставою для прийняття компетентним органом відповідного індивідуально-правового акту, який, у свою чергу, покликаний спричинити виникнення, зміну чи припинення певних права та обов'язків певному колу суб'єктів.

У зв'язку з наведеним, Акт ревізії, на який посилається позивач, в розумінні положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, розцінюється судом як неналежний та недопустимий доказ в підтвердження обставин, що є предметом доказування у даному судовому спорі. За наведеного, суд вважає необгрунтованим посилання позивача на Акт від 17.08.2011 року №31-09/13 як в підставу в підтвердження своїх позовних вимог.

Разом з тим, ч. 9 ст. 128 Земельного кодексу України передбачено, що розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не більше ніж на п'ять років. Порядок здійснення розрахунків з розстроченням платежу визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2009 року № 381 затверджено Порядок здійснення розрахунків з розстрочення платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності. Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що розрахунок з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки здійснюється шляхом погашення суми розстроченого платежу рівними частинами не рідше ніж один раз у три місяці згідно з графіком, який є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу, або одноразово у повному обсязі у строк, який не перевищує трьох місяців після внесення першого або чергового платежу.

Пунктом 2.2. договору купівлі-продажу від 18.12.2008 року передбачено, що вартість земельної ділянки, зазначена в п. 2.1. цього договору, в сумі 422 080,00 грн. без врахування ПДВ має бути сплачена покупцем шляхом перерахування коштів Миколаївській міській раді протягом трьох років з моменту підписання сторонами цього договору та його нотаріального посвідчення щомісячно рівними частинами не пізніше 25 числа кожного місяця на відповідний розрахунковий рахунок. Згідно п. 2.3. договору, розмір несплаченого залишку вартості земельної ділянки підлягає обов'язковій індексації залежно від офіційного індексу інфляції, що визначається Державним комітетом статистики України.

Надавши правову оцінку договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 18.12.2008 року, суд встановив, що сторонами не погоджено графіку погашення суми розстроченого платежу, який, згідно вказаного вище Порядку, повинен бути є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, лише вказаний графік як невід'ємна частина договору купівлі-продажу може вважатись належним та допустимим доказом у справі в підтвердження порядку обрахунку чергових платежів та їх індексації. Відтак, сума заборгованості, що є предметом даного спору, обраховується не інакше, як на підставі такого графіку.

Відсутність погодженого сторонами спору графіку погашення суми розстроченого платежу унеможливлює належне проведення, у відповідності до п. 2.3. вказаного договору, індексації чергових платежів, заборгованість по чому є предметом даного спору.

Суд відзначає, що в якості розрахунку суми боргу по індексації платежів за придбаної земельної ділянки за період з грудня 2008 року по липень 2011 року в сумі 76 567,52 грн., що входить в предмет даного спору, позивачем надано розрахунок, що вказаний у Акті ревізії від 17.08.2011 року № 31-09/13 (додаток № 136), який як доказ не береться судом до уваги, про що йшлося вище. Сума боргу по індексації за період з серпня 2011 року по травень 2012 року в сумі 11 923,88 грн., обрахована позивачем, виходячи з згаданого розрахунку -додатку № 136 до Акта ревізії від 17.08.2011 року № 31-09/13, що теж відхиляється судом.

Крім суми основного боргу по індексації платежів за придбану земельну ділянку, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 13 135,32 грн. Вказана вимога, по своїй суті, є по є похідною від стягнення заборгованості по індексації, в задоволенні якої судом відмовлено. У зв'язку з цим, суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення пені.

Вирішуючи заяву відповідача від 05.09.2012 року про застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог, суд виходить з такого.

Згідно ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Тобто, сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову судом за умови, якщо про її застосування клопоче відповідач, а також якщо судом буде встановлено, що порушене право позивача підлягає захисту. У випадку, якщо суд не встановить факту порушення права позивача, за захистом якого останній звернувся до суду, то суд відмовляє в задоволенні позову. У зв'язку з цим не має підстав для застосування позовної давності.

Зважаючи на те, що суд не вбачає підстав для задоволення заявленого позову, що свідчить про відсутність порушеного права позивача, тому заява відвідача від 05.09.2012 року про застосування позовної давності не може бути задоволена судом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати суд покладає на позивача.

Керуючись наведеними вище нормами та ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.Матвіїв