Постанова

від 26.09.2012 по справі 5004/319/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року Справа № 5004/319/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників сторін:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: не з'явився

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна" на рішення господарського суду Волинської області від 05.06.12р. у справі № 5004/319/12 (суддя Філатова Світлана Тимофіївна)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до відповідача 1: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна"

про стягнення 9 790,71 грн

ВСТАНОВИВ :

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.08.12р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Василишина А.Р., та неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи № 5004/319/12 судді Демидюк О.О., через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 5004/319/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Сініцина Л.М., суддя Філіпова Т.Л.

Розпорядженням в. о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 26.09.12р. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 5004/319/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г.

Рішенням господарського суду Волинської області у справі №5004/319/12 від 05.06.12р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна" на користь Підприємця ОСОБА_2 5069,30 грн. штрафу за простій, 672,31 грн. додаткових витрат, 943,87 грн. витрат по сплаті судового збору, 586,43 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Всього 7 271,91 грн. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна" та Підприємця ОСОБА_3 на користь Підприємця ОСОБА_2 200 грн. штрафу за простій, 32,88 грн. витрат по сплаті судового збору, 20,43 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Всього 253,31грн. У позові на суму 3 849,10 грн. відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що належними доказами відповідач не довів зміну розміру договірної відповідальності за понаднормовий простій.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 05.06.12р. у справі 5004/319/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що суддею неповно з'ясовано обставини, які мають значення для вирішення справи; позивачем не було доведено обставини, на як він посилався і суд вважає їх доведеними, а також судом не надано належну оцінку доказам, які були надані сторонами по справі, як наслідок винесено незаконне рішення.

Відповідачі не скористалися правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 у судове засідання не з'явилися. Про час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. До початку судового засідання від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їхнього представника.

Судом на обговорення винесено питання про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідача 1 та відповідача 2.

Представник позивача не заперечив проти розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідача 1 та відповідача 2.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 05.06.12р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2010р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством "Логітракон Україна" укладено договір на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні. Договір підписано зі сторони експедитора - ВАТ "Логітракон Україна" (назву підприємства змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна") директором товариства Старіковим І.В., зі сторони перевізника - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

Існування між сторонами договірних зобов'язань, що випливають із договору від 26.07.2010р. сторонами не заперечено. На час провадження у справі договір не розірвано, недійсним у встановленому законом порядку не визнано.

Згідно умов договору на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполучені від 26.07.2010р. (п.2.1) перевезення вантажу здійснюється перевізником на підставі заявок, оформлених експедитором у письмовому вигляді і надісланих за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти, чи переданих представнику перевізника. Заявка оформляється на кожне перевезення чи на групу перевезень і є невід'ємною частиною договору.

Сторони у договорі (п.п. 7.1, 7.3) обумовили, що відповідальність експедитора та перевізника встановлюється умовами Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів. Але експедитор і перевізник в доповнення до Конвенції в добровільному порядку приймають на себе зобов'язання і зобов'язуються оплатити штрафні санкції, передбачені даним договором чи умовами конкретної транспортної заявки. За простій автомобіля під завантаженням/розвантаженням, митним оформленням чи іншим причинам по вині замовника понад строки, вказані в п.4.2.2. даного договору, експедитор сплачує штраф в розмірі 100 Євро за кожну почату наступну добу простою.

19.07.2011р. експедитором була надіслана перевізнику за допомогою факсимільного зв'язку заявка-підтвердження №LGU11-02988 від 19.07.2011р. на перевезення вантажу, якою обумовлено перевезення продуктів харчування 5 палет вагою 3,5тон за маршрутом м. Гамбург (Німеччина) м. Бориспіль (Україна).

Виконання позивачем зобов'язань по перевезенню вантажу згідно заявки від 19.07.2011р. стверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №52111-07-117 та відповідачем не оспорено.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

У відповідності зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Сторони у договорі та заявці-підтвердженні №LGU11-02988 від 19.07.2011р. (яка є разовим договором на транспортно-експедиційне обслуговування доставки вантажу) обумовили розмір та умови відповідальності за простій - в Європі - 48годин та на території України - 48годин вільні від простою, далі 100Євро за кожну почату добу простою.

Суд приймає до уваги умови заявки, визначені у п.2, оскільки сторони у договорі від 26.07.2010р. обумовили, що перевезення вантажу здійснюється на підставі заявок, які є невід'ємною частиною договору.

Умови п.2 заявки від 19.07.2011р. щодо нормативного простою не різняться в примірниках заявок, поданих як перевізником, так і експедитором - 48годин.

Водночас, сторонами подані примірники заявки від 19.07.2011р., які різняться щодо розміру відповідальності за понаднормовий простій. Позивач стверджує відповідальність за понаднормовий простій у розмірі 100Євро, посилаючись на зміст п.7.13 договору та виправлення у заявці від 19.07.2011р., примірник якої з мокрою печаткою долучає до матеріалів справи (а.с. 55).

Відповідач розмір відповідальності заперечує, стверджує повернення заявки від 19.07.2011р. до експедитора без виправлень в частині відповідальності за простій. В обґрунтування долучає до матеріалів справи пояснення директора ТОВ "Меджик-Сервіс" (організації яка обслуговує його комп'ютерну та офісну техніку). Вимоги суду щодо представлення оригіналу заявки-підтвердження №LGU11-02988 від 19.07.2011р. з мокрою печаткою підприємства та факсимільної копії заявки-підтвердження №LGU11-02988 від 19.07.2011р. з підписом та печаткою позивача не виконав, вказавши, що заявка-підтвердження №LGU11-02988 від 19.07.2011р. з мокрою печаткою підприємства утилізована, оскільки заявка була підписана лише зі сторони відповідача 2, а такий документ не має юридичної сили. Зазначає, що оригінал заявки на перевезення для відповідача є документ із чорно-білими печатками позивача та відповідача 2, іншого оригіналу заявки у нього бути не може. Стверджує, що долучений 05.06.2012р. до матеріалів справи примірник є оригінальним примірником заявки з чорно-білими печатками сторін. Посилається на пояснення організації яка обслуговує комп'ютерну та офісну техніку відповідача 2 , згідно яких в офісі ТОВ «ВІ.Ей.ТІ. Лоджистікс Україна» встановлено мультифункціональний пристрій марки HewlettPackard LaserJet 3055, який виводить друк на принтер на папері А4, то, відповідно, на факсовому папері документів у ТОВ «ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна» бути не може.

Проте, із долученої до матеріалів справи копії заявки вбачається, що вона візуально відрізняється з так званим "оригіналом", долученим в судовому засіданні 05.06.2012р. (на долученому в судовому засіданні "оригіналі" заявці від 19.07.2011р. чітко прослідковується вертикальна чорна полоса, яка відсутня на завіреній представником відповідача 2 копії заявки від 23.04.2012р. (а.с.65)).

Зважає суд і на ту обставину, що розмір відповідальності за простій, зазначений у заявці перевізника відповідає розміру відповідальності, обумовленому сторонами у договорі (п.7.13 договору).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести та обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними доказами відповідач не довів зміну розміру договірної відповідальності за понаднормовий простій.

Зважаючи на викладене, виходячи зі змісту заявки, долученої перевізником, кількість діб простою з урахуванням даних карт простою та годин прибуття під завантаження - 21.07.2011р. о 8:15год., вибуття 25.07.2011р. (без зазначення годин), що унеможливлює встановлення факту настання наступної доби простою, становить 2 доби (21.07.2011р. з 8:15год. до 25.07.2011р. 8:15год. - 48год.). На території України згідно відміток на міжнародній товарно-транспортній накладній СМR № 52111-07-117 з 29.07.2011р. по 03.08.2012р. (без зазначення годин), що стверджується Актом затримання №75/03-049/000213 від 29.07.2011р. (а.с.14).

Кількість діб простою становить 3 доби з урахуванням нормативних годин простою.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв заперечення відповідача щодо простою 03.08.2011р. внаслідок завантаження товару, прийнятого не у експедитора, як необґрунтовані та такі, що спростовані змістом Акту затримання №75/03-049/000213 від 29.07.2011р. та відмітками митної служби в СMR № 52111-07-117.

Враховуючи викладене, розмір відповідальності за понаднормативний простій становить 5 діб х 10,538603 грн. х 100 Євро = 5 269,30грн. (курс 1 Євро станом на 21.03.2012р. - день пред'явлення позову відповідно до роз'яснень зазначених у п.3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., якою роз'яснено, що ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 частини першої статті 55 ГПК). При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову).

В частині стягнення 3 849,10грн. штрафних санкцій за понаднормативний простій у позові місцевим господарським судом відмовлено підставно у зв'язку з невірно здійсненим розрахунком (неврахуванням дій нормативного простою та курсу НБУ на день подання позову).

Водночас, сторони обумовили оплату додаткових затрат при перевезенні вантажу при пред'явленні відповідних документів (п. 7.14 договору). Згідно долучених до матеріалів справи квитанцій банку від 02-03.08.2011р. (а.с. 14-17) перевізником понесені додаткові витрати в сумі 672,31 грн. (з розрахунку: 30,93+14+51+7+64,38+95+10+360+40).

Відповідач в цій частині позов не заперечив (відзив від 23.04.2012р.).

Колегія суддів вважає, що в частині 100 грн. додаткових витрат судом першої інстанції у позові відмовлено правомірно у зв'язку з невірно здійсненим розрахунком.

Разом з тим, 19.07.2011 р. між підприємцем ОСОБА_3 (поручитель) та підприємцем ОСОБА_2 (кредитор) підписано договір поруки №1907/11-П LGU-02988, згідно з яким підприємець ОСОБА_3 виступив поручителем перед кредитором за належне виконання ТОВ «Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна» своїх обов'язків по договору на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні від 26.07.2010р. та заявці-підтвердженню разового договору на транспортно-експедиційне обслуговування доставки вантажу №LGU11-02988 від 19.07.2011р., зокрема в частині повного та своєчасного проведення розрахунків за транспортні послуги, штрафних санкцій, можливих збитків, які надаватимуться кредитором боржникові згідно вказаної заявки-підтвердження разового договору на транспортно-експедиційне обслуговування доставки вантажу №LGU11-02988 від 19.07.2011р.

Пунктом 4 договору поруки визначено, що у випадку невиконання боржником обов'язків щодо оплати по заявці-підтвердженню (разовому договору на транспортно-експедиційне обслуговування доставки вантажу №LGU11-02988 від 19.07.2011р.) щодо оплати вартості транспортних послуг, можливих штрафів, завданих збитків боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає солідарно в межах ліміту відповідальності поручителя, вказаного в п. 3 цього договору

Пунктом 3 договору встановлено відповідальність поручителя в сумі 200 грн.

14.11.2011р. позивач звернувся до поручителя з листом-вимогою №1411, отриману останнім 14.11.2011р., що стверджується його відміткою на листі, скріпленою печаткою, про оплату заборгованості боржника - ТОВ «ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна» на протязі трьох робочих днів з дня отримання вимоги.

Поручитель вимоги не виконав, заборгованості не сплатив.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 4 ст.559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Вимога до поручителя - підприємця ОСОБА_3 №1411 від 14.11.2011р. пред'явлена в межах строку, визначеного ст.559 ЦК України.

Зважаючи на викладене, вимога про стягнення солідарно з відповідача 1 - підприємця ОСОБА_3 та відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна» заборгованості в сумі 200грн. підставна згідно ст.554 ЦК України, договору поруки №1907/11-П LGU-02988 від 19.07.2011р.

Невиконання зобов'язання відповідачем-2 спричинило звернення кредитора з позовом до суду та понесення витрат на оплату послуг адвоката, що стверджується угодою про надання правової допомоги №1503 від 15.03.2012р., квитанцією №1503 від 15.03.2012р. про сплату 1000 грн., копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №197 від 31.08.2010р.

Судові витрати, відповідно до ст.44 ГПК України, складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Відтак господарським судом Волинської області правомірно здійснено розподіл судових витрат.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те що, оскільки спір до суду доведений з вини відповідачів, витрати по сплаті судового збору 943,87 грн. та 586,43 грн. витрат на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог віднесено на відповідача 2 та 32,88 грн. витрати по сплаті судового збору та 20,43 грн. витрат на оплату послуг адвоката віднесено солідарно на відповідачів відповідно до ст.49 ГПК України.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем 2 в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 05.06.2012 р. у справі № 5004/319/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна" - без задоволення.

Справу №5004/319/12 повернути господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.