Рішення

від 31.07.2012 по справі 5024/791/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2012 р. Справа № 5024/791/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенко С.В. при секретарі Буюклу І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс", м. Херсон,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон,

про стягнення 21719,39 грн. та зобов'язання вчинити певні дії,

за участю представників:

позивача - Гілін Є.О., представник, довіреність від 30.05.2012 р.;

відповідача - не прибув.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс" (позивач) звернулось до суду з позовними вимогами до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 19200 грн. основного боргу, 6388 грн. 68 коп. 3% річних, 5561 грн. 96 коп. інфляційних втрат. Також позивач у позовній заяві просить суд видалити з орендованої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, належний відповідачу на підставі договору купівлі-продажу № 6263 від 25.01.2006 р. магазин металевий.

Ухвалою суду від 12.07.2012 р. судом задоволено заяву позивача від 09.07.2012 р., якою позивач просив зменшити загальну суму заборгованості з 31150,64 грн. до 21928,86 грн., а також змінити предмет позову - п. 2 прохальної частини позовної заяви викладено у наступній редакції: "Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 видалити з орендованої ТОВ "Техпромсервіс" земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, магазин металевий, який належить ФОП ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 6263 від 25.01.2006 р., зареєстрований на Херсонській товарній біржі "Альтер-Его".

В подальшому, 27.07.2012 р. представником позивача в порядку ст. 22 ГПК України подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог. В обґрунтування заяви позивач посилається на допущення технічних помилок при розрахунку позовних вимог під час підготовки позовної заяви. Позивачем збільшено суму 3% річних з 710,14 грн. до 712,39 грн. та зменшено суму інфляційних втрат з 918,72 грн. до 707,00 грн.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення 20300,00 грн. - сума основного боргу, 712,39 грн. - сума 3% річних та 707,00 грн. - сума інфляційних втрат. Дану заяву суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та зміни предмету позову підтримав в повному обсязі.

Відповідач у призначенні судові засідання 21.06.2012р, 12.07.2012р. та 31.07.2012р. не прибув, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів не надав, клопотання про розгляд справи без його участі не надіслав. Ухвали суду від 05.06.2012 р. та від 21.06.2012 р., які направлялись на адресу відповідача, повернулися до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 01 лютого 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс" (позивач) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було укладено договір з надання послуг та проведення організаційної діяльності на території ТОВ "Техпромсервіс" (надалі договір).

Крім того, додатком до договору №2 від 01.02.2008р. сторони погодили ціну за надані послуги (а.с. 7).

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався визначати схему установки торгових точок на своїй території, організовувати їх діяльність та забезпечувати нормальне функціонування (прибирання та вивіз сміття, обслуговування електричних мереж і т.і.); погоджувати отримання дозволів на торгівлю. Відповідач зобов'язався отримати погодження на торгівлю; своєчасно, до п'ятого числа кожного місяця проводити оплату за надані послуги; зберігати в чистоті територію прилеглу до своїх торгових точок с 9-00 до 23-00; забезпечувати протипожежний стан своїх об'єктів; підтримувати зовнішній вигляд торгової точки у відповідності з вимогами підприємства.

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунки за надані послуги проводяться згідно з протоколом погодження ціни послуг (додаток № 2). Відповідно до додатку № 2 до договору від 01.01.2008 року в протоколі погодження ціни зазначено, що сума оплати за надані послуги складає 700,00 грн. на місяць (а.с. 7).

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов спірного договору, внаслідок чого за період з 01.03.2010 року по 06.07.2012 року за останнім утворилася заборгованість в сумі 20300 грн., що підтверджується актом розрахунком позивача (а.с. 41).

Станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем за основним боргом становить 20300 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За визначенням частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Частина 1 ст. 902 ЦК України встановлює обов'язок виконавця особисто надати послугу, а частина 1 ст. 903 ЦК України - обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі і в строки, що передбачені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з протоколом узгодження ціни послуг від 01.01.2008 р. (додаток № 2 до договору) сума плати за надання послуг складає 700,00 грн. в місяць за кіоск, яку необхідно внести на розрахунковий рахунок або в касу позивача не пізніше п'ятого числа поточного місяця.

Проте, відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг за період з 01.03.2010 року по 06.07.2012 року в обумовлені договором розмірах та строки не виконані.

На момент звернення позивача з позовом до суду за відповідачем обліковується заборгованість за надані послуги в сумі 20300,00 грн. основного боргу.

Доказів погашання заявленої суми основного боргу у розмірі 20300,00 грн. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 20300,00 грн. є доведеними і обґрунтованими.

Позивачем 27.07.2012 р. в порядку ст. 22 ГПК України подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд збільшити розмір позовних вимог в частині стягнення суми 3% річних з 710,14 грн. до 712,39 грн., а також зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат з 918,72 грн. до 707,00 грн., у зв'язку із перерахунком нарахованих сум.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 4 ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронювані законом їх права, суд задовольняє заяву позивача і приймає її до розгляду.

Суд визначає ціну позову в розмірі 21719,39 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку відповідача, відповідає таким даним.

В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Доказів сплати нарахованих сум інфляційних втрат та 3% річних відповідачем суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних втрат у розмірі 707,00 грн. та 3% річних у розмірі 712,39 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони погоджені в установленому законом порядку.

Пунктом 7.3 договору з надання послуг та проведення організаційної діяльності від 01.02.2006 року передбачено, що в разі невиконання відповідачем умов договору на протязі 2-х місяців позивач має право видалити торгову точку за межі території ТОВ "Техпромсервіс".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконуються прийняті на себе грошові зобов'язання за договором, у зв'язку з чим, у період з 01.03.2010 р. по 31.07.2012 р. за ним утворилася заборгованість за надані позивачем послуги в сумі 21719,39 грн..

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача видалити з орендованої ТОВ "Техпромсервіс" земельної ділянки магазин металевий, який належить ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 2682,50 грн. відшкодовується йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представника позивача про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 530, 652, 901, 902, 903 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс" (73026, АДРЕСА_2, р/рахунок - № 26008060016095 у ХФ ЗАТ КБ "Приватбанк", МФО - 352479, код ЄДРПОУ - 31917419) суму основного боргу в розмірі 20300 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 707,00 грн., суму 3 % річних в розмірі 712,39 грн. та 2682,50 грн. судового збору.

3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) видалити з орендованої товариством з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс" (73026, м. Херсон, Миколаївське шосе, код ЄДРПОУ - 31917419) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, магазин металевий, який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу № 6263 від 25.01.2006 р., зареєстрований на Херсонській товарній біржі "Альтер-Его".

Накази видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.08.2012 р.

Суддя С.В. Нікітенко