Постанова

від 02.10.2012 по справі 5009/27/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.09.2012 р. справа №5009/27/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Т.Д. Геза, Л.В. Ушенко від апелянта:Фесюнов О.В. - довіреність від 15.02.2012 року №3/10-105 від кредитора:не з'явився від боржника:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової служби у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 17.01.2012 року у справі№ 5009/2712 (суддя Юлдашев О.О.) за заявою кредитораТовариства з обмеженою відповідальністю "Адпак україна", м.Київ; до боржникаПриватного підприємства "Олл Ленд", м. Запоріжжя провизнання банкрутом Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.01.2012 року за заявою ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Адпак Україна", м. Київ порушена справа про банкрутство відсутнього боржника Приватного підприємства "Олл Ленд", м. Запоріжжя з врахуванням особливостей процедури банкрутства, передбачених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою господарського суду Запорізької області від 17.01.2012 року у справі № 5009/27/12 боржник - Приватне підприємство «Олл Ленд», м. Запоріжжя визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором у справі призначене Товариство з обмеженою відповідальністю "Адпак Україна", м. Київ (а.с.35).

Постанова суду мотивована тим, що банкрут підприємницьку чи іншу діяльність не здійснює, за місцезнаходженням не знаходиться.

Не погодившись з прийнятою постановою суду першої інстанції, Державна податкова служба у м. Києві подала до Донецького апеляційного господарського суду апеляційні скарги на постанову господарського суду Запорізької області від 17.01.2012 року у справі №5009/27/12, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та припинити провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Олл Ленд"

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, суд враховує наступне.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує недотриманням ініціюючим кредитором при зверненні до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство вимог ст.ст. 7, 52 Закону, ст.ст. 33, 34 ГПК України, оскільки не надано достатніх доказів відсутності платоспроможності боржника. Крім того, вказує нате, що банкрутом до податкового органу надані декларації з податку на прибуток за 2010 рік - понад 957000 грн. та за 2009 рік - понад 78100 грн. та на не можливість проведення позапланової податкової перевірки банкрута. Також, податкова служба зазначила, що 29.05.2012р. порушено кримінальну справу відносно ініціюючого кредитора за фактом фіктивного підприємства за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

В судовому засіданні представник Державної податкової служби м. Києва наполягав на задоволені апеляційної скарги з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Представники ініціюючого кредитора та боржника у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, суд апеляційної інстанції, окрім дослідження правомірності здійснення ліквідаційної процедури, повинен надати оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, у зв'язку з чим суд встановив наступне.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.01.2012 року порушене провадження у справі про банкрутство ПП "Олл Ленд" на підставі заяви ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Адпак Україна" (т. 1 а.с. 1).

Постановою господарського суду Запорізької області від 17.01.2012 року боржник ПП "Олл Ленд" визнаний банкрутом, відповідна постанова 17.01.2012 року направлена на адресу ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя, про що свідчить штам канцелярії господарського суду Запорізької області за вих. № 09-11б/133 (т. 1 а.с. 35).

Переглядаючи постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, суд апеляційної інстанції, окрім дослідження правомірності здійснення ліквідаційної процедури, повинен надати оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, у зв'язку з чим апеляційний суд встановив наступне.

Із заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржника вбачається, що ПП «Олл Ленд»на момент подання заяви про банкрутство мав заборгованість перед кредитором в розмірі 10300 грн., що підтверджується простим векселем серії АА № 1820257 від 28.09.2011 року (т. 1 а.с. 29).

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це об'єкт, підстава правового регулювання відносини неспроможності, це зобов'язання сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до господарського -правового або цивільно -правового договору та інших підставах, передбачених господарським або цивільним законодавством України.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство, яка подана кредитором або боржником, повинна містити разом з іншим виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; частина 3 цієї статті вимагає подання до заяви боржника документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника.

Документами, які підтверджують неплатоспроможність боржника, є виконавчі документи, що підтверджують безспірність вимог кредиторів та неможливість погашення їх вимог у виконавчому провадженні; інформація про всі розрахунки боржника та докази відсутності руху коштів по них; докази про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів.

При цьому з урахуванням положень частини 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", однією з умов порушення та здійснення провадження у справі є наявність у такого боржника як у суб'єкта підприємницької діяльності в обов'язковому порядку незадоволених протягом визначеного в Законі про банкрутство строку грошових зобов'язань перед кредиторами, а також обставини відносно того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, і довести ці обставини належними доказами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що боржник має заборгованість перед кредитором в розмірі 10300 грн., що підтверджується простим векселем серії АА №18202571 на суму 10300 грн. із строком за пред'явленням, який, був опротестований в неплатежі 05.10.2011 року та вчинений виконавчий напис нотаріуса 06.10.2011 року.

Відповідний виконавчий напис був пред'явлений до виконання до Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ. Проте, постановою від 20.10.2011 року Жовтневим ВДВС Запорізького МУЮ повернений виконавчий документ стягувачеві у зв'язку з незнаходженням боржника за адресою, вказаною у виконавчому документі та відповіді управління статистики у Запорізькій області (т. 1 а.с. 26).

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Аналізуючи вищевказану норму та в силу наданих законом повноважень державному виконавцю суд виходить з того, що обов'язком державного виконавця є здійснення комплексу дій з примусового виконання, до якого відноситься й розшук майна, а не встановлення фактів знаходження або відсутність за юридичною адресою боржника.

Незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження, але порівнявши дати прийняття виконавчого напису нотаріуса від 06.10.2011 рік із датою винесення постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу -20.10.2011 рік судом апеляційної інстанції встановлено, що виконавче провадження здійснювалось не більше ніж 14 календарних днів, за цей строк об'єктивно неможливо застосувати навіть всі процесуальні виконавчі дії, що стосуються встановлення місцезнаходження боржника, його посадових осіб, засновників та інше, не вказуючи вже про примусові заходи до боржника.

Фактично виконавче провадження складається лише із єдиної дії виконавця: виходу державного виконавця за адресою боржника, яка вказана у виконавчому документі.

Зазначені обставини є грубим порушенням Закону України «Про виконавче провадження», проте суд першої інстанції не звернув будь-якої уваги на вищезазначені обставини.

Таким чином, твердження суду першої інстанції про незнаходження боржника за юридичною адресою, припинення підприємницької діяльності не підтверджено матеріалами справи.

Враховуючи те, що при розгляді справи суду слід перевірити підстави внесення та наявність такого запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру, належним чином з'ясувати факт наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника та, відповідно, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою ТОВ «Адпак Україна». Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість за векселем в розмірі 10300 грн., що підтверджується виконавчим написом нотаріуса на векселі.

На підтвердження факту відсутності боржника та його керівних органів за юридичною адресою: пр. Леніна, 93, м. Запоріжжя, ініціюючий кредитор посилається на акт ВДВС Жовтневого Запорізького МУЮ та постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв'язку з неможливістю виконати виконавчий документ та відсутність боржника за адресою вказаною у виконавчому документі та відповіді Головного управління статистики у Запорізькій області.

На інші ознаки відсутності підприємницької діяльності ініціюючий кредитор в заяві про порушення справи про банкрутства не посилався.

Постановою суду від 17.01.2012 року ПП «Олл Ленд»визнаний банкрутом з урахуванням особливостей визначених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначений ініціюючий кредитор -ТОВ «Адпак Україна».

Зазначена постанова мотивована тим, що заявлені вимоги кредитора підтверджуються постановою державного виконавця та актом державного виконавця від 19.10.2011 року, які встановлюють відсутність боржника за місцезнаходженням.

Однак, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Запорізької області при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом належним чином не перевірив належність та допустимість доказів, які б підтверджували документально факт відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності.

Наявний в матеріалах справи акт державного виконавця та постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу, що складений ВДВС Жовтневого Запорізького МУЮ не може бути належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зареєстровані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7 ст. 19).

Пункт 7 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (далі по тексту скорочена назва - Єдиний державний реєстр) записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника за місцезнаходженням.

В матеріалах справи, на час прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відсутні будь-які дані з реєстру, в яких би містилися вищезазначені записи. Наявна в матеріалах справи виписка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містить даних про перебування ПП «Олл Ленд»в процесі припинення підприємницької діяльності чи про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Будь-які інші виписки чи довідки із ЄДРПОУ стосовно ПП «Олл Ленд»в матеріалах справи відсутні.

У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає, що жодна з ознак, які є підставою в силу ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», отримання статусу суб'єкту як відсутнього боржника не підтверджено матеріалами справи та фактичними обставинами.

Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що на момент порушення провадження у справі ініціюючий кредитор не надав суду доказів відсутності за місцезнаходженням, доказів відсутності підприємницької діяльності, припинення підприємницької діяльності провадження у справі про банкрутство ПП «Олл Ленд»за спрощеною процедурою було порушено необґрунтовано, а тому визнання боржника банкрутом за відсутності належних доказів на підтвердження підстав передбачених статтею 52 Закону згідно постанови суду від 17.01.2012 року є незаконним.

Крім того, слід зазначити, що щодо громадянина Рошко Р.Ю., яким підписана заява про визнання боржника -Приватного підприємства «Олл Ленд», до реєстрації ТОВ «Адпак Україна»порушена кримінальна справа №73-00211 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Недоліки ліквідаційної процедури та невідповідність її вимогам закону, на яких наполягає прокурор, оскаржуючи ухвалу від 17.04.2012 року суд апеляційної інстанції не враховує по даній справі, оскільки в разі визнання всієї процедури банкрутства незаконною, доводи що стосуються ухвали про затвердження ліквідаційного балансу та звіту не мають вже суттєвого значення.

Щодо посилань скаржника на унеможливлення проведення перевірки боржника та встановлення обсягу податкових зобов'язань по сплаті податків, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Відповідно до ст. 78 Податкового Кодексу України, у разі порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків органами державної податкової служби проводиться документальна позапланова виїзна перевірка.

Згідно пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

Згідно ст. 82 Податкового Кодексу України, тривалість строків, що стосується виїзних позапланових та планових перевірок, не повинна перевищувати 30 робочих днів за продовженням на 15 днів для великих платників податків. Тривалість документальної позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва -не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Як вбачається з постанови господарського суду Запорізької області від 17.01.2012 року, остання була направлена 17.01.2012 року. на адресу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя, про що свідчить штам канцелярії за вих. №09-119/13586.

В матеріалах справи міститься лист Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про знаходження на податковому обліку ПП "Олл Ленд" з 24.03.2008 року та надання останньої податкової звітності в серпні 2011 року.

З листа вбачається, що ПП "Олл Ленд" має заборгованість перед ДПІ у Подільському районі м. Києва в сумі 297909 грн. 37 коп. Проте жодних грошових кредиторський вимог під час ліквідаційної процедури ДПІ у Подільському районі до ПП "Олл Ленд" не заявлені.

Враховуючи наведене, Державна податкова інспекція в Жовтневому районі м.Запоріжжя та Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва на обліку в яких перебував боржник, є підпорядкованими органами Державної податкової служби у м. Києві.

Враховуючи викладене, з урахуванням повідомлення ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя та ДПІ в Подільському районі м. Києва про рух справи про банкрутство ПП «Олл Ленд», апеляційна інстанція виходить з того, що податковий орган не був позбавлений фактичної можливості в разі неподання документів для здійснення перевірки застосувати заходи, передбачені положеннями Податкового кодексу України. Не подання та неотримання від боржника документів не позбавляє податковий орган здійснити таку перевірку та оформити її результати належним чином, розрахувати грошові зобов'язання самостійно органом ДПІ за результатами перевірки.

В даному випадку у податкового органу було достатньо часу для проведення податкової перевірки за максимальним терміном тривалості.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 103 Господар ського процесуального кодексу України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підставою для скасування оскаржуваної ухвали є п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у справі 5009/27/12 про банкрутство ПП "Олл Ленд»підлягає припиненню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Керуючись ст.ст. 80, 91, 98, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби у м. Києві у справі №5009/27/12 на постановву господарського суду Запорізької області від 17.01.2012 року - задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 17.01.2012 року у справі №5009/27/12 про банкрутство Приватного підприємства "Олл Ленд" - скасувати.

Провадження у справі №5009/27/12 про банкрутство Приватного підприємства "Олл Ленд", м. Запоріжжя - припинити.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження Приватного підприємства «Олл Ленд», м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство та відновлення стану юридичної особи Приватного підприємства «Олл Ленд»(ЄДРПОУ 35781166).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: Т.Д. Геза

Л.В. Ушенко