Постанова

від 09.12.2008 по справі 14/108пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/108пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 грудня 2008 р.                                                                                    № 14/108пн  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. ВолковицькоїЛ. Рогач

за участю представників:

позивача

Кузьменко В.М. –довіреність від 07.07.2008 р.

відповідача

Нечай О.В. –довіреність від 02.01.2008 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум-М"

на постановувід 16.10.2008 р. Луганського  апеляційного господарського суду

у справі№ 14/108пн господарського суду Луганської області

за позовом         Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум-М"

доВідкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Луганськтепловоз"

простягнення 6090653,32 грн. та спонукання до виконання дій

В С Т А Н О В И В :

          ТОВ "Ферум-М" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до ВАТ "Холдингова компанія "Луганськтепловоз" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 6090653,32 грн. та зобов'язання відповідача здійснити поставку продукції передбачену договором, посилаючись, зокрема, на приписи статті 193 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 624, 549, 551 Цивільного кодексу України, пункт 57 Положення про поставки продукції виробничо –технічного призначення затвердженого Постановою № 888 Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р.   

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не були виконані взяті на себе зобов'язання за договором № 804/07-63 від 15.08.2007 р. щодо своєчасної поставки продукції, у зв'язку з чим позивачем були нараховані штрафні санкції у розмірі 6090653,32 грн., а саме: 5% штрафних санкцій відповідно до пункту 7.2 договору у сумі 1881900,00 грн., пеня в розмірі 1041489,85 грн., 3% річних у сумі 156223,47 грн. та 8% згідно з пунктом 57 Положення про поставку продукції виробничо –технічного призначення затвердженого Постановою № 888 Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. у сумі 3011040,00 грн.

У відзиві на позовну заяву ВАТ "Холдингова компанія "Луганськтепловоз" просило відмовити у задоволенні позовних вимог, зокрема, зазначаючи, що до відповідача застосовано подвійну відповідальність –штраф та пеню за одне і те саме порушення, а саме порушення строків поставки.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.08.2008 р. (суддя Лісовицький Є.А.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ВАТ "Холдингова компанія "Луганськтепловоз" на користь ТОВ "Ферум –М" штрафні санкції у розмірі 5934429,85 грн. та зобов'язано ВАТ "Холдингова компанія "Луганськтепловоз" поставити на користь ТОВ "Ферум –М" тепловоз пасажирський ТЕП –150.

Провадження у справі в частині зобов'язання відповідача поставити тепловоз пасажирський ТЕП 150 припинено.

Мотивуючи рішення господарський суд зазначав, що в порушення вимог укладеного між сторонами договору відповідач несвоєчасно поставив тепловоз пасажирський ТЕП 150 № 003, інший тепловоз на момент розгляду справи не поставлений взагалі, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення  5% штрафу відповідно до пункту 7.2. договору у сумі 1 881 900 грн., пені у сумі 1041489 грн. 85 коп. та 8% вартості непоставленої у строк продукції згідно пункту 57 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення затвердженого Постановою № 888 Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. в розмірі 3011040 грн. є обґрунтованими.

Задовольняючи позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача поставити другий тепловоз пасажирський ТЕП 150, суд дійшов висновку, що оскільки поставка другого тепловозу не здійснена і строк на поставку минув, позовна вимога в цій частині також є  обґрунтованою.

При цьому, судом було зазначено, що після звернення позивача до суду  24.06.2008 р. відповідач поставив тепловоз пасажирський ТЕП 150 № 003, що підтверджується актом від 26.06.2008 р., а тому провадження у справі в частині зобов'язання відповідача поставити даний тепловоз припинено на підставі пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

За апеляційною скаргою ВАТ "Холдингова компанія "Луганськтепловоз" Луганський апеляційний господарський суд (судді: Журавльова Л.І., Баннова Т.М., Семендяєва І.В.) переглянувши рішення господарського суду Луганської області від 07.08.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 16.10.2008 р. скасував його частково, пункт 2 резолютивної частини рішення виклав в іншій редакції, а саме стягнув з ВАТ "Холдингова компанія "Луганськтепловоз" на користь ТОВ "Ферум –М" штрафні санкції у  сумі 513526,69 грн., у задоволенні позовних вимог зі стягнення штрафних санкцій у сумі 5420903,16 грн. відмовив. В решті рішення суду залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначав, що невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки продукції сталося в наслідок прострочення позивача щодо перерахування оплати згідно умов договору  за графіком.

ТОВ "Ферум –М" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16.10.2008 р. скасувати, а рішення господарського суду Луганської області від 07.08.2008 р. залишити без змін.

Скаржник, зокрема, зазначає, що позивачем було достроково виконано зобов'язання з перерахування сум авансових платежів та перераховані кошти протягом вересня, жовтня 2007 року, про що правомірно було зазначено судом першої інстанції, а матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження позиції відповідача про те, що несвоєчасне отримання авансових платежів якимось чином унеможливило виконання обов'язку щодо своєчасної поставки продукції.

Заявник зазначив, що відповідач з вимогами про прискорення оплати до позивача не звертався, повідомлень про продовження строків поставки, неможливості виконання своїх зобов'язань внаслідок нестачі коштів не заявляв.

Крім того, скаржник вказав на те, що згідно пункту 7.1 договору № 804/07-63 за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Касатор вважає, що Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення затвердженого Постановою № 888 Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. є частиною цивільного законодавства України та підлягає застосуванню на загальних підставах. Норми положення, які передбачають сплату неустойки у розмірі 8 % від вартості непоставленого товару повністю узгоджуються з приписами частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України.

ВАТ "Холдингова компанія "Луганськтепловоз" у відзиві на касаційну скаргу просило відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову Луганського апеляційного господарського суду.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 15.08.2007 р. між ВАТ "Холдингова компанія "Луганськтепловоз"  та ТОВ "Ферум –М" було укладено договір поставки № 804/07, за умовами якого ВАТ "Холдингова компанія "Луганськтепловоз" зобов'язувалось виготовити та поставити тепловози пасажирські ТЕП 150 у кількості 2 одиниць, а ТОВ "Ферум-М" оплатити товар.

До договору поставки № 804/07 було підписано Додаток № 1 –Графік фінансування, виготовлення та поставки тепловоза ТЕП 150.

Підпунктом 2.2 договору передбачено, що загальна сума договору складає 31 365 000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 6 273 000,00 грн., всього 37 638 000,00 грн.

У підпункті 2.3 договору сторони встановили, що оплата за продукцію здійснюється в безготівковому порядку банківським переводом у гривнях згідно Графіку фінансування, виготовлення та поставки тепловоза ТЕП 150 у наступному порядку:

- 80% вартості тепловоза як авансові платежі;

- 20 % вартості тепловоза як кінцевий розрахунок.

Кінцеві розрахунки здійснюються протягом 5 робочих днів від дати поставки продукції.

Під час здійснення судового провадження судом першої інстанції було встановлено, що на виконання умов підпункту 2.3 договору ТОВ "Ферум –М" перерахував передплату у розмірі 30 138 000,00 грн. (80% вартості 2-х тепловозів).

Вказана оплата була проведена позивачем протягом вересня-грудня 2007 року на підставі платіжних доручень (а.с. 17-23), а саме:

- №  1435 від 07.09.2007 р. у сумі 7 560 000,00 грн.;

- № 1573 від 21.09.2007 р. у сумі 800 000,00 грн.;

- № 1551 від 20.09.2007 р. у сумі 5 800 000,00 грн.;

- № 1779 від 11.10.2007 р. у сумі 5 829 000,00 грн.;

- № 2 від 24.09.2007 р. у сумі 4 269 000,00 грн.;

- № 13 від 30.10.2007 р. у сумі 4 200 000,00 грн.;

- № 137 від 07.12.2007 р. у сумі 1 680 000,00 грн.

Відповідно до підпункту 4.1 договору постачальник приступає до виготовлення продукції не пізніше 3-х днів після початку отримання авансових платежів згідно Графіку фінансування, виготовлення та поставки тепловоза ТЕП 150.

Поставка продукції здійснюється у терміни передбачені Графіком фінансування, виготовлення та поставки тепловоза ТЕП 150. Поставка здійснюється на умовах СРТ - станція призначення на залізниці лізингоодержувача згідно Інкотермс 2000 (реквізити депо експлуатації тепловозів узгоджуються додатково, але не пізніше одного місяця до дня відправки електровоза) (підпункти 4.2, 4.3 договору).

Згідно з підпунктом 4.4 договору поставки порядок і терміни приймання продукції за якістю та комплектності визначається інструкціями П-6, П-7 та "Положенням про постачання продукції виробничо –технічного призначення" та умовами цього договору.

Датою поставки та переходу права власності на продукцію вважається дата підписання акта приймання –передачі представниками  постачальника , покупця, лізингодавця та лізингоодержувача. Акт підписується сторонами у локомотивному депо експлуатації тепловоза (пункт 4.5 договору).

Відповідно до вказаних вимог договору датами поставки продукції є відповідно лютий та березень 2008 р.

Проте, як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, пасажирський тепловоз ТЕП 150 № 003 був поставлений лише 26.06.2008 р., а поставка другого тепловозу на час розгляду справи не здійснена взагалі.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі, зокрема, є вимога ТОВ "Ферум-М" про стягнення з ВАТ "Холдингова компанія "Луганськтепловоз" штрафних санкцій у розмірі 6090653,32 грн. за договором поставки № 804/07-63 від 15.08.2007 р.

Зобов'язання,  що виникають на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та норми Цивільного та Господарського кодексів України, що визначають загальні умови виконання зобов'язань.     

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

За приписами статті 271 вказаного Кодексу Кабінет Міністрів України відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 "Про порядок дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" передбачено, що до прийняття відповідних актів України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Таким чином, і, оскільки у статті 271 Господарського кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України відповідно до вимог цього кодексу та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, однак вказані документи ще не прийняті, при вирішенні спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів необхідно керуватися Положеннями про поставки продукції виробничо-технічного  призначення  і  товарів народного споживання, стандартами, іншою обов'язковою для сторін нормативно-технічною документацією, Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (№ П-6) та якістю (№ П-7), а також договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами частини 4 статті 231 Господарського кодексу України закріплено право сторін на власний розсуд формувати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил цієї норми), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

На відміну від договірних штрафних санкцій, санкції, імперативно встановлені законом, застосовують незалежно від того, чи передбачений обов'язок їх сплати угодою сторін.

Як було встановлено судами під час розгляду справи та вбачається зі змісту пункту 4.4 договору поставки, порядок і терміни приймання продукції за якістю та комплектацією визначається інструкціями П-6, П-7, "Положенням про постачання продукції виробничо –технічного призначення" та умовами цього договору.

Відповідальність сторін визначена сторонами у пункті 7 договору, а саме передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором постачальник і покупець несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (підпункт 7.1 договору).

Крім того, підпунктом 7.2 договору визначено, що за порушення строку поставки продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочки, що діяла у період за який стягується пеня. За порушення терміну передачі продукції понад 30 календарних днів постачальник сплачує покупцю додатково штраф у розмірі 5% від вартості продукції. сплата пені та штрафу не звільняє сторони від виконання взаємних зобов'язань.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено порушення постачальником - ВАТ "Холдингова компанія "Луганськтепловоз" умов пункту 4 договору та пункту 57 Положення про поставки продукції виробничо –технічного призначення затвердженого Постановою № 888 Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р.

При цьому, судом були встановлені обставини щодо належного виконання ТОВ "Ферум-М" умов пункту 2 договору поставки щодо своєчасного здійснення оплати за продукцію.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що терміни поставки сторонами, у встановленому договором порядку, не змінювались.  

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції в порядку статей 33, 34, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності дослідив наданий до матеріалів справи розрахунок штрафних санкцій та встановив обґрунтованість позовних вимог в частині 5934429,85 грн., виходячи з приписів норм діючого законодавства та умов договору.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України,  переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.

При цьому судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильно застосування норм матеріального чи процесуального права.

Проте, скасовуючи рішення господарського суду Луганської області, суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції та встановлених ним обставин справи, стосовно належного виконання ТОВ "Ферум-М" умов договору поставки № 804/07-63 від 15.08.2007 р. щодо розрахунків в порядку, визначеному у пункті 2 вказаного договору.  

В оскаржуваній постанові Луганського апеляційного господарського суду фактично не наведено обґрунтування порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, рішення якого оскаржувалось в апеляційному порядку.

Отже, виходячи з встановлених обставин справи судом першої інстанції та враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що рішення у справі прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін, а постанова апеляційної інстанції скасуванню як така, що прийнята в порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 1117, пунктом 6 статті 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16.10.2008р. скасувати, а рішення господарського суду Луганської області від 07.08.2008 р. у справі № 14/108пн залишити без змін.

Касаційну скаргу ТОВ "Ферум-М" задовольнити.

Головуючий суддя                                                                  Т. Дроботова

Судді:                                                                                        Н. Волковицька

                                                                                                     Л. Рогач