Постанова

від 26.09.2012 по справі 2а/0370/2146/12

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року Справа № 2а/0370/2146/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача - ДПС у Волинській області Мельничука М. В., представника ГУ ДКС України у Волинській області Манчик О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової служби у Волинській області, Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся з позовом про визнання протиправною відмови Державної податкової служби у Волинській області у виплаті одноразової допомоги в розмірі п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою та зобов'язання Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області виплатити одноразову допомогу в розмірі п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою в сумі 285 669, 80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 під час виконання своїх службових обов'язків (повернення з відрядження) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав закриту черепно-мозкову травму. У зв'язку з інвалідністю та погіршенням стану здоров'я 15 листопада 2010 року позивач був звільнений з посади головного державного податкового інспектора Державної податкової адміністрації у Волинській області за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України ( далі - КЗпП України). На звернення ОСОБА_4 до ДПА у Волинській області щодо виплати одноразової допомоги у розмірі п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, відповідач безпідставно відмовив у виплаті позивачу вказаної грошової допомоги. Підставами відмови слугувало те, що він був звільнений за власним бажанням (стаття 38 КЗпП України), а не з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу (ст. 40 КЗпП України), тому ОСОБА_4 не виплачується грошова допомога у розмірі п'ятирічної заробітної плати. Позивач вважає відмову протиправною і такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та просить виплатити одноразову допомогу в розмірі п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив його задовольнити.

Представник ДПС у Волинській області у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що позивач був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності, наказ не містить посилання на перешкоджання роботи у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, а тому відсутні підстави для виплати одноразової допомоги, що передбачені частиною 2 статті 17 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

У поданих суду письмових запереченнях проти адміністративного позову відповідач - Головне управління державної казначейської служби України у Волинській області позов не визнав та зазначив, що управління при безспірному списанні коштів державного бюджету регулюється Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ від 03.08.2011 року, яким не передбачено виплату одноразової допомоги, на якій наполягає позивач. Жодним нормативно-правовим актом органи казначейства не передбачено здійснювати вилати відповідно до статті 17 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Відповідач просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Представник Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області у судовому засіданні підтримала доводи, наведені у запереченні на позов, просила у задоволенні вимог позивача відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 під час виконання своїх службових обов'язків (повернення з відрядження) в наслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав закриту черепно-мозкову травму. У зв'язку з інвалідністю та погіршенням стану здоров'я 15 листопада 2010 року позивач був звільнений з посади головного державного податкового інспектора Державної податкової адміністрації у Волинській області за власним бажанням, на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.

04.01.2011 року позивач звернувся до ДПА у Волинській області із заявою про виплату одноразової допомоги.

31.01.2011 року ДПА у Волинській області надано відповідь від 31.01.2011 року № 101/с/10-219, в якій зазначено, що позивач був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності. Наказ не містить посилання на перешкоджання роботи у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, Заява не підлягає задоволенню, оскільки відсутні усі підстави для виплати одноразової допомоги, що передбачені частиною 2 статті 17 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Вважаючи, що дії представників ДПА у Волинській області про відмову у виплаті одноразової допомоги ОСОБА_4 є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовною заявою про виплату йому матеріальної допомоги.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2011 року було задоволено адміністративний позов до ДПА у Волинській області, визнано незаконним рішення ДПА у Волинській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги при втраті працездатності та зобов'язано відповідача виплатити одноразову допомогу в розмірі п'ятирічної заробітної плати за його останньою посадою за рахунок коштів державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб. Проте дане рішення було оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року апеляційну скаргу Державної податкової служби у Волинській області задоволено: постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області № 2а-3661/11/0308 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. Підставою скасування рішення місцевого суду стала та обставина, що, постановляючи рішення про зобов'язання ДПА у Волинській області виплатити допомогу за рахунок коштів державного бюджету, суд першої інстанції помилково не залучив до участі у справі орган Державного казначейства України, яке є розпорядником коштів державного бюджету.

22 травня 2012 року Львівський апеляційний адміністративний суд прийняв додаткову постанову у даній справі та скасував рішення Державної податкової адміністрації у Волинській області від 31.01.2011 року № 101/с/10-219, яким ОСОБА_4 було відмовлено у виплаті допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

14.06.2012 року позивач повторно звернувся до ДПС у Волинській області з проханням прийняти рішення про виплату одноразової грошової допомоги. Однак, у листі від 03.07.2012 року за № С/365/10-111 Державна податкова служба у Волинській області повідомила, що нею подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України на додаткову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 року і питання щодо прийняття рішення про виплату належної суми грошового відшкодування буде вирішене після розгляду ВАС України касаційної скарги.

ОСОБА_4 вважає, що вищезазначена відповідь порушує його законні права та майнові інтереси, оскільки спрямована на відтермінування на невизначений термін виплати йому грошового відшкодування, передбаченого Законом.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, у разі заподіяння посадовій особі органу державної податкової служби тяжких тілесних ушкоджень під час виконання нею службових обов'язків, що перешкоджають надалі займатися професійною діяльністю, їй виплачується одноразова допомога у розмірі п'ятирічної заробітної плати за її останньою посадою за рахунок коштів державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 17 вищевказаного Закону рішення про виплату одноразової допомоги приймається начальником органу державної податкової служби за місцем роботи потерпілого на підставі обвинувального вироку суду або постанови слідчих органів чи прокурора про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами або про припинення попереднього слідства.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у справі № 85679/11/9104 за позовом ОСОБА_4 до ДПА у Волинській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії встановлено наступне.

З 22.05.2006 р. по 16.11.2010 р. ОСОБА_4 працював на

посаді головного державного податкового інспектора в ДПА у Волинській області.

Відповідно до наказу № 416-0 від 15.11.2010 року ДПА у Волинській області

позивач був звільнений з Державної податкової адміністрації у Волинській області за його

заявою, з роботи за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну податкову службу в

Україні» у разі заподіяння посадовій особі органу державної податкової служби тяжких

тілесних ушкоджень під час виконання нею службових обов'язків, що перешкоджають

надалі займатися професійною діяльністю, їй виплачується одноразова допомога у розмірі

п'ятирічної заробітної плати за її останньою посадою за рахунок коштів державного

бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

Згідно ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну податкову службу в Україні)

рішення про виплату одноразової допомоги приймається начальником органу державної

податкової служби за місцем роботи потерпілого на підставі обвинувального вироку суд

або постанови слідчих органів чи прокурора про закриття кримінальної справи за

нереабілітуючими підставами або про припинення попереднього слідства.

Згідно вироку Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25.09.2009 року та ухвали колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 18.12.2009 року позивача було визнано потерпілим внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 291 КК України та встановлено заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень.

З огляду на вказані вище судові рішення та на копію Акту № 3 про нещасний

випадок на виробництві вбачається, що 25.05.2007 року при виконанні

службових обов'язків (повернення з відрядження), в результаті дорожньо-транспортної

пригоди, а саме, внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 291 КК України

ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

З довідки Луцької міської МСЕК № 0001081 від 09.11.2010 р.

вбачається, що ОСОБА_4 надано другу групу інвалідності та ступінь втрати професійної

працездатності ОСОБА_4 становить 80%, а відповідно до довідки МСЕК серії ВЛН №

0050493 від 01.12.2010 р. ОСОБА_4 присвоєна друга група інвалідності, причиною

інвалідності є трудове каліцтво та протипоказана важка фізична праця.

Згідно Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 1950, що заповнена та

видана Луцькою міською МСЕК 09.11.2010 року МСЕК у розділі 41

Професійна реабілітація дійшла висновку, що позивач в своїй професії непрацездатний.

Відтак з огляду на вказане вище вбачається, що позивачу, як посадовій особі

органу державної податкової служби, було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження під час

виконання ним службових обов'язків, що перешкоджали йому надалі займатися

професійною діяльністю, внаслідок чого він був звільнений з публічної служби.

Таким чином, рішення ДПА у Волинській області від 31.01.2011 року, яким

позивачу було відмовлено у виплаті одноразової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону

України «Про державну податкову службу в Україні» є протиправним та підлягає

скасуванню.

Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду в установленому законом порядку не оскаржена і є чинною.

Отже, Львівським апеляційним адміністративним судом у постанові від 24.04.2012 року було зроблено висновки про наявність підстав для виплати ОСОБА_4 одноразової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 17 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» та про правомірність і підставність вимог ОСОБА_4 щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку займав позивач за рахунок коштів державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

Оскільки висновки Львівського апеляційного адміністративного суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України мають преюдиційне значення при вирішення даного спору, суд вважає, що відмова ДПС у Волинській області, викладена у листі від 03.07.2012 року № с/365/0-111, у виплаті ОСОБА_4 допомоги на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» є протиправною.

У позовній заяві ОСОБА_4 просить суд зобов'язати Головне управління державної казначейської служби України у Волинській області виплатити одноразову допомогу в розмірі п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою в сумі 285669,80 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України рішення про виплату одноразової допомоги приймається начальником органу державної податкової служби за місцем роботи потерпілого на підставі обвинувального вироку суду або постанови слідчих органів чи прокурора про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами або про припинення попереднього слідства.

Отже, законом покладено обов'язок по виплаті допомоги на орган державної податкової служби, який зобов'язаний вчинити дії по нарахуванню та виплаті такої допомоги за рахунок коштів державного бюджету. Чинним законодавством не встановлено обов'язку органів державної казначейської служби. здійснювати нарахування та виплату допомоги, передбаченої статтею 17 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Отже, позовні вимоги про зобов'язання Головне управління державної казначейської служби України у Волинській області виплатити одноразову допомогу до задоволення не підлягають.

З урахування викладеного суд вважає за необхідне визначити спосіб захисту порушеного права позивача у вигляді прийняття постанови про зобов'язання ДПС у Волинській області виплатити ОСОБА_4 одноразову допомогу за рахунок коштів державного бюджету у порядку та розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 17 Закону України «про державну податкову службу в Україні».

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити часткового.

Визнати протиправною відмову Державної податкової служби у Волинській області, викладену у листі від 03.07.2012 року № с/365/0-111, у виплаті ОСОБА_4 одноразової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Зобов'язати Державну податкову службу у Волинській області виплатити ОСОБА_4 одноразову допомогу за рахунок коштів державного бюджету у порядку та розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої виготовлено 1 жовтня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий - суддя О. О. Андрусенко