Рішення

від 27.09.2012 по справі 2430-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.09.2012Справа №5002-33/2430-2012

за позовом прокурора м. Євпаторії

(вул. Гоголя, 5/8, м. Євпаторія, АР Крим, 97400)

в інтересах держави в особі Державної сільськогосподарської інспекції АР Крим

(вул. Київська, 81, м. Сімферополь, АР Крим, 95053)

до Євпаторійської міської ради

(пр. Леніна, 2, м. Євпаторія, АР Крим, 97400)

товариства з обмеженою відповідальністю «Дагаз»

(вул. Московська, буд. 26, с. Красна Зорька, Сімферопольський район, АР Крим, 97516)

про визнання недійсним рішення, договору та спонукання до виконання певних дій

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від прокуратури: Шехірева Наталія Юріївна, посвідчення № 11016, Прокуратура АР Крим;

Від позивача: Гарібян Юрій Сергійович, довіреність № б\н від 18.05.12, Державна сільськогосподарська інспекція АР Крим;

Від відповідача: Сеїтяг'яєва Едає Сеїтжелилівна, довіреність № 316/02-29 від 18.03.11, Євпаторійська міська рада;

Від відповідача: не з'явився, ТОВ "Дагаз";

Суть спору: прокурор м. Євпаторії в інтересах держави в особі Державної сільськогосподарської інспекції АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Євпаторійської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Дагаз» та просить суд визнати недійсними рішення Євпаторійської міської ради від 27 жовтня 2006 року № 5-7/55 «Про передачу у довгострокову оренду строком на 25 років товариству з обмеженою відповідальністю «Дагаз» земельної ділянки для будівництва пансіонату, розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул. Сімферопольська», договір оренди земельної ділянки, укладений 26 травня 2008 року між відповідачами, а також зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Дагаз» повернути земельну ділянку, площею 4291.87 кв.м, вартістю 3 728 503.32 грн., розташовану за адресою: м. Євпаторія, вул. Сімферопольська, Євпаторійській міській раді.

Позовні вимоги вмотивовані порушеннями, допущеними відповідачами під час прийняття оспорюваного рішення та укладення спірного договору, внаслідок чого були порушені охоронювані інтереси держави. Так, прокурор посилався на недотримання вимог, передбачених статтями 60, 123, 186 Земельного кодексу України, а також вимог Положення про Всеукраїнську дитячу оздоровницю - курорт Євпаторія, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.99 № 1269.

21 вересня 2012 року від прокурора надійшла заява № 4600 вих/12, у якій він конкретизував позовні вимоги та просив суд зобов'язати ТОВ «Дагаз» повернути земельну ділянку, площею 4291.87 кв.м., вартістю 3 728 503.32 грн., кадастровий номер 0110900000:01:076:0087, розташовану за адресою : м. Євпаторія, вул. Сімферопольська, Євпаторійський міській раді за актом прийому - передачі (т. 1, а.с. 139-140).

Оскільки не відбулося ані збільшення, ані зменшення розміру позовних вимог, як і не було змінено ані підстав, ані предмету позову, тоді як вказаною заявою прокурор лише конкретизував спосіб, яким спірне майно повинне бути повернене, суд не застосовував положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України до її змісту, задовольнив клопотання прокурора та прийняв заяву до розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача, Євпаторійської міської ради, проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, а саме зазначив, що Євпаторійській міській раді на затвердження був поданий проект відведення земельної ділянки, погоджений відповідними уповноваженими органами, передбаченими статтею 123 Земельного кодексу України, з позитивним висновком державної експертизи, а отже радою було правомірно винесено рішення від 27 жовтня 2006 року № 5-7/55 "Про передачу в довгострокову оренду, строком на 25 років ТОВ "Дагаз" земельної ділянки для будівництва пансіонату за адресою: вул. Сімферопольська" (т. 1, а.с. 110-114).

Представник відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Дагаз», явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не представив, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Таке повідомлення згідно з положеннями вказаної правової норми вважається належним.

З матеріалів справи вбачається, що копії ухвал суду направлялись відповідачу за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 14323813 від 23 липня 2012 року (т. 1, а.с. 91-93), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією переліку згрупованих поштових відправлень рекомендованою кореспонденцією (т. 1, оборотна сторона а.с. 1, 122, 131).

При цьому, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, надіслане судом на адресу відповідача, повернулось із відміткою про неможливість вручення судової кореспонденції «у зв'язку із тим, що отримувач за зазначеною адресою не проживає».

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 23 Інформаційного Листа Вищого господарського суду України № 01-8/164 від 18 березня 2008 року «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» встановлено, що у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства - свободу у наданні сторонами своїх документів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності нез'явившегося представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача (т. 1, а.с. 128) строк розгляду даної справи ухвалою господарського суду АР Крим від 27 серпня 2012 року був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України на п'ятнадцять днів (т. 1, а.с. 130-131).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін та прокурору роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін та прокурора відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд -

встановив:

Рішенням Євпаторійської міської ради від 27 жовтня 2006 року № 5-7/55 затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки ТОВ "Дагаз" для будівництва пансіонату по вул. Сімферопольська та строком на 25 років передана земельна ділянка по вул. Сімферопольській, в м. Євпаторія, загальною площею 4291.87 кв.м., для будівництва пансіонату (т.1, а.с. 15).

В подальшому, на підставі зазначеного рішення 26 травня 2008 року між Євпаторійською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дагаз" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований Євпаторійською міською радою за кадастровим номером № 0110900000:01:076:0087 (т.1, а.с. 16-18).

Пунктом 1.1. вказаного договору передбачено, що орендодавець на основі рішення Євпаторійської міської ради від 27 жовтня 2006 року № 5-7/55 передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з міських земель, яка зареєстрована Євпаторійською міською радою за кадастровим номером № 0110900000:01:076:0087 за адресою : Україна, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Сімферопольська.

В оренду передається земельна ділянка, загальною площею 4291.87 кв.м., що використовується в комерційних цілях (пункт 2 договору).

Відповідно до пункту 4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки у відповідності з відомостями, вказаними в довідці про визначення вартості земельної ділянки, виданій 16 травня 2008 року управлінням земельних ресурсів за № 2177 становить 3 827 503.32 грн..

Пунктом 7 договору сторони визначили, що договір укладено строком до 27 жовтня 2031 року .

Згідно з пунктами 12 та 13 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва пансіонату. Цільове призначення земельної ділянки - комерційне.

Відповідно до акту приймання - передачі земельної ділянки від 14 жовтня 2010 року Євпаторійська міська рада передала, а ТОВ "Дагаз" прийняло земельну ділянку, загальною площею 4291.87 кв.м. по вул. Сімферопольській (т. 1, а.с. 20).

Договір оренди зареєстрований у Кримській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 жовтня 2010 року за № 041000200087 (т. 1, а.с. 18).

Прокурор посилається на передання земельної ділянки у користування із порушенням норм земельного законодавства, у зв'язку з чим вимагає визнання недійсними рішення ради про передачу землі в оренду та договору оренди земельної ділянки, а також повернення ділянки до ведення міської ради, що і з'явилося підставою для звернення прокурора міста Євпаторії в інтересах держави до господарського суду АР Крим із даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення прокурора та сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Так, посилаючись на порушення відповідачами земельного законодавства прокурор вимагає визнання недійсними рішення сільської ради та договору оренди, а також повернення спірної ділянки орендодавцю.

Прокурор вказує, що рішення Євпаторійської міської ради № 5-7/55 від 27 жовтня 2006 року було прийнято із порушеннями чинного законодавства, а отже є незаконним та підлягає скасуванню, а оскільки договір оренди від 26.05.08 року був укладений між відповідачами на підставі оспорюваного рішення ради, він, на думку прокурора, також підлягає визнанню недійсним як такій, що суперечить нормам чинного законодавства.

Органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом. Відносини органів місцевого самоврядування з суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися також на договірних засадах. Правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов'язковими для виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території. пори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку (частини 1, 2, 3, 7 статті 23 Господарського кодексу України).

За змістом статті 143 Конституції України управління майном комунальної власності здійснюється відповідною територіальною громадою безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Відповідні повноваження органів місцевого самоврядування здійснюються шляхом прийняття рішень, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, що визначено статтею 144 Конституції України.

Разом з тим, повноваження органів місцевого самоврядування, у тому числі в сфері земельних відносин, визначені статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України "та статтею 12 Земельного кодексу України.

Поняття "земельні відносини" надано у частини 1 статті 2 Земельного Кодексу України, відповідно до якої - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

До повноважень міських рад, згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення), згідно з якою передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як на порушення, прокурор, зокрема, посилається на те, що рішення Євпаторійської міської ради № 5-7/55 від 27 жовтня 2006 року прийнято за відсутності позитивного висновку Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції про відведення спірної земельної ділянки ТОВ «Дагаз».

Згідно з підпунктом 9 пункту 5 Наказу Міністерства охорони навколишнього середовища України «про затвердження положення про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію» від 23.02.2004 року за № 252/8851, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція відповідно до покладених на неї завдань забезпечує погодження проектів відведення земельних ділянок для розміщення екологічно-небезпечних та інших об'єктів.

Так, прокурор стверджує, що за інформацією Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції дані про надання товариству з обмеженою відповідальністю «Дагаз» висновку про згоду на відведення земельної ділянки в наявній базі інспекції за 2004 - 2011 роки відсутні, що підтверджується листом від 03 травня 2012 року (т.1, а.с. 84).

Однак, суд погоджується з доводами відповідача про неспроможність таких тверджень прокурора з огляду на наявність в матеріалах справи посвідченої належним чином копії такого висновку (т. 1, а.с. 47).

Крім того, на запит суду, прокурором надано відповідь про те, що перевірки з приводу підроблення цього документа проведено не було, у зв'язку з чим не можна стверджувати, що такий документ є недійсним або підробленим.

Відомості про відсутність відповідних даних в електронній базі інспекції не є належним доказом таких обставин у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим не приймаються судом до уваги.

Більш того, у висновку державної експертизи землевпорядної документації від 03 серпня 2006 року № 1034-06 міститься посилання на висновок Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, дата та номер якого співпадають із реквізитами документу, що міститься у м матеріалах справи (т. 1, а.с. 47, 115).

Так, обов'язковою умовою затвердження будь-якої землевпорядної документації є проведення відносно них державної землевпорядної експертизи.

Згідно із Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації» державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

Таким чином, враховуючи, що доводи прокурора про відсутність висновку екологічної інспекції у землевпорядній документації спростовуються доказами, що містяться у матеріалах справи, тоді як доказів в обґрунтування своїх тверджень прокурором надано не було, суд, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, визнав такі підстави для скасування рішення ради недоведеними.

Одночасно, знайшли своє підтвердження доводи прокурора про недотримання певних засад земельного та водного законодавства під час надання товариству з обмеженою відповідальністю спірної земельної ділянки у користування.

Так, судом під час розгляду справи було встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що спірна земельні ділянка, передана в оренду ТОВ «Дагаз», розташована в першій санітарно - охоронній зоні курорту, в водоохоронній зоні побережжя Чорного моря у 100-метровій зоні від узрізу води Чорного моря, що підтверджується актом перевірки від 07 березня 2006 року № 18 Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції (т. 1, а.с. 43-44), змістом договору оренди (пункт 20, а.с. 16 об.), кадастровим планом ділянки (т. 1, а.с. 22), висновком про склад земель на ділянці (т. 1, а.с. 31), умовами відведення земельної ділянки (т. 1, а.с. 33), висновком Управління екологічної інспекції Західно-Кримського регіону № 04-13 від 06 березня 2006 року (т. 1, а.с. 37), висновком Державного комітету України по земельних ресурсах від 24 березня 2006 року (т.1, а.с. 41).

Таким чином, судом було встановлено, що на підставі договору оренди ТОВ «Дагаз» передано у користування земельну ділянку, площею 4 291.87 кв.м., яка повністю знаходиться у першій санітарній зоні, про що зазначено у документах, що містяться у матеріалах справи (т. 1, а.с. 33, 41).

Одночасно, частина спірної земельної ділянки знаходиться у 100-метровій зоні від узрізу води, що підтверджується актом перевірки від 18 квітня 2012 року, складеним КРП "Протизсувне управління" (т. 1, а.с. 82-83).

Відповідно до п.п. «б» частини 1, 2 статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лесами. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Відповідно до частини 3 статті 60 Земельного кодексу України розмір та межі прибереженої захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Відповідно до статті 88 Водного кодексу України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Частина 1 статті 1 Водного кодексу України обумовлює, що прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширині вздовж річки, морів. Навколо водойм, на якій встановлено більш суворій режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Згідно з частиною 1 статті 90 Водного кодексу України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об'єктів, об'єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об'єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

Згідно з пунктами 15, 16 та 17 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 року №1269 «Про затвердження Положення про Всеукраїнську дитячу оздоровницю - курорт Євпаторія» перша зона (зона суворого режиму) охоплює пляжі, прибережну захисну смугу, а також прилеглу до пляжів територію завширшки не менш як 100 метрів.

На території зони встановлюється санітарний режим, який забезпечує охорону вод Чорного моря та його узбережжя від будь-якого виду забруднення і засмічення, проводиться озеленення та упорядкування. На цій території дозволяється провадити діяльність, пов'язану з використанням природних лікувальних факторів на підставі науково обґрунтованих висновків та екологічної експертизи, виконувати берегоукріплювальні, протизсувні та протиерозійні роботи, будувати хвилеломи, буни та інші гідротехнічні споруди, а також влаштовувати причали.

На території першої зони забороняються: всі види користування надрами, розорювання земель та провадження будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, які впливають або можуть вплинути на природні лікувальні фактори;прокладення кабелів, у тому числі підземних кабелів високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій; будівництво будь-яких будівель, споруд та інших об'єктів, не пов'язаних з охороною природних лікувальних факторів курорту Євпаторія; скидання дренажних та стічних вод у Чорне море, а також в озера Мойнакі, Ойбурське, Аджібайчинське, Аірчинське, Галгаське, Кондрадське, Терекли; влаштування стоянок автомобілів, їх обслуговування (ремонт, миття тощо); розміщення санаторно-курортних закладів та закладів відпочинку; влаштування вигребів (накопичувачів) стічних вод, полігонів рідких і твердих відходів виробництва, полів фільтрації та будівництва інших споруд для приймання і знешкодження рідких відходів, кладовищ, скотомогильників; проїзд автотранспортних засобів, не пов'язаних з обслуговуванням цієї території або провадженням природоохоронної діяльності; розташування в межах пляжів їдалень, кафе, барів тощо; постійне і тимчасове проживання громадян.

Так, з матеріалів справи вбачається, що земельну ділянку надано ТОВ «Дагаз» з метою будівництва пансіонату, який не є лікувально-оздоровчим закладом, а отже суд погоджується із твердженням прокурора та представника позивача про недотримання відповідачами вимог вищеперелічених правових норм щодо надання у користування земельної ділянки, яка знаходиться у зони, на якій заборонена будь-яка господарська діяльність, не пов'язана із охороною природних лікувальних факторів курорту Євпаторія.

Вказане підтверджує доводи, викладені прокурором та представником позивача щодо порушення вимог чинного природоохоронного законодавства прийняттям 27 жовтня 2006 року Євпаторійською міською радою рішення № 5-7/55.

Згідно з Роз'ясненнями Президії Вищого господарського суду України від 26 січня 2000 року № 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В силу положень пункту 2 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 Роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/35 від 26 січня 2000 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Таким чином, рішення Євпаторійської міської ради від 27 жовтня 2006 року № 5-7/55 «Про передачу у довгострокову оренду строком на 25 років ТОВ «Дагаз» земельної ділянки для будівництва пансіонату за адресою: вул. Сімферопольська» прийняте Євпаторійською міською радою із порушенням правових вимог Положення про Всеукраїнську дитячу оздоровницю - курорт Євпаторія та статті 90 Водного кодексу України, у зв'язку з чим має бути визнано недійсним.

Також, суд вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги прокурора про визнання договору оренди недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Так, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, згідно з Роз'ясненнями Вищого Арбітражного суду України від 12.03.99 № 02-5/111, судам необхідно надавати правову оцінку питанню чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Отже, враховуючи порушення законодавства, допущені під час прийняття рішення Євпаторійської міської ради від 27 жовтня 2006 року, на підставі якого укладено договір оренди від 26 травня 2008 року, суд дійшов висновку про те, що зміст цього правочину є таким, що суперечить вищепереліченим актам цивільного законодавства, через що вимоги про визнання його недійсним підлягають задоволенню.

Разом з тим, не підлягає задоволенню клопотання представника відповідача, Євпаторійської міської ради, про застосування до вимог прокурора наслідків спливу строку позовної давності, огляду на наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, у відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, з матеріалів справи вбачається, що про порушення відповідних інтересів держави прокурор дізнався лише під час проведення перевірки, яка була розпочата у квітні 2012 року, про що свідчать матеріали справи (т. 2, а.с. 5-8), а отже, враховуючи, що позов подано у липні 2012 року, не можна стверджувати про сплив трирічного строку, та порушене право підлягає захисту.

Також підлягають задоволенню вимоги про повернення земельної ділянки Євпаторійській міській раді з огляду на наявність підстав для задоволення вимог про визнання недійсними рішення та договору, якими її було передано ТОВ «Дагаз» в оренду, а також враховуючи положення статті 216 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. При цьому, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору відноситься на відповідачів.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 02 жовтня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним рішення Євпаторійської міської ради від 27 жовтня 2006 року № 5-7/55 «Про передачу у довгострокову оренду строком на 25 років ТОВ «Дагаз» земельної ділянки для будівництва пансіонату за адресою: вул. Сімферопольська».

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 26 травня 2008 року між Євпаторійською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Дагаз», зареєстрований у Кримській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 жовтня 2010 оку за № 04100200087.

4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Дагаз» (вул. Московська, буд. 26, с. Красна Зорька, Сімферопольський район, АР Крим, 97516) повернути земельну ділянку, площею 4291.87 кв.м., кадастровий номер 0110900000:01:076:0087, розташовану за адресою: м. Євпаторія, вул. Сімферопольська, Євпаторійський міській раді (пр. Леніна, 2, м. Євпаторія, АР Крим, 97400) за актом приймання - передачі.

5. Стягнути з Євпаторійської міської ради (пр. Леніна, 2, м. Євпаторія, АР Крим, 97400) в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АРК код ЄДРПОУ 38040558, рахунок № 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) 536.50 грн. судового збору.

6. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю «Дагаз» (вул. Московська, буд. 26, с. Красна Зорька, Сімферопольський район, АР Крим, 97516) ) в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АРК код ЄДРПОУ 38040558, рахунок № 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) 536.50 грн. судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська