Рішення

від 02.10.2012 по справі 2950-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.10.2012Справа №5002-21/2950-2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Бейбі»

до відповідача Приватного підприємства «Южтраст»

про стягнення 242 608,74 грн.

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «В-Бейбі» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Приватного підприємства «Южтраст», у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки № 22 суму у розмірі 206 000 грн. основного боргу, 20 600,00 грн. штрафу, пеню у розмірі 16 008,74 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує наступне. 29 березня 2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 22. На виконання умов укладеного договору позивачем відповідачу був поставлений товар на суму 256 000,00 грн. Однак, відповідач, у порушення умов укладеного договору, товари поставлений позивачем сплатив не в повному обсязі та не в обумовлені договором строки, що привело до утворення заборгованості.

Представник відповідача у засідання суду призначене на 13 вересня 2012 року не з'явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином - ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.08.2012 надсилались відповідачу 30.08.2012 за адресою вказаною позивачем у позовній заяві рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. Однак, 12 вересня 2012 року поштою до Господарського суду Автономної Республіки Крим було повернуто поштове відправлення (ухвала від 29.08.2012) з формою № 20 з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 37). Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надіслав.

У зв'язку з неявкою відповідача у засідання суду 13 вересня 2012 року слухання справи ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2012 року було відкладено на 02 жовтня 2012 року.

У засідання суду 02 жовтня 2012 року представник позивача не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання 02 жовтня 2012 року не з'явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином - ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2012 року надсилалась на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надав.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність позивача та відповідача виходячи з наступного.

Як вказано у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 907220 відповідач - Приватне підприємство «Южтраст» зареєстрований за юридичною адресою: вулиця Декабристів, будинок 21, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034, Україна, тобто за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві.

Крім того, суд зауважує, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Тобто, у позивача та відповідача був час для надання документів, необхідних за їх думкою для розгляду справи по суті.

Також, як вказано в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18, - Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

29 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «В-Бейбі» та Приватним підприємством «Южтраст» був укладений договір поставки № 22.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до умов укладеного договору Продавець (позивач) зобов'язується постачати насіння льону (посівний матеріал) в кількості 32 тони по ціні 8000,00 грн. за тону на суму 256000,00 грн., а Покупець (відповідач) у свою чергу зобов'язується в строк до 30 вересня 2011 року здійснити поставку насіння льону (технічна сировина) врожаю 2011 року на суму 256000,00 грн.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до видаткової накладної № 1-00000019 від 30 березня 2011 року позивач поставив відповідачу товар - насіння льону в кількості 32 тони на суму 256 000,00 грн. Факт одержання відповідачем товару від позивача підтверджено довіреністю № 30 від 30 березня 2011 року.

Розділом 2 договору сторони визначили ціну та порядок розрахунків: вартість товару, що поставляється за договором, визначається у накладній з урахуванням ПДВ. За домовленістю сторін оплата за товар Покупцем може бути здійсненна шляхом постачання товару (насіння льону (технічна сировина) врожаю 2011 року) Продавцю в кількості 85 тон (+/- 5 %) по ціні 3010,00 грн. за тону на суму 256 000,00 грн. У випадку неможливості розрахуватися вищевказаним товаром (неврожаю льону в 2011 році, якість товару не відповідає базовим показникам якості, тощо), Покупець зобов'язаний в термін до 30 вересня 2011 року перерахувати на розрахунковий рахунок Продавця всю суму за поставлений товар згідно договору.

Пунктом 3.2. договору визначений обов'язок Покупця розрахуватися за отриманий товар згідно з умовами, визначеним у договорі та в накладній.

Строк дії договору сторони визначили пунктом 6.1. договору, та обумовили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 30 вересня 2011 року.

Однак відповідач, у порушення умов укладеного договору, товар поставлений позивачем сплатив не в повному обсязі та не в обумовлені договором строки, здійснивши лише часткову оплату в розмірі 50 000,00 грн. платіжним дорученням № 69 від 10.10.2011, що привело до утворення заборгованості в розмірі 206 000,00 грн.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав доказів погашення виниклої заборгованості.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 20 600 грн. штрафу та 16 008,74 грн. пені.

Розділом 5 договору сторони передбачили відповідальність сторін, так, у разі невиконання умов договору в частині не поставки або часткової не поставки насіння льону (технічна сировина) або неперерахування коштів за недопоставлений товар, Покупець сплачує штраф в розмірі 10 % від вартості непоставленого товару. Сплата даного штрафу не звільняє Покупця від зобов'язань розрахунку за поставлений Продавцем товар згідно пункту 1.1. В разі несвоєчасного перерахування коштів Покупцем згідно пункту 2.2. за договором, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 546/96-ВР встановлено, що сторони в договорі за прострочення платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 02 жовтня 2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 03 жовтня 2012 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Южтраст» (вул. Декабристів, 21, м. Сімферополь, АР Крим, 95000; код ЄДРПОУ 303915401104, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Бейбі» (вул. П'ятницька, 32/80, м. Чернігів, 14000, Україна; код ЄДРПОУ 34924413, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) суму заборгованості в розмірі 206 000,00 грн., штраф в розмірі 20 600,00 грн., пеню в розмірі 16 008,74 грн., а також судовий збір в розмірі 4852,16 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.І. Чонгова