Рішення

від 02.10.2012 по справі 5006/13/75/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.10.12 р. Справа № 5006/13/75/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М.., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Приватного підприємства «Альянс», м. Донецьк

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дефамільє», м. Донецьк

про: стягнення 11078грн.03коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Величко М.С. (за довіреністю б/н від 01.03.2012р.)-представник;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Альянс», м. Донецьк (далі - позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дефамільє», м. Донецьк (далі - відповідач) про стягнення основного боргу у розмірі 11078грн.03коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині повної оплати отриманого за видатковими накладними товару.

26.09.2012р. позивач надав суду письмові пояснення, за якими договір № 72 від 14.07.2009р. на який посилається відповідач в платіжних дорученнях в якості підстави оплати, дійсно був укладений між сторонами у минулому, однак в подальшому був втрачений позивачем, через що не може бути представлений суду для огляду.

Під час судових засідань представник позивача підтримав свої позовні вимоги, стверджував, що поставка товару за спірними видатковими накладними здійснювалася на підставі усної домовленості між сторонами.

У зв'язку з неявкою відповідача, з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась, в останнє на 02.10.2012р. Проте відповідач жодного разу не направив свого представника для прийняття участі в судових засіданнях, вимоги ухвал суду від 23.08.2012р. та від 13.09.2012р. не виконав, своїм правом, наданим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався: усні та письмові пояснення господарському суду не надав, свої доводи і міркування по суті спору до відома суду не довів, хоча був належним чином повідомлений про час судових засідань, що підтверджується повідомленням про отримання ухвали суду.

Суд відзначає, що відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки. Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, надання додаткових доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

За твердженням позивача, Приватним підприємством «Альянс», м. Донецьк на підставі усної домовленості про поставку продукції продовольчого призначення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дефамільє», м. Донецьк здійснена поставка товару за видатковими накладними № РН-0001390 від 25.05.2010р., № РН-0001413 від 27.05.2010р., № РН-0001312 від 18.05.2010р., № РН-0001224 від 06.05.2010р., № РН-0001223 від 06.05.2010р., № РН-0001460 від 02.06.2010р., № РН-0001548 від 09.06.2010р., № РН-0001558 від 10.06.2010р., № РН-0001599 від 15.06.2010р., № РН-0001604 від 15.06.2010р., № РН-0001622 від 17.06.2010р., № РН-0001649 від 22.06.2010р., № РН-0001669 від 23.06.2010р., № РН-0001708 від 30.06.2010р., № РН-0001767 від 07.07.2010р., № РН-0001784 від 08.07.2010р., № РН-0001841 від 15.07.2010р., № РН-0001859 від 19.07.2010р., № РН-0001948 від 29.07.2010р., № РН-0002070 від 31.08.2010р., № РН-0002128 від 08.09.2010р., всього загальною вартістю 11408грн.35коп.

За твердженням позивача товар був частково оплачений відповідачем, в результаті чого частково погашена спірна накладна № РН-0001390 від 25.05.2010р., борг за цією накладною становить 163грн.79коп., інші накладні залишились неоплаченими покупцем, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 11078грн.03коп.

Вимогою № 1 від 11.06.2012р. позивач просив відповідача погасити заборгованість за поставлений за спірними накладними товар у сумі 11078грн.03коп., попереджаючи, що у разі невиконання вимоги позивач буде змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Позивач стверджує, що станом на день звернення до суду відповідач не надав жодної відповіді на направлену вимогу, не вчинив дій, спрямованих на добровільне врегулювання спору, заявлена сума заборгованості не погашена, що призвело до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов наступних висновків:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовою підставою для стягнення суми боргу є видаткові накладні № РН-0001390 від 25.05.2010р., № РН-0001413 від 27.05.2010р., № РН-0001312 від 18.05.2010р., № РН-0001224 від 06.05.2010р., № РН-0001223 від 06.05.2010р., № РН-0001460 від 02.06.2010р., № РН-0001548 від 09.06.2010р., № РН-0001558 від 10.06.2010р., № РН-0001599 від 15.06.2010р., № РН-0001604 від 15.06.2010р., № РН-0001622 від 17.06.2010р., № РН-0001649 від 22.06.2010р., № РН-0001669 від 23.06.2010р., № РН-0001708 від 30.06.2010р., № РН-0001767 від 07.07.2010р., № РН-0001784 від 08.07.2010р., № РН-0001841 від 15.07.2010р., № РН-0001859 від 19.07.2010р., № РН-0001948 від 29.07.2010р., № РН-0002070 від 31.08.2010р., № РН-0002128 від 08.09.2010р.

У якості підстави оплати товару відповідачем в призначені платежу вказаний договір № 72 від 14.07.2009р., який відсутній в матеріалах справи. Суду не були надані докази укладання сторонами цього договору, отже в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що спірні правовідносини між сторонами з поставки товару за спірними накладними виникли за письмовим договором між сторонами у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого їх печатками. Дослідивши наявні в матеріалах справи спірні видаткові накладні та податкові накладні суд встановив, що вони не містять посилань у якості підстави господарської операції з поставки товару на договір № 72 від 14.07.2009р. Зокрема, наданий позивачем суду акт звірки розрахунків за період з 01.01.2009р. по 24.05.2012р. за підписом директора ПП «Альянс» не містить в собі посилань на те, що підставами внесення сум спірних поставок до бухгалтерського обліку підприємства є договір № 72 від 14.07.2009р. Тому поставка товару відбулася на підставі видаткових накладних, тобто між сторонами виникли фактичні правовідносини з поставки товару.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно з нормами ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Так, згідно зі ст. 712 вказаного кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи обставини справи, у відносинах між сторонами мало місце укладення договору на поставку товарів за спрощеною формою, оскільки видаткові накладні містять найменування товару, його кількість та ціну, зазначені обставини дають підстави вважати, що дії сторін були спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а саме: позивач поставляє відповідачу конкретний товар, а останній приймає його та оплачує, тому ця угода (домовленість) породжує для сторін права та обов'язки та підлягає належному виконанню сторонами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, на позивача покладений обов'язок довести належними та допустимими доказами у справі факт отримання товару покупцем у означеній позовній заяві кількості та за вказаною ціною.

Як вже зазначалося, в якості таких доказів позивач посилається на наступні видаткові накладні: № РН-0001390 від 25.05.2010р., № РН-0001413 від 27.05.2010р., № РН-0001312 від 18.05.2010р., № РН-0001224 від 06.05.2010р., № РН-0001223 від 06.05.2010р., № РН-0001460 від 02.06.2010р., № РН-0001548 від 09.06.2010р., № РН-0001558 від 10.06.2010р., № РН-0001599 від 15.06.2010р., № РН-0001604 від 15.06.2010р., № РН-0001622 від 17.06.2010р., № РН-0001649 від 22.06.2010р., № РН-0001669 від 23.06.2010р., № РН-0001708 від 30.06.2010р., № РН-0001767 від 07.07.2010р., № РН-0001784 від 08.07.2010р., № РН-0001841 від 15.07.2010р., № РН-0001859 від 19.07.2010р., № РН-0001948 від 29.07.2010р., № РН-0002070 від 31.08.2010р., № РН-0002128 від 08.09.2010р.

На спірні правовідносини розповсюджуються дії Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ".

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Окрім того, при здійсненні операції на одержання матеріальних цінностей має складатися довіреність, форма якої затверджена наказом Мінфіну України від 16.05.96р. № 99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей".

Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб.

Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється, Наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96 р. №293/1318).

Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

За таких обставин суд не приймає як належні докази поставки товару ТОВ «Торговий дім Дефамільє» накладні № РН-0001599 від 15.06.2010р. та № РН-0001558 від 10.06.2010р., оскільки в матеріалах справи відсутні як довіреності на отримання товару на зазначених осіб, так само як і докази того, що вказані в них особи - Доронін та Балабан уповноважувалися на приймання матеріальних цінностей від позивача, підписи цих осіб також не скріплені печаткою юридичної особи.

Внаслідок недоведеності належними доказами у справі в порядку ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України факту передачі товару та його отримання саме відповідачем, на останнього не може бути покладений обов'язок його сплатити, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 1340грн.76коп.

Факт поставки товарів ТОВ «Торговий дім Дефамільє» за видатковими накладними № РН-0001390 від 25.05.2010р., № РН-0001413 від 27.05.2010р., № РН-0001312 від 18.05.2010р., № РН-0001224 від 06.05.2010р., № РН-0001223 від 06.05.2010р., № РН-0001460 від 02.06.2010р., № РН-0001548 від 09.06.2010р., № РН-0001604 від 15.06.2010р., № РН-0001622 від 17.06.2010р., № РН-0001649 від 22.06.2010р., № РН-0001669 від 23.06.2010р., № РН-0001708 від 30.06.2010р., № РН-0001767 від 07.07.2010р., № РН-0001784 від 08.07.2010р., № РН-0001841 від 15.07.2010р., № РН-0001859 від 19.07.2010р., № РН-0001948 від 29.07.2010р., № РН-0002070 від 31.08.2010р., № РН-0002128 від 08.09.2010р. на суму 10067грн.59коп. підтверджується печаткою підприємства покупця - ТОВ «Торговий дім Дефамільє», чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною. Товар прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень, докази відмови від цього товару суду не надано.

Будь-яких доказів про підроблення печаток на вищевказаних накладних відповідач до суду не надав (такими доказами згідно чинного законодавства можуть бути висновки експертів, обвинувальний вирок суду по кримінальній справі).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У свою чергу, згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторонами не узгоджений конкретний термін оплати товару, встановити термін виконання відповідачем грошового обов'язку на користь позивача у справі оплатити товар не уявляється можливим, у зв'язку з чим суд застосовує до спірних правовідносин положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем 12.06.2012р. на адресу відповідача направлена вимога № 1 від 11.06.2012р., яка підпадає під поняття вимоги, встановленого ст. 530 ЦК України, оскільки містить пряме посилання на заявлену суму боргу та спірні видаткові накладні. У якості доказів її направлення в матеріалах справи міститься засвідчена копія поштової квитанції.

На підставі викладеного, з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень у межах області, передбачених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.2007р. - Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1), відповідач повинен був оплатити отриманий товар до 21.06.2012р. включно, тобто протягом 7 днів з дня отримання вимоги, що ним не зроблено.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За бухгалтерським обліком позивача лише накладна № РН-0001390 від 25.05.2010р. була оплачена частково, в результаті чого борг по цієї накладній становить 163грн.79коп.

Отже, покупець свої зобов'язання з оплати отриманого за видатковим накладними № РН-0001390 від 25.05.2010р., № РН-0001413 від 27.05.2010р., № РН-0001312 від 18.05.2010р., № РН-0001224 від 06.05.2010р., № РН-0001223 від 06.05.2010р., № РН-0001460 від 02.06.2010р., № РН-0001548 від 09.06.2010р., № РН-0001604 від 15.06.2010р., № РН-0001622 від 17.06.2010р., № РН-0001649 від 22.06.2010р., № РН-0001669 від 23.06.2010р., № РН-0001708 від 30.06.2010р., № РН-0001767 від 07.07.2010р., № РН-0001784 від 08.07.2010р., № РН-0001841 від 15.07.2010р., № РН-0001859 від 19.07.2010р., № РН-0001948 від 29.07.2010р., № РН-0002070 від 31.08.2010р., № РН-0002128 від 08.09.2010р. товару належним чином не виконав, в результаті чого у відповідача перед позивачем, з урахуванням часткової оплати, виник борг в сумі 9737грн.27коп.

Доказів сплати боргу у сумі 9737грн.27коп. відповідачем суду не надано, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цьому розмірі.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на нього покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.181 Господарського кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Альянс», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Дефамільє», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 11078грн.03коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Дефамільє» (юридична адреса: 83016, м. Донецьк, вул. Кірова, будинок 26, код ЄДРПОУ 36253904) на користь Приватного підприємства «Альянс» (юридична адреса: 83117, м. Донецьк, вул. Бахметьєва, будинок 46, код ЄДРПОУ 31055054) суму основного боргу в розмірі 9737грн.27коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1414грн.70коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 02.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 03.10.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.