Рішення

від 27.09.2012 по справі 25/107-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2012 р. Справа № 25/107-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна",

02090, м. Київ, вул. Сосюри, буд. 6

до Приватного підприємства "Формер",

08110, Київська область, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Шкільна, буд. 30

про стягнення 27 790,00 грн.

за участю представників:

позивача -Тринєєв Д.Д. (довіреність від 14.10.2011);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" (далі -позивач) до Приватного підприємства "Формер" (далі -відповідач) про стягнення 27 790,00 грн., з яких: 22 914,05 грн. -основний борг, 244,17 грн. -пеня, 48,97 грн. -3% річних та 4 582,81 грн. -штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надання транспортно-експедиційних послуг, що отримані відповідно за заявками-договорами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.08.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.09.2012.

У судове засідання 13.09.2012 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 30.08.2012 не виконали, розгляд справи відкладено на 27.09.2012.

Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 05.09.2012 №14610872 адреса місцезнаходження відповідача відповідає зазначеній в позовній заяві та тій, на яку направлялась ухвала суду.

У судовому засіданні 27.09.2012 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.09.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" (далі -експедитор) та Приватним підприємством "Формер" (далі - замовник) укладено заявки-договори на разове перевезення вантажу вантажним автотранспортом від 31.05.2012 №135-206-2699/1 та від 18.06.2012 №130-206-2899 (далі - Заявки-Договори), за умовами яких експедитор зобов'язався за плату та за рахунок замовника забезпечити надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні, а замовник зобов'язався своєчасно оплатити надані послуги.

Відповідно до частини 1 статті 179, частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Вказаний договір-заявка є договором транспортного експедирування у розумінні статті 316 Господарського кодексу України, статті 929 Цивільного кодексу України. За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Експедитор має право залучати до виконання своїх обов'язків інших осіб, що передбачено частиною 1 статті 316 Господарського кодексу України, частиною 1 статті 932 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 16. Заявок-Договорів оплата послуг здійснюється замовником протягом 7 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора.

Позивачем здійснено перевезення вантажу за міжнародними товарно-транспортними накладними СМR №244020, №084179. Сторонами складено Акти здачі-прийняття робіт від 27.06.2012 № КІ-0004473 та від 06.06.2012 КІ-0003718, що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток. До матеріалів справи долучені копії товарно-транспортних накладних та Акти здачі-прийняття робіт.

По вказаним перевезеннями позивачем виставлені та передані відповідачу: рахунок-фактура від 27.06.2012 № КІ-0004473 на суму 10 000,00 грн., рахунок-фактура від 06.06.2012 № КІ-0003718 на суму 12 914,05 грн., податкові накладні від 27.06.2012 № 4911 та від 06.06.2012 № 4155.

Як зазначається позивачем, не заперечене відповідачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач не оплатив надані послуги на загальну суму 22 914,05 грн., що підтверджується банківською довідкою від 06.09.2012 №58343, з якої вбачається, що від відповідача на рахунок позивача за період з 20.03.2012 по 10.09.2012 надійшли кошти лише по рахунку-фактурі від 27.03.2011 №КІ-0001702 на суму 6 361,24 грн. (копію якого також залучено до матеріалів справи). Оригінал довідки в матеріалах справи.

23.07.2012 факсимільним зв'язком позивачу від відповідача надійшов гарантійний лист (вих.№23/07/12-1 від 23.07.2012), в якому останній просить відстрочити платіж в сумі 22 914,05 грн. за рахунками від 27.06.2012 № КІ-0004473 та від 06.06.2012 № КІ-0003718 до 15.08.2012.

Позивачем 24.07.2012 на адресу відповідача надіслано претензію (вих. № КІ 1207-561 від 24.07.2012) про вимогу сплатити борг, а також направлені вказані вище рахунки-фактури, акти надання послуг, податкові накладні, що підтверджується поштовими описами вкладення в цінний лист по Ф. 107 та квитанцією про сплату від 24.07.2012 за №7787.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем не виконане, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Згідно з частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правовідносини сторін є господарськими та таким, що виникли на підставі договору міжнародного перевезення вантажів.

У відповідності з положеннями статті 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів, зокрема, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

До спірних правовідносин застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956, ратифікована Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів»від 01.08.2006 № 57-V) (далі-Конвенція).

У частині 2 статті 16 Конвенції зазначається, що у випадках, зазначених у пункті 1 статті 14 і в статті 15, перевізник може негайно вивантажити вантаж за рахунок особи, яка має право розпоряджатися вантажем, і після такого вивантаження перевезення вважається закінченим.

Відповідно до статті 9 Конвенції вантажна накладна є первинним документом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на викладене, суд встановив доведеним право позивача на стягнення з відповідача 22 914,05 грн. боргу з оплати наданих транспортно-експедиційних послуг.

За несвоєчасну оплату відповідачем за отримані постуги, позивачем заявлено до стягнення 244,17 грн. пені, 48,97 грн. 3% річних, 4 582,81 грн. штрафу (20% від суми боргу). Розрахунок наведено в Додатку до позовної заяви (а.с. № 39, том 1).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки. Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частинами 1, 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 17 Заявок-Договорів, у випадку порушення замовником строків оплати вартості одержаних від експедитора послуг, замовник зобов'язаний сплатити експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати та штраф в розмірі 20% від вартості наданих послуг.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою повного і об'єктивного розгляду справи, судом перевірено правильність нарахування штрафних санкцій і 3% річних та встановлено, що здійснений позивачем розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 22 914,05 грн., пені в розмірі 244,17 грн., штрафу в розмірі 4 582,81 та 3% річних у розмірі 48,97 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 609,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Формер" (08110, Київська область, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Шкільна, буд. 30, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32960088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" (02090, м. Київ, вул. Сосюри, буд. 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32306522) 22 914 (двадцять дві тисячі дев'ятсот чотирнадцять) грн. 05 коп. основної заборгованості, 48 (сорок вісім) грн. 97 коп. 3% річних, 244 (двісті сорок чотири) грн. 17 коп. пені, 4 582 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дві) грн. 81 коп. штрафу та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 02.10.2012.

Суддя С.О. Саванчук