Рішення

від 01.10.2012 по справі 5011-36/12243-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/12243-2012 01.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтспецстрой»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінвест»

про стягнення 66 157, 12 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: не з»явився

Від відповідача: не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтспецстрой»звернулося до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінвест»66 157, 12 грн., із яких: 63 000 грн. основний борг, 722, 05 грн. -пеня, 875,00 -інфляційні, 1560,07 грн. -3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до умов договору оренди №25/23-ВР-09 від 01.05.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 01.10.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Представник позивача в судове засідання не з»явився. Через відділ діловодство господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява, відповідно до якої позовні вимоги підтримує повністю та просить справу розглядати за наявними матеріалами за відсутності представника позивача.

Відповідач у судове засідання повноважного представника не направив, відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвалу суду представник відповідача отримав 25.09.2012р.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності повноважного представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва, суд-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01.05.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтспецстрой»(надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газбудінвест»(надалі відповідач) було укладено Договір оренди №25/23-ВР-09.

Відповідно до умов договору позивач передав відповідачу по справі в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 25 кв.м., що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул.. Баумана, 3 для зберігання товарно -матеріальних цінностей. (п. 1.1, 1,2, 1.3 договору).

Строк оренди сторони визначили з моменту передачі приміщення по акту прийому -передачі і до 31.12.2009р. (п.2.1 договору).

01.05.2009р. між сторонами був підписаний акт прийому -передачі майна, відповідно до умов договору.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (Стаття 764 ЦК України).

Оскільки після закінчення строку дії договору наймач продовжував користуватися майном, та за відсутності заперечень наймодавця, договір був поновлений на строк, який був встановлений договором.

Згідно із ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Пункт 4.1 Договору сторони визначили розмір орендної плати в сумі 3500грн. за один повний місяць.

Пунктом 5.1 Договору передбачено обов'язок Орендаря сплачувати орендну плату за поточний місяць згідно п. 4.1 даного договору, не пізніше 10 числа оплачуваного місяця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов договору відповідач не сплатив оренду плату період з лютого 2011 року по липень 2012 року, у зв'язку з чим вини борг в сумі 63 000 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині оплати орендних платежів в період з лютого 2011 року по липень 2012року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 63 000 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 63 000, 00 грн.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов'язання, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з нього пені визнається правомірною.

Пунктом 6.1 Договору сторонами передбачено, що прострочку сплати орендних платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати за кожний день прострочки платежу.

Судом встановлено, що позивачем нараховано пеню відповідно до п. 6.1 договору та з урахування Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З огляду на викладене суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 722,05 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 875,00 грн. та 32% річних в сумі 1 560,07 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували обґрунтованість заперечення проти задоволення позову чи посвідчували зміни умов договору .

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінвест»(04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, 14 Б, код ЄДРПОУ 30530740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтспецстрой»(83085, м. Донецьк, вул.. Баумана, 3, код ЄДРПОУ 36103076) 63 000 грн. 00 коп. основного боргу, 722 грн. 05 коп. пені за прострочку платежу, 875 грн. 00 коп. -інфляційні, 1 560 грн. 07 коп. -3% річних, 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03 .10.2012р.

СуддяТрофименко Т.Ю.