Рішення

від 26.09.2012 по справі 5011-62/10435-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/10435-2012 26.09.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спаркі Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 35792737

до відповідача: Дочірнього підприємства одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Алба Плюс», м.Київ, ЄДРПОУ 25281909

про стягнення 39689,26 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

Від позивача: Домашенко О.Є. -по дов.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спаркі Україна», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Дочірнього підприємства одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Алба Плюс», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 18793,36 грн., інфляційних витрат в розмірі 2292,79 грн., трьох відсотків річних в сумі 1407,19 грн. та пені в розмірі 17195,92 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №07 від 15.09.2008р. купівлі-продажу товарів в частині проведення оплати поставленої за вказаним договором продукції, що стало підставою для нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не представив. Одночасно, за висновками суду, Дочірнє підприємство одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Алба Плюс»було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступного.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою: 03148 м.Київ, вул.Сім'ї Сосніних, буд.15-а.

На вказану адресу господарським судом було скеровано ухвали від 02.08.2012р., 12.09.2012р.

Проте, направлена судом поштова кореспонденція була повернута поштовими відділеннями з позначкою «За закінченням терміну зберігання».

За змістом п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пле?нуму Вищого господарського с?уду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, враховуючи, що направлення кореспонденції здійснювалося за адресою відповідача, яка визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , приймаючи до уваги положення ст.64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України , суд дійшов висновку про належне повідомлення Дочірнього підприємства одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Алба П?люс» про час і місце розгляду справи.

Одночасно, суд зазначає, що ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач у судові засідання не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.712 вказаного нормативно-правового акту за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками (ст.266 зазначеного Кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 15.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спаркі Україна»(продавець) та Дочірнім підприємством одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Алба Плюс»(покупець) був укладений договір поставки №07.

Пунктами 1.1, 1.2 вказаного договору передбачено, що продавець зобов'язується передати покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити інструмент, комплектуючі та розхідні матеріали (товар) в асортименті, кількості, за ціною та на загальну суму, що відображаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Загальна сума по даному договору складається з суми вартості партій товару, отриманого покупцем, протягом дії договору та вказаних у видаткових накладних.

Розділом другим та третім договору №07 від 15.09.2008р. покупець зобов'язаний прийняти товар та розрахуватися за нього на протязі 60 календарних днів з дня отримання товару від продавця згідно видаткової накладної. Оплата товару здійснюється покупцем за визначеною у п.1.1 договору ціною та у визначених у п.2.2 договору строк шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

У п.5.1 зазначеного договору сторонами визначено, що останній вступає в дію з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2008р., а в частині розрахунків -до їх повного виконання. Договір підлягає пролонгації на наступний календарний рік, якщо за один місяць до дати завершення дії договору жодна із сторін не заявить про намір його розірвання.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності заяв продавця та покупця стосовно розірвання спірного правочину, а також враховуючи пояснення позивача без номеру від 10.08.2011р., суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися на наступний рік.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки, позивачем має бути доведено, в тому числі, факт поставки відповідачу товару за договором, невиконання якого є підставою позовних вимог, а також настання строку виконання покупцем за договором обов'язку стосовно оплати придбаного товару.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, на підставі видаткових накладних від 16.09.2008р., 18.09.2008р., 04.11.2009р., 03.12.2009р. позивачем відповідачу було поставлено інструмент, комплектуючі та розхідні матеріали на загальну суму 56575,97 грн. Всі видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін, внаслідок чого у відповідності до умов п.1.1 договору №07 від 15.09.2008р. приймаються судом в якості належного доказу постачання відповідачу товару.

З боку відповідача факт отримання товару на загальну суму 56575,97 грн. саме на виконання умов договору №07 від 15.09.2008р. не спростований. При цьому, доказів існування між сторонами інших договірних відносин з постачання товару до матеріалів справи не представлено. Наразі, судом також враховано, що за своїми технічними характеристиками та функціональним призначенням поставлений за накладними від 16.09.2008р., 18.09.2008р., 04.11.2009р., 03.12.2009р. товар є інструментом, комплектуючими та розхідним матеріалом, що відповідає п.1.1 укладеного між сторонами договору купівлі-продажу товарів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи заяв сторін про розірвання договору №07 від 15.09.2008р., за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами факт постачання відповідачу товару на загальну суму 56575,97 грн. за вказаним правочином.

Пунктом 1.8 договору №07 від 15.09.2008р. передбачено право покупця повернути товар на протязі 14 днів з моменту його отримання згідно видаткової накладної в період дії даної угоди.

Відповідно до представлених позивачем до матеріалів справи накладних №1514 від 02.12.2008р., №1515 від 02.12.2008р. покупцем було повернуто продавцю товар на загальну суму 18423,60 грн.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказувалося вище у п.п.2.2, 3.1 договору №07 від 15.09.2008р. сторонами узгоджено, що покупець зобов'язаний прийняти товар та розрахуватися за нього на протязі 60 календарних днів з дня отримання товару від продавця згідно видаткової накладної шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими доказами не спростовані, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.ст.526, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Дочірнім підприємством одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Алба Плюс»взяті на себе за договором №07 від 15.09.2008р. зобов'язання виконані частково на суму 19359,01 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 18793,36 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2012р. судом зобов'язано відповідача надати докази часткової чи повної оплати Дочірнім підприємством одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Алба Плюс»визначеної позивачем заборгованості, а також витребувано у сторін довідки з обслуговуючих банків про рух коштів між сторонами за договором №07 від 15.09.2008р. купівлі-продажу товарів.

На виконання вимог суду позивачем представлено до матеріалів справи довідку від 07.09.2012р. Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», за змістом якої за період з 15.09.2008р. по 06.09.2012р. на рахунок позивача від відповідача були перераховані грошові кошти на загальну суму 19359,01 грн.

Наразі, будь-яких інших доказів виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №07 від 15.09.2008р. в частині оплати поставленого товару матеріали справи не містять.

Тобто, відповідачем належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовано факт наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 18793,36 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №07 від 15.09.2008р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спаркі Україна»до Дочірнього підприємства одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Алба Плюс», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 18793,36 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 вказаного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із п.4.3 договору №07 від 15.09.2008р. сторони домовились, що за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов'язаний за вимогою продавця виплатити останньому пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

За таких обставин, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню у розмірі 17195,92 грн.

Проте, погоджена позивачем та відповідачем у договорі №07 від 15.09.2008р. ставка пені перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, внаслідок чого в силу вимог ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»застосуванню підлягає саме подвійна облікова ставка Національного банку України.

Таким чином, за розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 3869,50 грн. При цьому, нарахування пені здійснювалося з огляду на встановлений п.2.2 договору №07 від 15.09.2008р. строк оплати товару та передбачений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій: за поставкою від 16.09.2008р. на суму 39161,52 грн. з 18.11.2008р. (з урахуванням того, що 15.11.2008р. та 16.11.2008р. -вихідні дні) по 18.05.2009р.; за поставкою від 18.09.2008р. на суму 3055,44 грн. з 18.11.2008р. по 18.05.2009р.; за поставкою від 04.11.2009р. на суму 12526,01 грн. з 05.01.2010р. (приймаючи до уваги, що 03.01.2010р. -вихідний день) по 05.07.2010р.; за поставкою від 03.12.2009р. на суму 1833 грн. з 01.02.2010р. по 01.08.2010р.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, Товариством з обмеженою відповідальністю «Спаркі Україна»за період з 02.02.2010р. по 31.07.2012р. нараховані та пред'явлені до стягнення три відсотки річних в сумі 1407,19 грн. та інфляційні збитки у розмірі 2292,79 грн.

При перевірці вказаних розрахунків судом встановлено, що вони містять помилки.

Наразі, за розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача за період з 02.02.2010р. по 31.07.2012р. підлягають три відсотки річних в сумі 1406,28 грн., інфляційні збитки у розмірі 2243,93 грн.

Таким чином, підлягають частковому задоволенню вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спаркі Україна»про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат, а саме на суми 3869,50 грн., 1406,28 грн., 2243,93 грн. відповідно.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спаркі Україна», м.Київ до Дочірнього підприємства одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Алба Плюс», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 18793,36 грн., інфляційних витрат в розмірі 2292,79 грн., трьох відсотків річних в сумі 1407,19 грн. та пені в розмірі 17195,92 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Алба Плюс»(03148, м.Київ, Святошинський район, вул.Сім'ї Сосніних, буд.15-А, ЄДРПОУ 25281909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спаркі Україна»(04210, м.Київ, Оболонський район, просп.Героїв Сталінграда, буд.8, корпус 7, кв.22, ЄДРПОУ 35792737) основний борг в сумі 18793,36 грн., пеню -3869,50 грн., три проценти річних -1406,28 грн., інфляційні витрати - 2243,93 грн., а також судовий збір у розмірі 1067,10 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 26.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 01.10.2012р.

Суддя М.О.Любченко