Рішення

від 02.10.2012 по справі 3/5014/2208/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.10.12 Справа № 3/5014/2208/2012

За позовом Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ

до Приватного підприємства «Нікафарм», м. Луганськ

про стягнення 2450 грн. 00 коп.

суддя Секірський А.В.

в присутності представників сторін:

від позивача -Магаляс В.А., довіреність №01-43/03 від 26.01.2012;

від відповідача -не прибув ,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Луганським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету (далі -позивач) заявлено вимогу про стягнення з Приватного підприємства «Нікафарм»(далі -відповідач) штрафу в розмірі 2000,00 грн. та пені -450,00 грн. за рішенням адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.03.2012 №01-24/58.

У судовому засіданні позивач надав заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 2000,00 грн. та пеню у розмірі 1320,00 грн. за прострочення сплати штрафу, загалом -3320,00 грн.

Відповідна заява про збільшення позовних вимог прийнята господарським судом до розгляду.

В судовому засідання позовні вимоги позивачем підтримані у повному обсязі.

Відповідач, відзив на позовну заяву не надав, участь представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення. Так, згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою відповідача є: м. Луганськ, вул. Ліньова, 79/144 у зв'язку з чим, позовна заява та процесуальні документи по справі направлялися відповідачу саме за вказаною адресою.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

З огляду на вказане, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши присутнього в судових засіданнях представника позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Рішенням адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.03.2012 №01-24/58 (далі -Рішення) дії суб'єкта господарювання Приватного підприємства «Нікафарм», з неподання інформації на вимогу тервідділення від 30.11.2011 №06-32/628, обов'язковість надання якої передбачена статтями 22, 22 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується за пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені його головою строки. (а.с. 6-7).

Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за вчинення вищезазначеного порушення на відповідача було накладено штраф у розмірі 2000,00 грн.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Так, згідно ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Статтею 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", зокрема, встановлено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Отже, дії відповідача з неподання інформації територіальному відділенню на його вимогу в установлений строк є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується за пунктом 13 статті 50 України "Про захист економічної конкуренції", відповідно до якої неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

За порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом (частина 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений абзацом другим частини другої цієї статті, накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом третім частини другої цієї статті, - у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом четвертим частини другої цієї статті, - у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 5 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Позивач своїм рішенням № 01-24/58 у справі № 831 визнав дії відповідача з неподання інформації на вимогу територіального відділення від 30.11.2011 № 06-32/628, обов'язковість надання якої передбачена статтями 22 та 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується за пунктом 13 статті 50 "Про захист економічної конкуренції" та наклав на відповідача штраф у розмірі 2000 грн. 00 коп.

В силу вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в іншій спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішеннями органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двохмісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

На виконання вищенаведених норм позивач направив відповідачу копію рішення від 30.03.2012 № 01-24/58 про накладення штрафу поштою з супроводжувальним листом 30.03.2012 №06-07/977 (а.с. 8). Однак відповідач відмовився отримати рішення.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем прописки, юридичної адреси відповідача).

Рішення позивача від 30.03.2012 № 01-24/58 по справі №831 було опубліковано в газеті «Наша газета»08.06.2012 №81 (3549) (а.с. 9). Отже, строк для виконання рішення позивача від 30.03.2012 № 01-24/58 закінчився 18.08.2012.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, відповідач накладений на нього штраф ані в встановлений строк, ані станом на час вирішення спору так і не сплатив, чим порушив вимоги ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідач у встановлений законом строк рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.03.2012 № 01-24/58 до господарського суду не оскаржив.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції в частині неподання інформації на вимогу Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 2000 грн. 00 коп. штрафу.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Оскільки відповідач допустив прострочення сплати штрафу, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства нараховано та заявлено до стягнення пеню, яка складає 1320 грн. 00 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із врахуванням викладеного вище позовні вимоги підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судового збору у справі на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Вказані судові витрати підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України, оскільки заявник звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Нікафарм», 91021 м. Луганськ, вул. Ліньова, 79/144, ідентифікаційний код 30409282:

- 2000 грн. 00 коп. (дві тисячі гривень 00 копійок) штрафу та 1320 грн. 00 коп. (чотириста п'ятдесят гривень 00 копійок) пені, зарахувавши стягнуті грошові суми до загального фонду Державного бюджету України на рахунок казначейства №, 31118106700003 у УДКС Жовтневого району м. Луганська, ідентифікаційний код одержувача 37991503, МФО 804013, видати наказ після набрання рішенням законної сили.

- на користь Державного бюджету України на рахунок № 31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Луганській області, отримувач: УДК СУ у м. Луганську, МФО: 804013, ОКПО: 37991503, по коду класифікації доходів (ККД): 22030001, назва "Судовий збір" Державна судова адміністрація України - 050, символ звітності банку: 206, код суду: 02844564, судовий збір в сумі 1609 грн. 50 коп. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 копійок), видати наказ після набрання рішенням законної сили

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2012.

Суддя А.В.Секірський