Рішення

від 27.09.2012 по справі 5017/2201/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2012 р.Справа № 5017/2201/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Панчев І.В. (представник діючий на підставі довіреності).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_2;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія "Візит Плюс";

про визнання незаконним рішення про виключення учасника господарського товариства та поновлення у складі учасників.

ВСТАНОВИВ:

27.07.2012р. Позивач -учасник Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „ВІЗИТ ПЛЮС" ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „ВІЗИТ ПЛЮС", в якій просить суд визнати незаконним рішення загальних зборів учасників товариства від 26.08.2011р. про виключення позивача із складу засновників та відновити позивача в складі товариства.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що рішенням загальних зборів учасників товариства від 26.08.2011р. його було виключено із складу засновників за систематичне невиконання своїх обов'язків, разом з тим, він вважає дане рішення незаконним, таким що протирічить положенням статуту товариства та вимогам чинного законодавства, оскільки відповідачем не доведено наявність підстав для виключення його із складу учасників та не надано належних доказів, підтверджуючих систематичне невиконання позивачем своїх обов'язків перед товариством.

В судовому засіданні 12.09.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, в якому зазначає, що дії відповідача стосовно виключення позивача зі складу засновників є законними, та такими, що відповідають нормам діючого законодавства, не виходять за його рамки та не є порушенням прав позивача. При цьому, відповідач посилається на те, що вказане рішення було прийнято за участю засновників, що у сукупності володіють 84 відсотками голосів, зі 100 можливих, отже, за думкою відповідача, засідання загальних зборів засновників були правомочними, та проведені у повній відповідності до норм чинного законодавства. Крім того, щодо законності виключення позивача із складу учасників, відповідач зазначає, що згідно до ст. 64 Закону України „Про господарські товариства", в діях відповідача відсутні будь-які порушення норм чинного законодавства. Разом з тим, у своєму відзиві, відповідач не навів письмово суду підстави виключення позивача із складу учасників та не надав до відзиву будь-яких доказів, підтверджуючих наявність обставин щодо виключення позивача із складу учасників, які стали підставою для прийняття відповідного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Згідно статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „Візит-Плюс" (надалі ТОВ „ТРК „ВІЗИТ ПЛЮС") , зареєстрованого виконавчим комітетом Ізраїльської міської ради 11.10.2007р. за №15531020000001076, ОСОБА_2 є одним із учасників товариства, з часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 7 360 грн. (що складає 16%).

Згідно до п. 8.1.11 даного статуту визначено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, вирішення інших питань, винесених на розгляд зборів (п. „р").

При цьому, із змісту даного статуту вбачається, що порядок виключення учасника із складу товариства даним статутом не врегульований.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, 26.08.2011р. відбулись збори учасників ТОВ „ТРК „ВІЗИТ ПЛЮС", які оформлені протоколом №2 від 26.08.2011р., на яких, згідно порядку денного, розглядались наступні питання:

1. Про виключення із складу засновників ТОВ „ТРК „ВІЗИТ ПЛЮС" ОСОБА_2, з часткою в статутному фонді -7360 грн., яка дорівнює -16% статутного капіталу;

2. Про пререрозподіл частки статутного капіталу виключеного члена між учасниками ТОВ „ТРК „ВІЗИТ ПЛЮС";

3. про затвердження статуту ТОВ „ТРК „ВІЗИТ ПЛЮС" в новій редакції.

Як вбачається з протоколу загальних зборів учасників ТОВ „ТРК „ВІЗИТ ПЛЮС" №2 від 26.08.2012р., яким зафіксовано процедуру проведення вищевказаних зборів та оформлено прийняті на них рішення, у зазначених зборах прийняли участь 3 засновники, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які мають в сукупності 84% статутного капіталу товариства.

За результатами голосування на даних загальних зборах були прийняті рішення: про виключення із складу учасників ТОВ „ТРК „ВІЗИТ ПЛЮС" ОСОБА_2, видачу йому частки у розмірі 7 360 грн, що дорівнює 16% статутного капіталу; про перерозподіл статутного капіталу товариства у співвідношенні: ОСОБА_3 -28% статутного капіталу, ОСОБА_4 -44% статутного капіталу, ОСОБА_5 -28% статутного капіталу. А також даним рішенням затверджено статут ТОВ „ТРК „ВІЗИТ ПЛЮС" в новій редакції.

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_2. зазначає, про порушення його корпоративних прав при прийнятті загальними зборами вказаного рішення та про наявність підстав для скасування його у судовому порядку.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною другою зазначеної статті ГПК України встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів суб'єктів корпоративних відносин.

Встановивши при вирішенні корпоративного спору наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Приймаючи до уваги, що первісними позовною вимогою є вимога про визнання незаконним рішення загальних зборів, яке порушило корпоративні права позивача, а інша вимога є похідною, суд, перш за все, вважає за необхідне надати правову оцінку оскаржуваному рішенню загальних зборів від 26.08.2011р.

Зі змісту частини 1 статті 167 Господарського кодексу України вбачається, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Частиною 3 цієї статті також визначено, що під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Статтею 4 Закону України „Про господарські товариства" визначено, що, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Крім того, частиною 3 цієї статті визначено, що установчі документи повинні також містити відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 цього Закону.

Разом з тим, статтею 51 Закону України „Про господарські товариства" передбачено, що установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

У відповідності до статуту ТОВ „ТРК „ВІЗИТ ПЛЮС", що цілком кореспондується із вимогами чинного законодавства, загальні збори учасників - є Вищим органом товариства.

Як встановлено під час розгляду справи, під час проведення загальних зборів ТОВ „ТРК „ВІЗИТ ПЛЮС" 26.08.2011р. діяла редакція статуту, затверджена рішенням загальних зборів учасників товариства №1 від 04.10.2007р., зареєстрована виконавчим комітетом Ізраїльської міської ради 11.10.2007р. за №15531020000001076 (надалі статут (2007).

Із змісту даного статуту вбачається, що порядок виключення учасника із складу товариства даним статутом не врегульований.

Згідно з п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", положення якої є обов'язковими для застосування, визначено, що у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону про господарські товариства, судам слід керуватися нормами закону.

Отже, оскільки статутом ТОВ „ТРК „ВІЗИТ ПЛЮС" (2007) чітко не визначено порядок виключення учасника із складу товариства, суд доходить висновку про застосування до порядку виключення положень ст. 64 Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до змісту ст. 64 Закону України "Про господарські товариства"учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) участі у голосування не бере.

На відміну від виходу з товариства, виключення має примусовий характер і не залежить від бажання учасника. Воно можливе лише за наявності підстав, визначених законом та установчими документами.

У рішенні про виключення учасника з господарського товариства повинно бути обґрунтовано причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою визнання такого рішення недійсним за позовом даного учасника.

Основні обов'язки учасників господарських товариств визначені у статті 11 Закону України "Про господарські товариства" та статті 117 Цивільного кодексу України .

Так, статтею 116 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом (частина 2 статті 116 ЦК України).

Відповідно до ст. 117 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства зобов'язані:

1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;

2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;

3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

Згідно з частиною 2 цієї статті, учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Вищевказана стаття цивільного кодексу України цілком кореспондується зі ст. 10 Закону України „Про господарські товариства", яка також передбачає можливість покладення на учасника товариства несення інших обов'язків, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.

Як вбачається із змісту статуту ТОВ „ТРК „ВІЗИТ ПЛЮС" (2007), пунктом 4.4. встановлені обов'язки учасника Товариства, за якими передбачено, що учасник зобов'язаний: додержуватись установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі, пов'язані із майновою участю; вносити внески у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність Товариства; сприяти товариству в здійсненні ним своєї діяльності, погоджувати свої дії, щоб не нанести збитків товариству; приймати участь в загальних зборах безпосередньо або іншим шляхом, передбаченим цим статутом; за місяць повідомити інших учасників товариства про свій намір вийти із товариства.

Пунктом 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 року №13, зокрема, зазначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, як випливає зі змісту статті 64 Закону про господарські товариства, повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника. Якщо негативні наслідки ще не настали, потрібно правильно визначити вірогідність їх настання. Необхідно встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо. Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою. Господарські суди повинні враховувати як фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника з товариства, так і дотримання вимог законодавства та установчих документів при скликанні та проведенні відповідних загальних зборів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Між тим, як встановлено під час розгляду справи, спірне рішення загальних зборів ТОВ „ТРК „ВІЗИТ ПЛЮС", оформлене протоколом №2 від 26.08.2011 року, не містить обґрунтування підстав виключення позивача зі складу учасників Товариства, рівно як і зазначення конкретних фактів систематичного невиконання обов'язків, що стали підставою для такого виключення. У вказаному рішенні відсутні будь-які відомості, що підтверджували б неналежне виконання позивачем обов'язків учасника Товариства та не зазначено про конкретні негативні наслідки, спричинені його діями (бездіяльністю).

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б підтверджували покладення на позивача обов'язків, невиконання яких спричинило його виключення. Так само і не надано доказів перешкоджання позивачем досягненню цілей Товариства та погіршення ділової репутації підприємства, а також наявності матеріальних збитків, що спричинені діями позивача.

Отже, посилання відповідача на те, що позивач систематично не виконував своїх обов'язків не підтверджено належними доказами, при цьому, суд звертає увагу відповідача, що із нумерації протоколів вбачається, що з моменту утворення у 2007 році це лише другі загальні збори, на яких приймались рішення, які стосуються господарської діяльності товариства.

З урахуванням встановлених обставин, судом встановлено відсутність передбачених ст.64 Закону України "Про господарські товариства" підстав для прийняття рішення щодо виключення ОСОБА_2 із складу учасників, в зв'язку з чим суд дійшов висновку, що рішення загальних зборів ТОВ „ТРК „ВІЗИТ ПЛЮС", які оформлені протоколом №2 від 26.08.2011 року є незаконними та підлягають скасуванню.

Згідно до ч.3 ст.1. Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", державний реєстратор -це посадова особа, яка від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. При цьому, згідно до ч.8 ст. 6 Закону державний реєстратор території відповідної адміністративно-територіальної одиниці проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб.

Приписами ч. 12 п.1 ст.6 Закону встановлено, що державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру відомості про державну реєстрацію особи на підставі рішення суду.

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням, та в той же день повідомляє органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису.

Тобто, скасування в судовому порядку рішення загальних зборів Товариства, на підставі якого в подальшому вносились зміни до установчих документів Товариства, має наслідком застосування положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (статті 31 Закону), в зв'язку з чим, у даній справі, з дня набрання рішенням законної сили, буде направлено судове рішення до Відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради в порядку статті 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" для внесення відповідного запису.

При цьому, суд зазначає, що з урахуванням п.п. 1, 6.2.5 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»від 26 січня 2000 року N 02-5/35, рішення загальних зборів учасників господарських товариств за своїм змістом є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), що породжує права і обов'язки у суб'єктів корпоративних відносин у відповідному господарському товаристві.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації. За своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремої особи чи певного кола осіб, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

На відміну від нормативного акту у разі визнання недійсним індивідуального акту він є таким, що не діє, з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Таким чином, рішення загальних зборів учасників ТОВ „ТРК „ВІЗИТ ПЛЮС" від 26.08.2011 року, яке визнано судом недійсними, є недійсними з моменту його прийняття. В зв'язку з чим, після внесення відповідно запису до Єдиного державного реєстру щодо надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ „ТРК „ВІЗИТ ПЛЮС", первісне становище позивача буде відновлено.

З огляду на викладене, оскільки відновлення позивача у складі учасників ТОВ „ТРК „ВІЗИТ ПЛЮС" відбудеться після внесення відповідного запису, а відновлення позивача у складі учасників іншим способом відноситься до компетенції зборів товариства, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про відновлення ОСОБА_2 у складі учасників ТОВ „ТРК „ВІЗИТ ПЛЮС", оскільки дані вимоги не відповідають способам захисту.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, господарський суд покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору понесені позивачем у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „ВІЗИТ ПЛЮС" від 26.08.2011р., оформлене протоколом №2 від 26.08.2011р.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „ВІЗИТ ПЛЮС" (68600, м. Ізмаїл, проспект Леніна, буд. 16, корпус А, ід. код 35406690) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) 1 073 /одну тисячу сімдесят три/ грн. судового збору.

4. В решті позову -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 02.10.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.