Рішення

від 28.09.2012 по справі 5017/2647/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2012 р.Справа № 5017/2647/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Т.В. Стачук

за участю представників:

від позивача - Вайкуль О.В.,

від відповідача -Баранова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Цитрус Дискаунт" про стягнення 514 075,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ЗТ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Цитрус Дискаунт" про стягнення заборгованості за договором поставки товару від 15.12.2010 р. в розмірі 514 075,00 грн., посилаючись на наступне.

15 грудня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЗТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Цитрус Дискаунт" було укладено договір поставки товару, згідно п. 1.1 якого позивач зобов'язався поставити відповідачу мобільні телефони та інші товари, а відповідач зобов'язався своєчасно прийняти та оплатити цей товар. П. 3.1 договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом відстрочки платежу строком 60 календарних днів, з дати постачання товару.

Так, позивач зазначає, що відповідно до видаткових накладних за договором відповідач прийняв товар від позивача 20.12.2010 р., 29.12.2010 р. та 30.12.2010 р.

Як стверджує позивач, за накладними відповідачу було передано наступний товар:

- мобільні телефони Nokia у кількості 26 одиниць, загальною вартістю 92 690,00 грн., дата поставки -20.12.2010 р.;

- мобільні телефони Nokia у кількості 5 одиниць, загальною вартістю 11 670,00 грн., дата поставки -29.12.2010 р.;

- мобільні телефони Nokia у кількості 335 одиниць, загальною вартістю 409 715,00 грн., дата поставки -30.12.2010 р.

При цьому, як вказував позивач, жодних претензій щодо якості, кількості, маркування та інших зауважень, від відповідача не надходило.

Наразі позивач посилається на п. 2.4, 2.5 договору, за якими оплата здійснюється шляхом банківського переводу на рахунок, вказаний постачальником у даному договорі. Моментом оплати є момент надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

В п. 8.3 договору визначено строк його дії, а саме до 31 грудня 2012 р.

Як зазначає позивач, ТОВ „3Т" звернулось до відповідача із заявою-вимогою (від 03.09.2012 р.) щодо сплати боргу, однак відповідач борг не підтвердив.

Так, несплата відповідачем суми боргу за поставлений позивачем товар стало підставою для звернення до суду із заявленим позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.09.2012 р. порушено провадження по справі № 5017/2647/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 29), посилаючись при цьому на те, що за період з 2010 р. по 2012 р. в керівництві ТОВ „Цитрус Дискаунт" відбулася зміна, зокрема, зміна головних бухгалтерів та директора товариства, тому відповідач не має можливості знайти документів, що підтверджують факт купівлі вказаного у позовній заяві товару.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

15 грудня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЗТ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Цитрус Дискаунт" (покупець) було укладено договір поставки (а.с. 15-16), згідно п. 1.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує термінали мобільного зв'язку, запчастин до нього, аксесуари (надалі - продукція), в асортименті та партіями на умовах цього договору. Конкретна кількість, асортимент та вартість продукції (партії продукції), що передається, оговорюються в заявці та вказується у рахунках-фактурах, видаткових накладних.

Умови цього договору викладені сторонами у відповідності з вимогами „Інкотермс" (в редакції 2000 р.), які застосовуються з урахуванням особливостей, що витікають з умов дійсного договору (п. 1.3 договору).

Вартість договору та порядок розрахунків передбачено розділом 2 договору. Так, загальна вартість договору визначається шляхом складання вартості всіх партій продукції, що передаються за окремими видатковими накладними, у відповідності з умовами цього договору (п. 2.1). Партією продукції сторони визнають кількість продукції, зазначену в окремій видатковій накладній. Датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (п. 2.2.). Покупець оплачує вартість кожної партії продукції шляхом готівкових або безготівкових розрахунків в національній валюті України, або в іншій формі розрахунків, які передбачені діючим законодавством України. Підставою для оплати є рахунок (п. 2.3 договору).

Згідно п. 2.4 договору покупець зобов'язується оплатити поставку кожної отриманої по дійсному договору партії продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. При цьому датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 2.5 договору).

Відповідно до умов п. 3.1 договору, продукція передається продавцем покупцю на умовах EXW -м. Одеса, склад продавця, поставка оговореної партії здійснюється на протязі 60 днів з моменту поставки продукції.

Право власності на продукцію переходить від продавця до покупця в момент передачі даного товару покупцю за видатковою накладною (п. 3.5 договору).

П. 3.6 договору передбачено, що покупець приймає продукцію по кількості та якості в порядку та строки, встановлені Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів по кількості та якості (П-6, П-7).

В п. 8.3 договору визначений строк його дії, а саме: з моменту підписання сторонами до 31 грудня 2012 р., а в частині взаєморозрахунків -до повного їх проведення.

Так, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, вищевказаний договір поставки, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як з'ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного договору поставки позивачем було поставлено відповідачу наступний товар:

- згідно видаткової накладної № РН-552 від 20.12.2010 р. (а.с. 17) - мобільні телефони Nokia у кількості 26 одиниць, загальною вартістю 92 690,00 грн.;

- згідно видаткової накладної № РН-557 від 29.12.2010 р. (а.с. 18) - мобільні телефони Nokia у кількості 5 одиниць, загальною вартістю 11 670,00 грн.;

- згідно видаткової накладної № РН-560 від 30.12.2010 р. (а.с. 19) - мобільні телефони Nokia у кількості 335 одиниць, загальною вартістю 409 715,00 грн.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про виконання позивачем своїх зобов'язань за укладеним з відповідачем договором.

Так, за статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відтак, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вищевказану поставлену позивачем продукцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з умов договору поставки, строк оплати сторонами в договорі не визначено.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, як вказує позивач, ТОВ „ЗТ" було направлено відповідачу претензію від 03.09.2012 р. (а.с. 22) з вимогою розрахуватись за поставлений товар на суму 514 075,00 грн. у строк до 7 днів на поточні рахунки, що вказані в договорі.

В свою чергу 10.09.2012 р. на адресу позивача надійшла відповідь від ТОВ „Цитрус Дискаунт" (а.с. 23), в якій відповідачем було зазначено, що за період з 2010 р. по 2012 р. в керівництві ТОВ „Цитрус Дискаунт" відбулася зміна, зокрема, зміна головних бухгалтерів та директора, тому відповідач не має можливості знайти документів, що підтверджують факт купівлі вказаного у позовній заяві товару, у зв'язку з чим відповідач не має можливості задовольнити претензію.

Вказані доводи відповідача щодо несплати вартості отриманої продукції (мобільних телефонів), на думку суду, є необґрунтованими, оскільки не звільняють від виконання відповідачем прийнятих не себе зобов'язань за укладеним з позивачем договором поставки.

При цьому відповідні докази, які б підтверджували факт оплати відповідачем поставленого позивачем товару у встановлений строк, або неможливості виконання цього зобов'язання з поважних причин, в матеріалах справи відсутні. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд доходить до висновку про безпідставне невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим у останнього виникла сума заборгованості в розмірі 514 075,00 грн., яка підтверджується також складеним та підписаним уповноваженими представниками сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2010 р. (а.с. 24).

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за поставлений товар відповідач порушив умови договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відтак, оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗТ" про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 514 075,00 грн. цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Цитрус Дискаунт" про стягнення 514 075,00 грн. задовольнити

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Цитрус Дискаунт" (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, 25, офіс 445; код ЄДРПОУ 34055340; п/р 26001311167601 в АБ „Південний" в м. Одеса, МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗТ" (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, 25, офіс 104; код ЄДРПОУ 32696695) суму боргу в розмірі 514 075/п'ятсот чотирнадцять тисяч сімдесят п'ять/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 10281/десять тисяч двісті вісімдесят одна/грн. 50 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 03.10.2012 р.

Суддя Петров В.С.