Постанова

від 02.10.2012 по справі 5011-60/9615-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2012 № 5011-60/9615-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г

суддів: Алданової С.О.

Сухового В.Г.

секретар судового засідання: Кулачок О.А.

в судове засідання з'явились представники:

від позивача: Григоренко Н.О. - б/н від 26.06.2012; Шаран В.Н. - директор;

від відповідача: адвокат Сінцов А.О. - ордер № 021555 від 11.09.2012р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Серагем-Україна»,

на рішення господарського суду міста Києва від 29 серпня 2012 року,

у справі № 5011-60/9615-2012 (суддя Князьков В.В.),

за позовом малого приватного підприємства «Аріадна», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Серагем-Україна», м. Київ,

про стягнення 141 081 грн. 70 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Аріадна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Серагем-Україна» про стягнення 141 081 грн. 70 коп. (а.с. 3-7).

Рішенням господарського суду міста Києва від 29 серпня 2012 року по справі № 5011 60/9615 2012 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 28 252 грн. 90 коп. - суму основного боргу, 103 040 грн. - штрафу, 9 788 грн. 80 коп. - пені. В іншій частині позову відмовлено. Також, стягнуто судові витрати (а.с. 189-194).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, рішення господарського суду міста Києва від 29 серпня 2012 року у справі № 5011-60/9615-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що підставою для розірвання договору в односторонньому порядку була несплата орендарем орендної плати та інших платежів, передбачених договором. Також, скаржник в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що позивач має право покрити прострочену заборгованість орендаря за рахунок гарантійного платежу.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями, відповідно до якого апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Серагем-Україна» по справі № 5011 60/9615-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г. Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 20 вересня 2012 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011 60/9615-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Суховий В.Г., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 02 жовтня 2012 року.

В судовому засіданні 02 жовтня 2012 року представник відповідача надав суду свої пояснення в яких підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29 серпня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник малого приватного підприємства «Аріадна», також надав суду свої пояснення в яких заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 29 серпня 2012 року у справі № 5011-60/9615-2012 без змін.

В судовому засіданні 02 жовтня 2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

27 січня 2012 року між малим приватним підприємством «Аріадна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Серагем Україна» укладено договір оренди нежитлових приміщень №1/12 (а.с. 13-21).

Відповідно до розділу 1 договору орендодавець передає, орендар приймає у тимчасове користування офісні приміщення загальною площею 296 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, 22. Приміщення передається в оренду по акту з характеристи-ками, зазначеними в експлуатаційній документації і поверхневому плані.

Відповідно до п. 4.1. договору , договір набирає чинності з 30 січня 2012 року і діє до 30 січня 2013 року.

Пунктом 5.3. договору сторони погодили, що розмір місячної орендної плати з урахуванням ПДВ має дорівнювати: 51 520 грн. в т.ч. ПДВ 8 586 грн. 66 коп., що прирівнюється до 6440 дол. США по курсу Міжбанківського валютного ринку на дату виписки на рахунку.

Згідно пунктів 5.5, 5.6 нарахування орендної плати здійснюється щомісячно станом на перше число звітного місяця, що прирівнюється до 6440 дол. США по курсу Міжбанківського валютного ринку на дату виписки на рахунку. Орендар перераховує орендну плату за ст. 5 до 28-го числа місяця, що передує звітному, згідно одержаному рахунку.

Протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього договору орендар зобов`язується сплатити орендодавцю гарантійний платіж, що дорівнює орендній платі за один місяць та 51 520 в т.ч. ПДВ 8 586 грн. 66 коп., що прирівнюється до 6440 дол. США по курсу Міжбанківського валютного ринку на дату виписки на рахунку. Гарантійний платіж не може бути використаний без узгодження орендаря (п. 6.1 договору).

На виконання п. 1.2 договору, 30 січня 2012 року сторонами підписано акт прийому-передачі приміщення з якого вбачається, що орендодавець передав а орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 296 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Гайдара, 22, корпус «В», 7 поверх, згідно договору №1/12 від 27 січня 2012 року (а.с. 22).

Платіжним дорученням № 103 від 03 лютого 2012 року відповідачем сплачено гарантійний платіж передбачений п. 6.1 договору та орендну плату за лютий 2012 року (а.с. 105).

20 квітня 2012 року відповідач направив на адресу позивача лист № 20/04-12 з повідомленням «...про те, що ТОВ «Серагем-Україна» звільняє приміщення за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, 22, 7-й поверх 11 травня 2012 року. Просимо підготувати необхідні документи» (а.с. 24).

Листом № 11/05-12 від 11 травня 2012 року, відповідач повідомив позивача «…ТОВ «Серагем-Україна» звільнило приміщення за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, 22, 7-й поверх 11 травня 2012 року. Просимо підписати акти прийому-передачі приміщення та вислати наш екземпляр акту…» (а.с. 27).

17 травня 2012 року сторонами підписано акт прийому-передачі приміщення після оренди (а.с. 30). У вказаному акті зазначено, що приміщення не відповідає стану вказаному в акті прийому-передачі який підписаний сторонами підчас передачі приміщення орендарю 30 січня 2012 року (а.с. 30).

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що після дострокового розірвання договору відповідач не виконав покладені на нього договором фінансові зобов'язання. А саме: відповідач не сплатив позивачу штраф за дострокове розірвання договору передбачений п. 10.2.3 договору, орендну плату з травень місяць (до дня підписання акту) а також, не сплатив пеню в розмірі 1 %, за прострочення платежу передбачену п. 10.2.1 договору, в зв'язку з чим виник спір.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди (найму).

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний як за згодою сторін, так і на вимогу однієї із сторін з підстав, передбачених статтями 783, 784 Цивільного кодексу України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 784 Цивільного кодексу України, наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, підстав для розірвання договору передбачених вищевказаною статтею у відповідача не було.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вже зазначалось, відповідач свої зобов'язання, щодо сплати оренди, штрафу та пені передбачені договором не виконав тому, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 141 081 грн. 70 коп.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, підставою для розірвання договору в односторонньому порядку була несплата орендарем орендної плати та інших платежів, передбачених договором, а тому, у зв'язку з неможливістю здійснювати належну оплату раніше узгодженої суми, а також, щоб не допустити збільшення суми боргу перед орендодавцем, орендар змушений був розірвати договір. Крім того, пунктом 4.5.1 договору сторони узгодили таку підставу для розірвання договору. Тому, на думку скаржника відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафу в сумі 103 040 грн.

Зазначений довід апелянта спростовується наступним.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 10.3.2 договору сторони узгодили, що за дострокове припинення орендодавцем цього договору, на підставах не передбачених цим договором, орендодавець сплачує штраф в розмірі двохмісячної орендної плати, що в сумі складатиме: 103 040 грн.

Як вже зазначалось 20 квітня 2012 року відповідач направив на адресу позивача лист № 20/04-12 з повідомленням про звільнення відповідачем приміщення за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, 22, 7-й поверх 11 травня 2012 року, а листом № 11/05-12 від 11 травня 2012 року, відповідач повідомив позивача про те, що він звільнив зазначене приміщення. Проте, в зазначених листах відповідачем не вказано, що стало причиною звільнення приміщення, а як наслідок і розірвання договору.

Отже, відповідачем під час розірвання договору №1/12 від 27 січня 2012 року не зазначено підстав, передбачених договором, що стали причиною для дострокового розірвання вказаного договору.

Тому, висновок суду першої інстанції, що до стягнення штрафу за дострокове розірвання договору є вірний та обґрунтований а доводи апелянта безпідставними.

Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що позивач має право покрити прострочену заборгованість орендаря за рахунок гарантійного платежу. Тому, сума заборгованості 28 252 грн. 90 коп. та сума пені 9 788 грн. 80 коп. повинна бути покрита за рахунок гарантійного платежу.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача на корись позивача заборгованості в розмірі 28 252 грн. 90 коп. та пені в розмірі 9 788 грн. 80 коп., виходячи з наступного.

Пунктом 6.4 договору сторонами погоджено, що орендодавець має право за власним рішенням в односторонньому порядку покрити прострочену заборгованість орендаря по платежам чи штрафним санкціям.

Однак, пунктом 6.3 договору встановлено, що гарантійний платіж підлягає поверненню орендарю тільки при припиненні дії цього договору та після виконання орендарем наступних умов: сплата всієї заборгованості по орендній платі та іншим платежам за цим договором; виконання всіх зобов`язань перед орендодавцем; сплата всіх витрат за можливий ремонт та прибирання, що передбачені цим договором. Гарантійний платіж не підлягає поверненню у разі дострокового розірвання договору з вини орендаря.

Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог малого приватного підприємства «Аріадна», в частині стягнення оплати оренди, штрафу та пені а відтак про необхідність їх задоволення.

Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в стягненні витрат по оплаті юридичної допомоги в сумі 1 800 грн., виходячи з наступного.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Однак, доказів, які б підтверджували витрати позивача на оплату юридичних послуг позивачем не надано.

Пунктом 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 р. N 01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», встановлено, що стягнення суми в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат, чинним законодавством не передбачено.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду міста Києва від 29 серпня 2012 року, по справі № 5011 60/9615-2012 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Серагем-Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 29 серпня 2012 року, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч. І ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Серагем-Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 29 серпня 2012 року, по справі № 5011 60/9615 2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29 серпня 2012 року, по справі № 5011-60/9615-2012 залишити без змін.

3. Справу № 5011-60/9615-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського, протягом двадцяти днів, суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя Чорногуз М.Г

Судді Алданова С.О.

Суховий В.Г.