Постанова

від 03.10.2012 по справі 19/5009/2870/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.09.2012 р. справа №19/5009/2870/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Азарової З.П., Кододової О.В. від скаржникаПономарьов А.О. від заявникане з'явився від боржникане з'явився розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.08.2011 року у справі№ 26/5009/2870/11 (суддя Даценко Л.І.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Аксіома», м. Київ; до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Асфодель», м.Запоріжжя пробанкрутство ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.05.2011 року за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Аксіома», м. Київ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Асфодель», м. Запоріжжя порушена справа про банкрутство № 26/5009/2870/11 з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; справу призначено до розгляду на 07.06.2011 року.

Постановою господарського суду Запорізької області від 07.06.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Асфодель»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Мірошника Ігоря Вікторовича.

Ухвалою від 22.08.2011 року господарський суд Запорізької області затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував Товариство з обмеженою відповідальністю «Асфодель»та припинив провадження у справі.

Ухвала суду мотивована тим, що ліквідатором було надано звіт та ліквідаційний баланс, за результатами якого у банкрута не залишилось майна для здійснення своєї діяльності. Вимоги залишились не погашеними у зв'язку з відсутністю майна, за рахунок якого можливе погашення кредиторських вимог. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.08.11 року у справі № 26/50092870/11, в якій просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та припинити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Асфодель».

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, провадження у справі за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порушено незаконно, оскільки мали місце порушення на всіх стадіях розгляду справи про банкрутство, а саме, не можливо встановити коли відкрите виконавче провадження по справі про банкрутство (до дати зміни місцезнаходження, чи після і за якою адресою), з причини відсутності в матеріалах справи постанови про відкриття виконавчого провадження, кредитором не надано суду доказів неможливості встановити місцезнаходження керівних органів боржника, довідки реєструючого органу про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Зауважує на тому, що протиправно судом першої інстанції в якості доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням взята тільки наявна в матеріалах справи постанова Печерського ВДВС МУЮ в м. Києві від 17.05.8.2011 року про повернення виконавчого документу у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням боржника, що є недостатнім доказом останнього.

Прокурор посилається на те, що державним виконавцем в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження»не вчинено будь-яких заходів щодо розшуку боржника та місцезнаходження його майна, на яке може бути звернене стягнення за попереднім місцезнаходженням боржника, не надана інформація від фінансових, та інших контролюючих органів, яка підтверджувала б відсутність господарської діяльності з моменту подання останньої звітності. Прокурор наголошує на тому, що виконавче провадження Печерським ВДВС МУЮ в м. Києві було здійснено неправомірно, оскільки станом на момент його здійснення, місцезнаходження боржника було зареєстровано м. Запоріжжя, вул.. Гоголя, 85, але фактично майновий стан та місцезнаходження державним виконавцем не перевірено. У зв'язку з чим, прокурор вважає неприйнятними такі докази.

Прокурор зазначає, що в порушення норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатором не направлене повідомлення про ліквідацію ТОВ «Асфодель»до потенційних кредиторів -ні до ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя, ні в ДПІ в Печерському районі м. Києва, в якій боржник фактично перебував на податковому обліку та вона повинна була здійснювати документальну перевірку. Тобто фактично права потенційних та відомих кредиторів були порушені, оскільки вони не скористалися правом заявити кредиторські вимоги до боржника.

Акцентує увагу на тому, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора не містить аналізу звіту ліквідатора, не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, не мотивує висновків про необхідність ліквідації юридичної особи боржника, тому вважає, ліквідацію боржника передчасною, а ухвалу суду першої інстанції від 22.08.2011 року такою, що підлягає скасуванню, провадження у справі -припиненню.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції -скасувати, провадження по справ -припинити.

Представники Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, кредитора та боржника у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу . Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, суд апеляційної інстанції, окрім дослідження правомірності здійснення ліквідаційної процедури, повинен надати оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, у зв'язку з чим суд встановив наступне.

Ухвалою про порушення справи про банкрутство від 27.05.11р. та Постановою господарського суду Запорізької області від 07.06.11 року ТОВ «Асфодель»визнане банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура. Відповідні процесуальні документи суду направлялись на адреси ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя, ДПІ в Печерському районі м. Києва, та ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

Як видно з матеріалів справи, під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатором також направлялись повідомлення про визнання боржника банкрутом, про що свідчать матеріали справи (арк. спр. 114, 115). Тобто, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, в інтересах якої звернувся прокурор, була фактично обізнана про ліквідацію боржника ТОВ «Асфодель»та визнання його банкрутом, та мала фактичну можливість, як відомий кредитор, провести перевірки боржника та заявити кредиторські вимоги до товариства.

У зв'язку з викладеним, та враховуючи що прокурором заперечуються обставини повідомлення органів, в інтересах яких звернувся прокурор, та їх процесуальна можливість проведення перевірок, суд апеляційної інстанції вважає такі доводи апеляційної скарги заступника прокурора Запорізької області необгрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи те, що при розгляді справи суду слід перевірити підстави внесення та наявність такого запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру, належним чином з'ясувати факт наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника та, відповідно, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника, апеляційний суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою ТОВ «Юридична компанія Аксіома». Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість в розмірі 30000 грн., що підтверджується виконавчим написом нотаріуса на векселі від 05.05.11 року.

На підтвердження факту відсутності боржника та його керівних органів за юридичною адресою: м. Києв, вул.. Басейна, 9/3, ініціюючий кредитор посилається на акт державного виконавця від 16.05.11р. та постанову державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві від 17.05.11 року про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв'язку з неможливістю виконати виконавчий документ та відсутність за місцезнаходженням боржника і його майна.

Також, на підтвердження інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, кредитор послався на рішення загальних зборів учасників ТОВ «Асфодель»від 19.05.11 року про припинення юридичної особи та призначення ліквідаційної комісії.

Постановою суду від 07.06.11 року ТОВ «Асфодель»визнаний банкрутом з урахуванням особливостей визначених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначений арбітражний керуючий Мірошник І.В.

Зазначена постанова мотивована тим, що заявлені вимоги підтверджуються постановою державного виконавця від 17.05.11 року, яка встановлює відсутність боржника за місцезнаходженням та протоколом про припинення діяльності підприємства боржника від 19.05.11 р. Отже, зазначене свідчить, що боржник підприємницьку діяльність не здійснює, за місцезнаходженням відсутній.

Однак, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Запорізької області при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом належним чином не перевірив належність та допустимість доказів, які б підтверджували документально факт відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності.

Наявний в матеріалах справи акт державного виконавця та постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу, що складений ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві не може бути належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зареєстровані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7 ст. 19).

Пункт 7 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (далі по тексту скорочена назва - Єдиний державний реєстр) записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника за місцезнаходженням.

Також, як встановлено з матеріалів справи, 15.03.2011 року ТОВ «Асфодель» передало ТОВ «Юридична фірма Аксіома»простий вексель серія АА №1437901 на суму 30000 грн. із строком платежу за пред'явленням, який, був опротестований в неплатежі 05.05.2011 року та вчинений виконавчий напис нотаріуса 05.05.11р. Цей напис був пред'явлений для примусового виконання до Печерського ВДВС РУЮ в м. Києві та державним виконавцем повернутий виконавчий документ у зв'язку з тим, що боржник не знаходиться за своїм місцезнаходженням, а саме: м. Києв, вул.. Басейна, буд. 9, кім.3.

Проте, з матеріалів справи встановлено, зокрема, із свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Асфодель»та довідки статистики (арк. справи 11, 12), боржник був зареєстрований 21.02.08р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою 49000 м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул.. Глинки, 2.

15.03.11р. було замінено свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Асфодель», у зв'язку із зміною місцезнаходження юридичної особи на адресу: 01004 м. Київ, вул. Басейна, буд. 9 кімн. 3.

Відповідно до Статуту ТОВ «Асфодель»(в новій редакції) (арк.спр. 13-30) 22.04.11 р. відбулись та зареєстровані зміни до статуту, у тому числі й змінено юридичну адресу ТОВ «Асфодель»на адрес 69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя 85.

Таким чином, з 22.04.11р. боржник знаходився та була зареєстрована його юридична адреса в м. Запоріжжі.

Але, як було вище встановлено судом апеляційної інстанції, виконавче провадження відносно боржника здійснювалось за попередньою адресою в м. Києві.

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

В силу наданих законом повноважень державному виконавцю суд виходить з того, що обов'язком державного виконавця є здійснення комплексу дій з примусового виконання, до якого відноситься й розшук майна, а не встановлення фактів знаходження або відсутність за юридичною адресою боржника.

В матеріалах справи відсутні докази застосування до боржника будь-яких примусових виконавчих дій, що стосуються встановлення місцезнаходження боржника, його посадових осіб, засновників, майна, грошових коштів та інше. Тобто, постанову державного виконавця Печерського ВДВС РУЮ м. Києва від 17.05.11р. суд не може прийняти взагалі як документ підтверджуючий здійснення виконавчих дій відносно боржника, оскільки такий документ складений формально, без належного дослідження навіть фактичної реєстрації юридичної адреси боржника.

Фактично виконавче провадження складається лише із єдиної дії виконавця: виходу державного виконавця за попередньою адресою боржника в м. Києві, яка вказана у виконавчому документі, але яка не є адресою місцезнаходження боржника. Інші заходи примусового характеру з виконання виконавчого документа, держвиконавцем не здійснювались, у тому числі, й встановлення місцезнаходження боржника.

Зазначені обставини є грубим порушенням Закону України «Про виконавче провадження», проте суд першої інстанції не звернув будь-якої уваги на вищезазначені обставини.

Наявний в матеріалах справи протокол № 19 від 19.05.2011 року загальних зборів ТОВ «Асфодель», яким вирішено ліквідувати юридичну особу, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги. Зазначений протокол складений та підписаний учасником ТОВ «Асфодель», Карюк О.Л., який став учасником та директором боржника 22.04.11р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що будь-які відомості до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців з приводу припинення діяльності боржника за рішенням засновників, не вносилися та в матеріалах справи відсутні. Таким чином, зазначені обставини не підтверджені належними доказами. Само по собі наявність такого протоколу в матеріалах справи не змінює стану юридичної особи та не зв'язаний з наслідками подальшої процедури припинення боржника або відсутності підприємницької діяльності.

Тобто, жодна з ознак, які є підставою в силу ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», отримання статусу суб'єкту як відсутнього боржника не підтверджено матеріалами справи та фактичними обставинами.

Таким чином, твердження суду першої інстанції про незнаходження боржника за юридичною адресою, не підтверджено матеріалами справи. Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що при прийнятті оскаржувальної ухвалу судом першої інстанції не надано оцінки відсутності в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців з відповідними відомостями.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що на момент порушення провадження у справі ініціюючий кредитор не надав суду доказів відсутності за місцезнаходженням, доказів відсутності підприємницької діяльності, провадження у справі про його банкрутство за спрощеною процедурою було порушено необґрунтовано, а тому визнання боржника банкрутом за відсутності належних доказів на підтвердження підстав передбачених статтею 52 Закону згідно постанови суду від 07.06.11 року є незаконним.

Недоліки ліквідаційної процедури та невідповідність її вимогам закону, на яких наполягає прокурор, оскаржуючи ухвалу від 20.02.12р, суд апеляційної інстанції не враховує по даній справі, оскільки в разі визнання всієї процедури банкрутства незаконною, доводи що стосуються ухвали про затвердження ліквідаційного балансу та звіту не мають вже суттєвого значення.

Отже, ухвала про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для цієї справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставин і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підставою для скасування оскаржуваної ухвали є п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у справі 19/5009/2870/11 про банкрутство ТОВ «Асфодель»підлягає припиненню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.08.2011 року у справі № 19/5009/2870/11 - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.08.2011 року у справі № 19/5009/2870/11 про банкрутство -скасувати.

Провадження у справі № 19/5009/2870/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Асфодель», м. Запоріжжя - припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Асфодель» м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з ліквідацією банкрута та прийняття іншого судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство, та відновлення в Єдиному державному реєстрі стану юридичної особи -Товариства з обмеженою відповідальнісю «Асфодель» (ЄДРПОУ 35740228).

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: З.П. Азарова

О.В. Кододова