Ухвала

від 13.08.2012 по справі 2а-5001/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2012 р.Справа № 2а-5001/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Нефьодової Д.Ю.

представника відповідача Сосонного В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2012р. по справі № 2а-5001/12/2070

за позовом Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування рішення ,

ВСТАНОВИЛА:

Інститут сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, відповідач), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0003342305 від 04.04.2012 р., №0003352305 від 04.04.2012 р., №0003442305 від 04.04.2012 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2012р. адміністративний позов задоволено. Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, Інститут сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 23756522, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС.

15.03.2012р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена позапланова невиїзна перевірка Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України (ідентифікаційний код - 23756522) щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку із ТОВ «Квазар-93» (ідентифікаційний код - 21269734) за червень, липень 2011 року та ТОВ «Тагос» (ідентифікаційний код - 35588769) за січень, лютий, квітень, червень 2011 року.

За результатами перевірки, оформленої актом від 15.03.2012 р. №242/2305/23756522, відповідачем були встановлені порушення платником податків п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: завищення податкового кредиту з ПДВ за січень, лютий, квітень, червень, липень 2011 року за рахунок відображення в податковому обліку з податку на додану вартість показників первинних документів, складених контрагентами платника податків - TOB «Тагос», TOB «Квазар-93»в межах нікчемних правочинів, господарські операції за якими реально не відбулись, (а.с. 33-40 т.1).

На підставі зазначеного акту перевірки 04.04.2012 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення №0003342305 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1244,00 грн. (основний платіж -1243,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -1,00 грн.), №0003352305 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 118,75 грн. (основний платіж -95,00 грн.; штрафні (фінансові) санкції -23,75 грн.) та №0003442305 зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на суму 1316,00 грн. (а.с.41-43 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності та необґрунтованості прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України)

Пунктом 201.4 ст. 201 Податкового кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Отже, з урахуванням вищевикладеного наявність у позивача виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, що підлягав перевірці, платник податку Інститут сцинтиляційних матеріалів НАНУ мав фінансово-господарські взаємовідносини з TOB «Тагос» та TOB «Квазар-93».

Так, між позивачем, Інститутом сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України (в якості покупця) та його контрагентом - TOB «Тагос» (в якості продавця) 20.01.2011 р. укладено письмовий правочин у формі договору купівлі-продажу №14-49, предметом якого є купівля-продаж товару: трубопроводу (а.с. 51-53 т. 1).

17.02.2011 р. між позивачем, Інститутом сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України (в якості покупця), та TOB «Тагос» (в якості продавця) укладено письмовий правочин у формі договору купівлі-продажу №47-124, предметом якого є купівля-продаж товару: лаку, нітроемалі (а.с. 74-76).

13.04.2011 р. між позивачем, Інститутом сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України (в якості покупця), та TOB «Тагос» (в якості продавця) укладено письмовий правочин у формі договору купівлі-продажу №143-228, предметом якого є купівля-продаж товару: рукава ПВХ (а.с. 66-68 т. 1).

01.06.2011 р. між позивачем, Інститутом сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України (в якості покупця), та TOB «Тагос» (в якості продавця) укладено письмовий правочин у формі договору купівлі-продажу №197-359, предметом якого є купівля-продаж товару: метало рукава (а.с. 90-92 т. 1).

17.06.2011 р. між позивачем, Інститутом сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України (в якості покупця), та TOB «Тагос» (в якості продавця) укладено письмовий правочин у формі договору купівлі-продажу №239-416, предметом якого є купівля-продажу товару: рукава ПВХ пневмат. (а.с. 98-10Д т. 1).

На підтвердження реальності господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем надані видаткові накладні та податкові накладні, які були виписані TOB «Тагос».

Вимоги до оформлення первинних документів визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України, відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що зміст наданих позивачем первинних документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, колегія судців погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), ст.44 Податкового кодексу України спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Копії платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 15.06.2011 р. між позивачем, Інститутом сцинтиляційних матеріалів НАНУ (в якості покупця), та TOB «Квазар-93» (в якості продавця) укладено письмові правочини у формі договорів купівлі-продажу №05/06-11-408, предметом якого є купівля-продаж товару: вузлів та деталей вимірювальної техніки (а.с. 82-83 т. 1), та №07/06-11-404, предметом якого є купівля-продаж товару: конденсаторів (а.с. 59-60 т. 1).

На підтвердження реальності господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем надано виписані TOB «Квазар-93» видаткові накладні та податкові накладні.

Зміст наданих позивачем первинних документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, колегія судців погоджується з висновком суду першої інстанції, , що вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Копії платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Наведені позивачем доводи на підтвердження фізичного переміщення товару силами покупця не суперечать фактичним обставинам спірних правовідносин і не спростовані відповідачем з урахуванням фізичних характеристик та параметрів придбаного за спірним правочином товару.

З матеріалів справи також вбачається, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ при проведенні перевірки та в ході судового розгляду не заявляла.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги щодо неправомірності відображення в податковому обліку даних податкової звітності за наслідками господарських взаємовідносин з контрагентами TOB «Тагос» та TOB «Квазар-93», і як наслідок, неправомірності формування позивачем податкового кредиту, сум бюджетного відшкодування, розміру від'ємного значення на підставі виявлених порушень ведення господарської діяльності його контрагентів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що єдиним мотивом, на підставі якого відповідач дійшов такого висновку є виключно акти складені Дергачівською МДПІ Харківської області та ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення господарської діяльності контрагентами позивача, TOB «Квазар-93» від 30.11.2011р. №263/18-009/21269734, та TOB «Тагос» від 07.04.2011 №546/18-011/37091549 та від 01.06.2011 №1253/15-05-14/37091549 відповідно.

Між тим, порушення порядку здійснення господарської діяльності TOB «Тагос» та TOB «Квазар-93» не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Такі висновки узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання підрядником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Таким чином, позивач, який фактично сплатив TOB «Тагос» та TOB «Квазар-93» суми податку на додану вартість в ціні придбання товарів, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних документів, з урахуванням реального характеру господарських операцій, правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із вказаними контрагентами.

З наявних у справі документів також вбачається, що придбані за спірними правочинами товари були використані позивачем у виробничому процесі. Суб'єкт владних повноважень ні в ході проведення перевірки, ні в ході розгляду справи судом не подав жодних доказів на підтвердження факту відсутності у позивача об'єктивної потреби в укладанні спірних правочинів, відсутності факту отримання товарів за спірними правочинами та відсутності факту подальшого використання цього товару в межах господарської діяльності.

Також колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо неправомірного застосування відповідачем приписів Закону України «Про податок на додану вартість» при встановленні порушень, відображених в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» втратили чинність з 01.01.2011р. згідно з п.2 розділу XIX Податкового кодексу України, а відтак станом на січень, лютий, квітень, червень, липень 2011 р. не діяли.

Отже, відповідач у спірних правовідносинах виявив та виклав в акті перевірки факт порушення позивачем неіснуючої норми матеріального права, що суперечить закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи відповідача про нереальність господарських операцій є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення норм Податкового кодексу України при справлянні податків.

Таким чином, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2012р. по справі № 2а-5001/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 14.08.2012 р.