Ухвала

від 03.09.2012 по справі 1670/2а-1628/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2012 р.Справа № 1670/2а-1628/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Лещенко Г.М.

представника відповідача Дем'яненко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2012р. по справі № 1670/2а-1628/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лусін"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лусін» (надалі за текстом - ТОВ «Лусін», позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі за текстом - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2012р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0010792301/3456 від 25 листопада 2011 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 9, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач, в своїх запереченнях на апеляційну скаргу, наполягав на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції та просив його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Лусін" з питань правильності включення сум до податкового кредиту за серпень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 7690/23-209/37748564 від 11.11.2011року. Відповідно до висновків акту встановлено порушення позивачем ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на суму у розмірі 63055,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0010792301/3456 від 25.11.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 63055,00 грн. та штрафна санкція -15763,75 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до ДПС у Полтавській області та ДПС України, скарги позивача залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення в силу недоведеності відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, наявності порушення податкового законодавства позивача щодо формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 ст. 201 Податкового кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

У відповідності з п.п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту в перевіряємому періоді сталося внаслідок фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Партнер Трейд".

Так, між ТОВ "Лусін" та ТОВ "Партнер Трейд" (код 37301089) укладено договір поставки продукції (ПММ) № 8 від 19.08.2011 року, відповідно до якого постачальник -ТОВ "Партнер Трейд" зобов'язується поставити покупцю -ТОВ "Лусін" товар (паливно-мастильні матеріали) в кількості та асортименті, визначеному в супровідних документах, яким є рахунок-фактура, видаткова накладна та податкова накладна, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в зазначені строки. (а.с.49).

На підтвердження реальності виконання вищевказаного договору позивачем надані копії рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної (а.с.58-60).

Отже, податковий кредит сформований позивачем за датою отримання товару, що підтверджено податковою накладною, яка оформлена згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписана та скріплена печаткою контрагента позивача ТОВ "Партнер Трейд", яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ.

Таким чином, позивач відповідно до п.п. 198.2, п.п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України на підставі належних первинних документів правомірно відніс податок на додану вартість, сплачений в ціні товару за зазначеним договором, до складу податкового кредиту.

На підтвердження фізичного переміщення товару від продавця до покупця позивачем надано копію договору № 03/08 від 03.08.2011 року, укладеного між ТОВ "Лусін" (Замовник) та ТОВ "Інтеграл Нафта" (Виконавець), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується доставити автомобілями-бензовозами ввірені йому нафтопродукти, в пункти призначення, вказані у подорожніх листах, а Замовник зобов'язується сплатити своєчасно та в повному обсязі плату за отримані послуги (а.с.48). Виконання даного договору підтверджено товарно-транспортною накладною (а.с.57), подорожнім листом (а.с. 111), паспортом безпеки компонента моторних палив ароматичного (а.с. 112-132).

Крім цього, позивачем надано копію договору оренди № 2 від 01.08.2011 року відповідно до якого ТОВ "Азон-2" (орендодавець) передає, а ТОВ "Лусін" (орендар) приймає в тимчасове платне користування резервуари в кількості 6 штук нафтобази, що розташована за адресою: Кіровоградська область, смт. Павлиш, пров. Садовий, 28. (а.с.47).

Отже, позивачем належними первинними та іншими документами підтверджено реальність укладеного договору №14/01 від 17.01.2011р.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що в ході перевірки було встановлено відсутність за місцезнаходженням ТОВ "Партнер Трейд". Між тим зазначені доводи спростовуються наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідно до якого ТОВ "Партнер Трейд" (код 37301089) зареєстроване державним реєстратором державним реєстратором Виконавчого комітету Запорізької міської ради 06.10.2010 року статус - підтверджено, місцезнаходження - м. Запоріжжя, проспект Леніна, 87-Б (а.с.76-79).

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Партнер Трейд" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Такі висновки узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання підрядником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Крім цього, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності підтвердження транспортування товару від продавця до покупця внаслідок порушення ТОВ "Партнер Трейд" оформлення товарно-транспортної накладної, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем був зроблений висновок, що в товарно-транспортній накладній від 19.08.2011 року зазначено автопідприємство ТОВ "Лусін". Між тим у позивача відсутні транспортні засоби для здійснення транспортування придбаного товару.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач пояснив, що дана помилка була допущена контрагентом позивача ТОВ "Партнер Трейд", останній виправив помилку допущену в товарно-транспортній накладній від 19.08.2011 року та надав належним чином оформленому товарно-транспортну накладну від 19.08.2011 року. Зазначена товарно-транспортна накладна залучена позивачем до заперечень на акт перевірки. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Також з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Партнер-Трейд» було виправлено помилки та видано належним чином оформлену товарно-транспортну накладну №РН-0000022 від 19.08.2011 р., яка була надана позивачем до Кременчуцької ОДПІ разом із запереченнями до акту перевірки.

Відповідно до абз. 2 п.п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Проте відповідачем при розгляді заперечень до акту перевірки не була врахована із виправленими помилками товарно-транспортна накладна №РН-0000022 від 19.08.2011 р.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0010792301/3456 від 25 листопада 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2012р. по справі № 1670/2а-1628/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 10.09.2012 р.