Ухвала

від 06.08.2012 по справі 2а-1454/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2012 р.Справа № 2а-1454/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Єрьоміної О.Ю.

представника відповідача Вєтрової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2012р. по справі № 2а-1454/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільхуватський олієпресовий завод"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільхуватський олієпресовий завод» (надалі за текстом - ТОВ «Вільхуватський олієпресовий завод», позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- скасувати наказ від 12.12.2011 року №1142 Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції (надалі за текстом - Харківська ОДПІ, відповідач) про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вільхуватський олієпресовий завод».

- визнати неправомірними дії Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції щодо проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільхуватський олієпресовий завод» з питань правильності декларування податкового кредиту у звітних деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за вересень 2011 р. по операціям з ТОВ "Будівництво Пан-Україна"(код ЄДРПОУ 34859292), за результатами якої складено акт 22.12.2011 року №2882/234/37131570.

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції від 20.01.2012 року №0010842340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 94 996,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23 749,00 грн.

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції від 20.01.2012 року №0010852340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі - 114 796,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2012р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Скасовано наказ від 12.12.2011 року №1142 Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вільхуватський олієпресовий завод». Визнано неправомірними дії Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції щодо проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільхуватський олієпресовий завод»з питань правильності декларування податкового кредиту у звітних деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за вересень 2011 р. по операціям з ТОВ "Будівництво Пан-Україна"(код ЄДРПОУ 34859292), за результатами якої складено акт 22.12.2011 року №2882/234/37131570. Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції від 20.01.2012 року №0010842340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем +94 996,00, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23 749,00 грн. Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції від 20.01.2012 року №0010852340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі - 114 796,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що у зв'язку з ненаданням у повному обсязі документів, зазначених у запиті органу податкової служби, керівником Харківської ОДПІ на підставі п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було видано наказ №1142 від 12.12.2011 р. на проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вільхуватський олієпресовий завод». Також доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неврахуванні судом першої інстанції податкової інформації у вигляді акту ДПІ у Московському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки щодо ТОВ «Будівництво ПАН-Україна» (контрагента позивача), висновку ВПМ ДПІ у Московському районі м. Харкова, копії пояснень бухгалтера ТОВ «Будівництво ПАН-Україна» щодо відсутності підтвердження реальності господарських взаємовідносин з позивачем.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Вільхуватський олієпресовий завод» як юридична особа зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 21.07.2010 року та перебуває на обліку в ДПІ з 22.07.2010 року № 28256.

На підставі наказу від 12.12.2011 року №1142, виданого Харківською ОДПІ , згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільхуватський олієпресовий завод» з питань правильності декларування податкового кредиту у звітних деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за вересень 2011 р. по операціям з ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(код ЄДРПОУ 34859292), за результатами якої Харківською ОДПІ був складений акт від 22.12.2011 року №2882/234/37131570.

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Вільхуватський олієпресовий завод»:

1. п.198.1, п.198.3, п.198.6., ст.198 Розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого суму податку на додану вартість занижено на суму 94996,00 грн.;

2. внаслідок порушення підприємством вимог п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, перевіркою встановлено заниження суми податок на прибуток у сумі 114796,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 р. на 114796,00 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем складено: податкове повідомлення - рішення від 20.01.2012 року №0010842340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 94996,00, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 23749,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.01.2012 р. №0010852340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 114796,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було дотримано порядку проведення перевірки та за відсутності підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, прийнятий відповідачем наказ та дії по проведенню перевірки є законодавчо необґрунтованими. Судом також будо зроблено висновок про неправомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно вимог п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Положеннями п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України однією з підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначено: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За приписами п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до п.п. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що з метою отримання інформації та документального підтвердження щодо фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Будівництво ПАН-Україна» за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011 р., Харківською ОДПІ на адресу позивача було направлено письмовий запит від 24.11.2011 р. №16839/10-23-417.

На зазначений запит до канцелярії Харківської ОДПІ позивач листом №05/12-1 від 05.12.2011 р. надав пояснення та первинні документи, які підтверджують господарські правовідносини з ТОВ «Будівництво Пан-Україна».

Таким чином, позивачем було виконано обов'язок, передбачений п.п. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України щодо надання інформації, визначеної у запиті органу державної податкової служби, та її документального підтвердження.

За приписами п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Як вбачається з наказу від 12.12.2012 р. №1142 Харківської ОДПІ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вільхуватський олієпресовий завод» код ЄДРПОУ 37131570» підставою для видання цього наказу стала, обставина, визначена п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, а саме: не надання пояснень та їх документальних підтверджень у повному обсязі за фактами, що свідчать про можливі порушення податкового законодавства на запит податкової інспекції від 22.11.2011 №16839/10/23-417.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було дотримано порядку проведення перевірки, та за відсутності підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, наказ №1142, прийнятий Харківською ОДПІ 12.12.2011 р., є необґрунтованим.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо правомірності проведення спірної перевірки у зв'язку з ненаданням позивачем в повному обсязі документів, зазначених у запиті Харківської ОДПІ, адже приписи п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України такої вимоги не містять.

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали відображені в акті перевірки від 22.12.2011 року №2882/234/37131570 висновки про порушення ТОВ «Вільхуватський олієпресовий завод» вимог: п.198.1, п.198.3, п.198.6., ст.198 Розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого суму податку на додану вартість занижено на суму 94996,00 грн.; внаслідок порушення підприємством вимог п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, перевіркою встановлено заниження суми податок на прибуток у сумі 114796,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 р. на 114796,00 грн.

Правила формування податкового кредиту, обчислення та сплати ПДВ врегульовані розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим колегія суддів відмічає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Будівництво Пан- Україна"(продавець та постачальник) укладено Договір поставки № 1909-1 від 19.09.11р., предметом якого є поставка товару: металоконструкції модулю складу 30мх30м . Згідно договору п.3.4 зазначено, що умови даного договору вважаються виконаними сторонами після проведення повної сплати за товар, прийому 100% товару по накладним. Відповідно до п. 3.1. зазначеного Договору постачальник передає товар покупцю по накладним та здійснює поставку товару покупцю.

На підтвердження доводу про реальність господарської операції за згаданим правочином позивачем надано складені сторонами договору первинні документи, зокрема: видаткова накладна №РН-190901 від 19.09.2011 р., податкова накладна №201 від 19.09.2011 р. На виконання умов договору № 1909-1 від 19.09.2011 року виписано рахунок №190908 від 19.09.2011р. на загальну суму 598936,18 грн. Фактична сплата за роботи контрагенту позивача підтверджується банківською випискою від 27.09.2011 р., яка міститься в матеріалах справи.

На момент укладення договору поставки № 1909-1 від 19.09.2011 року, виписування відповідних накладних контрагент позивача - ТОВ "Будівництво Пан-Україна" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебував на обліку в ДПІ , мав Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за № 100293895., доказів які б спростовували дану інформацію відповідачем не надано.

Колегія суддів зазначає, що податкова накладна відповідає вимогам ст.201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010р. №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення ".

На підтвердження факту придбання товарів із метою їх використання в господарській діяльності позивачем надано договір № 3 від 01.07.11р. оренди нежитлових приміщень, укладеного між позивачем (орендатор) та ЧП "Грантех -ОЙЛ". Відповідно до акту приймання - передачі від 20.05.11р. ЧП "Граниех ОЙЛ" отримав від позивача на зберігання Металоконструкцію модуля складу 30м х 30м- у кількості 1 шт.

Також позивачем надано докази реалізації отриманого товару від ТОВ "Будівництво Пан Україна", а саме: Договір купівлі - продажу металоконструкції модулю складу №003 від 21.09.11р., укладений між позивачем та АО "МЄА ЄЛТА"(відповідно до зазначеного договору поставка здійснюється силами покупця шляхом само вивозу товару), Договір відповідального зберігання № 2309-1 від 23.09.11р., укладеного між позивачем(зберігач) та АО "МЄА ЄЛТА" , акт прийому передачі до договору № 2309-1, рахунок - фактуру від 21.09.11р., видаткову накладну від 23.09.11р. та банківську виписку від 26.09.11р.

Досліджуючи питання реальності господарської операції, колегія суддів дійшла висновку, що зміст первинних документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, вказані документи з огляду на положення абз. 4, 10 ст. 1, ч. 1 ст. 3, ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не мають недоліків, котрі в силу ст. 9 цього Закону, ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а тому надані позивачем документи сприймаються як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів, не надано доказів того, що оглянуті документи не призвели до зміни в структурі активів і зобов'язань ТОВ «Вільхуватський олієпресовий завод».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до складу валових витрат були включені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Вільхуватський олієпресовий завод».

Склад витрат та порядок їх визнання врегульований ст. 138 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно п. 138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 1909-1 від 19.09.2011 року виписано рахунок №190908 від 19.09.2011р. на загальну суму 598936,18 грн.

Фактична сплата за роботи контрагенту позивача підтверджується банківським документом , який міститься в матеріалах справи, кредиторська заборгованість відсутня, що не заперечується сторонами у справі.

Таким чином, позивачем доведено, що всі витрати, які були включені позивачем до складу валових витрат та до податкового кредиту по операціях з вищезазначеним контрагентом, є докуметнально підтвердженими та пов'язані із провадженням господарської діяльності позивача.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток через відсутність ТОВ " Будівництво Пан Україна" за своїм місцезнаходженням та неможливістю проведення органом державної податкової служби зустрічної звірки.

З цього приводу колегія суддів відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та контрагент позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України вони є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Крім того, відповідач посилається на не знаходження контрагента позивача за юридичною адресою станом на 27.11.2011 р., а не на час здійснення господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ " Будівництво Пан Україна" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Такі висновки узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання підрядником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ та визначення валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ " Будівництво Пан Україна".

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 20.01.2012 року №0010842340 та від 20.01.2012 р. №0010852340.

Враховуючи вищевикладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2012р. по справі № 2а-1454/12/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 13.08.2012 р.