Ухвала

від 29.08.2012 по справі 2а-348/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 р.Справа № 2а-348/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Платіциної О.Г.

представника відповідача Іванова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012р. по справі № 2а-348/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Буд- центр"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Буд-центр» (надалі за текстом - ПП «Буд-центр», позивач), звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (надалі за текстом - Чугуївська ОДПІ, відповідач) від 29.06.2011 року № 0000201810 та № 0000211810.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області - рішення від 29.06.2011 року № 0000201810 № 0000211810.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 1, 5 ст. 203, п.п. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України.

Відповідач зазначає, що ТОВ «Електроспецтех», з яким позивач укладав господарські договори протягом перевіряємого періоду, відсутнє за місцем знаходження, а первинні документи, надані до перевірки на підтвердження господарських операцій із вказаним контрагентом, не підтверджують дійсність укладених угод.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Буд-центр» як юридична особа зареєстровано Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області 12.04.2005 року (ідентифікаційний код 33430186) , перебуває на податковому обліку в Чугуївській ОДПІ та є платником податку на додану вартість з 27.04.2005 року.

На підставі наказу №286 від 27.05.2011 року, згідно зі ст. 79, п.п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Буд-центр» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платником податків ТОВ «Електроспецтех» за період з 01.07.2007 року по 30.09.2010 року, про що складено акт №487/1810/33430186 від 08.06.2011 року (а.с. 12-16).

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі ПДВ 137310 грн., а саме: за травень 2008 року 16667 грн., за грудень 2008 року 120644 грн.; п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», у звязку з чим був занижений податок на прибуток у загальній сумі 171638 грн., а саме; по декларації за ІІ квартал 2008 року на суму 20833 грн., по декларації за 2008 рік на суму 150805 грн.

29.06.2011 року на підставі зазначених висновків акту перевірки Чугуївською ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000201810, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 150805,00 грн., у тому числі за основним платежем 120644,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 30161,00 грн., та № 0000211810, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 214547,50 грн., у тому числі за основним платежем 171638,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 42909,50 грн. (а.с. 8-9).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями рішеннями, позивачем було оскаржено їх в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у Харківській області, Державної податкової служби України.

За наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень вказані рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписки, назву юридичної особи, податковий номер, місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт) та їх обсяг та ціну поставки.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, документом, який є підставою для правомірного нарахування податкового кредиту є податкова накладна, для формування валових витрат - розрахункові чи платіжні документи.

Між тім, наявність вищевказаних документів для визначення правильності формування податкового кредиту та валових витрат вважатиметься достатньою підставою лише у випадку реальності господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.

З матеріалів справи вбачається, що протягом перевіряємого періоду позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Електроспецтех».

Так, між ПП «Буд-центр» (Підрядник) та ТОВ «Електроспецтех» (Субпідрядник) укладено договір № 35 від 21.04.2008р., відповідно до умов якого Субпідрядник зобов'язався виконати поточні ремонти в Зміївському геріатричному пансіонаті за адресою м. Змійов, Пролетарське шосе, 27, а саме: роботи з покриття підлоги, облицювання стін, шпалерні роботи інші, столярні роботи (а.с. 39).

На підтвердження виконання господарської операції позивачем надано податкові накладні, акти виконаних субпідрядних робіт, договірні ціни, кошториси.

Прийняті виконані роботи були сплачені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Електроспецтех» у повному обсязі, що підтверджено платіжним дорученням №214 від 06.06.2008 року та випискою з банківського рахунку.

Також між ПП «Буд-центр» (Підрядник) та ТОВ «Електроспецтех» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 38 від 20.11.2008р, відповідно до умов якого Субпідрядник зобовязався під власну відповідальність виконати якісно на свій ризик власними або залученими силами та засобами роботи з реконструкції та технічному переобладнанню приміщень виробничого корпусу ХКЕПОП в м. Харкові по вул. Котлова, 112 (а.с. 45-46).

На підтвердження виконання господарської операції позивачем надано податкові накладні, акти виконаних субпідрядних робіт, договірні ціни, кошториси, довідку про вартість виконаних робіт.

Прийняті виконані роботи були сплачені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Електроспецтех» у повному обсязі, що встановлено під час проведення перевірки позивача та не заперечується представником відповідача.

Статтею 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, про фактичне виконання робіт свідчать надані позивачем первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» та п. 2.4 ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»

Також матеріалами справи підтверджено, що позивач у 2008 році виконував підрядні роботи з покриття підлоги, облицювання стін та шпалерні роботи інші, столярні роботи в Зміївському геріатричному пансіонаті та субпідрядні роботи з реконструкції та технічному переобладнанню приміщень виробничого корпусу ХКЕПОП згідно договорів №51 від 16.04.2008р. та №52 від 16.04.2008р., №20/08 від 20.08.2008р., укладених з його замовниками Зміївським геріатричним пансіонатом та ТОВ «Будівельні технології».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АВ №275869 видами діяльності позивача, зокрема, є будівництво будівель, позивач також має ліцензію на будівельну діяльність, що приєднана до матеріалів справи, строк дії якої на момент здійснення зазначених робіт не закінчився.

Отже, субпідрядні роботи, передбачені договорами №35 від 21.04.2008р. та №38 від 20.11.2008р., стали складовими частинами етапів виконання зобов'язання позивача перед його замовниками - Зміївським геріатричним пансіонатом та ТОВ «Будівельні технології», що підтверджується договорами №51 від 16.04.2008р. та №52 від.

На підтвердження цього позивачем буди надані акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, податкові накладні.

Оскільки зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки контролюючого органу відсутні, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані в якості платників ПДВ, що не заперечується відповідачем, на момент укладення угод та їх виконання позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності, відповідачем не надано, ні в акті перевірки, ні при розгляді справи відповідачем не надано доказів, які б вказували на невідповідність вказаних угод актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, суд першої інстанції дійшов висновку про неспроможність доводів відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем нікчемності зазначених угод, оскільки позивачем виконані всі умови укладених договорів та використання придбаних послуг в межах власної господарської діяльності .

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у контрагента позивача - ТОВ «Електроспецтех», не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності, не відповідає матеріалам справи, оскільки позивачем до матеріалів справи надані належним чином завірену копію ліцензії на проведення будівельних робіт, видану ТОВ «Електроспецтех».

Відповідно Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», постанови КМУ № 1396 від 05.12.07р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві», а також наказу № 47 від 27.01.09 р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності» ТОВ «Електроспецтех» діяло на підставі ліцензії для провадження діяльності, пов'язаної з будівництвом будівель, виданих Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України. Доказів анулювання вказаних ліцензій відповідач до суду не надав, а тому у відповідача не було законних підстав вважати, що у контрагента позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності.

Крім того колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ «Електроспецтех» на момент складання акту перевірки первинних бухгалтерських (податкових) документів, наявності взаємовідносин з підприємствами, що мають ознаки фіктивності та стани відмінні від «0», незнаходження ТОВ «Електроспецтех» за своєю юридичною адресою, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено відсутності реального виконання договорів, укладених позивачем з ТОВ «Електроспецтех» та правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень від 29.06.2011 року № 0000201810 та № 0000211810.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012р. по справі № 2а-348/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 03.09.2012 р.