Постанова

від 09.07.2012 по справі 0670/809/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/809/12

категорія 8.2.1

09 липня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

при секретарі судового засідання Гнітецькій Т.Ф.,

за участю:

представників позивача: Чепури І.В. (за довіреністю від 13.12.2011 року) та Ахтимчука С.І. (за довіреністю від 19.03.2012 року);

представників відповідача: Летушева М.Ф. (за довіреністю від 07.05.2012 року) та Ящук Г.С. (за довіреністю від 20.05.2010 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000202320 від 26.01.2012 р.,-

встановив :

У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000202320 від 26.01.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 82872 грн. за основним платежем та у сумі розміром 20718 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0000202320 від 26.01.2012 року, оскільки при проведенні перевірки та прийнятті податкового повідомлення-рішення відповідач помилково дійшов висновку про нікчемність угоди, укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текма Україна".

Вказане рішення прийняте на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 12.01.2012 року за №20/05-53/23-20/33529350 на предмет дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства по господарських відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Текма Україна" за період з 01.03.2010 року по 30.06.2010 року.

Перевіркою встановлено, що правочин, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текма Україна" не спричиняє реального настання правових наслідків, оскільки при перевірці контрагента позивача не доведена реальність операцій з продажу запчастин та комплектуючих до пневматичного обладнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест", не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (персоналу, основних фондів, виробничих активів), які економічно необхідні для виконання такого продажу або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Тобто в результаті укладання сторонами нікчемних угод у позивача не може виникати право на податковий кредит .

Підставами для такого висновку відповідача є ненадання позивачем для перевірки наступних документів: товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Вказане свідчить про те, що правочини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текма Україна" здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому є нікчемними.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000202320 від 26.01.2012 року.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав, викладених у адміністративному позові, просили їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову та пояснення, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0000202320 від 26.01.2012 року прийняте у зв'язку з порушенням позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивачем, на думку відповідача, порушено вимоги ст. 203, ст. 215, ст.228 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено податок на додану вартість до складу податкового кредиту, по суті суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Посилаючись на зазначені обставини представник відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представники відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" (далі - ТОВ "Церсаніт Інвест") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33529350, перебуває на податковому обліку в Новоград-Волинській об'єднаній державній податковій інспекції Житомирської області (далі - Новоград-Волинська ОДПІ).

Відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача на предмет дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Текма Україна", код ЄДРПОУ 36267346 (далі -ТОВ "Текма Україна") за період з 01.03.2010 року по 30.06.2010року, за наслідками якої складено акт від 12.01.2012 року №20/05-53/23-20/33529350 (далі - акт перевірки).

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України у зв'язку з відсутністю належних документів, які підтверджують факт транспортування товару, в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого донараховано податок на додану вартість за червень 2011 року в сумі 82872,20 грн., в тому числі за березень 2010 року в сумі 9774,34 грн., за травень 2010 року в сумі 31747,43 грн., за червень 2010 року в сумі 41350,43 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000202320 від 26.01.2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі розміром 82872 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі розміром 20718 грн.

Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угоди укладеної між позивачем та ТОВ "Текма Україна".

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом;

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Податковим кодексом України.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за період, який перевірявся, позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Текма Україна".

Судом встановлено, що між ТОВ "Текма Україна" («Постачальник») та ТОВ "Церсаніт Інвест" («Покупець») укладено договір №08/03 від 08 березня 2009 року (далі - Договір), відповідно до умов якого «Постачальник» зобов'язується передати у власність «Покупцю» продукцію: гідравлічне, пневматичне та електротехнічне обладнання (далі - «продукція»), - а «Покупець» зобов'язується прийняти цю продукцію та своєчасно здійснити її оплату. Перелік найменувань продукції, що продається «Покупцеві» відповідно до цього Договору узгоджується сторонами у Специфікації до цього Договору, яка оформлюється у формі Додатку до цього Договору та після підписання уповноваженими представниками сторін становить його невід'ємну частину.

Відповідно до положень п.2.2 Договору сторони дійшли згоди про те, що «Постачальник» зобов'язується забезпечити доставку продукції «Покупцеві» на наступних умовах: склад «Покупця»: вул.Чижівська,4, с.Чижівка, Новоград-Волинський район, Житомирська область, або кур'єрською поштою.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що «Покупець» здійснює оплату загальної вартості цього Договору в порядку 100% оплати в 30-денний строк з дати поставки, згідно виставлених рахунків.

Оплата вартості товару позивачем на користь та ТОВ "Текма Україна" здійснено шляхом безготівкового розрахунку.

Перевезення придбаного товару здійснено фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 за замовленням ТОВ "Текма Україна", що засвідчується товарно-транспортними накладними.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі - Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 74 статті 7 Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до положень п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 та п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На виконання умов Договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Текма Україна", останнім видано позивачу видаткові та відповідно податкові накладні.

Судом встановлено, що фактично умови Договору, укладених між позивачем та ТОВ "Текма Україна", виконувалися сторонами у спірному періоді.

Факт виконання договору за вказаний період підтверджуються, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні документи, а саме: податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні підтверджують фактичне виконання вищевказаного Договору, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту.

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з поставки ТОВ "Текма Україна" товарів для господарських потреб, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначених сум.

Суд враховує, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначеної угоди, виходячи з фактичного її виконання.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0000202320 від 26.01.2012 року підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000202320 від 26.01.2012р., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0000202320 від 26.01.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 1035 (одна тисяча тридцять п'ять) грн. 90 (дев'яносто) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 09 липня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.В. Фещук

Повний текст постанови виготовлено 14 липня 2012 року.