Постанова

від 01.10.2012 по справі 2а-9135/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-9135/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  01 жовтня 2012 року           10:15           № 2а-9135/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Соурс Україна» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування наказу від 06.06.2012р. №637, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Соурс Україна»(далі по тексту –позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту –відповідач) про встановлення відсутності компетенції у відповідача на вчинення дій щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Соурс Україна»на підставі наказу від 06.06.2012р. №637; визнання протиправними дії відповідача по проведенню позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу від 06.06.2012р. №637 та визнання незаконним та скасування наказу від 06.06.2012р. №637 щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Соурс Україна». Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що, по-перше, перевірка була здійснена за відсутності належних юридичних підстав, а тому у відповідача не було підстав для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, по-друге, перевірку здійснено з порушенням правил, процедури, встановлених законом, оскільки на адресу позивача не надсилали наказ та повідомлення про проведення перевірки, у зв'язку з цим позивач вважає, що викладене є підставою для визнання відсутності повноважень на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та визнання протиправними дії та наказ на проведення перевірки. Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що наказ на проведення перевірки винесений правомірно. Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні, проти чого позивач не заперечив. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,- ВСТАНОВИВ: 6 квітня 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби листом №1950/10/15-24 направила запит до ТОВ «Соурс Україна»щодо надання підтверджуючих документів по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Авантаж»(код ЄДРПОУ 36216197). Відповідно до п. 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. 19 квітня 2012 року позивачем листом №15 надані витребувані податковою службою документи. Відповідно до п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. 6 червня 2012 року відповідачем на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75, п. 79.2 статті 79 Податкового кодексу України прийнятий наказ №637 про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Соурс Україна». За результатами проведеної перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби 15.06.2012р. складено акт №1379/22-37036074 про результати документальної невиїзної перевірки щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Компанія «Авантаж»(код ЄДРПОУ 36216197) їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2012 року. Суд не вбачає в діях податкового органу протиправності, оскільки наказ від 06.06.2012р. №637 про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Соурс Україна»прийнятий у відповідності до норм податкового законодавства. Спірні правовідносини виникли з підстав того, що проведення перевірки з порушенням її порядку та процедури, на думку позивача, є підставою саме для встановлення відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень на вчинення таких дій при її проведені. Пунктом 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 ст. 2 КАС України регламентовано, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Статтею 105 КАС України визначено, що адміністративний позов може містити позовні вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Однак ст. 17 КАС України встановлює, що компетенція адміністративних судів, щодо визначення компетенції органів владних повноважень поширюється виключно на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів. З огляду на те, що особливістю в таких спорах, окрім наявності характеру публічності правових відносин, є суб'єктний склад сторін, тобто як позивачем, так і відповідачем має бути суб'єкт владних повноважень, та враховуючи, що позивач не є суб'єктом владних повноважень, тому спір про встановлення компетенції у даній справі, у відповідності до вимог ст. 17 КАС України, не підвідомчий адміністративним судам. Однак, беручи до уваги неможливість виконання судом вимог КАС України щодо необхідності роз'яснення позивачу до якої юрисдикції віднесено розгляд такої справи, у разі її непідвідомчості адміністративному суду, через відсутність встановленого чинним законодавством для цього іншого порядку судового провадження, суд вважає за необхідне з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача у справі розглянути спір по суті заявлених позовних вимог. Разом з тим, згідно ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити поза межі позовних вимог, а також суду законодавством України не надано право на привласнення функцій сторони у справі, у даному випадку позивача, зокрема щодо формулювання змісту позовних вимог, їх обґрунтування та обрання за нього належного способу захисту. У зв'язку з цим суд, у разі відсутності уточнень або збільшення вимог позивачем, позбавлений права визначати замість нього, зміст позовних вимог, та вирішувати за нього, що обраний ним спосіб захисту порушеного права, - визнання відсутності повноважень на проведення перевірки, - є нічим іншим як вимогою про визнання неправомірною документальної позапланової перевірки, визнання протиправними висновків податкового органу про реальність господарських операцій тощо, оскільки з боку суду це буде припущенням, яке неможливе в судовому провадженні. Тобто, суд повинен вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, не може ініціювати провадження, бо це суперечило б засадам здійснення правосуддя, а отже обмежений предметом і розміром заявлених вимог. При цьому, суд зобов'язаний вийти за межі вимог адміністративного позову, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів, з обов'язковим розмежуванням таких факторів як “недостатність” та “відсутність”. Враховуючи викладене, судом розглядається позовна вимога в заявлених позивачем межах, стосовно встановлення повноважень (компетенції) відповідача на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Так, компетенція характеризується сукупністю закріплених юридично прав і обов'язків (повноважень) суб'єктів владних повноважень з приводу вимоги певної поведінки від фізичних і юридичних осіб та предметів відання, закріплених Конституцією України, законами України та підзаконними нормативними актами (компетенційними законодавчими актами). Виникнення компетенційного спору може бути результатом зловживань, що виявляються у формі привласнення повноважень, наслідком чого є їх перевищення, що  жодним чином не може трактуватись як порушення закону та недотримання, встановленого ним порядку, оскільки правова природа вчинення цих дій є різною за характером вчинення, а саме:  вчинення дій у спосіб не встановлений законом та вчинення дій не у встановлений законом спосіб. Податковим законодавством України, до якого зокрема відносяться Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90 №509-ХІІ (надалі –Закон №509), Податковий кодекс України тощо, визначено права, обов'язки податкового органу та шляхи їх реалізації. Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пп.75.1.1 п.75.1 ст. 75 ПК України). Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. (пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України). Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульовано ст. 78 Податкового кодексу України, п. 78.1 якої визначено вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки. Так, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Згідно пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Таким чином, з огляду на зміст вищенаведених норм, у разі неподання позивачем на запит податкового органу документів ініціюється документальна позапланова перевірка виїзна чи невиїзна, з обов'язковим дотриманням вимог, встановлених пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України щодо необхідності її проведення саме на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, яка проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Отже, викладеними нормами встановлено порядок та повноваження на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом, з яким також погоджується позивач, оцінюючи який суд не встановив наявності привласнення податковим органом чиїх-небудь повноважень, так і їх перевищення, зокрема, позивачем в ході розгляду спору жодних мотивів з цього приводу не наводилось. Підсумовуючи усе в сукупності, суд доходить висновків, що позивачем невірно обрано засіб захисту порушеного права, яке, в свою чергу, не може бути відновлено шляхом встановлення наявності чи відсутності компетенції. Втім, принцип визначений ч. 2 ст. 2 КАС України полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. Виключення з такої передумови для оскарження рішень (дій, бездіяльності), як наявність порушеного права, нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена для справ щодо оскарження нормативно-правових актів, які можуть оскаржувати ті особи, щодо яких можливе застосування акту. Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України. На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову. Закриття провадження судом вбачається можливим тільки у випадку відсутності владних повноважень відповідача, або у випадку прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог. Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Соурс Україна»відмовити повністю. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Повний текст постанови виготовлений 01.10.2012. Суддя                                                                                                          В.В. Амельохін