Рішення

від 02.10.2012 по справі 5026/1271/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 року Справа № 16/5026/1271/2012

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Спаських Н.М., при секретарі судового засідання Волна С.В.,

за участю представників:

від позивача: Мандригеля Р.С. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за

позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплогазрембудсервіс" про стягнення 665 422,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 665 422,97 грн., з яких: 521 950,61 грн. основного боргу, 39 159,87 грн. пені, 64 818,22 грн. інфляційних та 39 494,27 грн. 3% річних на підставі договору № 58/09-10 БО поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 23.09.2009 року. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів, що розмір основного боргу позивачем визначено невірно, а сам борг підлягає списанню згідно положень чинного законодавства. Клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу директора підприємства-відповідача суд відхилив, оскільки воно не підтверджено довідкою медичної установи, проти його задоволення заперечує позивач з мотивів спрямованості на затягування розгляду спору і відповідач не подав обгрунтованих заперечень проти розрахунків позовних вимог, а неявка представника відповідача не перешкоджає завершенню розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги повністю з наступних підстав:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

23 вересня 2009 року між сторонами по справі було укладено договір № 58/09-10-БО поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, у відповідності до якого позивач (Постачальник) зобов'язався передати у власність відповідачу (Покупцю) природний газ, за наявності його обсягів, а відповідач (Покупець) зобов'язався прийняти від позивача (Постачальника) та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України). За змістом ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, він на виконання умов договору № 58/09-10 БО поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 23.09.2009 року з листопада по грудень 2009 року та з січня по квітень 2010 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 184 935,50 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу ( а.с. 18-23) за підписами обох сторін.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 2 020,25 грн. без урахування податку на додану вартість збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу., крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ -2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

До сплати за 1 000 куб. м. природного газу належить 2 182,66 грн., крім того ПДВ 20 % , всього з ПДВ 2 619,19 ( дві тисячі шістсот дев'ятнадцять гривень 19 коп. ) гривень.

За доводами позивача, відповідач здійснив частковий розрахунок за поставлений газ в сумі 662 984,89 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 521 950,61 грн. ( 1 184 935,50 - 662 984,89). Між сторонами підписано акт звірки розрахунків (а.с. 49) за двома договорами постачання газу, в т.ч. за договором 58/09-10-БО від 23.09.2009 року, за яким відповідач підтверджує існування боргу по розрахунках у сумі 521 950,61 грн.

З цих підстав суд відхиляє заперечення відповідача про те, що позивач не вірно визначив суму боргу за договором, яка підлягає до стягнення, при чому свій розрахунок суду не надав.

У відповідності до розділу 6 договору, перша оплата спожитого газу вноситься щомісячно у розмірі 34% до 10 числа поточного місяця від запланованих місячних обсягів газу, подальші оплати проводяться в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця, а остаточний розрахунок за спожитий газ проводиться до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Станом на час розгляду справи строки проведення розрахунків за спожитий газ для відповідача вже є такими, що настали.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що борг за спожитий газ за договором між сторонами підлягає до списання на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 року № 3319, виходячи з такого:

Даний Закон втратив свою чинність 30.06.2012 року, як визначено ч. 1 ст. 3 його Прикінцевих положень. Згідно його положень списанню підлягала заборгованість за природний газ, що обліковувалася станом на 01.01.2010 року і не була сплачена на дату набрання чинності цим законом. Станом на 01.01.2010 року борг відповідача за позовними вимогами ще не виник і між сторонами були чинні договірні зобов'язання по постачанню та оплаті природного газу за договором № 58/09-10-БО від 23.09.2009 року. Крім того, згідно п. 2.5. Закону, списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Даним порядком списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2011 р. N 894, передбачено, що учасники процедури списання протягом 30 днів після закінчення строку дії Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (далі - Закон) проводять звіряння розрахунків і підписують відповідні акти станом на 31 грудня 2011 р., в яких фіксується сума заборгованості, що обліковується в їх бухгалтерському обліку після списання заборгованості. Для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу (п. 3,6).

Доказів про вчинення сторонами дій на виконання даного Порядку та Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 року № 3319 відповідачем у справу не надано. Суд не вправі самостійно вирішувати питання про списання боргу відповідача за газ, оскільки дане питання відноситься лише до компетенції сторін спору.

Доказів проведення розрахунків за газ у сумі 521 950,61 грн. відповідачем не подано, а тому цей борг слід стягнути з відповідача примусово.

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 7.2. договору між сторонами, згідно з яким у разі невиконання відповідачем (Покупцем) умов п. 6.1 договору відповідач ( Покупець) зобов'язався ( крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. При цьому неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом і строк позовної давності та стягнення неустойки за цим договором встановлюється тривалістю у три роки (п. 7.10 та 9.3. договору).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином позивач має право проводити нарахування пені не з часу виникнення права на її нарахування, а за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позивач просить стягнути з відповідача за прострочення розрахунків з оплати поставленого товару пеню в сумі 39 159,87 грн. за період з 23.02.2012 року по 23.08.2012 року, 3% річних в сумі 39 494,27 грн. за період з 11.12.2009 року по 11.05.2010 року та інфляційні в сумі 64 818,22 грн. за період з грудня 2009 року по квітень 2012 року.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем пені в сумі 39 159,87 грн. грн. за період з 23.02.2012 року по 23.08.2012 року, встановив правильність її нарахування та задовольняє позов в цій частині позовних вимог у заявленому позивачем розмірі. Доказів сплати пені в сумі 39 159,87 грн. відповідач суду не надав.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивач користуючись своїм правом, на підставі прострочення відповідачем проведення розрахунку, просить суд стягнути з відповідача 39 494,27 грн. 3 % річних за період з 11.12.2009 року по 11.05.2010 року та 64 818,22 грн. інфляційних за період з грудня 2009 року по квітень 2012 року.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 39 494,27 грн. та інфляційних в сумі 64 818,22 грн. за відповідні періоди, встановив правильність їх нарахування та задовольняє позов в цій частині.

Доказів проведення розрахунку за позовними вимогами відповідач суду не надав, наявність боргу перед позивачем не спростував.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність примусового стягнення з відповідача 665 422,97 грн., з яких: 521 950,61 грн. основного боргу, 39 159,87 грн. пені, 64 818,22 грн. інфляційних та 39 494,27 грн. 3% річних.

На підставі ст. 49 ГПК України, з урахуванням вини відповідача у виникненні спору, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати повністю у розмірі 13 309,50 грн. судового збору.

Керуючись статтями 49, 82, 84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із Комунального підприємства "Теплогазрембудсервіс" Золотоніської міської ради (ідентифікаційний код 34118557, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Баха 29) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 31301827, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) - 665 422,97 грн. боргу за договором № 58/09-10-БО поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 23.09.2009 року та 13 309,50 грн. на відшкодування судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 04 жовтня 2012 року.

Суддя Н.М. Спаських