Постанова

від 04.10.2012 по справі 3658/12/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р. Справа № 2-а-3658/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представників позивача - Алексеєвої Н.С., Ломоносова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватної науково-виробничої фірми "Росткорм" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватна науково-виробнича фірма "Росткорм" (далі - позивач, ПНВФ "Росткорм") звернулась з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Херсоні, відповідач), у якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо визнання в акті від 24.02.2012 р. № 1/23-5/30144981 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПНВФ "Росткорм" з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "ТД "Діаніт" за період квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 року, ПП "Фіто Сервіс Плюс" за період лютий, березень, квітень 2011 року" нікчемними правочинів, вчинених ПНВФ "Росткорм" з ТОВ "ТД "Діаніт" на суму ПДВ 45570 грн., ПП "Фіто Сервіс Плюс" на суму ПДВ 16283 грн. та з контрагентами-покупцями на суму ПДВ 25080 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.05.2012 р. № 0003072200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 44770 грн., у тому числі за основним платежем на 36773 грн. та за штрафними санкціями на 8000 грн.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги і пояснили, що спірне податкове повідомлення-рішення є наслідком протиправної оцінки податковим органом господарських відносин ПНВФ "Росткорм" з ТОВ "ТД "Діаніт" та ПП "Фіто Сервіс Плюс", висновки відповідача про нікчемність угод між цими контрагентами зроблені з перевищенням повноважень та за неповного дослідження господарських операцій. Зазначили, що позивач придбав у ТОВ "ТД "Діаніт" та ПП "Фіто Сервіс Плюс" товар (сою, соєве масло, олію соєву, макуху соєву, жмих), який в подальшому був перероблений та реалізований іншим контрагентам, що виключає "безтоварність" операцій з купівлі-продажу. ПНВФ "Росткорм" надавав до перевірки документи на підтвердження переробки сої та подальшої реалізації продуктів переробки. Позивачем виконані всі вимоги Податкового кодексу України щодо відображення податку на додану вартість за вказаними операціями у складі податкового кредиту з ПДВ, а тому у відповідача не було підстав для виключення цих операцій з податкового кредиту та складання спірного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.09.2012 р. проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні, так як для формування податкового кредиту у перевірених періодах позивач використав безтоварні операції з поставки товарів від ТОВ "ТД "Діаніт" та ПП "Фіто Сервіс Плюс". Відсутність фактичних поставок товарів не дозволяє використати їх у оподатковуваній господарській діяльності позивача і, як наслідок, не дозволяє враховувати ці операції при формуванні податкового кредиту.

У наступне судове засідання, призначене на 03.10.2012 р. представник відповідача не з"явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 (директор ТОВ "ТД "Діаніт") підтвердив поставку сої ПНВФ "Росткорм" у 2011 році.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПНВФ "Росткорм" як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Херсоні та є платником податку на додану вартість.

До видів діяльності, які мала право здійснювати ПНВФ "Росткорм", належать: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво продуктів дитячого харчування та дієтичних продуктів, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 24.02.2012 р. № 1/23-5/30144981, складеного за результатами невиїзної позапланової документальної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "ТД "Діаніт" за період квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 року, ПП "Фіто Сервіс Плюс" за період лютий, березень, квітень 2011 року.

Відповідно до акту перевірки ДПІ у м.Херсоні встановлено, що позивач частину податкового кредиту з податку на додану вартість квітня, травня, червня, липня, серпня 2011 року сформував за наслідками господарських відносин щодо придбання сої у ТОВ "ТД "Діаніт" згідно податкових накладних: від 05.04.2011 р. № 9 (сума ПДВ - 6125 грн.), від 12.05.2011 р. № 34 (сума ПДВ - 8050 грн.), від 23.06.2011 р. № 47 (сума ПДВ - 8320 грн.), від 15.07.2011 р. № 55 (сума ПДВ - 8225 грн.), від 08.08.2011 р. № 74 (сума ПДВ - 14850 грн.); лютого, березня, квітня 2011 року - господарських відносин щодо придбання соєвої олії, масла, макухи, жмиху у ПП "Фіто Сервіс Плюс" згідно податкових накладних: від 01.02.2011 р. № 2 (сума ПДВ - 1750 грн.), від 03.02.2011 р. № 35 (сума ПДВ - 8800 грн.), від 01.03.2011р. № 6 (сума ПДВ - 3333,33 грн.) від 27.04.2011 р. № 178 (сума ПДВ - 2400 грн.). За отриману сою позивач розрахувався у готівковому порядку на всю суму поставки. ТОВ "ТД "Діаніт" та ПП "Фіто Сервіс Плюс" не декларують наявність трудових ресурсів та власних або орендованих засобів виробництва та зберігання товарів.

Відповідач вважає, що під час перевірки встановлено невідповідність задекларованих позивачем у податковому обліку наслідків господарської операції від ТОВ "ТД "Діаніт" та ПП "Фіто Сервіс Плюс" фактичним обставинам. Позивач декларував взаємовідносини з цим постачальником з метою штучного формування податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. За висновком відповідача в ході перевірки не підтверджено надання товарів від ТОВ "ТД "Діаніт" та ПП "Фіто Сервіс Плюс" позивачеві, що свідчить про порушення вимог п.198.1 ст.198 ПК України у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту по цим операціям.

Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

На підтвердження реальності поставки товару від ТОВ "ТД "Діаніт", ПП "Фіто Сервіс Плюс" позивачем надано до суду первинні бухгалтерські документи, зокрема, договори купівлі-продажу № 51 від 04.04.2011 р., № 15 від 14.01.2011 р., поставки від 12.05.2011 р. № 59, від 14.07.2011 р. № 83, від 08.08.2011 р. № 87, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів.

Також надано договори від 31.12.2010 р. № 3-П, від 04.04.2011 р. № 12 на переробку сої та соєвої продукції, укладені з ПП ОСОБА_4, ПП "Пуск". За актами №№ 7, 9, 12, 18, 26, 35, 41-Б, 39-Б позивач отримав за результатами переробки сої від ПП ОСОБА_4, ПП "Пуск" олію соєву, жмих соєвий, муку соєву. Отриману продукцію було реалізовано ВАТ "Баштанська птахофабрика", СТОВ "Росія", ВАТ НВТ "Голандські технології у тваринництві", СТ "Новопетровське", ТзОВ "Каскад-Транспорт ЛТД", Товрійська філія ПАТ "Миронівський ЗВКК", ПП ВКФ "Волинь-Продакшн", ТОВ "Селекційний племзавод "Золотінський", ТОВ "ЧК "Альтернатива", ПП "Агрофірма "Будаки", ТОВ "Комбіфід". Реалізація продуктів переробки сої відображена позивачем у складі податкових зобов'язань з ПДВ у відповідних періодах.

При цьому суд зазначає, що поставка сої та соєвої продукції оплачена позивачем у готівковому порядку, отримана соя перероблена за участю інших осіб ПП ОСОБА_4, ПП "Пуск", перевезення продуктів переробки сої здійснювали сторонні, не пов'язані з позивачем, особи. Транспортування та оплата вартості товару є свідченням про витрати позивача на сплату ПДВ та отриманням постачальником податку у вигляді його податкових зобов'язань. Фактично товарне існування сої та соєвої продукції підтверджується їх подальшою переробкою та автоперевезеннями покупцям соєвої продукції.

Судом також встановлено, що ТОВ "ТД "Діаніт", ПП "Фіто Сервіс Плюс" у деклараціях за відповідні періоди у складі податкових зобов"язань відобразили ПДВ по операціях з позивачем, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаних контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними

Крім того, суд також звертає увагу, що чинним законодавством України не встановлено норм щодо кількості працівників, вартості основних фондів підприємства, наявності власних або орендованих складських приміщень та інших матеріальних ресурсів, при недотриманні яких підприємство вважається таким, що не може здійснювати господарську діяльність, а також не визначено ознак, які вказують на здійснення господарської діяльності підприємством за юридичною чи податковою адресою.

Недекларування постачальниками товарів та послуг трудового та матеріального потенціалу або орендних відносин може свідчити про заниження ними об'єктів оподаткування, що не спростоване та не з'ясоване відповідачем під час складання акту перевірки.

Відповідач при проведенні перевірки мав врахувати те, що за своєю специфікою торгівельно-постачальницька діяльність може будуватись на використанні найманих складських приміщень, при цьому перехід права власності на товар не означає обов'язкового переміщення товару, а економічним зиском посередника є націнка за перепроданий товар.

Ця обставина не підтверджена та не спростовна відповідачем під час перевірки позивача та його контрагентів.

Контролюючим органом не надано до суду належних доказів щодо безтоварності господарських операцій за участю позивача, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, що позивач діяв без належної обачності й обережності, що він отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Суд вважає, що не може бути підставою для визначення додаткових зобов'язань позивачу порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп. 16.1.2-16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

На думку суду, при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ у м.Херсоні про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ у м.Херсоні не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ПНВФ "Росткорм" в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2012 р. № 0003072200 обгрунтованими.

Разом з тим, суд вважає такою, що не підлягає задоволенню вимогу позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання в акті від 05.03.2012 р. № 1/23-5/30144981 нікчемними правочинів, вчинених ПНВФ "Росткорм" з ТОВ "ТД "Діаніт" у квітні, травні, червні, липні, серпні 2011 року, з ПП "Фіто Сервіс Плюс" у лютому, березні, квітні 2011 року.

На думку суду, вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення вже охоплюються інші вимоги позивача, оскільки зазначене рішення є наслідком дій податкового органу щодо проведення перевірки та складання акта перевірки.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суд, тим самим, надає правову оцінку висновкам акта перевірки, що є належним захистом прав та інтересів позивача.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 03.05.2012 р. № 0003072200.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватної науково-виробничої фірми "Росткорм" (код ЄДРПОУ 30144981) судовий збір у розмірі 447 (чотириста сорок сім) грн. 73 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 жовтня 2012 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1