Ухвала

від 20.09.2012 по справі к/9991/13903/12-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/13903/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Лосєва А.М.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську та Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року

по справі №2а-9477/11/1270

за позовом Закритого акціонерного товариства «Луганський патронний завод» (надалі -ЗАТ «Луганський патронний завод»)

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську (надалі -Ленінська МДПІ у м.Луганську)

третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Луганську (надалі -СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У січні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом до Ленінської МДПІ у м.Луганську, третя особа СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську, про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 31.12.2009р. №0001142360/0.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2012р., позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення від 31.12.2009р. № 0001142360/0, прийняте Ленінською МДПІ у м.Луганську у відношенні ЗАТ «Луганський патронний завод»про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) у розмірі 105643,00грн.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Ленінська МДПІ у м.Луганську та СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську звернулись із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційні скарги позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 20.06.2008р. позивачем була подана до Ленінської МДПІ у м.Луганську податкова декларація з податку на додану вартість №49580 за травень 2008р із зазначенням від'ємного значення податку, що підлягає відшкодуванню 312397грн.

Ленінською МДПІ у м.Луганську була здійснена невиїзна перевірка ЗАТ «Луганський патронний завод»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2008р., які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2008р. по 31.05.2008р., за результатами якої складено акт №1166/23-616/32201889 від 24.12.2009р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2008р. на суму 105643,00грн.

На підставі зазначеного акта податковим органом 31.12.2009р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0001142360/0, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 105643грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, дійшли цілком правильного та обґрунтованого висновку з огляду на наступне.

Так, між позивачем та ТОВ "Євробуд" було укладено ряд договорів поставки. Відповідно до умов яких постачальник зобов'язувався поставити покупцю комплектуючі для автоматичної роторної лінії у кількості, за ціною та на умовах, вказаних у відповідній специфікації, а покупець зобов'язався оплатити продукцію та прийняти її на умовах, передбачених договорами.

Виконання вказаних договорів підтверджується необхідними документи, в тому числі:

- договорами №162 від 17.03.2008р., №164 від 21.03.2008р., №213 від 24.04.2008р., №365 від 20.05.2008р., укладеними між ТОВ «Євробуд»та ЗАТ «Луганський патронний завод»та специфікаціями до них;

- платіжними дорученнями №35 від 31.03.2008р. та №36 від 31.03.2008р;

- видатковими накладними №РН 190901 від 19.09.2008р., №РН 090401 від 09.04.2008р., №РН 180401 від 18.04.2008р., видані позивачеві ТОВ «Євробуд»;

- податковими накладними №310302 від 31.03.2008р., №310304 від 31.03.2008р., №310303 від 31.03.2008р.

Крім того, позивачем надавались відповідачу та долучені до матеріалів справи документи, що підтверджують факт отримання продукції від ТОВ «Євробуд», а саме відомості витрат матеріалів на виробництво.

Зазначені обставини, як вказують суди, податковим органом не заперечуються.

Під визначення бюджетне відшкодування, наведеним у п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", слід розуміти суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку фактично сплаченого отримувачем товарів та послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів та послуг за умови виникнення у такого платника права на податковий кредит.

Поряд з цим, судами обгрунтовано зазначено, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право позивача на податковий кредит, так само як і право на бюджетне відшкодування, у залежність від факту сплати до бюджету податку на додану вартість постачальниками товарів (послуг). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних на здійснення транспортування придбаних комплектуючих для автоматичної роторної лінії по виробництву патронів судами правильно зазначене наступне.

Пунктом 4.1 договору №162 від 17.05.2008р. та договору №164 від 21.05.2008р. передбачено, що доставку продукції покупець проводить своїм автотранспортом та за свій рахунок на умовах FCA м. Луганськ (склад постачальника) згідно ІНКОТЕРМС 2000р.». Відповідно до п.8.1 вказаних договорів всі зміни та доповнення до договору мають силу тільки, якщо вони узгоджені сторонами договору в письмовому вигляді та підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Листом №309/1 від 04.04.2008р. за підписом голови правління ЗАТ «Луганський патронний завод»просило здійснювати доставку за договором №162 від 17.05.2008р. та договором №164 від 21.05.2008р. транспортом ТОВ «Євробуд». Згідно листа №304 від 08.04.2008р. ТОВ «Євробуд»погодилось здійснювати доставку за вказаними договорами своїми силами за власний рахунок.

При цьому, твердження відповідача про відсутності у позивача товарно-транспортних накладних на отриману від ТОВ «Євробуд»продукції що свідчить про безтоварність проведених операцій за вказаними договорами, судами обгрунтовано не взято до уваги, з огляду на те, що враховуючи умови договорів і закріплений за продавцем обов'язок поставки продукції покупцю ЗАТ «Луганський патронний завод», усі товарно - транспортні документи можуть бути складені лише щодо продавця, а не щодо покупця продукції, а відтак відсутність у ЗАТ «Луганський патронний завод»товарно транспортних документів не може бути беззаперечним доказом безтоварності проведених господарських операцій з ТОВ «Євробуд».

Спростовуючи посилання скаржника на те, що за даними ДПІ у Артемівському районі м.Луганська неможливо перевірити відомості, отримані від ТОВ «Євробуд»стосовно його господарських операцій з ПП «Донбасєвросервіс-ХХ1», у зв'язку з тим, що відносно останнього в провадженні Луганського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ДПІ в Артемівському районі м. Луганська про припинення (ліквідацію) юридичної особи, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ПП «Донбасєвросервіс-ХХ1», судами вірно зазначено, що на час здійснення господарських операцій у квітні 2008р., ПП «Донбасєвросервіс-ХХ1» було включене до ЄДРПОУ (код 35487061). Крім цього, покупець через посередника ТОВ «Євробуд»ЗАТ «Луганський патронний завод» не може нести відповідальність ні за несплату податків постачальником та продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Також, посилання податкового органу на порушення прокуратурою Артемівського району м.Луганська кримінальної справи за фактом створення ПП «Донбасевросервіс-ХХІ», яке є постачальником ТОВ «Євробуд», на думку колегії не може буди доказом безтоварності розглядаємих операцій між ЗАТ «Луганський патронний завод»та ТОВ «Євробуд».

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанції щодо документального підтвердження права позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, судами попередніх інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську та Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

М.І. Костенко

---

А.М. Лосєв