Постанова

від 01.10.2012 по справі к-22261/08-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2012 року м. Київ К-22261/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 року

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2008 року

у справі № 2а-2985/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Харківнафтопродукт»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Харківнафтопродукт»звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 10.11.2004 року № 0004852303/0.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2008 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 року, позов задоволено; визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення; стягнуто з ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на користь ТОВ «ТД «Харківнафтопродукт»державне мито в сумі 3 грн. 40 коп.

В касаційних скаргах відповідач та третя особа просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами здійсненої перевірки АЗС № 125, розташованої за адресою: м. Богодухів, вул. Харківська, 2, яка належить позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, складено акт від 26.10.2004 року, в якому встановлено застосування реєстратора розрахункових операцій при здійсненні розрахункових операцій, конструкторське забезпечення якого не відповідало конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

На підставі результатів вказаної перевірки, 10.11.2004 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004852303/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 700 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Порядок реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари (послуги) встановлено наказом ДПА України від 01.12.2000р. № 614.

Згідно п. 2.1 цього Порядку № 614 до реєстрації приймаються РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру РРО, з урахуванням сфер їх застосування та за умови, що термін служби, встановлений в технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням термінів реєстрації, установлених Державним реєстром РРО.

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, РРО «Міні - 500АЗС», по результатам перевірки якого відповідачем застосовано штраф, є зареєстрованим в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, та поставлений на облік в Богодухівській МДПІ у Харківській області.

Порядком № 614 не дозволяється реєстрація РРО, модифікація яких не включена до Державного реєстру РРО.

Таким чином, сам факт реєстрації РРО відповідачем підтверджує відповідність його вимогам щодо реалізації фіскальних функцій та іншим нормативним вимогам. РРО є внесеним до Державного реєстру РРО, при цьому і технічна частина, і програмне забезпечення їх відповідає нормативним вимогам.

Згідно п. 8 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»штраф повинен застосовуватись виключно у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що касові апарати зі сферою застосування АЗС - РРО «Міні - 500АЗС», що включені в Державний реєстр 27.07.2001р., що належним чином придбані та зареєстровані у березні 2002 року, тобто до 01.01.2004р, підлягають застосуванню.

Судами також встановлено, що позивачем не вносились ніякі зміни в конструкцію чи програмне забезпечення реєстратора розрахункових операцій типу -«Міні - 500АЗС», який був виготовлений вітчизняним виробником та 14.03.2002р. придбаний підприємством у ПФ «СТЦ-Істок». Придбаний РРО не змінювався, відповідає комплекту документації 3.021.005, ДСТУ 3915-99. Застосований РРО цілком відповідає конструкторсько - технологічній та програмній документації виробника, про що свідчить довідка сервісного центру, в якій зазначено, що конструкція та програмне забезпечення РРО відповідають модифікації, включеній до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

Незабезпечення у нерозривному технологічному циклі керівництво відпуском пального через паливно-роздавальну колонку, реєстрацію об'єму і вартості відпущеного пального кожного найменування окремо по кожній формі оплати є внесенням непередбачених конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника змін у конструкцію чи програмне забезпечення РРО.

Оскілки судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що в діях позивача відсутній склад порушення передбачений п. 8 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тому нарахування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням -рішенням є протиправним.

Крім того, судами вірно вказано, що нарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»здійснюється рішенням податкового органу, а не податковим повідомленням-рішенням.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В той же час, суд першої інстанції, на що не звернув уваги апеляційний адміністративний суд, вирішуючи питання про стягнення державного мита, не врахував вимог зазначеної статті КАС України та стягнув державне мито з Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова.

Згідно ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення державного мита та скасувати рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 року скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2008 року змінити, виклавши абзац третій її резолютивної частини в такій редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Харківнафтопродукт»(м. Харків-22, Держпром, 4 під'їзд, 5 поверх, р/р 26007100001001 в Харківському філіалі ЗАТ «Альфа-банк», МФО 350738, код 31800120) державне мито в сумі 3 грн. 40 коп.».

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2008 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний