Рішення

від 04.10.2012 по справі 5010/1124/2012-2/64

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 р. Справа № 5010/1124/2012-2/64 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта", вул. Кутузова, 18/7, м. Київ, 01133, в особі філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба", вул. Липинського, 12, м. Львів, 79000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер ПК", вул.Кобилянської,1В, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77200

про стягнення боргу у сумі 38 889,23 грн.,

за участю представників сторін:

Від позивача: Романів Олег Богданович - юрисконсульт, (довіреність №96 від 02.08.2011р.)

Від відповідача:представники не з"явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" в особі філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба" (далі Позивач) звернулося в суд з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер ПК" (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 38 889,23 грн., в тому числі 31094,39 грн. основного боргу, 1459,32 грн. пені за період прострочки з 29.01.12 по 30.07.12, 4145,28 грн. інфляційних та 2190,24 грн. 3% річних за період з 01.04.10 по 30.07.12.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в частині стягнення 459,32 грн. пені, 4145,28 грн. інфляційних та 2190,24 грн. 3% річних, в стягненні 31094,39 грн. основного боргу просив суд припинити провадження, у зв"язку із сплатою відповідачем заборгованості, в доказ чого долучив платіжне доручення №783 від 12.09.2012р.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами суду від 31.08.12 та 13.09.12.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

На виконання умов договору сторін №4-ш від 22.02.10 позивач виконав роботи по перебці напівфабрикату "Вет-блу" і "Краст" з шкірсировини ВРХ на загальну суму 31142,67 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання робіт від 02.03.10 та 23.04.10 (а.с.17-18). Враховуючи, що відповідач частково розрахувався за виконані роботи в сумі 48,28 грн., заборгованість станом на день звернення до суду становила 31094,39 грн.

Відповідно до п.5.1 договору відповідач зобов"язаний розрахуватися за виконані роботи протягом 10-ти банківських днів після підписання сторонами акту виконаних робіт.

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов"язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що відповідачем після звернення позивача до суду було сплачено 31094,39 грн. основного боргу (платіжне доручення №783 від 12.09.2012р. міститься в матеріалах справи), провадження в цій частині слід припинити за відсутністю предмету спору відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України, з віднесенням на відповідача в цій частині судових витрат, що довів спір до суду.

Слід визнати частково обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 4145,28 грн. інфляційних та 2190,24 грн. 3% річних за період з 01.04.10 по 30.07.12, виходячи з наступного.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано дефляцію, яка відбулась у квітні-липні 2010 року, липні - серпні 2011 року, травні - липні 2012 року. З врахуванням вищенаведеного, а також виникнення зобов"язання по оплаті по актах приймання робіт від 02.03.10 та 23.04.10 (п.5.1 Договору), суд самостійно здійснив перерахунок інфляційних та 3% річних по кожному акту, обгрунтований розмір яких становитиме відповідно 2946,5 грн. інфляційних та 2145,61 грн. 3% річних. В решті стягнення інфляційних та 3% річних належить відмовити.

Щодо стягнення 1459,32 грн. пені за період прострочки з 29.01.12 по 30.07.12, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник (відповідач) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В даному випадку позивач порушив норму ч.6 ст.232 ГК України, так як нарахував пеню за період прострочки 29.01.12 по 30.07.12 (роботи виконувались в 2010 році - акти приймання робіт від 02.03.10 та 23.04.10), тобто, позивач мав право нараховувати пеню з врахуванням п.5.1 договору по кожному акту починаючи з 13 березня та 4 травня 2010 року по 13 вересня та 4 листопада 2010 року, а тому в стягненні 1459,32 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням вищенаведеного слід стягнути з відповідача 2946,5 грн. інфляційних та 3% річних в сумі 2145,61 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1497,64 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193,230-232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.33, 34,43, 44, 49,75, п.1-1 ст.80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер ПК" про стягнення 38 889,23 грн. заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер ПК" (вул.Кобилянської,1В, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77200, код 34275800) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (вул. Кутузова, 18/7, м. Київ, 01133, код 31570412), в особі філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба" (вул. Липинського, 12, м.Львів, 79000 , код 26112972) -2946 (дві тисячі дев"ятсот сорок шість) грн. 50 коп. інфляційних, 3% річних в сумі 2145 (дві тисячі сто сорок п"ять) грн. 61 коп. та 1497 (одну тисячу чотириста дев"яносто сім) грн. 64 коп. - судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягненні 31094,39 грн. основного боргу.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.12

Суддя Круглова О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"