Рішення

від 31.07.2012 по справі 5006/41/19/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.07.12 р. Справа № 5006/41/19/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді: Колесник Р.М.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж", м.Донецьк

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Саоста-Куб", м.Київ

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДонбассЖилСтрой", м. Донецьк

про стягнення за договором б/н від 28.04.2011р. з відповідача 1 суми основного боргу в розмірі 1 220 000,00 гривень, 3% річних в розмірі 39 224,00 гривень, пеню в розмірі 116 135,00 гривень, інфляційні витрати в розмірі 29540,00 гривень та стягнення за договором поруки від 28.04.2011р. з відповідача 2 суму у розмірі 500,00 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Ярук А.І.

Від відповідача 1: не прибув

Від відповідача 2: не прибув

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж", м.Донецьк (далі -Позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саоста-Куб", м.Київ (далі -Відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДонбассЖилСтрой", м. Донецьк (далі - Відповідач 2), про стягнення за договором б/н від 28.04.2011р. з відповідача 1 суми основного боргу в розмірі 1 220 000,00 гривень, 3% річних в розмірі 39 224,00 гривень, пеню в розмірі 116 135,00 гривень, інфляційні витрати в розмірі 29540,00 гривень та стягнення за договором поруки від 28.04.2011р. з відповідача 2 суму у розмірі 500,00 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач на невиконання відповідачами умов договору б/н від 28.04.2011р. та договору поруки б/н від 28.04.2011р.

27.07.2012 року позивач через канцелярію суду подав заяву, якою у зв'язку з помилкою при розрахунку інфляційних витрат просив стягнути 14540,00 гривень замість 29540,00 гривень, як було заявлено у первісній редакції позову.

Враховуючи зміст п. 3.11.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», суд розцінює зазначену заяву як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в позовній заяві, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, викладеного в заяві від 27.07.2012 року.

Відповідно до відзиву на позовну заяву б/н від 06.07.2012р. відповідач 2 просив суд в частині стягнення з ТОВ „Саоста-Куб" на користь ТОВ „Донспцемонтаж" суми основного розмірі 1 220 000,00 гривень, 3% річних в розмірі 39 224,00 гривень, пеню в розмірі 116 135,00 гривень, інфляційні витрати в розмірі 29540,00 гривень, задовольнити в повному обсязі, в частині стягнення з ТОВ "ДонбассЖилСтрой" на користь ТОВ „Донспцемонтаж" суми в розмірі 500,00 гривень відмовити в повному обсязі, оскільки договір поруки припинив свою дію, відповідно до п.п. 4.1., 4.2.4 договору поруки б/н від 28.04.2011р.

16.07.2012р. відповідач 2 до канцелярії суду надав клопотання б/н від 17.07.2012р., відповідно до якого останній просив суд розглядати справу без участі представника ТОВ "ДонбассЖилСтрой". Суд прийняв до уваги вказане клопотання та розглядав справу без участі представника відповідача 2.

Відповідач 1 в судові засідання без пояснення причин жодного разу не з'явився, відзиву та витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців." При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним, у зв'язку з чим справа розглянута за наявними в ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд:

ВСТАНОВИВ

28.04.2011р. позивачем (далі кредитор) та відповідачем 1 (боржник) був укладений договір б/н, відповідно до умов п.п. 1.1. якого за даним договором кредитор надає фінансову допомогу на безоплатній основі в сумі 1 500 000,00 гривень, без ПДВ. Строк повернення вказаної суми 28.06.2011р.

Боржник відповідає перед кредитором за виконання всіх зобов'язань відповідно даного договору, в тому числі з повернення повної суми фінансової допомоги, не поверненої своєчасно, а також нарахованої неустойки і спричинених збитків (п. 2.1).

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами (п. 6.1.).

Строк дії договору співпадає зі строком повернення фінансової допомоги, вказаним в п. 1.1. даного договору (п. 6.2).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою договір б/н від 28.04.2011р. є договором позики та підпадає під правове регулювання §1 Глави 71 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.1046 Цивільного Кодексу України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Аналогічна за змістом норма, що встановлює обов'язок позичальника повернути позику, міститься в ст. 1049 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором б/н від 28.04.2011р. виконав, що підтверджується матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 84 від 28.04.2011р. на суму 1 500 000,00 гривень.

Відповідно до п. 4.2. договору боржник зобов'язаний повернути грошові кошти, отримані в якості фінансової допомоги, шляхом перерахування на поточний рахунок кредитора в строк, вказаний в п. 1.1 даного договору.

Позивач звертався до відповідача 1 з вимогою про виконання грошових зобов'язань №01/09-1 від 01.09.2011р., відповідно до якої позивач вимагав виконати свої зобов'язання за договором б/н від 28.04.2011р. та в дводенний термін повернути кошти.

Як встановлено судом, відповідачем 1 були здійснені часткові оплати, що підтверджується матеріалами справи, на загальну суму 280 000,00 гривень.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі -ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відтак, укладений між позивачем та відповідачем 1 договір б/н від 28.04.2011р. є законною підставою для виникнення в останнього грошового зобов'язання з повернення позики в сумі 1 220 000,00 гривень.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1 заборгованість в розмірі 1 220 000,00гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача 1 щодо стягнення заборгованість в розмірі 1 220 000,00 гривень такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем були заявлені вимоги до відповідача 1 про стягнення пені за порушення строків погашення заборгованості в розмірі 116 135,00 гривень за відповідний період прострочення.

За несвоєчасне повернення грошових коштів, отриманих за договором, боржник виплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення (п. 5.1).

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розрахунок пені позивачем здійснений з урахуванням п. 6 ст. 232 ГК України за 6 місяців.

Суд, здійснивши перерахунок пені вважає, що розрахунок здійснений правомірно та задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 пені в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 3% річних за відповідний період наявності заборгованості у розмірі 39 224,00 гривень та інфляційні витрати за відповідний період наявності заборгованості в розмірі 29540,00 гривень.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних витрат та 3% річних вважає, що розрахунок здійснений правомірно та задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 інфляційних витрат та 3% річних в повному обсязі.

28.04.2011р. з метою забезпечення виконання договору б/н від 28.04.2011р. позивач (кредитор) та відповідач 2 (поручитель) уклали договір поруки б/н (договір поруки), згідно з п. 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ «Саоста-Куб» (боржник) щодо повернення грошових коштів за договором, передбаченим ст. 3 цього договору (основний договір).

Під основним договором і цьому договорі розуміють договір б/н від 28.04.2011р., укладений між кредитором та боржником (п. 2.1).

Строк основного договору становить 28.06.2011р. (п. 2.2).

Передбачений цим договором обов'язок поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми 500,00 гривень (п. 3.2).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 28.06.2011р. (п. 4.1).

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання (п. 4.2).

Відповідно до п. 4.2.4 договору порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ( ст. 554 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно зі статтею 598 цього Кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 4 ст.559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як встановлено судом, позивач не звертався з вимогою про виконання основного зобов'язання до поручителя - ТОВ "Донспецмонтаж".

Враховуючи те, що правовідносини поруки, що виникли з договору позики є припиненими, суд з урахуванням того, що позивач не звертався до відповідача-2 з вимогою про сплату заборгованості за основним договором дійшов висновку щодо відсутності правових підстав стягнення з ТОВ "Донспецмонтаж", як солідарного та субсидіарного боржника заборгованості за договором б/н від 28.04.2011 року.

Судові витрати по сплаті судового збору, підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а зайво сплачена сума судового збору у розмірі 700 гривень з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про судовій збір» підлягає поверненню з державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж", м.Донецьк, до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Саоста-Куб", м.Київ, до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ДонбассЖилСтрой", м. Донецьк, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саоста-Куб" (01014, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 17, ЄДРПОУ 36857260, р/р 26050210178617 в АТ «Прокредитбанк», МФО 320984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" (83023, м.Донецьк, вул. Харитонова, буд. 2, ЄДРПОУ 30871714, р/р 26006046176000 в ДОД «Райффайзен банк Аваль», МФО 335076) заборгованість в розмірі 1 220 000,00 гривень, 3% річних в розмірі 39 224,00 гривень, пеню в розмірі 116 135,00 гривень, інфляційні витрати в розмірі 14 540,00 гривень, судовий збір в сумі 28 107,98 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" (83023, м.Донецьк, вул. Харитонова, буд. 2, ЄДРПОУ 30871714, р/р 26006046176000 в ДОД «Райффайзен банк Аваль», МФО 335076) з державного бюджету України надлишково сплачену суму судового збору у розмірі 700 гривень.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 31.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 03.08.2012 року.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Колесник Р.М.