Рішення

від 01.10.2012 по справі 5011-19/11081-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/11081-2012 01.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Золотий екватор"

до Приватного підприємства "Дальнобійник"

про стягнення 114 213,6 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Савчук П.К. за дов. № 1571 від 7.08.2012 р.

від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ПП "Дальнобійник" про стягнення 114 213,6 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 07.09.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 01.10.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з»явився, про причини неявки суд не повідомлено, обґрунтованих заяв та клопотань про поважні причини неявки не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 5011-19/11081-2012 від 15.08.2012р. та 07.09.2012 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (03124, м. Київ, вул.. М. Василенка, 7-А).

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні 07.09.2012 р. та 01.10.2012р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 01.10.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор»та приватним підприємством «Дальнобійник»було укладено Договір № 08028 купівлі-продажу паливо-мастильних матеріалів з виконанням старт-карт на АЗС.

Відповідно до п. 2.1 Договору, продавець зобов'язується передавати у власність покупцю через АЗС, з використанням старт-карт, паливо-мастильні матеріали, а відповідач зобов'язується прийняти у власність паливо-мастильні матеріали, та оплатити їх вартість.

Згідно п. 3.1 Договору продавець постачає покупцю паливо-мастильні матеріали частинами на умовах EXW (Інкотермс 2000) франко-термінали АЗС шляхом вибірки покупцем паливо-мастильних матеріалів з АЗС.

Пунктом 4.4 Договору визначено, що розрахунки за паливо-мастильні матеріали покупець здійснює періодично на умовах 100% попередньої оплати вартості ПММ. Сума оплати та їх періодичність визначаються покупцем самостійно, або за зверненням покупця на підставі надано продавцем рахунку.

Загальна орієнтована сума Договору становить 56 000,00 грн, тому числі ПДВ (п. 4.5 Договору).

Відповідно до п. 3.7 Договору, на підтвердження факту відпуску паливо-мастильних матеріалів продавцем за відповідний період надається покупцю для підписання акт приймання-передачі. Акт приймання-передачі підтверджує факт передачі ПММ у власність покупця за відповідний період.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу паливо-мастильні матеріали на загальну суму 662 268,89 грн.. Відповідач прийняв паливо-мастильні матеріали на зазначену суму та частково оплатив їх на суму 581 500,00 грн. Оплату в розмірі 80 768,69 грн..

Факт прийняття відповідачем у власність паливо-мастильних матеріалів підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання -передачі від 01.04.2011 р. по 30.04.2011 року на суму 36 999,83 грн., від 01.04.2011 року по 30.04.2011 року на суму 69 252,80 грн., від 01.05.2011 р. по 31.05.2011 року на суму 55 209,53 грн., від 01.05.2011 року по 31.05.2011 року на суму 13 735,62 грн., від 01.06.2011 року по 30.06.2011 року на суму 31 629,05 грн., від 01.06.2011 року по 30.06.2011 року на суму 51 705,81 грн., від 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р. на суму 33 657,30 грн., від 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р. на суму 63 399,95 грн., від 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. на суму 67 001,81 грн., від 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. на суму 31 289,07 грн., від 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. на суму 68 209,06 грн., від 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. на суму 40 505,44 грн., від 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р. на суму 57 215,06 грн., від 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р. на суму 31 571,47 грн., від 01.11.2011 р. по 30.11.2011 р. на суму 10 886,89 грн.. Зазначені Акти приймання-передачі ПММ засвідчені підписами повноважних представників сторін та скріплені печатками без зауважень, отже приймаються судом як належний доказ передачі позивачем ПММ та отримання їх відповідачем.

Факт оплати відповідачем паливо-мастильних матеріалів на суму 581 500,00 грн. підтверджується Довідкою ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень»№ 760 від 30.07.2012 року.

Відповідно до ч. 2 п. 4.4 Договору у випадку, якщо паливо-мастильні матеріали були відпущені відповідачу понад суму здійсненої ним попередньої оплати, відповідач зобов'язаний самостійно провести повну оплату вартості таких паливо-мастильних матеріалів протягом 1 (одного) календарного дня з моменту отримання (відпуску з АЗС) паливо-мастильних матеріалів.

22.06.2012 року відповідачу було надіслано листом з рекомендованим повідомленням претензію про оплату заборгованості за вих.. № 391. Відповідачем відповіді на лист не надано, оплату не проведено.

Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 80 768,69 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з постачання паливо-мастильних матеріалів відповідачу належним чином, відповідачем порушено умови п.4.4 Договору та не проведено розрахунок з позивачем.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки, відповідачем не проведено оплату згідно умов договору, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договору та вищевказаних норм ЦК, тобто не виконав зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення суми 35% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 9.3 Договору, покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу продавця повинен сплатити проценти в розмірі 35 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочки згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивач правомірно нараховує 35% річних від простроченої суми за зазначений період в розмірі 3 683,05 грн..

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.2 Договору у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно умов Розділу 4 даного Договору, покупець зобов'язується на користь продавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач правомірно нараховує пеню за зазначений в розрахунку період в сумі 13 165,80 грн..

Щодо стягнення штрафу в розмірі 5% від суми заборгованості суд зазначає наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків. Аналогічна норма передбачена ст. 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, шляхом відшкодування збитків.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Договором № 08028 купівлі-продажу паливо-мастильних матеріалів з виконанням старт-карт на АЗС від 01.04.2011 року передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати - 5% штрафу .

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення штрафу 5% в розмірі 16 595,75 грн., є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, 655,692,712 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ДАЛЬНОБІЙНИК»(юридична адреса: 03124, м. Київ, вул.. М. Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 31984244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор»(43010, Волинська область, м. Луцьк, вул.. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 37425075), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, основний боргу в сумі 80 768 (вісімдесят тисяч сімсот шістдесят вісім) грн.. 69 коп., пеню в розмірі 13 165 (тринадцять тисяч сто шістдесят п'ять) грн.. 80 коп., 35% річних в сумі 16 595 (шістнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн.. 75 коп., штраф 5% в розмірі 3 683 (три тисячі шістсот вісімдесят три) грн.. 05 коп., судовий збір в розмірі 2 284(дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн.. 27 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 03.10.12 р.