Рішення

від 25.09.2012 по справі 5011-47/10357-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/10357-2012 25.09.12

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ренесанс Трейд»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій -К ЛТД»

Про стягнення 1283555,19грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін :

від позивача Кулік С.В. -представник за довіреністю

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 25.09.2012 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми основного боргу в розмірі 1212573,75 грн., 3% річних в сумі 11439,99грн., пені -56747,02грн.,інфляційних витрат -2794,43 грн., а також відшкодування судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/10357-2012, розгляд справи було призначено на 13.09.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2012 розгляд справи було відкладено до 25.09.2012.

В судовому засіданні 25.09.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги, надав документи по справі та просив позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки продукції № 86/2010 від 01.01.2010, не було здійснено в повному обсязі та своєчасно оплату за поставлений товар, а саме в розмірі 1 212 573,75 грн. Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем умов договору поставки продукції № 86/2010 від 01.01.2010, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 11439,99грн., пені -56747,02грн.,інфляційних витрат -2794,43 грн.

Відповідач своїх представників у судові засідання 13.09.2012 та 25.09.2012 -не направив, вимоги ухвали суду від 13.09.2012, щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору -не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження вказаній позивачем у позовній заяві. Через канцелярію суду ніяких заяв та клопотань не подавав. Також суд зазначає і те, що відповідач не був позбавлений процесуального права надати витребувані документи та пояснення по справі шляхом направлення їх на адресу суду поштовим відправленням або надання через канцелярію суду.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, дослідивши оригінали поданих суду документів на відповідність їх копіям у справі, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як субдистриб'ютором, було укладено договір поставки № 86/2010, який підписано директором позивача та відповідача і посвідчено печатками юридичних осіб, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язався поставити відповідачу (субдистриб'ютору ) кондитерські вироби, а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором. (п.1.1).

Умовами договору сторони погодили, що асортимент,ціна, кількість кожної партії товару зазначаються товарно-транспортних накладних позивача, які є невід'ємною частинами договору є взаємно погодженими і обов'язковими для сторін.(п.2.2), оплату кожної партії товару відповідач здійснює у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок позивача протягом строку , який встановлений в Додатку №1(але не більше 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару (п.4.7.), відповідач зобов'язаний оплатити прийнятий від позивача товар згідно накладних та в строки, які встановлені в п.п.4.7., п.4.8, п.4.9., незалежно від реалізованої кількості товару.

Згідно видаткових накладних по Договору постачання № 86/2010 від 01.01.2010за період з 04.01.2012 по 31.05.2012посвідчених підписами та печатками юридичних осіб позивача та відповідача, загальна вартість поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару складає1812503,35 грн., який прийнято представником відповідача Мельничук С.О. згідно довіреностей типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996р. № 192), а саме: №47,№53,№54, №61,№65,№70,№90,№94/1,№105,№108,№132,№147,№119,№113,№115,№125,№130 в яких підставою їх видачі зазначено - «На отримання цінностей від ТОВ «Торговий Дім «Ренесанс Трейд»,(належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012-25.06.2012 (належним чином засвідчена копія якого знаходяться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), підписаного представниками позивача (продавець) та відповідача (субдистриб'ютор), заборгованість відповідача перед позивачем становить 1212573,75грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідно до узгоджених сторонами умов Договору поставки № 86/2010 від 01.01.2010(п.4.7),відповідач повинен був повністю розрахуватись за поставлений товар, оскільки позивачем було передано товар загалом на суму 1812503,35 грн., натомість відповідач здійснив лише частковий розрахунок за товар, а саме: 599929,60 грн., за наданими розрахунками позивача заборгованість відповідача складає -1212573,75грн.,(1812503,35грн. (вартість поставленого товару) -599929,60 грн. (вартість оплаченого товару)= 1212573,75грн.)

Як зазначав позивач у позові, станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач сплату заборгованості за поставлений на підставі Договору поставки № 86/2010 від 01.01.2010 товар у сумі1212573,75 грн. не здійснив.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, а умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що 01.01.2010 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як субдистриб'ютором, було укладено договір поставки № 86/2010, який підписано директором позивача та відповідача і посвідчено печатками юридичних осіб, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язався поставити відповідачу (субдистриб'ютору ) кондитерські вироби, а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором. (п.1.1).

Також, судом встановлено, що позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар на суму 1812503,35грн.,на підтвердження чого позивачем подано суду видаткові накладні по Договору постачання № 86/2010 від 01.01.2010за період з 04.01.2012 по 31.05.2012посвідчені підписами та печатками юридичних осіб позивача та відповідача.

Але відповідачем всупереч п. 4.7 договору поставки № 86/2010 від 01.01.2010у строк встановлений у Додатку № 1, а саме не більше 21 календарного дня з моменту отримання товару, не було здійснено у повному обсязі оплату товару на суму 1812503,35грн., отриманого згідно видаткових накладних за період з 04.01.2012 по 31.05.2012, а здійснено лише часткову його оплату загалом в сумі 599929,60грн.Оплата в сумі 1212573,75грн. -здійснена відповідачем не була, доказів її здійснення відповідачем станом на момент вирішення спору суду надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі1212573,75грн.,(1812503,35 грн. (вартість поставленого товару) -599929,60 грн. (вартість оплаченого товару)= 1212573,75грн.) по договору поставки № 86/2010 від 01.01.2010 , а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений, але не оплачений у повному обсязі товар -законною, обгрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а відтак такою, що підлягає задоволенню в сумі 1212573,75грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 11439,99грн. (за період прострочення з 26.01.2012 по 25.07.2012, інфляційних витрат в сумі 2 794,43 станом на 25.07.2012 та пені в сумі 56747,02 грн. за період прострочення з 26.01.2012 по 25.07.2012 за прострочення виконання зобов'язання по своєчасній оплаті вартості поставленого товару по договору№ 86/2010 від 01.01.2010

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Ст. 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.7. договору № 86/2010 від 01.01.2010, у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Згідно постанови НБУ від 09.08.2010 р. N 377З 10.08.2010, облікова ставка складає 7.7500%.

Суд, враховуючи те, що відповідачем всупереч п. 4.7 договору № 86/2010 від 01.01.2010 у строк встановлений у Додатку № 1, а саме не більше 21 календарного дня з моменту отримання товару, не було здійснено у повному обсязі оплату товару на суму 1812503,35грн., а здійснено лише часткову його оплату загалом в сумі 599929,6 грн., дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних витрат та пені за прострочення виконання зобов'язання по своєчасній та повній оплаті вартості поставленого товару по договору № 86/2010 від 01.01.2010.

Враховуючи вищезазначені норми Цивільного кодексу України та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру 3 % річних, інфляційних витрат та пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 11 439,99 грн. за період з 26.01.12 по 25.07.2012 (вказаний позивачем), стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 2794,43грн . станом на 25.07.2012 та стягнення пені в сумі 56 747,02 грн. за період 26.01.2012 по 25.07.2012 (вказаний позивачем) є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1212573,75грн. заборгованості, 11439,99грн.- 3% річних, 2794,43- інфляційних витрат та 56747,02 грн.-пені.

Також позивачем у справі подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладання арешту на майно відповідача, що знаходиться у його власності і грошові суми, що знаходяться на його рахунках і заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, щодо відчуження майна.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Господарський суд міста Києва дослідивши подані позивачем у справі матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, а також те, що позивачем окрім самої заяви про забезпечення позову, не надано суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, приходить до висновку, що у відомостях, які містяться у поданих позивачем матеріалах, відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі. А тому заявлене позивачем у справі клопотання про забезпечення позову не є обґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-К ЛТД»(код ЄДРПОУ 36715391; місцезнаходження: 03151 м Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 72) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ренесанс Трейд»(код ЄДРПОУ 36184176; місцезнаходження: 01014, м. Київ, пров. Мічуріна, 3/2 літ.А)суму заборгованості - 1 212 573 (один мільйон двісті дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 75коп.,3% річних -11 439 (одинадцять тисяч чотириста тридцять дев'ять ) грн. 99 коп., пені - 56747 (п'ятдесят шість тисяч сімсот сорок сім ) грн. 02 коп. ,інфляційних витрат -2794 (дві тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн. 43 коп., а також 25 671 (двадцять п'ять тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 10коп.витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

Дата підписання рішення -01.10.2012