Рішення

від 26.09.2012 по справі 8/5025/855/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" вересня 2012 р.Справа № 8/5025/855/12

за позовом: 1. Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", м. Київ;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІСТ", м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" 311526,87 грн. збитків; стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІСТ" 11283,27 грн. збитків

Суддя Смаровоз М.В.

Представники сторін:

1-го позивача: не з'явився;

2-го позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_1

В судовому засіданні 26.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі. Повний текст рішення складено 01.10.2012р.

Позивачі звернулись до суду з позовом про стягнення на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" 311526,87 грн. збитків; стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІСТ" 11283,27 грн. збитків.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачами, зокрема, відзначено, що ТОВ „Юнілівер Україна" на виконання договору доручення з організації та надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів автотранспортом в міжнародному сполученні № TR-8 (далі договір 1) направило позивачу 2 заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом по маршруту м. Санкт-Петербург, РФ - с. Стоянка, Україна. В свою чергу, позивач 2 на виконання умов договору 1 уклав з відповідачем договір-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 605-М від 06.12.2011р. (далі договір 2). Як вказують позивачі, відповідно до заявки згідно договору 2 виконавець (відповідач) зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до місця призначення і видати його уповноваженій особі, а замовник (позивач 2) зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Підприємець ОСОБА_1 прийняв до перевезення вантаж (за маршрутом м. Санкт-Петербург, РФ - с. Стоянка, Україна, автомобіль НОМЕР_1/НОМЕР_5, продукція підприємства ТОВ „Юнілівер" - чорний чай, однак, як зазначили позивачі, під час перевезення вантаж було втрачено відповідачем. Як вказано в пояснювальній записці відповідача, причиною втрати вантажу була крадіжка, але жодних доказів на підтвердження даного факту відповідач не надав.

Також, як вказують позивачі, заподіяна шкода ТОВ „Юнілівер Україна" внаслідок втрати вантажу, що сталась в період його перевезення відповідачем за маршрутом Санкт -Петербург, РФ - с. Стоянка, Україна, склала 6072 коробів, вартість одного коробу становить 3,83 євро, що всього становить 23255,76 євро, що підтверджується рахунком № НОМЕР_2 від 06.12.2011р. Як відзначили позивачі, в свою чергу, власник вантажу ТОВ „Юнілівер Україна" згідно умов договору 1 направив претензію № ІСТ-01 від 21.12.2011р. позивачу 2 на суму 322810,14 грн. З огляду на те, що вартість втраченого вантажу було визначено у євро, відповідно ТОВ „Юнілівер Україна" понесло дані затрати саме у такому грошовому еквіваленті. Крім того, як зазначили позивачі, позивач 2 застрахував свою відповідальність як транспортного оператора в позивача 1 за договором страхування № 202000206.11 від 25.10.2011р., згідно з умовами якого позивач 2 звернувся до позивача 1 з заявою про визнання випадку страховим. Розглянувши дану заяву та матеріали страхової справи, позивач 1 визнав даний випадок страховим. Розрахунок страхового відшкодування становить: 1) 236646,17 гривень - вартість втраченого вантажу 23255,76 євро в перерахунку на дату визнання випадку страховим 13.01.2012р. за курсом НБУ 1 грн. = 10,175809 євро); 2) 79580,7 гривень митних платежів; 3) 300 гривень - вартість брокерських послуг, а всього 316526,87 гривень. Оскільки згідно з п. 2.1 договору страхування розмір франшизи складає 5000 гривень, відповідно, 316526,87 - 5000 = 311526,87 гривень -сума, що була сплачена позивачем 1 позивачеві 2 на умовах договору страхування, що підтверджується платіжним дорученням № 857 від 27.01.2012р. Відповідно до п. 6.7. договору 2 перевізник - відповідач несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному в СМR. До позивача 1 перейшло право вимоги до відповідача в межах виплаченого страхового відшкодування, а саме у розмірі 311526,87 гривень (позовні вимоги позивача 1). Також, як зазначили позивачі, на виконання умов договору 1 та з урахуванням претензії № ІСТ-01 від 21.12.2011р., позивач 2 задовольнив вимоги ТОВ „Юнілівер Україна" на суму 322810,14грн., що підтверджується платіжним дорученням № 109 від 27 січня 2012р. Крім того, позивачі відзначили, що 23.12.2011р. між позивачем 2 та відповідачем було укладено мирову угоду, відповідно до положень якої відповідач визнав факт настання його відповідальності за втрату вантажу та обов'язок відшкодувати завдану шкоду у розмірі 322810,14 грн.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на ст.ст. 4, 9, 17 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956р., ст.ст. 9, 27 Закону України „Про страхування", ст.ст. 533, 625, 924 ЦК України, позивачі просять суд позов задовольнити в повному обсязі.

У судових засіданнях представники позивачів позовні вимоги підтримують та наполягають на їх задоволенні.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи, зокрема, на те, що на виконання умов договору-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 605-М від 06.12.2011р. та згідно із заявкою від 06.12.2011р., заявкою на відвантаження від 11.12.2011р., міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № 002952, рахунку від 06.12.2011р. № НОМЕР_2 та ВМД відповідач прийняв до перевезення вантаж (чай чорний) за маршрутом м. Санкт-Петербург (Російська Федерація) - с. Стоянка (Україна). Зазначений вантаж належав на праві власності ТОВ „Юнілівер Україна". Як зазначив підприємець ОСОБА_1, під час перевезення вантаж було втрачено, причиною втрати була крадіжка. Тому відповідачем на адресу позивача 2 було направлено пояснення, які також долучені до позовної заяви, якими відповідач поставив до відома заявника про те, що вантаж не був доставлений до місця призначення у зв'язку із крадіжкою у м. Брянськ, РФ у ніч з 14 на 15 грудня 2011 року, стверджує відповідач. Крім того, на адресу Києво-Святошинського районного відділення внутрішніх справ Київського МУ УМВС України відповідач подав заяву про порушення кримінальної справи по факту крадіжки вантажу з автомобілів. Вказана заява про порушення кримінальної справи по факту крадіжки була передана до Шосткінського МВ УМВС України у Сумській області за територіальністю. Відповідач звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Як вважає відповідач, зважаючи на наведені вище обставини, можна зробити висновок про те, що втрата вантажу відбулась не з вини перевізника, а з вини третіх осіб, які скоїли крадіжку на маршруті, а перевізник здійснював перевезення ввіреного йому вантажу відповідно до умов укладеного договору-доручення від 06.12.2011р. № 605-М та повністю виконував умови, викладені у заявці позивача 2 від 06.12.2011р. № б/н на транспортування вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд у позові відмовити повністю.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено наступне.

15.11.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма ІСТ" (повіреним) та товариством з обмеженою відповідальністю „Юнілівер Україна" (довірителем) укладено договір доручення з організації та надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів автотранспортом в міжнародному сполученні № TR-8, відповідно до якого довіритель поручає повіреному, а повірений зобов'язується надавати довірителю послуги з організації перевезень вантажів довірителя, оформлення документів, необхідних для здійснення перевезень, а також інші транспортно - експедиційні послуги згідно заявок довірителя як безпосередньо, так і шляхом залучення третіх осіб (п.1.1. договору).

Пунктом 1.3. договору 1 передбачено перелік транспортно-експедиційних послуг, що надаються повіреним довірителю, зокрема: послуги по організації перевезення експортного, імпортного, транзитного і іншого вантажу довірителя; забезпечення відправки і отримання експортного, імпортного, транзитного і іншого вантажу та інші транспортно-експедиційні послуги.

Згідно з п. 2.1.7. договору повірений зобов'язаний, зокрема, у випадку аварій, втрати чи псування вантажу при перевезенні чи виконанні завантажувальних та розвантажувальних робіт негайно повідомити довірителя про завдання шкоди і відшкодувати довірителю нанесену шкоду.

Як передбачено п. 6.1. договору, повірений несе відповідальність за зберігання вантажу на протязі його транспортування до моменту передачі вантажу одержувачу.

На виконання договору ТОВ „Юнілівер Україна" направило ТОВ "Фірма ІСТ" заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом по маршруту Санкт -Петербург, РФ - с. Стоянка, Україна.

06.12.2011р. (на виконання вищевказаного договору від 15.11.2011р. № TR-8) між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (довірителем) та товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма ІСТ" (повіреним) укладено договір - доручення № 605-М про надання транспорно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному перевезенні, відповідно до якого довіритель (перевізник або його довірена особа) доручає повіреному за винагороду здійснювати пошук та підбір вантажовласників (замовників або їх довірених осіб) з метою забезпечення експортно - імпортними вантажами транспортних засобів (перевізника) для міжнародних перевезень (п. 1 .1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору повірений, діючи за дорученням довірителя в межах даного договору -доручення, надає послуги з пошуку і підбору вантажовласників або їх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій і угод в області міжнародних перевезень.

Як передбачено п.1.3. договору, у розділах 2-6 цього договору довіритель іменується перевізником, а повірений іменується експедитором. Згідно з п. 2.3. договору конкретні умови по кожному замовленню передбачені в заявці. Згідно з п. 3.1.2. договору перевізник зобов'язується забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу, придатного і повністю готового до перевезення обумовленого вантажу, в погоджений сторонами термін.

Відповідно до заявки згідно договору від 06.12.2011р. виконавець (відповідач) зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до місця призначення і видати його уповноваженій особі, а замовник (позивач 2) зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Згідно з п. 6.7. договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення, до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному в СМR.

Між приватним акціонерним товариством „Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (страховиком) та товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма ІСТ" (страхувальником) 25.10.2011р. було укладено договір страхування відповідальності транспортного оператора № 202000206.11, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України й пов'язані з відшкодуванням збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань згідно договорів про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідних конвенцій і законодавства, що застосовуються стосовно діяльності страхувальника (п.1.1. договору)

Як передбачено п. 2 розділу 3 договору, застраховано відповідальність страхувальника, зокрема, при здійсненні операцій з: міжнародного експедирування вантажів автомобільним транспортом відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів і протоколу до цієї Конвенції від 1978 р. („Секція А"); внутрішньо-українського експедирування вантажів відповідно до діючого законодавства України про перевезення вантажів автомобільним транспортом („Секція Б"); експедирування вантажів морськими та внутрішніми водними шляхами, а також авіаційним та залізничним транспортом, включаючи мультимодальні та контейнерні перевезення, у відповідності з умовами відповідних міжнародно-визнаних конвенцій та діючого законодавства, що застосовується в конкретному випадку до певного етапу експедирування („Секція В").

Згідно з пп. 1.1.1. п. 1.1. розділу 4 договору страховим випадком є виникнення відповідальності страхувальника за збитки, що виникли в результаті неналежного виконання зобов'язань, що виникають із договорів про надання своїх послуг з обробки вантажів і відповідних конвенцій і законодавства, що застосовуються стосовно діяльності страхувальника, зокрема, за збитки у результаті повної або часткової втрати, псування, пошкодження або нестачі вантажу.

Розділом 5 договору встановлена відповідальність страховика, де зазначені суми/ліміти відповідальності страховика, зокрема: за ризиком „Втрата й/або ушкодження вантажу": по секції А -2100000 грн., але не більше 8,33 XDR за 1 кг брутто ваги ушкодженого, зіпсованого або втраченого вантажу; по секції Б -3000000 грн.; по секції В -1500000 грн., але не більше 8,33 XDR за 1 кг брутто ваги ушкодженого, зіпсованого або втраченого вантажу. Безумовна франшиза по кожному страховому випадку становить: за ризиком „Втрата й/або ушкодження вантажу" -5000 грн.; по ризику „Несвоєчасна доставка" -500 грн.; по витратах -франшиза не застосовується.

Відповідно до п. 2 розділу 9 договору, страховик має право, зокрема, одержати страхове відшкодування відповідно до умов договору.

Як вбачається зі змісту заявки б/н від 06.12.2011р. до договору- доручення № 605-М від 06.12.2011р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (довірителем) та товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма ІСТ" (повіреним), заявки на відвантаження від 11.12.2011 року, Міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) № 002952, рахунку № НОМЕР_2 від 06.12.2011р., вантажно - митної декларації, а також підтверджується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у відзиві на позов та поясненнях, відповідач прийняв до перевезення вантаж (за маршрутом м. Санкт-Петербург, РФ - с. Стоянка, Україна, автомобіль НОМЕР_1/НОМЕР_5, продукція підприємства ТОВ „Юнілівер" - чорний чай).

21.12.2011р. відповідачем були надані письмові пояснення, в яких відзначив, що вантаж був не доставлений через крадіжку в м. Брянськ Російської Федерації вночі з 14 на 15 грудня 2011р.

21.12.2011р. генеральним директором ТОВ „Юнілівер Україна" ОСОБА_2 направлено претензію № ІСТ-01, адресовану директору ТОВ „Фірма ІСТ", в якій у зв'язку з втратою вантажу просить відшкодувати 322810,14 грн., з яких: 1) вартість втраченого вантажу вартістю 23255,76 євро, що в перерахунку на дату пред'явлення даної претензії становить 242929,44 гривень; 2)79580,7 гривень митних платежів; 3) 300 гривень витрат на брокерські послуги.

Відповідно до умов договору страхування директор ТОВ „Фірма ІСТ" ОСОБА_3 звернувся до ПАТ „Акціонерна Страхова Компанія "ІНГО Україна" з заявою № 03/01 від 03.01.2012 р. про визнання випадку страховим.

На підставі вказаної заяви було складено страховий акт № 515 від 13.01.2012р. Розрахунок страхового відшкодування становить: 1) 236646,17 гривень - вартість втраченого вантажу 23255,76 євро в перерахунку за курсом НБУ на дату визнання випадку страховим; 2) 79580,7 гривень митних платежів; 3) 300 гривень - вартість брокерських послуг, а всього 316526,87 гривень.

Оскільки згідно з п. 2.1 договору страхування розмір франшизи складає 5000 гривень, відповідно, 316526,87 - 5000 = 311526,87 гривень -сума страхового відшкодування, що була сплачена ПАТ „Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (позивачем 1) позивачеві 2 (ТОВ „Фірма ІСТ") на умовах договору страхування, що підтверджується платіжним дорученням № 857 від 27.01.2012р.

Як передбачено платіжним дорученням № 109 від 27.01.2012р., ТОВ „Фірма ІСТ" перерахувало ТОВ „Юнілівер Україна" 322810,14 грн. на підставі претензії про відшкодування пошкодженої/втраченої вартості продукції № ІСТ-01 від 21.12.2011р.

23.12.2011р. між ТОВ „Фірма ІСТ" (кредитором) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (боржником) було укладено мирову угоду про наступне:

„1. Між ТОВ „Фірма ІСТ" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір на транспортування вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 605-М від 06.12.2011р. Згідно якого ТОВ „Фірма ІСТ" є експедитором, а ФОП ОСОБА_1- перевізником. На підставі даного договору та заявки від 06.12.2011р. ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний доставитиввірений йому відправником вантаж до місця призначення та видати уповноваженій особі. Власником вантажу є ТОВ „Юнілівер Україна". Дане перевезення вантажу здійснювалося за маршрутом: м. Санкт-Петербург (Росія) - с. Стоянка (Україна), а/м № НОМЕР_3/НОМЕР_5, 11.12.2011р. а/м № НОМЕР_3/НОМЕР_5 було завантажено товаром, а водію ОСОБА_1 надано супровідні документи.

19.12.2011р. боржник повідомив, що вантаж було викрадено по шляху транспортування в повному обсязі.

Збитки згідно претензії ТОВ „Юнілівер Україна" до ТОВ „Фірма ІСТ" становлять 322810,14 грн.

2. Оскільки вантаж не було доставлено вантажоотримувачу, а ТОВ „Фірма ІСТ" несе відповідальність перед ТОВ „Юнілівер Україна" за неналежне виконання договірних зобов'язань, а саме за ФОП ОСОБА_1, то збитки вантажовласнику повинне відшкодовувати ТОВ „Фірма ІСТ". В свою чергу в порядку регресу ФОП ОСОБА_1, повинен відшкодувати збитки ТОВ „Фірма ІСТ".

3. Враховуючи добру волю та з метою уникнення звернення до господарського суду за захистом своїх прав, сторони угоди домовились про відшкодування збитків в наступному порядку:

- Кредитор відшкодовує збитки ТОВ „Юнілівер Україна" на протязі місяця з моменту отримання претензії;

- Боржник (ФОП ОСОБА_1.) на протязі шести місяців з моменту підписання даної угоди сплачує рівними частками боргову суму на поточний рахунок кредитора (ТОВ „Фірма ІСТ").

4. Сума збитків підлягає уточненню після отримання кредитором претензії від ТОВ „Юнілівер Україна".

5. Дана угода набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами, взятих на себе зобов'язань."

29.03.2012р. ст. о/у СКР Шосткінського МВ УМВС України в Сумській області капітаном міліції Сміян О.І. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, в якій було встановлено, зокрема, що власник автомобіля „Рено-Преміум", д.з. НОМЕР_1 - гр. ОСОБА_1, повідомив, що працює фізичною особою-підприємцем та займається перевезенням вантажів по державам Європи. У грудні 2011р. він від фірми ТОВ „Юнілівер Україна" отримав замовлення на перевезення чаю з м. Санкт-Петербург Російської Федерації до м. Київ в Україні. Як повідомив гр. ОСОБА_1, по виконанню замовлення ТОВ „Юнілівер Україна" протягом тижня повинно було оплатити виконану роботу. 12.12.2011р. гр. ОСОБА_1 разом з його напарником виїхали з м. Санкт-Петербург та направились до Російсько-Українського кордону в Брянському округу. Не доїхавши до м. Брянськ близько 15 кілометрів, він зупинив автомобіль на автомобільній заправці, яка розташована при в'їзді м. Білі Береги з метою поїсти. Під час їжі він разом з напарником вжили спиртних напоїв, після чого лягли відпочивати. Прокинувшись наступного дня, близько 07-30 години вони вирішили продовжити їхати далі, та коли автомобіль рушив, то відчули, що в машині відсутній вантаж. Зупинившись та оглянувши причеп, вони виявили, що в причепі був відсутній весь вантаж з чаєм. До місцевих відділень правоохоронних органів Російської Федерації гр. ОСОБА_1 вирішив не звертатись, так як злякався того, що він перебував на території сторонньої держави та йому ніхто не допоможе. Також гр. ОСОБА_1 повідомив, що до місцевих правоохоронних органів Російської Федерації не звертався з тієї причини, що коли вони від'їжджали від м. Білі Береги, то до нього підійшли двоє невідомих осіб, які заборонили звертатись до правоохоронних органів Російської Федерації. Злякавшись за власне життя, гр. ОСОБА_1 поїхав далі, але це стало причиною того, що він вирішив зімітувати крадіжку вантажу з чаєм на території України, внаслідок чого перебуваючи в м. Шостка гр. ОСОБА_1 залишив автомобіль за межами міста, а сам близько 02-00 години 16.12.2011р. прийшов в перший готель, який побачив, а саме готель „Прем'єра". Дочекавшись ранку, гр. ОСОБА_1 повідомив міліції про незаконне заволодіння належного йому транспорту. Аналогічні пояснення дав й гр. ОСОБА_5. Також у постанові зазначено, що під час проведення перевірки було встановлено, що факту незаконного заволодіння автотранспорту та скоєння крадіжки вантажу з чаєм у гр. ОСОБА_1 на території України не було та звернення гр. ОСОБА_1 з приводу незаконного заволодіння належного йому транспорту було імітовано. Як вказано в цій постанові, в даному випадку відсутні події будь-якого злочину, так-як викрадення партії чаю було скоєно на території Брянського округу Російської Федерації.

Виходячи з положень п.1 ст.6 КПК України, цією постановою вирішено у порушенні кримінальної справи відмовити.

В матеріалах справи також наявні копії: листа № 3050 від 30.03.2012р., довідки № 104 від 21.12.2011р., витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 911640, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 375157 від 10.12.2009р., довідки з ЄДРПОУ № 235371 від 09.12.2009р. тощо.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Як встановлено судом, відповідачем подано клопотання від 29.08.2012р. про витребування у Шосткінського МВ УМВС України в Сумській області матеріалів розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи за фактом крадіжки вантажу (чай чорний) з транспортних засобів, мотивуючи дане клопотання тим, що втрата вантажу відбулась у зв'язку зі скоєнням крадіжки.

При розгляді даного клопотання судом враховується, що відповідно до ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Суд вважає, що, беручи до уваги невідповідність змісту клопотання відповідача наведеним положенням ст.38 ГПК України, враховуючи при цьому факт відмови в порушенні кримінальної справи за фактом крадіжки вантажу (чай чорний) з транспортних засобів та наявність у матеріалах справи копії постанови від 29.03.2012р. про відмову в порушенні кримінальної справи, клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 29.08.2012р. про витребування доказів не підлягає задоволенню.

Судом також відзначається, що, виходячи зі змісту ст.27 ГПК України та наявних матеріалів справи, не підлягає задоволенню клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про залучення „Вест Логистик Групп" до участі в справі як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з огляду на ненаведення відповідачем достатніх підстав для вчинення судом передбаченої вищевказаним положенням ГПК України процесуальної дії (відповідачем не доведено, що рішення з господарського спору в даній справі може вплинути на права або обов'язки вищеназваної юридичної особи щодо однієї з сторін).

При вирішенні спору по суті судом береться до уваги таке.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.1956р. договір перевезення встановлюється накладною. Згідно з ч. 1 ст. 9 означеної Конвенції накладна, якщо не доведено зворотнього, є доказом умов договору та посвідчення прийняття вантажу перевізником.

Частиною 1 ст.17 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.1956р. передбачено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його пошкодження, що трапилось в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачі, а також прострочку доставки.

Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що, як вбачається зі змісту заявки б/н від 06.12.2011р. до договору-доручення № 605-М від 06.12.2011р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (довірителем) та товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма ІСТ" (повіреним), заявки на відвантаження від 11.12.2011 року, Міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) № 002952, рахунку № НОМЕР_2 від 06.12.2011р., вантажно - митної декларації, а також підтверджується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у відзиві на позов та поясненнях, відповідач прийняв до перевезення вантаж (за маршрутом м. Санкт-Петербург, РФ - с. Стоянка, Україна, автомобіль НОМЕР_1/НОМЕР_5, продукція підприємства ТОВ „Юнілівер" - чорний чай).

Проте, як стверджують позивачі, вантаж відповідачем втрачено, а факт крадіжки спростовується постановою від 29.03.2012р. про відмову в порушенні кримінальної справи. При цьому, з огляду на втрату вантажу, на виконання договірних зобов'язань 311526,87 грн. сплачено ПАТ „Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (позивачем 1) ТОВ „Фірма ІСТ" (позивачеві 2) відповідно до договору страхування, що підтверджується платіжним дорученням № 857 від 27.01.2012р., а згідно з платіжним дорученням № 109 від 27.01.2012р. ТОВ „Фірма ІСТ" перерахувало ТОВ „Юнілівер Україна" 322810,14 грн. на підставі претензії № ІСТ-01 від 21.12.2011р.

Як зазначив підприємець ОСОБА_1, вантаж не було доставлено до місця призначення з огляду на його втрату під час перевезення. Причиною втрати, зі слів відповідача, була крадіжка.

Однак, всупереч приписам наведеної вище ст. 924 ЦК України, а також всупереч вимогам статті 33 ГПК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, підприємцем ОСОБА_1 не доведено належними доказами (вироком суду щодо осіб, якими вчинено крадіжку тощо) факту втрати відповідачем прийнятого до перевезення вантажу не з його вини. При цьому судом звертається увага на те, що згідно з п. 6.7. договору-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 605-М від 06.12.2011р. відповідач несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення, до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному в СМR.

Таким чином, беручи до уваги наведені судом положення законодавства, враховуючи встановлені судом факти, зміст договору доручення з організації та надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів автотранспортом в міжнародному сполученні № TR-8 від 15.11.2011р., договору-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 605-М від 06.12.2011р., договору страхування відповідальності транспортного оператора № 202000206.11 від 25.10.2011р., мирової угоди від 23.12.2011р., суд вважає правомірними вимоги щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" 311526,87 грн. збитків, а на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІСТ" -11283,27 грн. збитків.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи та підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача судових витрат по справі згідно зі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4 5 , 12, 13, 33, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (м. Київ, Шевченківський район, вул. Воровського, буд. 33, ідентифікаційний код 16285602) 311526,87 грн. збитків, 6230,54 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІСТ" (м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, буд. 92-А, ідентифікаційний код 14353682) 11283,27 грн. збитків, 225,67 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

Суддя М.В. Смаровоз

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2,3 - позивачам (приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", 01054, м. Київ, Шевченківський район, вул. Воровського, буд. 33 (надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення), товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ІСТ", 03036, м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, буд. 92-А (надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення));

4 -відповідачу.