Постанова

від 05.10.2012 по справі 19/5009/5201/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.09.2012 р. справа №19/5009/5201/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О., Геза Т.Д., Ушенко Л.В. від скаржникаРусланова Г.М. від заявникане з'явився від боржникане з'явився розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі в Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.11.2011 року у справі№19/5009/5201/11 (Даценко Л.І.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Аксіома», м. Київ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільві», м. Запоріжжя пробанкрутство ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.09.2011р. за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Аксіома», м. Київ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільві», м. Запоріжжя порушена справа про банкрутство №19/5009/5201/11 з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; справу призначено до розгляду на 12.09.2011р.

Постановою господарського суду Запорізької області від 12.09.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільві», м. Запоріжжя визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.11.2011р. звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затверджено, ліквідовано Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільві», м. Запоріжжя, провадження у справі припинено.

Ухвала суду мотивована тим, що ліквідатором було надано звіт та ліквідаційний баланс, яким встановлено, що за результатами ліквідаційного балансу у банкрута не залишилось майна для здійснення своєї статутної діяльності. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Заступника прокурора Запорізької області подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу в інтересах держави в особі в Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.11.2011р. у справі №19/5009/5201/11, в якій просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду першої інстанції, а провадження у справі припинити.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що господарський суд належним чином не з'ясував дійсні обставини справи, не дав оцінки всім зібраним по справі доказам, не використав усіх заходів для здійснення повного та своєчасного розгляду справи. Порушення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме до матеріалів справи не надано постанову про відкриття виконавчого провадження із зазначенням дати відкриття, у зв'язку із чим неможливо встановити дату відкриття виконавчого провадження; судом не досліджена суть і розмір вимог кредитора до боржника; судом не взято до уваги, що згідно з протестом про не оплату векселя місцем пред'явлення платежу визначено м. Київ, хоча боржника зареєстровано у місті Запоріжжя; ініціюючим кредитором не надано доказів неможливості встановити місцезнаходження керівних органів боржника, довідки реєструю чого органу про відсутність боржника за його місцезнаходженням, документів органу зв'язку про неможливість вручення кореспонденції боржнику за його юридичною чи поштовою (фактичною) адресою; в матеріалах справи відсутня інформація від фінансових органів, митних органів та інших контролюючих органів, яка підтверджує відсутність господарської діяльності з моменту подання останньої звітності; не надано оцінку тому факту, що в матеріалах справи відсутні які-небудь документи, що підтверджують реєстрацію рішення учасників в ЄДР; не надано оцінку та не з'ясовано факту відсутності чи наявності в ЄДР запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням; матеріали справи не містять докази повідомлення ліквідатора до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, як можливого кредитора у справі про банкрутство, крім того, не направлено повідомлення до відповідного територіально податкового органу; не підтверджений належним чином матеріалами справи також факт наявності (відсутності) рухомого та нерухомого майна, відсутність коштів на рахунках банкрута; ліквідатором не проведено належним чином розшуку майна боржника, взагалі не встановлена наявність розрахункових рахунків і відповідно грошових коштів на них, а отже не сформовано ліквідаційну масу.

Скаржник вказує на те, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора, не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ у яких обслуговувався боржник, даних інвентаризації майна боржника, не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.

Крім того, апелянт зазначає про те, що ліквідація боржника робить неможливим проведення податковою інспекцією перевірки боржника з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати усіх передчасних податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства.

Ухвалою від 10.08.2012р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом у складі головуючого судді -М'ясищева А.М., суддів -Будко Н.В., Манжур В.В.

У зв'язку з лікарняним судді Манжур В.В., склад колегії був змінений, а саме: головуючого судді -М'ясищева А.М., суддів -Будко Н.В., Москальова І.В.

У зв'язку із хворобою головуючого судді М'ясищева А.М., справа була направлена на автоматичний розподіл.

10.09.2012р. розпорядженням голови суду була сформована колегія у складі: головуючого судді -Мартюхіна Н.О., суддів -Азарова З.П., Кододова О.В.

У зв'язку із відпусткою суддів Азарова З.П. та Кододова О.В., склад колегії був змінений, а саме: головуючого судді -Мартюхіна Н.О., суддів -Геза Т.Д., Ушенко Л.В.

Прокурор наполягає на задоволенні апеляційної скарги з підстав викладених у останній.

Представники ініціюючого кредитора (ліквідатор) та боржника у судові засідання апеляційної інстанції не з'явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу . Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, суд апеляційної інстанції, окрім дослідження правомірності здійснення ліквідаційної процедури, повинен надати оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, у зв'язку з чим суд встановив наступне.

Постановою господарського суду Запорізької області від 12.09.2011 року ТОВ «Сільві»визнане банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала про порушення справи про банкрутство була направлена на адресу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, про що свідчить штам канцелярії за вх. №09-11а/11266 від 01.09.2011р.

Також, постанова господарського суду Запорізької області від 12.09.2012р. була направлена на адресу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, про що свідчить штам канцелярії за вх. №09-11б/3422 від 13.09.2012р.

Тобто, з вказаного вище вбачається, що ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва були обізнані про ліквідацію боржника ТОВ «Сільві»та визнання його банкрутом, та мали можливість провести перевірки боржника та заявити кредиторські вимоги до товариства.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності заборгованості ТОВ «Сільві»перед ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, крім того вона була обізнана про представлення її інтересів в суді Заступником прокурора Запорізької області, щодо оскарження ухвали від 07.11.2011р., та в підтвердження доводів апеляційної скарги прокурор не надав пояснень з цього приводу.

У зв'язку з викладеним, та враховуючи що прокурором заперечуються обставини повідомлення органу, в інтересах якого звернувся прокурор, та її процесуальна можливість проведення перевірок, суд апеляційної інстанції вважає такі доводи апеляційної скарги заступника прокурора Запорізької області безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Разом з цим, враховуючи те, що при розгляді справи суду слід перевірити підстави внесення та наявність такого запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру, належним чином з'ясувати факт наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника та, відповідно, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою ТОВ «Юридична фірма «Аксіома». Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість в розмірі 20000 грн., що підтверджується виконавчим написом нотаріуса на векселі від 06.12.2011 року.

На підтвердження факту відсутності боржника та його керівних органів за юридичною адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Горького, 1, оф. 585, ініціюючий кредитор посилається на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв'язку з неможливістю виконати виконавчий документ та відсутність за місцезнаходженням боржника.

Постановою господарського суду Запорізької області від 12.09.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільві»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Климента Олександра Юрійовича.

Зазначена постанова мотивована тим, що заявлені вимоги підтверджуються постановою державного виконавця від 11.08.2011 року, яка встановлює відсутність боржника за місцезнаходженням, про що складено відповідний акт державного виконавця. Також, зазначено, що протоколом зборів учасників ТОВ «Сільві»від 17.08.2011р. вирішено питання про припинення (ліквідацію) вказаного товариства.

Однак, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Запорізької області при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом належним чином не перевірив належність та допустимість доказів, які б підтверджували документально факт відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності.

Наявний в матеріалах справи акт державного виконавця та постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу, що складений Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ не може бути належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зареєстровані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7 ст. 19).

Пункт 7 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (далі по тексту скорочена назва - Єдиний державний реєстр) записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника за місцезнаходженням.

Як видно із наявної в матеріалах справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом 26.07.2011р., відомості щодо наявності даних про перебування юридичної особи в процесі припинення підприємницької діяльності відомості у державному реєстрі відсутні.

Протокол зборів учасників ТОВ «Сільві»від 17.08.2011р., також, не може вважатись належним доказом, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що будь-які відомості до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців з приводу припинення діяльності боржника за рішенням засновників, не вносилися та в матеріалах справи відсутні. Таким чином, зазначені обставини не підтверджені належними доказами. Само по собі наявність такого рішення в матеріалах справи не змінює стану юридичної особи та не зв'язаний з наслідками подальшої процедури припинення боржника або відсутності підприємницької діяльності.

Також, як встановлено з матеріалів справи, 14.02.2011 року ТОВ «Сільві» переданий ТОВ «Юридична фірма Аксіома»простий вексель серія АА №2305314 на суму 20000 грн. із строком за пред'явленням, який, був опротестований в неплатежі 06.05.2011 року та вчинений виконавчий напис нотаріуса. Цей напис був пред'явлений для примусового виконання до Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ. Державним виконавцем повернутий виконавчий документ у зв'язку з тим, що боржник не знаходиться за адресою вказаною у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та відповіді Головного управління статистики у Запорізькій області.

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Аналізуючи вищевказану норму та в силу наданих законом повноважень державному виконавцю суд виходить з того, що обов'язком державного виконавця є здійснення комплексу дій з примусового виконання, до якого відноситься й розшук майна, а не встановлення фактів знаходження або відсутність за юридичною адресою боржника.

Фактично виконавче провадження складається лише із єдиної дії виконавця: виходу державного виконавця за адресою боржника, яка вказана у виконавчому документі.

Зазначені обставини є грубим порушенням Закону України «Про виконавче провадження», проте суд першої інстанції не звернув будь-якої уваги на вищезазначені обставини.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час винесення постанови про визнання ТОВ «Сільві»банкрутом, в матеріалах справи була відсутня довідка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмілайн». Таким чином, з'ясування обставин, пов'язаних із місцезнаходженням боржника (відсутність за місцезнаходженням), з матеріалів справи взагалі не вбачалось можливим встановити.

Тобто, жодна з ознак, які є підставою в силу ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», отримання статусу суб'єкту як відсутнього боржника не підтверджено матеріалами справи та фактичними обставинами.

Таким чином, твердження суду першої інстанції про незнаходження боржника за юридичною адресою, не підтверджено матеріалами справи. Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом судом першої інстанції не надано оцінки відсутності в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що на момент порушення провадження у справі ініціюючий кредитор не надав суду доказів відсутності за місцезнаходженням, доказів відсутності підприємницької діяльності, провадження у справі про його банкрутство за спрощеною процедурою було порушено необґрунтовано, а тому визнання боржника банкрутом за відсутності належних доказів на підтвердження підстав передбачених статтею 52 Закону згідно постанови суду від 12.09.2011 року є незаконним.

Недоліки ліквідаційної процедури та невідповідність її вимогам закону, на яких наполягає скаржник, оскаржуючи ухвалу від 07.11.11р, суд апеляційної інстанції не враховує по даній справі, оскільки в разі визнання всієї процедури банкрутства незаконною, доводи що стосуються ухвали про затвердження ліквідаційного балансу та звіту не мають вже суттєвого значення.

Щодо посилань скаржника на унеможливлення проведення перевірки боржника та встановлення обсягу податкових зобов'язань по сплаті податків, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Відповідно до ст. 78 Податкового Кодексу України, у разі порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків органами державної податкової служби проводиться документальна позапланова виїзна перевірка.

Згідно пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

Згідно ст. 82 Податкового Кодексу України, тривалість строків, що стосується виїзних позапланових та планових перевірок, не повинна перевищувати 30 робочих днів за продовженням на 15 днів для великих платників податків. Тривалість документальної позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва -не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Як було вже встановлено вище, ухвала господарського суду Запорізької області від 01.09.2011р. про порушення провадження у справі була направлена 01.09.2011р. на адресу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя та Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва, про що свідчить штам канцелярії за вх. №09-11а/11266.

Також, постанова господарського суду Запорізької області від 12.09.2012р. була направлена на адресу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, про що свідчить штам канцелярії за вх. №09-11б/3422 від 13.09.2012р.

Враховуючи викладене, з урахуванням повідомлення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя та ДПІ в Шевченківському районі м. Києва про порушення справи про банкрутство ПП «Сільві», апеляційна інстанція виходить з того, що податковий орган не був позбавлений фактичної можливості в разі неподання документів для здійснення перевірки застосувати заходи, передбачені положеннями Податкового кодексу України. Не подання та неотримання від боржника документів не позбавляє податковий орган здійснити таку перевірку та оформити її результати належним чином, розрахувати грошові зобов'язання самостійно органом ДПІ за результатами перевірки.

В даному випадку у податкового органу було достатньо часу для проведення податкової перевірки за максимальним терміном тривалості.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції вважає, що провадження у справі за спрощеною процедурою, визначеною ст. 52 Закону, порушено незаконно, за відсутності належних доказів безспірності вимог ініціюючого кредитора, належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходження.

Враховуючи те, що відомості про відсутність боржника за його місцезнаходження до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців не внесені суд вважає, що доказів припинення підприємницької діяльності в матеріалах справи немає.

За таких обставин, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, суд першої інстанції належно не встановив, що кредитором не був дотриманий порядок ліквідації банкрута, передбачений Цивільним, Господарським та Податковим кодексами України, оскільки останній не надав господарському суду належних і допустимих доказів відсутності боржника за місцезнаходження.

У випадку невідповідності поданих документів вимогам Закону та відсутності підстав для порушення справи про банкрутство, суд має припинити провадження у справі.

Зі змісту ч. 1 ст. 5 вказаного Закону вбачається, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, місцевий господарський суд здійснив провадження у справі про банкрутство боржника, не дослідивши доказів щодо наявності тих підстав, на які посилався скаржник, а за таких обставин здійснене у справі провадження не можна вважати законним з моменту його порушення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності достатніх доказів неплатоспроможності боржника та відсутність його за місцезнаходженням є обґрунтованими та доведеними.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи немає жодних доказів, які б підтверджували неплатоспроможність боржника -Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільві»та відсутність його за місцезнаходженням. Висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом на підставі ст.52 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з наявністю ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, є такими, що не відповідають нормам законодавства про банкрутство.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.103 Господарського процесуального кодексу України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підставою для скасування оскаржуваної постанови є п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у справі №19/5009/5201/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільві»підлягає припиненню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.3 ч.1 ст.103, п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі в Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.11.2011 року по справі №19/5009/5201/11 -задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.11.2011 року по справі №19/5009/5201/11 про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільві», м. Запоріжжя та припинення провадження у справі -скасувати.

Провадження у справі №19/5009/5201/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільві», м. Запоріжжя припинити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільві», м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису щодо судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: Т.Д. Геза

Л.В. Ушенко